Сучасне мистецтво … в контейнері
Над проектом музею сучасного мистецтва архітектор Михайло Хазанов почав працювати ще в середині 1980-х років, тобто дуже задовго до того, як ідея створення подібного закладу культури стала обговорюватися на рівні міста і федерального центру. Нагадаємо, Державний центр сучасного мистецтва (ГЦСИ) був створений в 1992 році, а перше власне приміщення знайшов лише в 2004-му. Під потреби установи культури за проектом Михайла Хазанова були реконструйовані приміщення заводу електроосвітлювального обладнання на Зоологічній вулиці, і вийшов у підсумку обєкт з винесеним назовні каркасом, прозорою шахтою ліфта і яскраво-червоними вставками на фасаді заслужив одностайне схвалення критики і професійної спільноти. Будівля з гордістю називали «російською Центром Помпіду», а в 2005 році йому було присуджено «Кришталевий Дедал». Приблизно тоді ж стало зрозуміло, що чарівний гібрид фабричної архітектури і хай-тека дуже скоро стане малий ГЦСИ, тому Міністерство культури РФ виступило з пропозицією створити на базі Центру федеральний музей сучасного мистецтва, якого в Росії до цих пір не було. Спочатку його планувалося розмістити практично на тій же ділянці, що і ГЦСИ – розроблений Михайлом Хазановим проект (він виставлявся, наприклад, «Арх Москві-2006») передбачав розширення будівлі та її надбудову 17-поверхової круглої в плані вежею, у кількох місцях проколеної наскрізь паралелепіпедами консолей, – але пізніше було прийнято рішення про те, що центр і музей будуть розташовуватися у двох різних будівлях.
Ділянка, виділена під будівництво музею, розташований за адресою Зоологічна вулиця, 13. Одним боком він впритул примикає до будівлі ГЦСИ, інший – межує з територією Московського зоопарку, з боку двору межує з житловими будинками. Ділянка не пустує – тут знаходиться так званий будинок Василя Полєнова, будівля, збудована на кошти відомого живописця в 1915 році і призначалася для розміщення Секції сприяння народним театрам. Автором споруди вважається архітектор О.О. Шишковський, проте багато істориків схильні вважати, що в основу проекту було покладено ескізи самого Полєнова. У 1930-і роки будинок пережив серйозну пожежу, після чого був реконструйований в 1940-і в його стінах розташовувалися цеху мінного заводу. І хоча унікальні інтерєри театру безповоротно загинули, зовні будинок Полєнова частково зберіг свій первозданний вигляд, наприклад, вціліли ефектна кутова башта, аркада на фасаді й деякі інші елементи первинного оформлення. При цьому будинок не є памяткою архітектури і кілька років тому визнано аварійним, тому за проектом Михайла Хазанова передбачається його знести, а найбільш цінні його фрагменти – вежу і шматок стіни з трьома арочними отворами – включити в нову будівлю. Решта існуючі на ділянці будівлі – три колишніх заводських цеху – будуть знесені без відтворення.
Оскільки площа ділянки дуже невелика, нове музейний будинок змушене розвиватися по вертикалі. На думку Михайла Хазанова, це не проблема – вертикальна структура цілком відповідає головній функції даного обєкта, тобто розміщення приватних колекцій (по поверху на кожну), які стануть основою експозиції музею. При цьому архітектор частково виносить каркас будинку назовні, що не тільки ріднить новий обсяг з уже існуючою будівлею ГЦСИ, але і дозволяє зробити внутрішній простір залів максимально просторим і вільним. Згідно з концепцією Хазанова, музейний будинок являє собою прямокутний «контейнер», відкритий для наповнення різними арт-обєктами. Постійно мінливий «вміст» буде напряму впливати на архітектурний вигляд будинку – його фасади фактично являють собою гігантські екрани, здатні кардинально змінювати свій колір, контури і декор з допомогою відеоінсталяцій. Другим найважливішим елементом оформлення фасадів стануть дві динамічні діагоналі ескалаторів, за якими відвідувачі зможуть піднятися на всі 17 поверхів 65-метрової вежі. До речі, крім власне виставкових залів, лекторіїв та депозитарію, в новій будівлі плануються камерні приміщення клубу колекціонерів сучасного мистецтва та дитячої мистецтвознавчої студії.
Основна ідея проекту Хазанова – перетворити саму будівлю музею в обєкт актуального мистецтва – змусила аудиторію розділитися . Референт проекту архітектор Андрій Чернихів високо оцінив задумку колеги, або: для Олександра Кудрявцева вона, навпаки, стала несподіванкою. На думку останнього, проект Хазанова невиправдано дорогий і «не взаємодіє з середовищ
ем, а підриває її». З думкою про те, що динамічна світлова інсталяція на фасадах нового музею може заважати сусіднім житловим будинкам, погодилися і багато інших членів Архітектурного ради. Зокрема, Святослав Міндрул запропонував зупинитися на нейтральному варіанті скляного обсягу, за прозорим фасадом якого можна щось експонувати, а Юрій Платонов зауважив, що «подібні архітектурні організми живуть тільки на картинках».
