http://zz.te.ua статті, прогнози, свіжі новини Sun, 09 Sep 2012 11:52:19 +0000 en hourly 1 http://wordpress.org/?v=3.0.1 http://zz.te.ua/druha-liha-pislya-9-turiv-fk-ternopil-%e2%80%93-6-tyj-nyva-%e2%80%93-8-ma/ http://zz.te.ua/druha-liha-pislya-9-turiv-fk-ternopil-%e2%80%93-6-tyj-nyva-%e2%80%93-8-ma/#comments Sun, 09 Sep 2012 11:52:19 +0000 admin http://zz.te.ua/?p=96033 Після 9 турів чемпіонату України у другій лізі(група А) турнірна таблиця набула наступного вигляду. [http://zz.te.ua/wp-content/uploads/2012/09/1gandbol.jpg]Міська команда з обласного центру все ще випереджає “старших” побратимів і займає 6-те місце. Футболісти, на яких покладали надії виходу в першу лігу Дмитро Фірташ та Валентин Хоптян наразі лише на четвертому місці. З кінця. М Команда I О 1 “ Десна “ 8 20 2 “ Славутич “ 9 17 3 “ СКА “ 8 13 4 “ Оболонь-2 “ 9 12 5 “ Реал Фарм “ 7 11 6 “ Тернопіль “ 8 10 7 “ Скала “ 7 9 8 “ Нива Т “ 8 9 9 “ Єдність “ 8 7 10 “ Динамо “ 8 7 11 “ Кристал “ 8 4 ]]> http://zz.te.ua/druha-liha-pislya-9-turiv-fk-ternopil-%e2%80%93-6-tyj-nyva-%e2%80%93-8-ma/feed/ 0 http://zz.te.ua/yak-zhelihovskyj-skarzhyvsya-na-bidu-i-scho-z-toho-vyjshlo/ http://zz.te.ua/yak-zhelihovskyj-skarzhyvsya-na-bidu-i-scho-z-toho-vyjshlo/#comments Sun, 09 Sep 2012 11:14:49 +0000 admin http://zz.te.ua/?p=96035 Заступник голови Тернопільської обласної державної адміністрації Юрій Желіховський вже встиг подати шість скарг до Центральної виборчої комісії щодо діяльності кандидата у народні депутати В.Фіялки, пише Інфопростір Кадровий комсомолець Желіховський не може змиритись із тим, що кандидат у нардепи, якого пов’язують із Орестом Муцом, назвав чиновника «бідою». Під «родачу» окрім Желіховського потрапили і комсомослсько-комуністичні діячі Валенти та Надія Хоптян. Та Центрвиборчком не побачив порушень законодавства та всі шість скарг залишив без розгляду по суті. Тексти постанов подаємо нижче. ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ ПОСТАНОВА 31 серпня 2012 року № 687 Про скаргу Желіховського Ю.В., зареєстровану в Центральній виборчій комісії 29 серпня 2012 року за № 21-30-16653 До Центральної виборчої комісії 29 серпня 2012 року надійшла скарга Желіховського Юрія Васильовича, в якій він просить оголосити попередження кандидату у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 164 Фіялці В.М., а також повідомити правоохоронні органи про адміністративні правопорушення кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 164 Фіялки В.М. Суб’єкт звернення зі скаргою обґрунтовує свої вимоги тим, що кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 164 Фіялкою В.М. 17 серпня 2012 року опубліковано в газеті «Народне слово» від 17 серпня 2012 року статтю під заголовком «На Тернопільщині розпочав активні дії рух за визволення від політичних чужинців», у якій, зокрема, містяться зображення Желіховського Ю.В., голови Тернопільської обласної державної адміністрації Хоптяна В.А., кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 164 Клименка В.О., під ними портрети Леніна та Сталіна і напис «Біда у нашу хату йде!». Зображення було розміщене без згоди Желіховського Ю.В., а його оприлюднення із заголовком «Біда у нашу хату йде!» порушує честь, гідність та ділову репутацію суб’єкта звернення зі скаргою. Вивчивши скаргу, Центральна виборча комісія постановляє: 1. Скаргу Желіховського Юрія Васильовича залишити без розгляду по суті. 2. Цю постанову надіслати Желіховському Ю.В., кандидату у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 164 Фіялці В.М., а також оприлюднити на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії. Такі ж рішення ЦВК прийняв і стосовно інших скарг Желіховського, щодо бігбордів, агітаційних палаток з картинками “біди” 3, 4, 5 вересня 2012 року Крім того скаргу Желіховського Ю.В. з доданими до неї матеріалами надіслали Міністерству внутрішніх справ України для перевірки та відповідного реагування відповідно до законодавства України. ]]> http://zz.te.ua/yak-zhelihovskyj-skarzhyvsya-na-bidu-i-scho-z-toho-vyjshlo/feed/ 0 http://zz.te.ua/pysmennyk-z-ternopolya-pro-populizm-na-vyborah/ http://zz.te.ua/pysmennyk-z-ternopolya-pro-populizm-na-vyborah/#comments Sun, 09 Sep 2012 10:25:29 +0000 admin http://zz.te.ua/?p=95979 Під час виборчих кампаній у хід ідуть різноманітні технології,що прагнуть “зіграти” на почуттях виборців. Найвразливішою залишається елементарна людська надія, від якої залежна будь-яка, навіть надзвичайно критична та раціонально самовимоглива, особистість. Найменше хочеться говорити про наших клоунів – партії й політиків, а також про їхні виборчі програми й гасла. Натомість доцільніше розглянути таке суперечливе явище як політична обіцянка та