Київ

Сильна хмарність

Ігор Добруцький очолює громадську організацію «Столичні ініціативи». Він мріє про те, як зробити наше місто ще прекрасніше в будь-яку погоду. Його секрет у тому, що наскільки б нереальною не здавалася мрія, вона збувається!

- Чи є у вас улюблена погода?

- Це обов'язково сонячний день, але неяскравий, не жарко і не холодно, і дуже комфортно. Хоча я дуже люблю дощ. Дуже люблю, коли сніг вже ліг по-справжньому, рівненько покрив всю землю. Але взагалі я дуже залежу від погоди, бо дуже тісно пов'язаний з природою, і коли бачу, що листочки хоч трошки опустилися, квіточки поникли, мені вже дуже хочеться дощу або обов'язково взяти лійку і терміново поливати. Або навпаки, коли дуже довго йдуть дощі, тоді теж дуже переживаю, бо дивлюся на свій сад і знаю, що занадто багато вологи - це побоювання, що буде багато шкідників. І рослинам не буде так добре, як мені хотілося б.

Взагалі фраза «у природи немає поганої погоди» відповідає сподіванням будь-якої людини. Особисто для мене, коли я працюю з рослинами, вона є визначальною. Але плануючи який-небудь захід на тиждень вперед чи навіть на місяць, я обов'язково дивлюся прогноз. Відкриваю погодний сайт і хочу побачити, чи в цей день буде сонячна погода. І якщо там обіцяють дощі - мені не цікаво. Що вже тут лукавити, активному проведенню часу більше підходить сонячна погода. У мене багато масових проектів під відкритим небом. Фестиваль «Сходи на Небо» - під відкритим небом, наші спільні з Олегом Скрипкою «Країна мрій» і «Парад вишиванок» - теж під відкритим небом, завжди хочеться, щоб в ці дні людям було комфортно.

- Останньому «Країна мрій» з погодою не дуже пощастило, здається, дощило в ці дні?

- Підводила погода декілька раз, що вже тут поробиш...

- Ви один з організаторів «Країни мрій»?

- Ні, це швидше дружня допомога. Раніше, коли були труднощі з організації «Співочого поля», я тоді працював в міськадміністрації, я беззастережно допомагав. Та й зараз у пошуку якого-небудь фінансування радий допомогти. Мені дуже подобаються подібні акції. Днями побачив у Олега колекцію робіт однієї черкаської художниці Ольги Бердник-Отнякіної - диво-звірі, розписана кераміка, щось в стилі Примаченко. Тепер я загорівся ідеєю зробити на «Співочомму полі» постійно діючу експозицію в народному стилі.

- Навколо музею Гончара це буде органічно виглядати.

- Так, логічне продовження експозиції музею. Ми хочемо зробити масштабні речі, півтора-два метри заввишки, схожі з цими схилами і ландшафтами. Уявляєте, як це буде чудово - Лавра, Мистецький арсенал, кручі Дніпра. Це буде фінал туристичного маршруту - від Подолу до «Співочого поля». Це може бути постійно діючий дендропарк, з рослинами, характерними для кожного регіону нашої країни.

- Києву потрібен ще один ботсад?

- Ні, не зовсім. Хочеться бачити прекрасні рослини, що прикрашають ландшафт, і - скульптуру. Сад скульптур. Києву потрібен гармонійний парк. Його перевага перед існуючими київському ботсаду - тут можна проводити масові заходи - «Країну мрій», виставку квітів, виставку кераміки. І багато чого на «Співочому полі» вже зроблено. Я добився, що його огородили і зробили платним - і він окуповується тепер. Торік за квитки зібрали мільйон, значить зараз повинно бути трошки більше. Треба робити акцент на самобутності України, самобутності кожного регіону. Тоді це може бути цікаво, тоді це може бути цілий рік.

Пам'ятаєте мою ідею, зелений туристичний маршрут, від Андріївського узвозу через кручі до Лаври? Тепер я зрозумів, чого ж не вистачало. Фіналу! І тепер він є! Їм стане «Співоче поле»! На Лаврі туристичний маршрут закінчувати не можна. Це - святе! Тепер є вже Мистецький арсенал з масштабними художніми виставками, і ми зробимо «Співоче поле» як постійну експозицію народного мистецтва. Не їхати в Пирогово, в музей народної архітектури, а тут побачити внутрішній світ народу. А його можна побачити саме в народному мистецтві. - Для того, щоб було можливим пройти з Подолу до Музею ВВВ тільки по парковій зоні, минаючи проїжджу частину, пропонувалося з'єднати містками Володимирську гірку і Хрещатий парк і перекинути в районі Аскольдової могили ще один місток.

- Для того, щоб було можливим пройти з Подолу до Музею ВВВ тільки по парковій зоні, минаючи проїжджу частину, пропонувалося з'єднати містками Володимирську гірку і Хрещатий парк і перекинути в районі Аскольдової могили ще один місток.

