Київ

Ясно

Ми розмовляли з Віталієм Козловським під проливним весняним дощем в Литвинівці, де співак на правах друга проекту презентував кемпінг для фанатів Євро-12.

- Погода - це мій настрій. І погода диктує настрій, і мій настрій диктує мені погоду.

- Який настрій диктує вам цей дощ?

- Цей дощ мене абсолютно не бентежить, і мені навіть від нього не погано. Перша половина дня пройшла зі знаком сонця, друга зі знаком дощу, але дощ для мене означає не те, що «небо плаче», а те, що він зараз заллє природу, вона вбере в себе вологу і буде все більше зеленіти і літо зовсім скоро. Знаєте, як раніше писали: люблю грозу на початку травня? Скоро літо і я в передчутті цього тепла. Природно, я більше люблю теплу погоду - і взимку, і влітку. Хоча влітку, до кінця серпня, люди вже втомлюються від тепла і кажуть: ой, скоріше б осінь, зима зі снігом. Але я люблю літо, люблю тепло. Я «літня» людина, від літньої спеки не втомлююся. Тому що всі самі приємні миті і моменти відбуваються влітку. Літу присвячують любов. За літо у когось щось змінюється кардинально, хоча й за рік теж, але літо - це такий особливий період часу, коли щось відбувається, коли люди живуть в очікуванні якогось дива. Тому що саме влітку ви кудись їдете, на відпочинок, наприклад, і весь рік мрієте про те, як проведете літню відпустку.

- Очікування дива - це скоріше передчуття літа.

- Так. І зараз я насолоджуюся передчуттям літа.

- Невже улюблене календарне свято теж влітку?

- Ні, літо - найулюбленіший сезон. А взагалі я, природно, люблю і осінь. Кажуть, осінь - період депресій. Але для мене це такий ліричний період, коли я думаю про пережиті моменти, думаю про те, в якому напрямку рухатися далі, оглядаюся на тих людей, які поруч зі мною, це все дуже важливо. Зима, передноворічний період - це суцільна робота, Новий рік - знову робота.

- Зима - суцільна робота??

- А ви розумієте, що моє життя - це і є робота? Робота в хорошому розумінні цього слова. Хтось йде на службу і чекає суботи-неділі, вихідних. А я йду на роботу - це для мене вже як субота-неділя. Хоч я там шалено втомлююся, через роботу я жертвую своїм вільним часом, своїм здоров'ям, сном. А якщо копнути ще глибше, серйозніше, то я жертвую особистим життям заради роботи.

Але продовжуємо далі йти у свята - Різдво, сімейне свято, і що б у мене не було, але Різдво для мене - святе. Я відкладаю всі свої турботи, всю свою роботу і мчу в своє рідне місто Львів, до своїх батьків, своїх друзів. Кожен рік вже протягом десяти років зустрічаюся зі своїми однокласниками, відразу після Різдва. Вчителі, які приходять до нас, кажуть, що не пам'ятають такого класу, який би зустрічався кожен рік і якому було б про що поговорити і помовчати.

- Завдяки чому ви так здружилися?

- У нас завжди був дуже дружний клас і адекватні люди в класі. Так, є окремі персонажі, у яких зараз дуже сильно не складається, і якось хочеться допомогти людям. До речі, моменти, коли ми збираємося, я б навіть назвав таким собі уроком мозкової терапії, для всіх. Кожен вимовляється, всі розповідають про свої переживання... І мені так приємно, що люди настільки відкритіодин до одного в нашому класі, що можуть повідати якісь абсолютно сімейні таємниці, які вони в принципі нікому ніколи не розповідають. І ми це дізнаємося, якщо потрібно або можна допомагаємо, і в принципі розбігаємося знову на рік. Ми не спілкуємося вже дуже щільно, так, можемо подзвонити на якісь свята, з днем ​​народження привітати, хоча є для цього і соцмережі. Це теж дуже важливий плюс в сьогоднішньому дні нашого життя - те, що люди можуть знаходити один одного завдяки соцмережам. Хто хоче, той знаходить, хто не хоче, той не реєструється і не спілкується.

- Розкажіть про ваші «погодні» мрії.

- Звичайно, у мене були мрії про якісь далекі місця. Перший раз, коли я кілька років тому поїхав до Єгипту - це було для мене така подія! Я летів в літаку і розглядав острівці, Червоне море, мені шалено тоді це сподобалося. Природно, після Єгипту потім були набагато більш екзотичні місця, наприклад, острів Реюньйон.

- Чому українські зірки так люблять їздити на острів Реюньон?

- Я вам зараз розсекречу цей момент. Так, це такий острів, на який я б сам не полетів. Але кілька років тому на цьому острові проходили зйомки телевізійної програми «Ігри патріотів». Тоді дуже багато артистів прилетіли на Реюньон і у нас просто склалися такі приємні спогади... Ми жили на одній віллі, в тому числі Саша Пономарьов, знатний кухар. І ми з ним на пару постійно готували борщі - по черзі, то він, то я. Тому що в якийсь момент, напевно, через тиждень після нашої появи на острові, ми зрозуміли, що нам екзотика - салати, юшки, звичайно, все непогано і смачно, але хочеться чогось свого, наприклад, рідного смачного борщу. Ми знайшли і бурячок, і все необхідне. І французи - а цей острів французька колонія - підтягувалися до нас: «Господи, що у вас так смачно пахне?». Ми їх пригощали, вони брали у нас рецепти... Пам'ятаю один з моментів, коли я готував борщ, прийшла француженка і попросила дозволу просто постояти в сторонці і поспостерігати, як я це роблю. Робила якісь замітки, так що я думаю, вона готує по сьогоднішній день за нашим рецептом, і завдяки нам на острові подають нове блюдо «борщ по-реюньонскі». Так що від цього острова у нас залишилися дуже приємні емоції, тим більше, я дуже люблю Францію.

- Ви представляли проект кемпінгу в Литвинівці. Ви віддаєте перевагу активному відпочинку?

- У мене ніколи немає часу, щоб приїхати і відпочити в тій же Литвинівці. Всі ми зайняті люди, але якщо вже вибираємося сюди на якісь свята, то цілими сім'ями, зі знайомими та рідними, і тут йде велике-велике свято з музикою, шашликами. Дійсно, тут природа чудова, тут добре бродити-ходити, природно, коли немає дощу.

Насправді життя складається з різних обставин, є моменти, які ми передбачаємо собі, до яких ми йдемо. А є моменти, які відбуваються ненавмисно. Але «ненароком» - є таке слово, але такого поняття насправді не буває. Все не просто так в цьому житті. І наша розмова, і цей дощ - все невипадково.

Гришина Оксана
17.05.2012