популізм. Тиражування популізму Ще філософ Вальтер Беньямін помітив, що репродукція – процес вироблення безлічі копій – набуває нових функцій, ніж власне продукування, – зокрема й інформаційні. Копія завжди збільшує географію розширення, ніж та, яку має один примірник. Спостереження Беньяміна за репродукцією – це ключ до розуміння формування механізмів політичної влади, зокрема її маніпулювання масовою свідомістю. Спробую перенести досвід “естетичних” міркувань Беньяміна на політичні та суспільні процеси. Розтиражована політична обіцянка якраз і постає популізмом. З етико-філософської точки зору, політична обіцянка завжди є споживацькою, тобто її природа – маніпулятивна. Однак – і це головний парадокс – відсутність політичної обіцянки у політичних програмах та ідеологічних документах зробить неможливим електоральний вибір як такий, адже за “ніщо” навряд чи можливо голосувати. “Подвійна” природа обіцянки Обіцянка – те, що з нашої ж волі загострює бажання кращого життя, малюючи в уяві різноманітні форми ідеальної альтернативи на противагу суворій реальності. В разі провалу цих сподівань, обіцянка перетворюється на холодний душ і на одну з форм “зла”. Щодо “подвійної” природи обіцянки були цікаві дискусії, особливо в середовищі аналітичної та лінгвістичної філософії. Суть дискусій полягала в тому, що обіцянка може бути і “сконструйованою”, тобто технологією, і “природною даністю”, тобто складовою людської психології, що здатна виявлятися як “натуральна помилка” в мовленнєвих актах. Простіше кажучи: всі ми інколи щось обіцяємо, однак мало усвідомлюємо чи усвідомлюємо “після”, що зробили обіцянку. Навіть якщо й погодитися щодо природного статусу обіцянки, властивого людській свідомості, то її трансформація від “природної даності” людини в технологію управління та маніпулювання масовою свідомістю рано чи пізно стає спокусою. Крах правових декларацій Втім, суспільства приречені на популізм та обіцянки, які неможливо виконати. Ця приреченість закладена в нормативно-правових актах, якими керуються ті чи інші країни. Цей парадокс можна пояснити таким чином: Декларація прав людини, Біль про права, Конституція, інші важливі документи, що гарантують свободу людини… – ці документи створювалися в умовах, коли було зрозумілим їх референтне – політичне, соціальне середовище, або ж те, яким воно має бути в ідеалі. В умовах віртуалізації нашого теперішнього світу, правові основи, які створювалися в попередні часи, навряд чи здатні “розрулити” нові виклики часу. В багатьох конституціях написано, що Основний Закон “гарантує”, однак ми чудово знаємо, що в нашому дискретному, нестабільному та непрогнозованому світі, вже ніхто нічого не гарантує. Соціальне, приватне, політичне – все перетворилося в мандрівних привидів, які скрізь і ніде . Щось подібне відбувається і з правами людини. Саме з таких міркувань класичні правові приписи та постулати, включно зі статтями Конституції, які базуються на основоположних загальнолюдських документах про свободи, виглядають сукупністю “обіцянок”, які за теперішнього стану речей вже є неможливими щодо виконання. Закони, слушно зауважував французький філософ Дельоз, – це певна імітація Блага в тому чи іншому конкретному випадку. Мій приятель-політтехнолог жартома любить повторювати: чим більший у країні розгардіяш, тим частіше люблять згадувати про Конституцію та права людини. Як не як, запит на подібну риторику як ніколи є актуальним і навіть невротичним. Невроз полягає в тому, що вимога імперативності Конституції, тобто її справжньої дієвості – реально вже не може бути задоволеною. Ринок політичної риторики якраз і враховує цей масовий невроз. Цей ринок розподілений не згірш від ринку туалетного паперу. Навіть так званий тотальний протест проти теперішнього стану – “спланованого хаосу” – чітко контрольованого посттоталітарним політикумом, і його можуть розіграти, як банальну та чергову більярдну партію. Структуральна некомпетентність політичного класу Французький політолог П’єр Розанвалон якось слушно зауважив, що в 60-х минулого століття в багатьох демократичних країнах була дуже високою довіра до влади, попри те, що влада тоді була значно корумпованішою та медійно закритішою. На початку ХХІ століття влада перестала бути модною, їй недовіряють, діють наперекір їй, зрештою, її зневажають і будь-які моменти співпраці називають інваріантом “колабораціонізму”. Реально демократичний світ вступив у затяжну епоху “поганих” прем’єрів і президентів, політичні рейтинги яких оптимістичними були лише на початку їхніх виборчих кампаній. У Франції ненавиділи, фактично, усіх останніх очільників, в Італії – своїх, суспільство Великобританії також недовіряло своїм останнім урядам. В авторитарній