- Знаєте, є велика ймовірність, що навіть встигнуть до Євро-12 зробити перший місток. Адже є вже згода міськадміністрації зв'язати Володимирську гірку з Хрещатим парком і перекинути місток до парку Слави. Навесні затверджені проекти, при належному фінансуванні їх можливо втілити за три-чотири місяці. І треба відновлювати нижні алеї на схилах Дніпра, робити там оглядові майданчики, інформаційні центри, щоб людям було де кави-чаю попити, посидіти перепочити. Облаштувати скелелазну стінку, відновити, нарешті, Зелений театр. Я впевнений, всі ці витрати окупляться за пару років, а місто отримає шикарний пішохідний і велосипедний маршрут.

- Ви плануєте, видавати велосипеди напрокат як у Лондоні?

- Так, видаватися і прийматися вони будуть на кінцевих пунктах - Володимирська гірка і «Співоче поле». І навіть речі ваші можна буде перевезти в потрібну точку, якщо захочете.

- Не боїтеся втрат у дорозі?

- Тобто вкрадуть, ви думаєте? Ні, я вірю у краще. Ось син повернувся з Європи, там можна за 10 євро навіть придбати подібний, і не повертати його в строк. Я думаю, у нас все буде цивілізовано. З кафе і туалетами, з інформаційними центрами і Wi-Fi. А якщо зробити все як мріється - з канатною дорогою, з колесами огляду - то цей пішохідний тур може залучати безліч туристів. Чудовий пішохідний тур одного дня, заради якого варто приїжджати до Києва.

- Але для таких довгих прогулянок необхідна хороша погода.

- Так, весь маршрут може зайняти цілий день. І питання погоди тут важливе, але ви ж бачите, як погода міняється, більше похмурих днів, тому треба радіти кожному дню і встигати їм насолоджуватися. А щодо дощу - під великими деревами на київських кручах дрібний дощик не страшний, а питання сильного, я сподіваюся, буде вирішено облаштуванням інформаційних центрів і ресторанчиків на нижній алеї.

- А що ви робите взимку, коли в Києві мокро і брудно?

- Я живу за містом, і в мене зима гарна - з білим рівним снігом. Але щоб не нудьгувати взимку, я висадив понад 50 сортів хвойних, з яких стрижені у мене тільки тис і самшит, іншим я дозволяю рости, як їм хочеться.

- Ви більше любите строгий сад чи трішки розхристаний?

- Люблю вільний сад, але такий, щоб був як сад подорожей, щоб в ньому було багато зон. Щоб залежно від настрою можна було знайти і масштаб повітря, де не все засаджено, і густоту тіні під великими деревами. Є у мене і водоймище з ліліями, і італійський дворик з розарієм. Це якраз те місце, де я завжди хочу, щоб було менше дощу, тому що троянди на вологість погано реагують. Цього року я наважився і зробив для них крапельний полив, і вони чудово цвіли - приблизно 200-300 квіток на метр квадратний.

- Як ви вважаєте, чи приживуться у нас сакури?

- У мене більше десятка сакур на ділянці, вони прекрасно почуваються у нашому кліматі, ніколи не хворіють і не мерзнуть, і завжди чудово цвітуть.

- А яке дерево зараз «модне» в озелеленіі?

- На жаль, наша екологія не лояльна зараз до дерев. Навіть традиційна для нас липа в місті хворіє дуже страшно, вона на другому місці після каштана по вразливості. Треба звикнути до відповідальності. Дерево можна висаджувати тільки в тому випадку, коли ми точно знаємо, що у нас є полив до цього дерева, що взимку його не будуть засипати сіллю. Моя пропозиція з озеленення - здійснити все-таки стратегію «Київ - квітуче місто».

- І що ви пропонуєте? Квіти?

- Декоративні кущі! Вони не мерзнуть, вони цвітуть все літо, вони добре переносять посушливе літо, і головне - вони гарно виглядають. Тому треба заспокоїтися з деревами. Вейгела - чемпіон по цвітінню, все літо червоні великі квіти, калина дуже фактурно, гортензія волотиста прекрасно себе почуває в нашому кліматі. А однолітники? За ті гроші, що йдуть на облаштування клумби, можна купити чотири-п'ять кущів троянд. І всі дорожні розв'язки треба обсаджати монокультурами. Трава вигорає і виглядає сумно, кущі будуть виглядати набагато виразніше і доглядати за ними менше треба. Раз на три-чотири роки трошки прорідити.

- А подорожувати ви любите?

- Ні, мені тут дуже комфортно, хоча я побував більш ніж у сорока країнах. Я люблю Київ, хочу, щоб всі змогли побачити його красу і відчувати себе затишно, як я.

Гришина Оксана
12.09.2011