«Я стояла на вколішках та цілувала телевізор», – рідна сестра олімпійської чемпіонки Яни Шемякіної

Перше олімпійське золото для України виборола львів’янка Яна Шемякіна, яка з тринадцяти років займається фехтуванням на шпагах. Батьки Яни зараз знаходяться у від’їзді, але 032.ua вдалось поспілкуватися із найкращою подругою олімпійської чемпіонки, рідною сестрою Яни – Любою.

Скажу відверто, розмова наша була на стільки емоційною, що по шкірі «бігали мурашки». Однозначно емоції переповнюють Любов. Та і не лише її, увесь Львів гордий за те, що львів’янка виборола «золото» на Олімпіаді-2012!

«Яна фехтувала о другій ночі, а вже з 22.00 я зі своєю трирічною донечкою Софією слідкували за змаганнями. Не можу достеменно сказати, які саме емоції я переживала, але вони переповнювали мене! Коли Яна пройшла 1/16, а потім і 1/8 змагань, я знала, що вона переможе.  Я це відчувала. Я тільки сиділа і дивилась на її фото, тримала кулаки і повторювала «Януся, давай! Яна – ти найкраща! Яна, ти зможеш!.

Фінал я дивилась стоячи на колінах, зложила руки і подумки підтримувала сестру. А коли Яна перемогла, з донькою ми цілували телевізор».

Яна Шемякіна почала займатися фехтуванням у 13 років. Тоді на фехтування пішла за компанію із подругою по подвір’ю. Це вже друга Олімпіада Яни. «Золото» вона здобула у Лондоні.

«Знаю, як вона довго йшла до перемоги. Цієї ночі я не могла заснути, постійно передзвонювалися із сестрою. Яна не спала сьогодні також. Вона одразу зателефонувала мені після нагородження. Я би дуже хотіла в цей момент опинитися поруч із Яною. Але до Лондону далеко. Хоча вже підготувала для неї сюрприз. Я відклала нашу з донькою поїздку на море. Поїду зустрічати сестру до Києва – зроблю сюрприз. А якщо вийде, поїдемо з нею відпочивати разом, можливо у Єгипет. Хоча Яна казала мені, щоб я поїхала відпочивати із Софійкою. Олімпіада затримала нас у Львові і не дарма», - розповідає старша сестра Люба.

Рідні у Львові в родини Шемякіних не багато, тому святкуватимуть перемогу у тісному сімейному колі.

«Мама до приїзду Яни приготує щось особливе. Я спечу торт – Яна солодкоїжка. В тісному сімейному колі і відсвяткуємо. Взагалі, Яна вдома буває рідко. Ми дуже за нею сумуємо, особливо племінниця Софійка ревнує її до спорту. Змагання, тренування забирають увесь час Яни. Але коли вона вже приїжджає, ми балакаємо з нею усю ніч».