Росії, попри значну кількість симпатиків жорсткого кремлівського адміністрування, все більше зростає суспільна конфронтація. Про перехідні суспільства та їх влади я взагалі мовчу. Таким чином відбувається відчуження влади від суспільства, зрештою, їй нічого не залишається, як існувати у світі власних повноважень, “вилазячи” з нього інколи у формі каральних санкцій, шантажу, тиску чи силових експедицій проти тих чи інших кластерів суспільства. Парадоксально, але єдиним порятунком для влади і політичного класу, бо, це зрештою, єдине ціле, є принцип кругової поруки, який і постає справжньою її ідеологією, ієрархією, дисципліною, цементуючою сумішшю. І це незалежно, чи країна демократична, чи перехідна, чи авторитарна. Це ще, звісно, розкусив Маркс, коли у роботі “До критики гегелівської філософії права” говорив, що ієрархія карає чиновника, оскільки він згрішив проти ієрархії чи оскільки він здійснює такий гріх, який ієрархії непотрібний, але вона бере його під свій захист кожного разу, коли сама ієрархія здійснює гріх. В умовах соціальної нерівності, особливо в проблемних суспільствах, лише така “легітимна беззаконність” наділена реальними громадянськими та політичними правами. Вона, фактично, і постає сприятливим кліматом чи “сірою зоною” для непідконтрольної суспільству діяльності влади. І це не абсурд, а така собі патафізика сучасної постколоніальної чи пострадянської держави. Влада, політик і політичний клас здатні лише маскуватися, але не розрулювати проблеми, породжені глобальними змінами. Вони переживають агонію, частини їх тіл болять, як старечі кістки на зміну погоди. Згадується дотепне у своїй правдивості спостереження, яке залишив Жак Дерріда: якою б не була його особиста компетентність, професійний політик, що відповідав іміджеві старої моделі, сьогодні намагається стати структурально некомпетентним. Одне слово – державний апарат, а це вчорашні політики, яких ми обрали, уже давно перетворився на пожежну команду, яка лише й чекає, коли вкотре загориться червона лампочка тривоги, щоб телевізійно заметушитися , але нічого насправді не робити . Краще , яке обирають громадяни і за яке так гаряче дискутують зі своїми опонентами, – це всього лише один із програмно-ідеологічних кліпів, гіперболізований еквівалент їхніх мрій, надій, фантазій, поданих технічними засобами як відсторонений об’єкт альтернативної реальності. До стадії хронічного неврозу можуть призвести такі нереалізовані бажання. Це запрограмована обіцянка. Абстрактна “безпроблемна” політична риторика про злагоду й добробут чи нові робочі місця не лише вражена фундаменталізмом популізму, а й приречена на нього бодай тому, що реалізувати таку політику можливо лише всупереч її риториці, тобто шляхом непопулярних кроків, а значить через політичне самогубство. І політики, які отримали владу, своїми діями ніби й кажуть: “Ми, на жаль, прийшли не надовго, бо наша каденція не вічна, тому на фундаментальні перетворення часу немає”. Натомість часу, як правило, їм цілком вистачає на забезпечення себе й своєї родини матеріальними та іншими благами. Але найцікавіше я залишив на закуску. Якщо на популізм та політичну обіцянку дивитися по-українськи, то побачимо взагалі повний аут. Українські виборчі програми – провладні, опозиційні чи “технічні” – настільки недолугі, безликі й бездарні, що навіть не можуть чітко сформулювати, що ж вони насправді пропонують/обіцяють виборцям. Середньостатистичний європеєць, погортавши українську агітаційну макулатуру, на вибори б просто не з’явився. В його розумінні, політична обіцянка має супроводжуватися бодай натяком на механізми її реалізації. Ось цю істину наші програмно-ідеологічні писарчуки вже понад 20 років ніяк не можуть докумекати. Включно зі своїми вождями. Анатолій Дністровий , для УП ]]> http://zz.te.ua/pysmennyk-z-ternopolya-pro-populizm-na-vyborah/feed/ 0 http://zz.te.ua/scho-spilnoho-mizh-ternopolem-i-stolytseyu-sloveniji-foto/ http://zz.te.ua/scho-spilnoho-mizh-ternopolem-i-stolytseyu-sloveniji-foto/#comments Sun, 09 Sep 2012 09:41:52 +0000 admin http://zz.te.ua/?p=96025 Любляна вражає камерністю, гірськими пейзажами, архітектурою Йоже Плечника та зручною близькістю курортів. Якщо десь є велосипедний рай, то це словенська столиця Любляна. На кожному тротуарі – з’їзди, вздовж усіх шляхів – велодоріжки. Зручно, коли ти із сумкою на коліщатках. Наближаючись до міста, бачиш заводські труби, розмальовані різними кольорами. У нас теж такі є, але цегляно-червоні. Кулінарні особливості Обідній час. На вулицях малолюдно, як десь у Тернополі. Жителів у Любляні не набагато більше – 260 тис. Мегаполісом і не пахне. Четверта година, а міський ринок уже напівпорожній. Вітер розносить папірці