nitha23

І лише італійці можуть, забувши про стереотипи свого кіно, зняти такий фільм, як У Нас Є Папа. За гумором та іронічними діалогами (дивилися мовою оригіналу, тому за переклад не скажу) приховується історія Людини, яка ніколи не була Щасливою, за маскою атеїста - безмежна людяність, окрема подяка швейцарцям, які охороняють палац Папи Римського - вони безперечно додають фільму певного шарму. Фільм для тих, хто уважно вміє читати анотацію і не очікуватиме на action чи, тим більше, thriller. Родзинка Habemus Papam - це унікальна можливість послухати Чехова італійською. Просто fantastico!!! =)

фильм великолепен, made my evening! как же хорошо, что нет ни одной сцены а ля Голливуд (ну ладно, так уж и быть, внесём сюда эпизод с совой), атмосферно, волнующе, заодно много нового узнала про прелести перевода и про факт плавания самых отважных в озере (сам Камбербетч в одном интервью вещал, что ходит поплавать в озере неподалёку от дома, а я удивлялась: в каком озере? в Лондоне?? что, с ума посходили они там?). да, надо сознаться. смотрела это кино лишь потому, что там играет Камбербетч, который также сыграл Шерлока в одноименном сериале ВВС1. особенно умилили меня комменты фанаток Бена: АХ!! Я ТАК ЗАВИДУЮ ХОДЧЕНКОВОЙ! она снялась с Бенни в одном фильме!!! что свидетельствует о том, что фильм они и не смотрели. а чему завидовать - ни одной общей сцены, да и на общих фото с премьеры джентельмен Камбербетч глаз не сводит с... Олдмена)))))))) не comment, а epic fail =)))

ой леле, хто ж після Хьорста та Еліассона пускає в ПАЦ таке...

Гастророк привернув увагу нашої компанії а) ідейним наповненням, б) локацією, в) мене особисто - цибуляними чіпсами))). До того ж, подруга вже побувала в Барсуку і дуже, дуже, дуже хвалила вищезгаданий заклад, що з нею буває нечасто =). Сподобався інтер*єр, подруги були у захваті від вінтажних тертушок і дуршлагів, я - від поверхні стола, промовистішої за будь-яку рекламу - люди ходять, і заклад "живе"))). Сподобався бенд, який з перших акордів захопив увагу, - в середу джаз, у п*ятницю рок-н-рол! Сподобалася ідея оформлення меню (самі оціните, триматиму інтриґу), не дуже сподобалися помилки в самому меню. Сподобалися (від найбільшого до найменшого) - стейк з індички, цибуляні чіпси, салати (подруга знайшла там шматочок солі, який за твердістю нагадував камінець - їжте обережно), цибуляний пиріг (занадто сухий, а соус до нього - пересолений), брускети (дівчата не вподобали карамелізовану цибулю, а я той факт, що хліб за формою і смаковими якостями був схожий на батон). Менше сподобалися профітролі (пласкі, мокруваті, шоколад ок, а сироп заважав присмаком паленого цукру. Що в профітролях було смачно, то це начинка - однорідна та несолодка). Не сподобалися домашній лимонад (звісно, там був лимонний сік, але смак, як на нашу з подругою думку, занадто нейтральний) та безалкогольний мохіто (коментар ще однієї подруги: "у мене на дачі більше м*яти росте"). Обслуговування нас також здивувало - спочатку чекали на меню ("у нас нестача меню" - то зробіть ще!), потім все налагодилося, винесли замовлення, до нас приєдналася четверта подруга, і офіціантка з iPadом, занотувавши її стейк, пішла, щоб повернутися і сказати, що забула передати замовлення на кухню. Ми такі: "та ясно, з ким не буває, поділимося тим часом по-сестринськи салатами/брускетами", на що вона: "то що Ви замовляли?" Німа сцена. Наша порада - на співбесіді перевіряти, наскільки тренована пам*ять кандидата. Якщо вже iPad не допомагає зафіскувати замовлення з однієї позиції... Коли ми вирішили продовжити вечір в іншому закладі і відмінили пиво, якого чекали хвилин 10-15, вона відразу ж нам його принесла, мотивуючи це так: "це не бар, це все я винна, не встигаю". Таж ми його від-мі-ни-ли! Виходить, ми цією дією просто нагадали їй про своє існування). Не приховуватиму, що ми були дещо здивовані. Офіціантка почала сперечатися, що налаштувало нас не на позитив, я вирішила за мохіто не платити, дівчата передчували скандал, і тут ми попросили підійти власника закладу. Настільки гарного враження на нас не справив навіть власник Café de Paris - з посмішкою, без жодної ознаки роздратування Діма Борисов розпитав нас про вечір, про наші враження, поцікавився, як би ми вдосконалили мохіто, відмінив у рахунку напої, котрі нас не влаштовували, перепросив за офіціантку, і запросив прийти іще. І хоча я виставляю оцінки закладу за конкретне відвідування, я ставлю "5", в надії на те, що джаз, мюнхенські ковбаски і gastrorock в цілому після других відвідин зроблять свою справу, і тут скоро красуватиметься "6". Бо іншого цей заклад із мотто "Der Kunde ist König" не заслуговує!

