Київ

Ясно

Історик Михайло Кальницький - людина, котра давно і щиро закохана у Київ. У будь-яку погоду він присвячує себе місту.

- Гарна погода для людини - та, коли можна гуляти з задоволенням, - вважає Михайло Борисович..

- А щодо Києва?

- Для того, щоб гуляти по Києву - не дуже жарко, але й не холодно, сонце і трошки хмари. Така погода, яка дозволяє гуляти без напруги і фотографувати при природному освітленні.

- Тобто, для пішої прогулянки гарний будь-який сезон, лише б не було дощу?

- Напевно, так. Взимку трошки гірше. Але взимку - інші задоволення, але вони не прогулянкові. А зима, літо, осінь... Якщо немає дощу і немає такої важкої низької хмарності - пройтися по місту одне з найдоступніших задоволень.

- Гуляти по вулицях - слов'янська традиція?

- Думаю, немає, і вже точно не тільки київська. Будь-яке історичне місто має такі традиції і улюблені маршрути. Я думаю, і петербуржці, і москвичі, і угорці, і парижани тим більше можуть розповісти саме про традиційні маршрути.

- І все-таки, яка найулюбленіша київська погода?

- Київська погода для мене зазвичай це та погода, яка сприймається з якихось панорамних точок. Це та погода, коли я сприймаю види з якихось висот. Широкі простори. Вітер, але дуже трошки вітру. Це сонце, але таке сонце, яке, коли потрібно, ховається за хмару.

- Я помітила, що День Києва завжди пов'язаний з якоюсь грозою, обов'язково публіку на Андріївському узвозі під вечір покропить дощик.

- Якось не придивлявся до цього. Може бути, я ці дощі вже десь під дахом проводив. Не впевнений, що дощі завжди супроводжують День Києва. Всяке буває. Он у Москві Парад Перемоги теж дощем накрило. Так збіглося. Бувають і сонячні свята, бувають і похмурі. Але вони все одно свята.

- Що можна вважати стресовою погодою в Києві?

- Досить цікаві в Києві бувають ситуації під час злив, коли починає затоплювати певні місця міста. Це дійсно стрес, доводиться буквально босоніж бігати по вулицях, бо інакше не перейдеш. Моя вулиця Мельникова така, що коли сильна злива, потоки води майже до середини вулиці доходять. А на площі Перемоги які проблеми, а в інших низинка - ну просто бувають суцільні потопи! А що буває з Лук'янівкою, це взагалі сумно. Напевно, якщо говорити про київські погодні стресові ситуації - то щось подібне, коли неможливо перейти вулицю.

- І чого тут більше - прорахунків з проектуванням і функціонуванням зливової каналізації чи характеру міста?

- Не будемо говорити про людський фактор. Десь не прорахували, десь не прочистили. Про Київ давно відомо, що він з одного боку місто пагорбів, а з іншого боку - просто неймовірної кількості підземних річок. І ці підземні річки, вони заховані десь, по трубах течуть, а іноді візьмуть - і вилізуть назовні.

- До речі про підземні річки. Чи існує їхня карта, на зразок карти артезіанських вод?

- Підземні річки, це здебільшого ті річки, які були звичайними, а потім їх взяли в колектор. Для того щоб представити карту підземних річок, потрібно просто взяти старий план Києва, на якому ці річки ще нормально течуть, і зміркувати, що нікуди вони не могли подітися, вони як і раніше течуть.

- І струмок Глибочиця, що під однойменною вулицею?

- Так, його почали вкривати в колектор ще до революції. Київ місто дуже примхливе, і часом здається, що ось ми місто підкорили, ми місто забудовуємо, ми надаємо йому абсолютно новий вигляд, а воно терпить-терпить, а потім раз - і огризнеться. І чесно кажучи, у мене іноді на душі неспокійно, коли я бачу нове будівництво на крайках київських пагорбів. Часто-густо, безліч було випадків, коли просто сповзали вниз будівлі, які створювали набагато менше навантаження на ці схили, ніж споруджуються нині хмарочоси. Ось, приміром, ланцюжок хмарочосів поруч з Маріїнським палацом. І якщо вони навесні або після якого-небудь дуже сильного дощу дружно потягнуть цей схил, то, як би там не уявляли, що палі там утримають, я не знаю, наскільки все можна було передбачити, щодо характеру київської природи, геології і всього іншого, що від людини не залежить.

- Але ж є й серед сучасних будинків комфортні - ті, що враховують не тільки клімат, а й ландшафт?

- Дуже різна в Києві місцевість. І якщо новий будинок вписується в київський ландшафт - а таких прикладів чимало - то чому б не сказати, що це комфортний київський будинок. Приміром, я не можу сказати, що все ідеально на київській Оболоні, але там робиться якась спроба зробити комфортним для сучасних жителів району, не псуючи при цьому комфортність для інших киян. Напевно, тому що був обраний такий район, сам такий мікрогород, і у нього непогані можливості. Тому що він розкритий на Дніпро з одного боку, з іншого - на Вишгород, причому дуже непогані панорами, але при цьому загальну панораму міста він не сковує і не псує. І якщо на Оболоні побудують 30 поверхів, то ці поверхи не дратують киян, як дратують 30 поверхів на Печерську, тому що на Печерську вони звідусіль видні і тиснуть. Та ж історія з висотками на Глибочиці. Вони вже зіпсували вигляд з Покровського монастиря. Якщо раніше, потрапляючи, ти бачив навколо щось історичне, то зараз горизонт розривається. З іншого боку, Глибочиця - все-таки яма, а будувати хмарочос у ямі, в канаві - це протиприродно. Те ж саме з забудовою якихось низинних точок на Кловському узвозі, в районі Спортивної площі навпроти Палацу Спорту. Це досить протиприродний процес - забудови ям висотками.

- А який сезон найбільш комфортний для піших прогулянок? Літо?

- Ні, мабуть. Коли на дворі сонце - тягне до води, не погуляти, а навпаки. Літо диктує певний спосіб життя і не хочеться від нього відходити. Природно, можна кудись поїхати, але тут, в Києві, влітку завжди можна знайти, де відпочити.

- Минуле спекотне літо - аномалія для Києва чи ні?

- Я не володію наукою - аномальна спека була чи ні, я просто змушений був це відчувати на собі. А улюблений час для прогулянок - напевно, квітень, точніше друга половина квітня, перша половина вересня. Перехідний, але досить приємний час. Найбільше не люблю якихось невизначених погодних станів. Або злива, або сухо. Якщо вже погода, то хороша, якщо вже сльота, то такі, щоб точно залишитися вдома і займатися своїми справами.

- Тобто вам не подобається стан сумніви - або брати парасольку чи не брати?

- Так, так.

- Ви, напевно, просто не любите парасольки?

- Ні, чому ж, мені як раз подарували парасольку, японську, таку маленьку, що в кишеню поміщається. Це якраз не проблема. Справа в тому, що просто хочеться визначеності. Або я сьогодні вибираюся і присвячую себе місту або я сиджу вдома, тому що погода така, що висовуватися взагалі не потрібно.

- Чи була така мерзенна погода, яка змусила вас хоч на хвилинку подумати про те, що дуже хочеться виїхати з цього міста туди, де буде краще?

- Я не уявляю собі, щоб мені прийшла така думка в голову. Я знаю, що тут завжди знайдеться місце, в будь-яку погоду, де мені буде комфортно.

Гришина Оксана
11.03.2011