й сміття. За годину довкола стає охайно, двірники миють площу. «У нас чисто не тому, що не смітять, а тому, що прибирають, – переконує місцева пенсіонерка, колишня вчителька французької Марія Пехан. – Молодь викидає пляшки з-під пива. Намагаємося її присоромити, але вона не слухає». Госпа (пані) Марія живе у центрі, на восьмому поверсі старого будинку на березі річки Любляниці, яка ділить місто навпіл. Щоранку бачить із вікна Альпи, замок на горі, храми й нескінченні мости. Повітря тут незагазоване, бо в центрі не можна паркуватися. Пригощає нас пляцками з горіхами і прянощами, наливає жовтий напій із трав. У кожній чашці – по півлимона. На обід подає «зелену юху» – суп із цвітною капустою та кропивою, картоплю з куркою та печериці у сметані. Ближче до Угорщини ми їли гуляш, на адріатичному півдні – пасту (макарони). Любляна – посередині, й меню тут космополітичне. Нам засмакував горошок зі спеціями, схожими на тархун, які госпа Марія збирає біля моря. Жінка розкриває атлас світу і, втираючи сльози, розповідає історію Словенії. Кого тут тільки не було: римляни, баварці, венеціанці, Австрія, Франція, Югославія. У 1991-му – омріяна незалежність. Відтоді економіка країни зростає. Та громадяни нарікають на завеликі податки (лише з доходів – 39%). Країна із двома мільйонами жителів утримує парламент із 90 депутатів і численні держструктури. Тому серед молоді популярні анархістські погляди: мовляв, обійдемось і без держави, набридло забезпечувати пенсіонерів та чиновників. Мера Любляни, серба-мільйонера Зорана Янковича, екс-директора мережі супермаркетів, називають мафіозі. 2010 року його щойно створена партія «Позитивна Словенія» здобула у вищому законодавчому органі найбільше місць – 28. Словенське узбережжя «Айтішник» із Росії Алєксандр зустрічає нас на центральній площі – Прешерна. Ми познайомилися через інтернет. Живе у Любляні чотири роки. Громадянство дають на п’ятий. Знімає квартиру за €500, ще дві сотні – комунальні послуги. «Дорожче, ніж у Москві, зате пенсії високі», – зітхає він. Каже, що зарплата для Словенії непогана, та бракує замовлень, тому шукає роботу таки в столиці Росії. Три роки тому купив Opel за €350. Бензин коштує євро за літр. Хмариться. Любляна – на болотах між горами й морем. На межі кліматичних зон місяцями стоять тумани, але погода змінюється миттєво. Алєксандр везе нас у Порторож – «порт троянд» на Адріатичному морі. Півтори години – і ми на півострові Істрія. На горизонті – береги Хорватії. Туди словенці їздять відпочивати, коли мають більше часу. Вихідний, тож машин так густо, що яблуку ніде впасти. Мусимо паркуватися в сусідньому містечку Лючія. Це місцеве Монте-Карло: вздовж усього берега – готелі, казино й ресторани, на пляжах – родини з дітьми. За 40 хв пішки узбережжям опиняємось у Пірані. Біля міста є завод, де сушать морську сіль. Фортечний мур, вузькі бруковані вулички та вгодовані коти, дідусі на роликах, чудернацькі дерева, акварельні дворики з пальмами й кам’яні балкони нагадують Венецію. Запашна кава на майдані Тартіні, де всі спілкуються італійською, завершує нашу подорож. Годинник на вежі відбиває чергову чверть години, а ми милуємося прозорим морем і слухаємо скрипку. Назад до Лючії їдемо автобусом понад хвилями Адріатики. Цю місцину називають Італією без італійців – вона офіційно білінгвальна, і вас швидше зрозуміють, коли заговорите саме мовою Апеннінського півострова. Але свою словенську ідентичність мешканці підтвердили на референдумі. Шедеври Йоже Плечника Культовий квартал Любляни Метелкова – вільна від поліції територія. Кілька колишніх військових бараків розмальовані графіті. Наша госпа Марія називає це ugly art (огидне мистецтво). Там «прописалися» місцеві неформали, байкери, невизнані художники. Троє панків з ірокезами проходять повз нас в один бік, татуйовані рокери у шкірі та ланцюгах із чорним догом – в інший. Під стінами сидять компанії з гітарами, тягнеться солодкий димок. Ніхто нікого не чіпає. Кажуть, коли міська влада хотіла закрити цей «притон наркоманів», за нього заступилася тоді ще жива мати Тереза. Тут влаштовують трансові дискотеки й концерти альтернативних гуртів, показують незалежне кіно. «А як із криміналом?» – питаю Алєксандра. «Дуже спокійно, – усміхається той. – Із інцидентів пам’ятаю лише, як один чоловік легенько вдарив іншого, потім довго просив вибачення. Це не Росія». Затримуємось тут недовго. Нас затягує в неспішний вир вечірнього життя Любляни. Їмо різнокольорове морозиво з десятками смаків, милуємося мостами, що відбиваються у дзеркальній воді, фотографуємо численний стрит-арт і п’ємо біле вино в кафе просто неба, де музиканти грають рок. Цими вулицями хочеться блукати все життя. Наступного дня госпа