Прочитала про Лінас у статті Ксенії Габріадзе і обрала його, бо привабила можливість їсти фалафель, не заправлений соусами до мене) виглядає дійсно як на фото http://gloss.ua/story_img/3258705, смак-ціна пристойні - 25 гривень, якщо закінчується соус, другу/третю (більше не знадобиться) порцію приносять безкоштовно. Офіціантки милі, внизу, у залі для некурців чудовa ambiance та класна музика, от тільки відеоряд невідповідний і пісні деякі переривають на середині. Можливо все залежить від Вашого настрою? Зайшла в гарному, все сподобалося =) Що не доїли - запакували в ланч-бокс (ініціатива з боку офіціантки). До речі, важливе оголошення: у Linass є і страви з мняском! Тож не падайте духом))) Хоча он Німеччина їсть фалафель і не жаліється!))). Другий наш візит ознаменувався напливом народу, нам замість м*ятного чаю (розпитували ми про нього довго) принесли колу і були здивовані, що ми її пити не будемо) А от на блюді фалафель цього разу було достатньо овочів, у петрушці навіть знайшли болгарський перець! Що ж, to be continued =).

Прочитала про Лінас у статті Ксенії Габріадзе і обрала його, бо привабила можливість їсти фалафель, не заправлений соусами до мене) виглядає дійсно як на фото http://gloss.ua/story_img/3258705, смак-ціна пристойні - 25 гривень, якщо закінчується соус, другу/третю (більше не знадобиться) порцію приносять безкоштовно. Офіціантки милі, внизу, у залі для некурців чудовa ambiance та класна музика, от тільки відеоряд невідповідний і пісні деякі переривають на середині. Можливо все залежить від Вашого настрою? Зайшла в гарному, все сподобалося =) Що не доїли - запакували в ланч-бокс (ініціатива з боку офіціантки). До речі, для тих, хто вважає фалафель вегетаріанською стравою - важливе оголошення: вони є і з мняском! Тож не падайте духом))) Хоча он Німеччина їсть без м*яса і не жаліється!))).

З огляду на те, що це ПінчукАртЦентр, вирішила відвідати незалежно від відгуків друзів і знайомих, про що не шкодую!!! (попри те, що дуже не хотіла йти одна, отримала масу вражень - і чому, зараз поясню) Про інсталяції не писатиму - по-перше, a-n-a й Анастасія Котельник зробили це дуже і дуже, по-друге - все треба бачити на власні очі! =) Станьте на годинку дитиною із досвідом дорослої людини - бо виставка спонукає сприймати, згадувати і думати над тим, що викликають у вас інсталяції Еліассона. Він створював їх, черпаючи натхнення у країні свого дитинства - Ісландії, використовуючи переважно світлові та візуальні ефекти, і абсолютно відсторонений від публіки. В залах немає табличок та інформації, яку потім можна переповідати з виглядом справжнього знавця своїм друзям - ви можете розказати лише своє, особисте, унікальне бачення робіт Еліассона, ви несете відповідальність за те, які висновки робите протягом і після перегляду виставки, протягом і після кожного дня, як проживаєте життя загалом - і це дуже правильно. Браво! PS а п'ятірочку поставила за те, що охоронець на вході ставиться до відвідувачів із дуже помітною зверхністю і другий поверх із кольоровим димом був недоступний відвідувачам "з технічних причин". Хоча буде привід зайти ще) екскурсії в будні о 17 та 19!!!

В завершальній частині трилогії Ларссона на екрані з'являється безліч нових персонажів. Більшість із них похилого віку, але до них не поставишся зневажливо - саме вони жонглювали життями інших людей і репутацією країни, займаючі високі посади. І якесь мале дівчисько ставить під загрозу їхнє розмірене життя у відтавці! Звісно, що вони знову в грі. А я не могла позбутися думки, як мало ми знаємо про життя тих, кому за шістдесят і більше - хто вони були? чим жили? що робили?... Лісбет Саландер щастить - вона чужими руками позбувається своїх ворогів, залишається живою, щоправда, потрапляє до в'язниці. Сестра і брат Блумквіст прагнуть їй допомогти - так само як і низка другорядних - від того не менш симпатичних - персонажів. Триденне засідання суду - хеппі енд. І це єдиний аргумент "проти". Як би не хвалила я цю трилогію, її правильний кінець залишив відчуття того, що тут щось не так. Не буває такого, аби справедливість перемогла настільки відверто і яскраво! Але це все одно must have & must see. Фільми за мотивами книг Стіга Ларссона дуже близькі нам - вони ж бо відображають сучасність. Хоч і у всій її жорстокості...

Лісбет шукає свого батька Олександра Залаченка, щоб вбити. Ви скрикнули "жах-то який!"? Це саме той випадок, коли не слід поспішати з висновками.. Особа Залаченка не дає спокою й Калле Блумквісту - а) вбито його колег; б) у цьому звинувачено Лісбет, котрій він зобов'язаний життям. Як не крутись, у темному закутку не відсидишся. Другий фільм трилогії Стіґа Ларссона розкриває перед нами іншу - не жорстку, а вразливу - Лісбет, бо найлегше дістати нас через тих, хто нам не байдужий. Не можу не повторити слів про головну жіночу роль - це той випадок, коли 30тирічна акторка грає так, що віриш їй, навіть якби вона сказала "2+2=3"))) Дивитися усім, насамперед на гру справжнього профі=)

Складно мені бути unparteiisch, оскільки познайомилася із трилогією Ларссона, коли подруга подарувала мені другий роман серії. Тому з самого початку було зрозуміло, хто, як і що) Головна жіноча роль потрапила в гарні руки. Ноомі Рапас, яку режисер спочатку не хотів брати в команду - "занадто жіноча, приваблива і мила", зіграла так, що не сумніваєшся ані на мить в правдивості її історії. Вона грає Лісбет Саландер - креативного хакера, котра, працюючи на Мілтон сек'юріті, збирає інформацію про відомого журналіста, а потім не може втриматися від того, щоб не дати йому підказку у справі тридцятирічної давності. Варто дивитися усім - і ось аргументи "за": чудова акторська гра; стримані, але по-своєму шикарні скандинавські краєвиди; інтрига тримається до кінця; to be continued - перед вами трилогія=)

1 | 2 | 3 | 4 | 5