Київ

Сильна хмарність

Цієї осені Марія Бурмака завершила зйомки кліпу на пісню «Я втомилась від цих революцій». Ця пісня - про справжні цінності, про любов до життя, про відверті стосунки між людьми. Тому у кліпі до цієї пісні так багато яскравих фарб, живих емоцій, сонячних посмішок. Під час зйомок кліпу, коли я їхала по місту на зеленому дивані, і звучала пісня, не було жодної людини, яка б не почала посміхатися назустріч! Йшов дощ, але всім здавалося, що за нами по вулицях міста подорожує сонце! Водії махали з машин, наречені хотіли кидати нам весільні букети, екскурсійні автобуси з дітьми розверталися, щоб їхати за нашим «зеленим диваном». Поруч зі мною в кліпі - Тетяна Кондратюк та Лариса Губіна, мої найкращі подруги, діти наших друзів, друзі наших дітей. Наш знімальний день розпочався о шостій ранку на проспекті Перемоги в Києві. А закінчився вже під кінець дня на великій галявині під Обуховим. Було холодно. Йшов дощ. Ми нарешті зрозуміли, що промокли і промерзли, але нікому не хотілося розходитися. Тому що справжні емоції роблять людей близькими друзями, яким хочеться і далі бути разом».

- Тема погоди для мене дуже близька. Це і романтична складова моїх віршів і пісень, і просто навколишнє середовище для всіх нас без винятку. Ось сьогоднішній день - дощ, обіцяли, що піде перший сніг, тут відразу ж синє небо і сліпуче сонце. Погода - це, перш за все настрій, настрій моїх віршів і пісень. Я їду в машині і дивлюся за вікно. Там - романтика, сонце чи дощ, сніг чи вітер. Знаєте, є саундтрек до відеокліпу, а для мене все, що за вікном - відеоряд до саундтреку. Гармонія рухів, якій підпорядковується все. Але є й ще один момент. Я - з тих людей, яких називають метеозалежними. Дуже чутлива до будь-яких змін погоди. Похолодання або хмара з дощем насувається, різко підвищується температура - у мене болить голова. Я часто заходжу на метео-сайти, може бути, і на ваш теж, дивлюся прогнози, щоб знати, чого очікувати. А мої родичі турбуються про мене. Брат подзвонив: «Тут у нас така важка хмара, як ти себе почуваєш?». Так що, як бачите, я дуже чутлива до капризів природи - як у творчості, так і в самопочутті.

- А яка ваша улюблена погода?

- Люблю, коли йде дощ. Звичайно, не мокнути. Дивитися з вікна, вікна квартири чи машини, так як я змушена багато часу перебувати в дорозі. Їду, слухаю приємну музику, за вікном - відеоряд... Ще одна умова - щоб не боліла голова. Що ще люблю? Весну ранню, не дуже спекотну погоду, свіже ранній ранок. Сніг... Ось минулої зими вперше побачила дивної краси явище. Був дуже сильний мороз, під тридцять, і під променями сліпучого сонця іскрилося повітря. Але знову-таки, цим можна захоплюватися, коли така краса - рідкість. А якщо жити в умовах тріскучих морозів, по сторонах навряд чи дивитися будеш.

- Ви розповідаєте про погоду, за якою вам приємно спостерігати. Спостерігати з вікна, перебуваючи в теплому, комфортному приміщенні. А як же гуляти?

- Я дуже люблю гуляти пішки. Причому просто гуляти по місту, а не, ви знаєте, як прийнято: «Йдемо на природу!». Повинно бути комфортно - не дуже жарко, не дуже холодно, не дуже вітряно. Київ - приємне місто для піших прогулянок, а мій улюблений Поділ - тим більше.

Гришина Оксана
27.10.2010