Марія веде нас на міст над Любляницею і просить угадати, чим він особливий. Виявляється: один із небагатьох у Європі з живими деревами. А далі – щохвилини цікаві відкриття: незвичайні сходи, пам’ятники, ворота, цеглини, плитка під ногами, огорожі. Про це подбав архітектор Йоже Плечник, який будував Любляну майже з нуля після землетрусу 1895 року. Кожен камінчик і цвяшок вражає продуманістю. «Фасад без прикрас, як людина без усмішки», – казав він. На прощання Марія везе нас на цвинтар Жале. Урочисті пропілеї роботи Плечника ніби промовляють, що смерть – лише ворота у кращий світ. Над склепами – ангели й розп’яття. Є меморіали, пам’ятник загиблим солдатам обох світових воєн, італійське військове поховання з кам’яними хрестами, занедбане єврейське кладовище із зіркою Давида на воротях. Оголошення про ритуальні послуги не чорні, а різнокольорові. Даруємо нашій господині листівки сучасного Львова. Вона вражена. Думала, що Україна після Чорнобиля зруйнована, як Хіросіма. Перепитує, чи не постраждали ми від епідемії туберкульозу. Коли ж показуємо розміри нашої держави на карті, дивується ще раз. Про політичну ситуацію не чула. Марина Гнатенко , Тиждень ]]> http://zz.te.ua/scho-spilnoho-mizh-ternopolem-i-stolytseyu-sloveniji-foto/feed/ 0 http://zz.te.ua/hto-zavalyv-sajt-ternopilskoji-batkivschyny/ http://zz.te.ua/hto-zavalyv-sajt-ternopilskoji-batkivschyny/#comments Sun, 09 Sep 2012 09:02:27 +0000 admin http://zz.te.ua/?p=96029 Чи випадково чи зумисно, але у день, коли до Тернополя прибувають лідери об’єднаної опозиції сайт обласної організації ВО “Батьківщина” не працює. Можна лише здогадуватися який негідник посягнув на інтернет-сторінку головних критиків влади – Василя Деревляного та соратників. Не відповідають ні головна сторінка http://batkivshchyna.te.ua/ , не почитаєш новин, біографії партійних босів та іншу цінну інформацію. Тепер громадськості доведеться дізнаватися правдиві опозиційні новини з інших джерел. ]]> http://zz.te.ua/hto-zavalyv-sajt-ternopilskoji-batkivschyny/feed/ 1 http://zz.te.ua/andrij-davydenko-zvernuvsya-do-henprokuratury-ta-mvs-z-pryvodu-pobyttya-kandydata-u-narodni-deputaty/ http://zz.te.ua/andrij-davydenko-zvernuvsya-do-henprokuratury-ta-mvs-z-pryvodu-pobyttya-kandydata-u-narodni-deputaty/#comments Sun, 09 Sep 2012 08:16:02 +0000 admin http://zz.te.ua/?p=96023 Народний депутат Андрій Давиденко звернувся до Генеральної прокуратури України та керівництва Міністерства внутрішніх справ з проханням взяти під контроль розслідування справи про побиття кандидата в народні депутати у Гусятині. Про це повідомляє прес-служба Тернопільської обласної організації Української народної партії. Як повідомлялося, 8 вересня увечері у райцентрі Гусятин Тернопільської області невідомі побили кандидата у народні депутати Ігоря Соболя. Двоє молодиків підстерегли політика біля житлового будинку, накинулися на нього і стали завдавати ударів у різні частини тіла. Після цього вони зникли у невідомому напрямку. У потерпілого зафіксовано струс мозку та гематоми у ділянці голови. Відтак, він звернувся із заявою про побиття до правоохоронців. Зазначимо, що Ігор Соболь балотується у депутати Верховної Ради за списком партії «Наша Україна». Останнім часом він активно займався передвиборною діяльністю. За повідомленням прес-служби УПН, раніше політику намагалися перешкодити проводити зустрічі з виборцями. Зокрема, у Хоросткові Гусятинського району з боку влади чинився тиск на працівників бюджетних установ з метою не дати можливості пану Соболю та народному депутату Андрієві Давиденку провести зустріч з освітянами. Враховуючи можливість впливу адміністративного ресурсу на хід розслідування випадку побиття кандидата, Андрій Давиденко направив депутатське звернення на ім’я генпрокурора та міністра внутрішніх справ. «Побиття кандидата в народні депутати і знаного у краї політика є просто кричущим випадком, – зазначив Андрій Давиденко. – Він свідчить про те, що на Тернопільщину повертаються часи 90-х, коли з політичними оппонентами брутально розправлялися бандитськими методами. Ми не можемо допустити, аби виконавці, а головне – замовники нападу залишилися безкарними. Тому я звернувся до генерального прокурора та міністра внутрішніх справ взяти розслідування цього резонансного випадку під особистий контроль». ]]> http://zz.te.ua/andrij-davydenko-zvernuvsya-do-henprokuratury-ta-mvs-z-pryvodu-pobyttya-kandydata-u-narodni-deputaty/feed/ 0 http://zz.te.ua/ternopil-tyzhden-iz-zachynenymy-kvatyrkamy/ http://zz.te.ua/ternopil-tyzhden-iz-zachynenymy-kvatyrkamy/#comments Sun, 09 Sep 2012 07:31:31 +0000 admin http://zz.te.ua/?p=96019 Різкий неприємний запах з’являвся в різних мікрорайонах міста і породжував