Київ

Сильна хмарність

Галерист і музикант Павло Гудімов хоча й народився в погану погоду, але не виріс людиною депресивною. Навіть після недавнього підпалу арт-центру «Ягалерея» колишній гітарист «Океану Ельзи» не опустив руки, а навпаки розправив плечі і з новими силами почав рухати культуру в «агресивні маси».

- Павло осінь у вашому рідному Львові схожа на осінь в Києві?

- Зовсім не схожа. Там кліматична зона інша. Я народився 12 жовтня 1973 року, в цей день у Львові йшов сніг. У цьому році на Покрову теж було сніжно. Справа в тому, що місто знаходиться в низині, і там затримуються хмари, відповідно, вологість повітря висока, і восени завжди дуже сиро. Але в той же час Львів дуже красивий у цю пору - безпробудний дощ, відблиски вогнів на мокрій бруківці. Я дуже люблю львівську осінь, не дивлячись на те, що втомлююся від дощу і майже завжди затягнутого неба. У Києві осінь, звичайно, набагато приємніша, м'якша, сонячна. Тут відмінний клімат. Але архітектура не така класна, як у Львові. Моє рідне місто завжди було хорошим притулком від Совка. У ньому проходила маса фестивалів. Але, не дивлячись на дощову осінь і затягнуту весну, людиною депресивним не став.

- З якою картиною у вас асоціюється осінь?

- Багато роботи Олександра Сухоліта початку 90-х дуже асоціюються з осінню. Його живопис.

- Ви галерист і постійно проводите художні виставки. Не помічали: клімат якось впливає на те, що малюють художники?

- Думаю, це хороша тема для дисертації: «Пори року і період творчої активності». У кожного художника є, напевно, своя «Болдинська осінь». Втім, я такого аналізу не робив. Думаю, звичайно, клімат впливає. Художникам, музикантам притаманне загострене світосприйняття. І якщо відбуваються які-небудь зміни в навколишньому світі, вони на них, іноді підсвідомо, дуже сильно реагують. Ось зараз я дивлюся за вікно і бачу, якае красиве жовте листя, яка хороша лежить на траві скульптура - металева сітка з амфор осколками авторства Олександра Бабака.

- Нещодавно спалили ваш арт-центр «Ягалерея», це вас не ввергло в депресію?

- Ні. Принаймні, цей надзвичайний випадок зацікавив всю Україну і не тільки. У «Нью-Йорк Таймс» про цей інцидент написали. Відкрито кримінальну справу. І я дуже сподіваюся, що винних знайдуть і покарають. Хотілося б побачити покараними тих, хто займається блюзнірською діяльністю або замовляє її. Ви знаєте, я ніколи собі не уявляв, що в Києві в 2009 році може бути вночі спалена галерея! Такого в світі не було.

- Ви ніколи не відчували себе вченим, котрий потрапив в кам'яний вік, навколо якого танцюють папуаси?

- Ні, я себе так не відчуваю. Я бачу, як багато людей щиро цікавляться мистецтвом. Мої проекти користуються успіхом. Наприклад, на лекцію "Як навчитися розбиратися в сучасному мистецтві» в рамках програми «Кругозір» всі квитки були розпродані ще за кілька тижнів до її проведення. Я чудово розумію, навіщо потрібно займатися культурою в країні, в якій на її розвиток виділяється мінімум коштів. І вважаю, що саме неправильне в цей момент нічого не робити. В арт-центрі «Ягалерея» та в рамках програми «Гудімов арт проект» проводиться сто п'ятьдесят подій на рік! Вибачте, мені нема чого нарікати - я працюю і чітко розумію, що моє майбутнє і майбутнє культури цієї країни залежать і від мене.

Оксана Поплавська
31.08.2010