Про роздуми на цю тему наштовхнула людина, котру я знаю, здається, все своє життя. Отже, я зустріла її на базарі і… не впізнала відразу. А коли зрозуміла, що переді мною не бабуся, а 25- річна дівчина, то знаєте, запекло десь у грудях і як то кажуть, серце облилося кров’ю. Вона виглядала (м’яко кажучи) не дуже - збирала пляшки, картон.. В руках - драні сумки. Порепані, розпухлі, сині губи, під очима синці… Я пройшла мимо, зробила вигляд, що не впізнала, а що я могла сказати? Присоромити чи що? Переконана, що дарма. Та і мабуть до мене це вже не раз зробили…

За усіх часів існували багаті та бідні. Якщо колись при радянській владі хтось вірив у світле майбутнє, а хтось сподівався, що незабаром Україна стане Незалежною і жити буде легко, то нині люди зневірені та доведені до відчаю. Кожен політик, що йде до влади щось обіцяє. Хтось банально - ремонт доріг, а хтось і покращення життя вже сьогодні…

До написання цієї статті підштовхнула подія, котра відбулася нещодавно зі мною у пізню пору доби, між сільськими населеними пунктами, по суті у лісі. Один із працівників ДАІ, зупинивши мене за нібито порушення, намагався довести наскільки вигідніше заплатити йому в руки половину передбаченого штрафу, аніж в касу. А якщо ні, то ще й допишуть ремінь безпеки, вогнегасник і ще багато-багато чого, а вони можуть якщо захочуть. А потім ще й попередив, що у разі несплати штрафу у 15-денний термін він автоматично буде помножений на два. Цілком природно, що у подібних ситуаціях ніхто не захоче платити більше, якщо можна менше... Тому більшість водіїв після зупинки інспектором ДАІ бажають «вирішити питання» на місці, а це знаходить повне схвалення та підтримку у інспектора. А при співпадінні інтересів обох сторін, все дійсно „вирішується на місці ”, без складних і страшних алгоритмів дій, раніше описаних інспектором.

На шляху водогону Горбаків–Рівне (територія села Біла Криниця) заплановано будівництво автозаправної станції. Цей водопровід централізовано постачає воду до Рівного. Попри висновок Рівненської обласної санітарно-епідеміологічної станції, що забороняє будувати заправку у санітарно-охоронній зоні, замовник будівництва надав нову довідку – уже з дозволом "згори". Мешканці, котрі живуть у зоні запланованого скандального будівництва, обурені.

Незважаючи на Закон України "Про заборону грального бізнесу", попри прийняті заходи, гральні заклади почали відкриватися у Рівному знову. Гральна чума повертається… Чи, можливо, ще не пішла? У нашій державі то приймають закон дозволити, то вже закрити ігрові заклади. Тепер вони часто замасковані під назвою інтернет-клуб, проте скористатися Інтернетом там можна за нереальні гроші.

Ще з радянських часів існують анекдоти та цілі легенди про "тіточок-продавців" із гастрономів, та їхню хамську, брутальну поведінку. В ті часи, коли щось цінне можна було купити лише з-під прилавка, продавець була беззаперечним авторитетом у своєму царстві – тобто магазині. Пройшли, слава Богу, ті часи. Доступ до необхідного (і не тільки) став вільний. Ми почали виходити на новий європейський рівень, проте чим далі, тим більше стає відчутно ніби почав відбуватися якийсь зворотний процес.

Добровільно-примусові внески, або обов’язковий добровільно-примусовий платіж. Звучить смішно? Проте багатьом сім’ям тепер не до сміху. Якщо ви хочете мати дітей, то починаючи із пологового будинку — плати. Медицина та освіта безкоштовні? Брехня! Нині добровільні внески — це завуальовані платні послуги, оскільки якщо ти не маєш грошей, у лікарні тебе не оглянуть, тим більше вагітна жінка не стане на облік…