численні скарги тернополян у різні інстанції. Найбільше обурювалися породіллі, які не лише не могли вийти на прогулянку із своїми новонародженими дітьми, а й навіть змушені були закривати вікна у квартирах. Скаржились на самопочуття і старші люди, оскільки насичений сморід породжував сильну нудоту. Одним з перших на скарги відреагувало КП «Тернопільводоканал,» яке наприкінці серпня офіційно заявило, що ні каналізаційна система міста, ні очисні споруди до появи смороду не причетні. Мовляв, були впродовж 5-ти днів незначні аварії на мережах, але вони аж ніяк не могли стати причиною того насиченого неприємного запаху, який витав містом. Після цієї заяви жителі міста почали губитися у здогадах, що ж саме зіпсувало повітря. Були думки, що причиною неприємного запаху міг стати брак біотуалетів у парку ім. Шевченка під час святкування Дня Незалежності, через що чимало людей змушені були справляти свої потреби безпосередньо в парку або прилеглих дворах у центрі міста. Однак коли насичений сморід почав з’являтися в різних мікрорайонах міста, і навіть на початку вересня, – ця версія відсіялась. Лунали навіть неймовірні припущення, що неприємний запах містом поширюють опоненти міської влади, які влаштовують провокації із спеціальним китайським порошком, який після розведення водою починає смердіти фекаліями. Тим часом, для того, щоб встановити справжню причину смороду, міське управління надзвичайних ситуацій залучило навіть і СБУ, окрім цього походження неприємного запаху почала з’ясовувати прокуратура. Наразі офіційних результатів перевірок правоохоронних органів ще немає. Випробування смородом: серія друга Цікаво, що з проблемою смороду тернополяни стикаються вже не вперше. Улітку 2009 року з міста припинили вивозити сміття, і тоді повітря теж мало специфічний аромат. Тодішній міський голова Роман Заставний одразу заявив, що проблема носить виключно політичний характер. Мовляв, опоненти, які хочуть нашкодити його репутації, підбурили людей у Малашівцях, і ті перекрили дорогу на сміттєзвалище, позаяк еклоги офіційно заборонили використовувати цей полігон ще наприкінці 90-их. Проблеми із вивозом сміття тривали майже рік. Тепер раптова поява смороду дивним чином співпала з активізацією різних політичних сил напередодні виборів. При цьому нинішній очільник міської ради Сергій Надал неприємний запах з можливими політичним провокаціями зовсім не пов’язує і таку версію називає безглуздою. «Неприємний запах зумовлений тим, що аграрії удобрювали поля поблизу Тернополя курячим послідом. Вони це завжди робили, цього року дали більше добрива, ніж звичайно. З допомогою правоохоронців ми встановили, хто це робив, я особисто переговорив з керівництвом господарства і зараз смороду уже немає», – каже Сергій Надал. Екологи перевірять відстійники водоканалу Разом з тим, в обласній державній екологічній інспекції не обмежуються однією версією походження смороду. «Запах «курячок» (міндобрива на основі курячого посліду – УНІАН), про які зараз говорять, інший. У місті ж стояв запах, характерний для гниття органіки, це був такий перестояний, трупний запах. Не виключено, що він міг виникнути внаслідок того, що відпрацьований мул з відстійників водоканалу не вивезли, а склали десь неподалік. Але це – моя особиста версія. Хоча вона мені здається більш вирогідною», – каже заступник начальника обласної Держекоінспекції Едуард Ференц. За його словами, обласне управління СБУ уже доручило екологічній інспекції перевірити КП «Тернопільводоканал» на предмет дотримання правил розміщення відходів: «для проведення такої перевірки нам потрібно отримати дозвіл в Міністерстві екології, ми уже подали службову записку до Києва. Як тільки його отримаємо, почнемо з’ясовувати, куди вивозять відпрацьований мул», – обіцяє Ференц. У самому місті, додає заступник начальника обласної Держекоінспекції, породити сморід нічого б не могло. Навіть сморід каналізації, стверджує він, зовсім інший, ніж той запах, що з’являвся у різних мікрорайонах міста. У свою чергу, начальник міського управління надзвичайних ситуацій Іван Коваль переконує, що сморід таки заносило з полів, які розташовані зі східної сторони міста. «Як тільки почали надходити скарги від жителів, ми перевірили «Тернопільську птахофабрику». Але там нічого не було чути. А от коли опинилися в районі аеропорту, то там дихати не було чим. Через спеку запах курячого посліду, яким фермери підживляли землю, піднімався в повітря, а вітер ніс його у місто. Ми одразу повідомили і правоохоронні органи, і санстанцію», – розповів Іван Коваль. Рівень шкідливості випарів досі не встановлено Пори це, на скільки шкідливим були випари добрив (якщо причиною неприємностей тернопільчан були саме вони), ніхто