Київ

Хмарно

Екс-голова Держкомітету з регуляторної політики і підприємництва, позаштатний радник віце-прем'єр-міністра України з економіки Олександра Кужель - одна з найбільш пізнаваних політиків. Відкрита і щира, що бере все близько до серця і не дивлячись ні на що добра бажає всім. «Гм, на тему погоди в мене ніколи ще не брали інтерв'ю», - розсміялася вона на наше прохання.

- Я - людина звичайна і частіше реагую на погоду, як і всі люди, - ділиться Олександра Володимирівна. - Ось ти встаєш, і світить сонце, незалежно від того, яка температура. Якщо світить сонце, то настрій, звичайно, дуже гарний, коли ти бачиш саме світло. А що стосується спеки та дощу, то тут, напевно, моє ставлення відрізняється від більшості населення. Тому що я по знаку Зодіаку Рак і коли сильна спека у мене таке враження, що начебто я медузою стаю, і у мене навіть плавляться мізки. Я досить некомфортно переношу спеку, мені дуже подобаються тільки середні температури. Я люблю трошки вогкість, ну як належить водному знаку. Коли така глевка погода, що пахне вологою, мокра земля, мокрий асфальт, у мене дуже підвищується працездатність. На подив. Адже всім людям у таку погоду хочеться поспати, а мені хочеться поспати в спеку. Але в будь-якому випадку приємно, коли погода не сльотава, без бруду під ногами. Ось яка прекрасна була зима в минулому році, сніжна, а з-за поганого господарювання вона залишила у всіх моторошне враження не вичіщенного снігу.

- Так, здавалося, вряди-годи киянам була подарована справжня зима, діти, та й дорослі натішаться нею...

- Ви знаєте, я весь цей час згадувала радянські часи. Коли я була маленькою дівчинкою, ми жили в Запоріжжі, і в нашому дворі була бабуся-двірник Уляна, і я з нею весь час сперечалася. Вона так сумлінно ставилася до своєї роботи, що кожного разу, коли випадав сніг, ми, дітлахи, вибігали з санками, а вона до асфальту вичищала все лопатою. Я весь час говорила: бабуся Уля, я напишу на тебе заяву в міліцію, щоб ти залишала нам сніг... Вона завжди так сміялася. І я думаю: де ця бабуся Уля, яка і без машин, і без божевільних зарплат вичищала вулиці.

- У вас було у дитинстві свято першого снігу?

- У мене такий стиль життя, що я намагаюся радіти кожному дню. Я не шукаю погане в будь-якій погоді, ні в кожному дні. Ми, на жаль, не вміємо радіти. А насправді, чим більше ми радіємо, чим більше ми любимо, тим більше отримуємо світла навіть у дощову погоду. Мені здається, це дуже властиво нашій нації - багато негативу, ми всі повинні навчитися радіти... І коли я кажу про це з моєю подругою, вона мені відповідає: «Це американський стиль життя». Але мені хочеться, щоб у вас теж боліли щоки від посмішок.

- Нам не вистачає, можливо, просто темпераменту?

- Ні, мені здається, що ми за весь цей час - починаючи з перебудови, мало приділяли уваги культурі, духовності, сім'ї, побуту... А це все відразу позначилося. Тому що незалежно від матеріального стану адже раніше ніхто краще не жив, у радянські часи. Були невеликі зарплати, всі однаково одягалися, однаково їли, раділи, якщо діставали горошок на олів'є... Але у нас були безперервні свята, капусники, у нас вдома завжди були друзі батьків і наші. Мені здається, ми за останні роки втратили спілкування, яке дарувало справжнє людське тепло. Тому я вважаю, що ці хмари, які є над Україною - це не з точки зору погоди, це безвихідь, яка все не закінчується. Мені здається, що якщо всі повірять, що всі разом ми це можемо змінити, тільки тоді стане краще. Як і з погодою. У природи немає поганої погоди. Будь-яка погода має приносити радість.

- У Європі це зимовий час - традиційний сезон карнавалів, який ніби розцвічує сутінок... Починається в грудні, закінчується березнем, переходить з однієї країни в іншу...

- Ой, як я їм завжди заздрила... Я була на Венеціанському карнавалі в січні минулого року. І ще потрапила на карнавал в Словенії - там це щось на кшталт нашої Масниці. Боже, яке це задоволення... Ми так не святкуємо. Вони там усім містом виходять, кожен вигадує маски собі і дітям. Навіть я не втрималася - одягла перуку якусь там ковбойську...

- Але раніше Масляна теж святкувалася усім містом...

- Так, треба повертати в наше життя цю атмосферу дружелюбності і свята. Все буде чудово, все буде чудово, я впевнена. Ми просто повинні стати трошки добрішими один до одного.

Оксана Поплавская
23.11.2010