Київ

Хмарно

Відома письменниця, автор знаменитої серії, Лада Лузіна зізнається в любові до міста в кожній своїй книзі. Але чи є в неї улюблена київська погода?

- Був дуже довгий період, коли я не любила весну, - зізналася Лада Лузіна. - У багатьох осінь викликає депресію, багато хто дійсно її дуже не люблять, у мене ж навпаки-осінь і зима були улюбленими порами року. А от весна... До цих пір у мене є так звані весняні моменти. Весна в мене асоціюється з надіями, які не збудуться. Тобто ти віриш в здійсненність цих надій років так до 25, а може бути і менше, до 23, а після 23-х ти точно знаєш, що такі надії не збуваються. Весна приносить, дарує якісь відчуття, настрої, це в мене чітко описано в «Дівчинці, яка мене любила». Ця книга починається в мене з опису цього стану. Навесні минуле стає зовсім прозорим. Все минуле, яке ти забуваєш протягом стількох днів, не згадуєш ні восени, ні взимку, ні влітку, але чомусь навесні на мене навалюються всі спогади... Тому до весни я як і раніше ставлюся дуже складно, не так складно, як раніше, трохи може бути спокійніше, з розумінням.

- Коли закінчується весна? 1 травня?

- Перше травня для мене вже літо. Це вже переддень літа, це вже не той стан, якого я побоююся.

- Де ти рятуєшся від літньої спеки?

- На дачі. Я все більше і більше люблю проводити час на дачі - не тільки на вихідних, і коли мінімум двічі на день ходиш босоніж по землі зі шлангом у руках поливаючи квіти, то спеку не так відчуваєш.

Дуже люблю осінь і дуже люблю зиму. На жаль, зі ставленням до зими у мене останнім часом теж нескладується. Це відчуття у мене описано в моїй останній книзі «Революція амазонок», де Катя і Маша стоять біля вікна, за вікном така гарна зима, мороз і сніг - казка, і Катя каже: «Як можна бути нещасливою в цю хвилину». А Маша відповідає: у цю хвилину гине така-то кількість людей». На жаль, примножуючи пізнання, ти примножуєш скорботу. От якщо раніше я обожнювала сидіти вдома - за вікном мороз, падає сніг, а ти п'єш чай, то зараз я як і раніше дуже люблю цю погоду, але вона чітко асоціюється з певною кількістю людей і бездомних тварин, які обов'язково загинуть в цю ніч, і я не можу прогнати цю думку з голови. І коли минулого року зима була достатньо м'якою, теплою, порівняно з двома попередніми казковими зимами, я була рада.

А найулюбленіший мій Київ - осінній, коли тепла погода, навіть не жовтень, коли у мене день народження, а раніше. Кінець вересня - початок жовтня, жовте листя, навіть краще червоне. Я з другого класу ходила в Палац піонерів в ізостудії, і дорога туди з моєї школи по вулиці Ніщинського була вистелена червоним, дуже гарним листям. Потім я дуже довго страждала, бо мені здавалося, що це листя зникло з мого життя, мені траплялися тільки жовті. Але коли шість років тому я вийшла заміж і ми купили квартиру, мене чекав подарунок - прямо під під'їздом росте клен, який чесно, як тільки починається осінь, закидає дорогу до мого під'їзду червоним листям. Так, ця яскрава осінь - та пора року, яку я люблю не менше ніж зиму, але вона не затьмарена для мене якимись сумними думками.

- А улюблене «сезонне» свято?

- Новий рік.

- Але Новий рік - та ж казка, що навесні - безліч надій, яким не судилося збутися...

- Мої складні відносини до Нового року описані в есе «Роздуми під новорічною ялинкою», «Закоханий Дід Мороз», «Водохресні ворожіння».

Зараз для мене Новий рік - це не свято о 12 годині ночі, а святки. Це дореволюційне поняття святок, коли є святкові гуляння і є момент підготовки до свята - і це дуже здорово. Вибираєш подарунки, підписуєш новорічні листівки. Я всім друзям розсилаю новорічні листівки і вперто намагаюся підтримувати цю традицію, хоча мені майже ніхто не шле нічого у відповідь. Але я все сподіваюся, що рано чи пізно я ці лінощі поламаю, і мені у відповідь піде потік листівок.

- Ви вірите, що написане побажання збудеться?

- Я вірю в чарівну силу новорічних листівок. Радісні картинки говорять самі за себе, сильніше слів. А скільки щастя отримуєш, коли вибираєш подарунки! У минулому році ми з чоловіком вирішили в новорічну ніч не сидіти на місці, у нас поки немає дітей і ми можемо собі це дозволити. І, починаючи з 10 вечора і до ранку, ми об'їхали всіх наших знайомих, як Дід Мороз і Снігуронька і роздавали їм подарунки, які підготували. І в новорічну ніч мало того що побували на величезній кількості свят, а й самі стали таким собі святом. Але ж далі ще і Різдво, і Хрещення, коли ми з подругами традиційно влаштовуємо дівич-вечір з ворожіннями. Обожнюю цей період між Новим роком і Хрещенням - байдикування, все одно в нашій країні в цей час практично ніхто не працює, я люблю в цей час ходити по гостях. Не так вже й багато ти можеш дозволити собі протягом року спілкуватися з друзями та родичами, але ці два тижні на початку року - найкращий час. І це для мене теж продовження дореволюційної традиції святок, адже тоді влаштовували багато свят.

- Зізнайтеся, буває бажання втекти від поганої погоди?

- Ні, але поки до нас не повернулися сніжні зими, в кінці кожної осені у мене з'являлося бажання переїхати жити куди-небудь на Камчатку, або Гренландію, куди-небудь, де завжди лежить сніг. Мене завжди манили країни, де багато снігу. Холод для мене - не момент дискомфорту. Ось зовсім недавно, 27 жовтня, я робила фотосесію для свого нового проекту «Київ містичний» - бігала по Лисій горі босоніж, навіть холодно не було, якщо чесно. Це був для мене варіант лайт, бо одна з найбільш пам'ятних моїх фотографій була зроблена взимку, де я стою на балконі в трусах і черевиках. На засніженому балконі і з видом на засніжений пейзаж...

- Куди краще подорожувати?

- Я люблю подорожувати, але вважаю, що і своє-то місто не так добре знаю, не кажучи вже про країну. Ми з чоловіком збираємося об'їхати міста України, у нас поки немає маршруту, ми збираємося його прокреслити. На це можна витратити не один місяць і не один рік, я не маю на увазі кинути все і колесити по Україні, а періодично виїжджати то в одне місто, то в інше цікаве місце. У мене, як не дивно, зарубіжжя подумки більше асоціюється з пенсією, а поки мені й тут ніби є що робити.

Гришина Оксана
23.11.2011