досі сказати не може. Спеціальні заміри не робили ні в обласній, ні в міській санстанції. «Для того, щоб визначити, чи не перевищений вміст якоїсь отруйної сполуки в повітрі, ми маємо знати, яку саме сполуку шукати. І ще треба було б з’ясувати, чи наша лабораторія акредитована на замір цієї речовини. Ми самі зацікавлені визначити, чи сполуки, які породили неприємний запах у місті, не несуть шкоду здоров’ю людям, адже невідомо, чи цей сморід не повториться. Але для цього міська чи обласна комісія з надзвичайних ситуацій нам мала дати доручення провести заміри в конкретних місцях на конкретну сполуку. Такого доручення санстанція не отримувала. А самостійно ми ж не можемо невідомо де шукати невідомо що», – каже виконувач обов’язків головного санітарного лікаря Тернополя Анатолій Поліщук. Він лиш запевнив, що заміри, які традиційно робляться санстанцією, в тому числі і поблизу тих полів, які підживлювали добривами, не показали перевищень в повітрі вмісту вуглекислого газу та аміаку. Саме на ці сполуки перевіряє повітря санстанція. Щодо рівня концентрації інших сполук, особливо в пік смороду у місті, даних у санстанції немає. За таких обставин сумнівно, що правоохоронні органи зможуть притягнути винуватців походження неприємного запаху у місті хоч до якоїсь відповідальності. Відповідно, тернополянам, які впродовж кількох днів змушені були закривати носи і терпіти незручності, наразі залишається радіти принаймні з того, що повітря у місті знову стало свіжим. Андрій Вацик , УНІАН Замість P. S. Цікаво, що тема смороду набуває актуальності останнім часом і у Львові. Там причиною неприємного запаху називають злив у каналізацію неочищених стоків невідомими підприємствами. Напередодні виборів цю тем починають активно мусувати, хоча неприємний запах в різних мікрорайонах міста періодично з’являвся і раніше. ]]> http://zz.te.ua/ternopil-tyzhden-iz-zachynenymy-kvatyrkamy/feed/ 0 http://zz.te.ua/selyany-rukomysha-prosyly-ministra-kultury-pity-z-chym-pryjshov/ http://zz.te.ua/selyany-rukomysha-prosyly-ministra-kultury-pity-z-chym-pryjshov/#comments Sun, 09 Sep 2012 06:30:56 +0000 admin http://zz.te.ua/?p=95987 Майже дві години тривали перемовини між міністром культури Михайлом Кулиняком і громадою села Рукомиш, що в Бучацькому районі. Нагадаємо, столичний чиновник вчора спеціально приїхав на Тернопільщину, щоб переконати бучаччан передати для експозиції в Луврі твори відомого скульптура Іоанна Пінзеля. У самому Бучачі міністру вдалося домовитися із мешканцями надати «Дияконські ворота» взамін на інші роботи майстра, котрі нині зберігаються в музеях Тернополя. А ось у Рукомиші Михайло Кулиняк наштовхнувся на категоричну відмову – люди скупльтуру Святого Онуфрія не віддадуть за жодних умов. Не допоміг навіть голова Тернопільської облдержадміністрації Валентин Хоптян, який обіцяв і гроші на ремонт пошкодженої церкви (на початку серпня на храм обвалилась скеля), і на ремонт будинку культури, і на нові асфальтні дороги в селі. На боці громади і священик церкви святого Онуфрія у Рукомиші Михайло Суканець. За словами отця, люди зневірились у владі і бояться, що скульптуру їм повернуть назад. – Ось люди наводять такий приклад, що від людей забрали всі гроші з ощадних книжок і нічого не повернули. І люди – цілий народ не може, скажімо, повернути собі те, що роками складали. Ну невже тоді, якщо так станеться, хтось зможе з державою воювати. Ось така десь думка. Я чую, що компроміс знайдений у Бучачі відносно, скажімо, рівноцінних речей Пінзеля. У нас такий варіант не получається, – зазначив священик. Не вірили люди і тому, що делегація села зможе теж взяти участь у відкритті виставки у Франції. Адже, за які кошти організують поїздку ніхто так чітко і не пояснив. Не переконало селян і те, що завдяки виставці у Парижі про Рукомиш дізнається увесь світ. Та й ледь не присяги міністра, що Святого Онуфрія повернуть в село, мало зачепили людей. – Я вам як міністр культури гарантую цим контрактом, що у нас не має жодних навіть думок про те, що експонати, які взяті із Бучача і Святий Онуфрій, який взятий від вас, що вони не будуть повернуті сюди. Це я кажу при громаді, при журналістах, при губернаторові. Тому ви можете бути абсолютно спокійні і розуміти, що у нас появився такий добрий шанс виконати чудову місію, – наполягав чиновник. Громада села залишилась непохитною. – Ми вас не чіпаємо, а ви нас не чіпайте. Залишіть нас у спокої. Ми тихенько собі живемо. Село маленьке. Будьте здорові і з чим прийшли і з тим і йдіть. Ми, звичайно, хочемо допомоги. Але і від нас не забирайте те, що ми маємо. Скільки він у нас, від усіх трагедій, злив, смерчів нас Святий Онуфрій охороняє, – пояснювали жителі Рукомиша. Святого