Київ

Сильна хмарність

Літо - час культурного затишшя в місті. Актори відправляються з театрами на гастролі, письменники та художники - на дачі ... Але Національний художній музей таку тенденцію відкинув, відкривши виставку «Внутрішній світ» - спільний проект українського художника британського походження Майкла Мерфенка і тайванця Лі Санданя. Ми вирішили поговорити з куратором проекту Костянтином Дорошенком про взаємодію спеки і сучасного мистецтва.

- Ідея проекту прийшла до мене на торішній Венеціанської бієнале, коли я познайомився з творчістю майстра Лі, якого там, до речі, представляв знаменитий Акілле Боніто Оліва - такого собі царя Мідаса нашого часу, чию увагу робить художника «золотим» в очах покупця. Я був вражений наскільки творчість Лі Санданя перегукується з тим, що робить Майкл і запропонував спільний проект. Майстер Лі погодився і, між іншим, київська виставка - перша спільна в його творчості. Так ось, до речі, Венеціанське бієнале - приклад того, що спека - зовсім не перешкода культурній людині. Саме в червні проходить інавгурація, вся сама цікава публіка збирається в перші дні. І, як правило, там дуже спекотно. У 2003-му, я пам'ятаю, була взагалі якась рекордна спека, коли всі буквально обливалися потом, але разом з тим рух між арт-об'єктами нітрохи не припинявся. Саме тоді я і побачив гарну європейську традицію - віяла. Якісний мистецький проект дозволяє людині, що опинилася в міському середовищі, а не на пляжі в умовах виснажливої спеки, трошки відключитися від стану незадоволеності, яку цієї спеки у всіх нас викликає. Звичайно, добре, коли в центрі сучасного мистецтва або музеї є кондиціювання, але в Києві, як і у Венеції - аж ніяк не завжди і не скрізь. Так, наприклад, у Національному художньому музеї з кондиціонуванням велика проблема. А у нас на відкритті людей було досить багато - чоловік 400 і звичайно, багато хто був в стані напівнепритомності. Не буду тішити себе ілюзіями, що тільки від якості представленого мистецтва ... З іншого боку, я з віялом визначено врятував від теплового удару віце-прем'єр міністра України з гуманітарних питань Володимира Семиноженка. Спершу він, в строгому костюмі, на мій віяло дуже здивовано зиркав. Але коли ми стояли на офіційному відкритті і до нас не долітали потоки від вентиляторів, мені здається, він був неймовірно радий, що у мене було віяло ...

- Але спека в музеї - це, напевно, не дуже добре не лише для людей, а й для творів мистецтва.

- Звичайно. При температурі плюс тридцять дві картини, напевно, не дуже добре зберігаються. Вся ця історія з духотою на відкритті дозволила нагадати культурному керівництву Україні, що воно, мабуть, давно не цікавилося температурно-вологісним режимом у Національному художньому музеї. Ну вже не знаю, які висновки вони з цього зроблять, але я радий, що міністр культури і віце-прем'єр з гуманітарних питань були на відкритті саме у стані спеки і відчули це на собі.

- Який-небудь ще позитив можна знайти в спеці?

- Я вважаю, що сучасне мистецтво не тільки збігається з жаркими літніми періодами, але і є прекрасною альтернативою, щоб відключитися від спеки і стикнутися з чимось винятковим, тому що справжнє мистецтво - це завжди якийсь винятковий досвід. Більше того, сучасне мистецтво вимагає від людини певного сприйнятного напруження, воно створює якийсь дискомфорт, який необхідно подолати. І якщо людина потрапляє на виставку в дещо зміненому стані, наприклад, як у нашому випадку, на межі теплового удару, мені здається, це тільки плюс для сприйняття ...

Оксана Гришина
16.09.2010