Київ

Слабка хмарність

Людмила Гарбуз - з тих людей, завдяки яким життя навколо змінюється чуть-чуть, але - якісно. У Фонді Сороса вона очолювала департамент культурних, медичних та екологічних програм, останні кілька років керувала Швейцарською культурною програмою. Зараз вона - директор нового фонду «Стедлі Арт Фундація».

- «Стедлі Арт Фундація»-це відокремлення від соціально відповідального бізнесу. Спочатку, «Стедлі» - це стоматологічна клініка, яку заснувала Стелла Беньямінова. Вона багато років до цього вкладала гроші в культуру, а насамперед, у візуальне мистецтво. Зараз подібна діяльність вже вимагає систематизації через необхідність визначення місії і завдань Фонду.

У нас - у Фундації - є прекрасний білий виставковий простір, який ми називаємо White space, де ми плануємо (і вже робимо - відкрилися в квітні цього року ретроспективною виставкою Олександра Животкова) приблизно раз в два місяці проводити виставки сучасних українських художників.

Другий напрямок - спецпроекти. Перший з них - виставка авангардиста Бориса Косарєва в Нью-Йоркському Українському Музеї, що планується на грудень нинішнього року. Цей проект організовується у партнерстві з РОДОВІД Галереєю.

А в другій половині вересня ми організуємо Еко-артпленер в Коктебелі (куратори Ольга Балашова та Ліза Герман.) Крім художників групи Убіко в цьому пленері братимуть участь екологи та кліматологи. Завдання - дослідити взаємодію мистецтва, екології та міського простору, знайти точки взаємопроникнення, часто точки больові, критичні.

- Чому саме Коктебель для еко-артпроекту?

- Тому що, на мій погляд, Коктебель має багатющі культурні традиції, і в той же час там недостатньо сформована екологічна культура. І ми вважаємо, що мистецтво може виконувати таку соціальну функцію, може бути спрямоване на вирішення якихось важливих проблем. Тієї ж екології - однієї з найважливіших тем у сучасному світі.

- Ви багато подорожуєте по світу?

- Подорожі - це одне з моїх найулюбленіших занять. Подорожую багато і самостійно, з різних причин - із особистих, і по роботі. Але дуже багато подорожей трапляється, коли я просто вирішую, що мені пора взяти тайм-аут і кудись поїхати. Дуже подобаається Південно-Східна Азія.

- Чому саме Південно-Східна Азія?

- Серед моїх інтересів є буддизм, особливо люблю бувати в Непалі, Індії, Таїланді. Будь- яка така подорож - привід почитати багато цікавого про ту країну, яку відвідав, і особливо про її культуру.

- Почитати до чи після?

- Звичайно після. Не треба, як кажуть, замилювати очі, збивати перше сприйняття. Приміром, Ошо радить, дітей до семи років не зупиняти в їх виборі, якихось починаннях, тому що ми їх ламаємо своїми повчаннями. Людина розкривається в цьому віці, потрібно тільки спостерігати і дбайливо допомагати дитині. Так і з подорожжю - перше сприйняття найяскравіше.

- В Індії ви віддаєте перевагу комфортним умовам подорожі чи програму «намет-багаття»?

- Відпочинок в Індії - це дуже скромні бамбукові будиночки на березі, так як хочеться максимально побути з природою, ізольовано від цивілізації. Як хтось сказав про моє улюблене місце в Гоа, про селище Ашвем «як нірвана на смітнику». Все кругом дуже шумно і людно, а там тихо, чисто, екологічно.

«Дикі подорожі» з наметом були, але вже в Америці - в горах, в штаті Вермонт, наприклад, або в Нью-Гемпширі. В Америці взагалі існує велика традиція «хайкінга» - походів у гори, до хмар і в той же час відчуваючи під ногами граніт, якого так багато в тих місцях.
Кожна країна, напевно, має свої особливості, традиції відпочинку.

- А Україна? Як ви тут відпочиваєте?й

- У жодній країні світу немає стільки руху, що не приносив би результату, до речі, це стосується також і політики, і подивіться на пробки в місті і саме місто навколо цих пробок. Динаміки у нас - скільки хочеш, ефективності та усвідомленості б додати.

- Але подорожі завжди ефективні.

- Так, у плані пізнавальному, цікаво відкривати світ, різні культури. Цікаво дослідити міжкультурне проникнення і відмінності. Цьому я якраз вчилася в Парижі, в Сорбонні був спеціальний річний курс «Європейська соціальна політика» і я захищала диплом в розрізі теми «Міжкультурні відносини». У нас навіть зараз це важко перекласти. Intercultural relationship. Цей термін, досить часто вживається в європейській політиці, у нас ще чекає свого розуміння і використання.

- Напевно, тому у нас це і не вирішується, тому що проблеми не бачать.

- Якщо говорити про термінологію, були спроби робити глосарії, словники сучасного мистецтва, як це робили Олег Сидор-Гібелинда і Гліб Вишеславський. До речі, це був один з моїх останніх проектів, коли я очолювала Швейцарську культурну програму. Тому я навіть можу пишатися, що багато термінів були введені в контекст саме в плані термінології завдяки колишньої діяльності.

- Чи є у вас улюблена погода?

- Погода прив'язується до пори року. І поганої погоди не існує. Я виховала у себе філософське ставлення до життя, тому для мене всі пори року улюблені, але найулюбленішим залишається весна. Коли все розцвітає, відкривається, відроджується. У мене є навіть свій проект особистий - з фотоапаратом хочу піти за весною. Це мрія. Але я коли-небудь це зроблю.

- Яке найбільш північне місце, де ви зустрічали весну?

- Петербург. Ви знаєте, було дуже дивно побачити на Неві в травні місяці залишки снігу. Жахливо побачити, правда, в травні сніг?

- Але ж можна вважати, що весна ще не розпочалася...

- Я то знала, що вона почалася, і від цього Невський проспект був інтелектуально-красивим, піднесеним, але дуже холодним.

- Цей холод був емоційно стресовим?

- Швидше інтелектуально рафінованим. У Петербурзі є багато місць, куди ти від цього холоду можеш сховатися. Ермітаж, галереї, театри. Погода - це зовнішня форма впливу на емоції, але все одно головне - внутрішні відчуття.

- Море ви любите тільки в екзотичних країнах?

- Море взагалі дуже люблю. Це моя стихія. Коли сиджу на березі і дивлюся на хвилі медитуючи, розумієщ, що все почалось з моря. Море чи океан - організм такий величний, з вічною енергією... Воно схоже також на жінку, особливо в повний місяць. У нас з морем - загальне тяжіння Місяцем.

Гришина Оксана
12.08.2011