Онуфрія громада вважає оберегом села і розлучатися із ним, навіть тимчасово, люди не хочуть. А якщо французів цікавлять роботи Пінзеля, кажуть селяни, то нехай вони їдуть сюди самі. До речі, раніше Святий Онуфрій без жодної охорони стояв у церкві і всі прихожани чи туристи мали вільний доступ до святині. Після того, розповідають жителі села, як в Інтернеті цій роботі Пінзеля «призначили» ціну у 10 мільйонів доларів – це створило проблему. А після обвалу скелі на храм люди і взагалі скульптуру сховали. Навіть місцевий священик стверджує, що й сам достеменно не знає, де вона зараз. Наостанок, засмучений непохитністю громади, міністр ще раз попросив селян подумати. – Подумайте, скажіть своєму отцю, тому що ніхто, ні з ніякою агресією до вас не приїхав і я ніколи неправди в церкві не казав. Подумайте ще раз, скажіть своєму отцю своє рішення, порадьтеся ще раз. І подумайте, як буде виглядати наша з вами держава. Поки я їду в Дрогобич із «тяжким» серцем. Але все на ваш розсуд, – сказав Михайло Кулиняк. У відповідь хтось із селян вимовив російську приказку: «На нет и суда нет». ]]> http://zz.te.ua/selyany-rukomysha-prosyly-ministra-kultury-pity-z-chym-pryjshov/feed/ 0 http://zz.te.ua/fk-ternopil-i-nyva-mozhut-objednatysya/ http://zz.te.ua/fk-ternopil-i-nyva-mozhut-objednatysya/#comments Sun, 09 Sep 2012 06:00:43 +0000 admin http://zz.te.ua/?p=96010 Міський голова Тернополя Сергій Надал допускає можливість об’єднання двох тернопільських команд – ФК “Тернопіль” та “Ниви”. Про це він повідомив, відповідаючи на запитання, чи не шкодує він, що в Тернополі муніципальна команда заявилася у другу лігу, відповідно витрати на її утримання досить значні. - Ми не шкодуємо, оскільки домоглися того, чого хотіли. У професійну лігу заявляли ФК “Тернопіль”, тому що, по-перше, було дуже багато суперечливої ​​інформації, зможе грати “Нива” через відсутність фінансування чи ні. А тому, щоб Тернопіль взагалі не залишився без великого футболу, нами було прийнято рішення атестувати клуб для участі у другій лізі. По-друге, в будь-якому випадку такий крок вважаю позитивним, адже створена так звана футбольна піраміда. Відповідно, коли дитина вперше прийде у футбольну секцію, вона побачить свою перспективу в майбутньому грати у другій лізі за ФК “Тернопіль”. Не виключено, що “Нива”, маючи амбітні плани, дай Боже, отримає путівку в першу лігу, тоді ФК “Тернопіль” зможе її гідно замінити у другій лізі. Якщо ж “Ниві” не вдасться підвищитися в класі, то ми будемо говорити про об’єднання двох команд для того, щоб не розпорошувати фінанси і працювати на одну-єдину тернопільську команду. Але, на моє тверде переконання, це можливо тільки в одному випадку – якщо це буде дійсно тернопільська команда, якщо там гратимуть виключно тернополяни, а не футболісти з інших областей, – зазначив Сергій Надал. Джерело: ukrfootball.in.ua ]]> http://zz.te.ua/fk-ternopil-i-nyva-mozhut-objednatysya/feed/ 0 http://zz.te.ua/na-ternopilschyni-zhorstoko-pobyly-kandydata-u-narodni-deputaty/ http://zz.te.ua/na-ternopilschyni-zhorstoko-pobyly-kandydata-u-narodni-deputaty/#comments Sun, 09 Sep 2012 05:00:36 +0000 admin http://zz.te.ua/?p=96016 У райцентрі Гусятин Тернопільської області побили кандидата у народні депутати Ігоря Соболя. Це сталося 8 вересня близько 21-ї години, – повідомляє прес-служба Тернопільської облорганізації УНП. На Ігоря Соболя напали двоє молодиків. Вони підстерегли політика біля житлового будинку. Нападники накинулися на нього і стали завдавати ударів у різні частини тіла. Після цього вони зникли у невідому напрямку. У потерпілого зафіксовано струс мозку та гематоми у ділянці голови. Ігор Соболь відомий в Гусятині громадсько-політичний діяч, двічі обирався головою районної ради. Член Української народної партії. Зараз він є діючим депутатом районної ради та балотується у депутати Верховної Ради за списком партії «Наша Україна». Останнім часом пан Соболь активно займався передвиборною діяльністю, перебуваючи у відпустці за основним місцем роботи. Зокрема, 6 вересня він разом з народним депутатом Андрієм Давиденком, який йде у депутати по цьому виборчому округу, проводив зустрічі з виборцями у Гримайлові та Хоросткові Гусятинського району. За повідомленням прес-служби УНП, з боку влади району чинився тиск на працівників бюджетних установ, щоб перешкодити політикам провести зустрічі у навчальних закладах району. До слова, по цьому округу (Теребовлянський виборчий округ) балотується дружина голови Тернопільської ОДА Надія Хоптян, яка є головою Гусятинської райради. Зараз Ігор Соболь перебуває у лікарні, де йому надають медичну допомогу. ]]> http://zz.te.ua/na-ternopilschyni-zhorstoko-pobyly-kandydata-u-narodni-deputaty/feed/ 1