У ході дискусії виявилися і інші серйозні проблеми проекту. Перша – це фактичний знесення будинку Полєнова. Як вже було сказано, будинок не є памяткою, проте, як вважає головний архітектор Центру історико-містобудівних досліджень Борис Пастернак, воно має не тільки історичну цінність (адже в ньому бували і Рєпін, і Шаляпін), а й архітектурну, оскільки «генетично близько »до знаменитої садибі Полєнова« Борок »на Оці. «Будинок заслуговує на те, щоб бути збереженим хоча б в обсягах, а не« у вигляді наліпки на нову будівлю », – впевнений Борис Пастернак. З іншого боку, Андрій Боков назвав ідею відтворення в колишніх обсягах ще більш сумнівною, ніж збереження імпровізованої «памяті» про будинок на фасаді нового музею.
Друге спірне питання – транспортна схема ділянки. Зоологічна – вулиця з одностороннім рухом і гострим дефіцитом паркувальних місць, при цьому на ній розташована ціла мережа соціальних і культурних установ, до яких щодня приїжджають сотні людей. Який живе неподалік Святослав Міндрул запропонував проектувальникам влаштувати в нижні поверхи вежі пішохідну галерею, а проте як зауважив Михайло Посохин, цю пропозицію вступає в конфлікт з вимогою збереження фрагментів історичної будівлі. У тому ж, що стосується необхідних новому музею паркувальних місць, їх можуть забезпечити дві розташовані по сусідству підземні стоянки (зараз їх будівництво заморожене).
У цілому в можливості будівництва музею саме за адресою Зоологічна, 13 більшість членів ради не сумнівалися. Тільки Олександр Кудрявцев зауважив, що подібні обєкти краще розміщувати на вільних просторах, там, де оточення відсутня. Однак переносити музей в інше місце і розлучати його з дуже популярним у москвичів будівлею ГЦСИ експерти вважають недоцільним. Присутній ж на засіданні Архітектурного ради міністр культури РФ Олександр Авдєєв подякував архітекторам за підтримку самої ідеї організації першого федерального музею сучасного мистецтва саме на базі ГЦСИ. Що ж стосується архітектури, то міністр культури лише зауважив, що музей, на його думку, не повинен стати «рімейком центру Помпіду». Проект Михайла Хазанова був прийнятий Архітектурним радою на рівні концепції.
Другим обєктом, розглянутим 31 березня Архітектурним радою м. Москви, став готель, спроектована майстерні Олександра Асадова на Садовому кільці, навпаки Курського вокзалу. Проектувати офісну будівлю на цій ділянці архітектори почали кілька років тому, але в 2007 році Громадська рада ухвалила рішення про зміну функціонального призначення ділянки, і офісну будівлю поступилося місцем готелю. Після обговорень проекту з місцевими жителями обсяги готелі помітно зменшилися, архітектори зробили більший відступ від сусіднього житлового будинку, дотримали вимога про 10-метровому пожежному проїзді і зменшили підземну парковку на один поверх. У листопаді 2009 року проект знову виносилося на Громадську раду та був схвалений.
Нагадаємо, що семиповерхова будівля готелю вбудовується в червону лінію Садового кільця між рівним йому по висоті житловим будинком 1955 споруди і двоповерховим, спорудженим в 1915 році. Архітектура будівлі, за словами Олександра Асадова, «вбирає навколишні стилі» – конструктивістського будинку навпроти і сталінських будинків по сусідству. Так, готель обєднує цілком класичний потужний цоколь і легкий скляне «аттик» з конструктивистским скляним циліндром на розі. Будівля тактовно витримує червону лінію вулиці – воно трохи виступає вперед двоповерховим цоколем, який продовжується до сусіднього висотному житловому будинку, утворюючи пілон. За ним розташований невеликий сквер – його експерти Архітектурного ради одностайно визнали однією з основних переваг проекту.
Авторам проекту було рекомендовано знизити висоту стель до відповідних тризірковому рівню 3.30 м, а за рахунок виграного простору краще акцентувати верхню частину будівлі. Рада також запропонував архітекторам розглянути варіант зєднання цокольній «аркади» готелі з сусіднім будинком. Вразливим місцем
проекту експерти визнали незручний підїзд до готелю – для того, щоб дістатися до парадного входу, автомобілістам доведеться обїжджати навколо цілого кварталу. Рада схвалила проект, запропонувавши авторам подумати нам іншим варіантом транспортної схеми.