У п’ятницю, 4 листопада 2011 року, ми з представниками громадськості й депутатами завітали до інтернет-клубу з космічною назвою. Як і у всіх закладах з подібними назвами, там було організовано невідомим господарюючим суб’єктом азартні ігри. Заглянути туди нас змусило не бажання долучитись до реалізації ігрових комбінацій з подальшим викидом у кров адреналіну, а звичайне прагнення виявити свою нелюбов до гральних закладів, які діють під накриттям міцного судово-бюрократично-кримінально-непробивного «даху».

Низький рівень смаків, культ речей у нас не тільки в культурі та побуті. Українська політика вже давно використовує волюнтаристський фетишизм як інструмент для піару. Тільки паркани, трибуни, намети, Межигір’я, "корочки" як червона шматина перед биком. Магнетизує погляд і розум, але ніхто не бачить, що гарцює на кориді. Тільки розвиток ситуації матиме трагічний відтінок. Чи готові?

Осінь — це пора, коли "пробиває" на вічні теми. От і сьогодні, коли йшов осіннім парком на роботу, віддаючи залишки сну холодному вітру і споглядаючи навколо золото опалого листя, потягнуло на думки про вічне.

В якості керівника проекту «Клуб Успішних Людей» весь час, і це цілком логічно, стикаюсь з поняттям «успіху», «успішності», з думками і роздумами абсолютно різних людей на цю тему. Відомо, скільки людей – стільки ж і думок. Особливо стосовно таких суб'єктивних, нематеріальних категорій, як «успіх».

Дуже не люблю свята, скальковані з інших країн, і тим самим позбавлені змісту. Одним із них є нещодавній Хеловін. Не збивався його святкувати, аж тут запропонували провести тематичну вечірку. Написав для неї невелику сценку, яку сам потім зіграв. Тут пояснюю українське походження цього свята. Кому цікаво - читаємо.

В моєму житті - новий етап. Від 1-го листопада почав працювати з фондом «РАЙДУГА» у ролі координатора сирітського служіння. Проект величезний і надзвичайно важливий. В наступному році ми матимемо чотири табори в різних куточках України.

Щоб щось заміряти потрібно мати шкалу: лінійку, рулетку, термометр, манометр і т.д. Одним словом — потрібні індикатори відповідні тому, що ви зібрались міряти. І що робити, якщо ви зібрались виміряти те, що до вас не міряли, або міряли так, як вас це не влаштовує? Ні, не треба опускати руки, потрібно самому виробити індикатори. Саме такі індикатори спролбувала створити бюджетна комісія облради, аби «поміряти» освітню галузь області.

Конфлікт між жителями будинку на Полуботка, 6 і підприємцем, який орендує частину їхньої прибудинкової території , знову змусив задуматись над питанням: “Чому і кому надається можливість зменшувати прибудинкові території і будуватись на них?”

Про роздуми на цю тему наштовхнула людина, котру я знаю, здається, все своє життя. Отже, я зустріла її на базарі і… не впізнала відразу. А коли зрозуміла, що переді мною не бабуся, а 25- річна дівчина, то знаєте, запекло десь у грудях і як то кажуть, серце облилося кров’ю. Вона виглядала (м’яко кажучи) не дуже - збирала пляшки, картон.. В руках - драні сумки. Порепані, розпухлі, сині губи, під очима синці… Я пройшла мимо, зробила вигляд, що не впізнала, а що я могла сказати? Присоромити чи що? Переконана, що дарма. Та і мабуть до мене це вже не раз зробили…

Сьогодні – рекорд, завтра – норма. (Радянське гасло, хвилина мовчання)

У сьогоднішньому пості випереджу питання, які можуть виникнути під час нового фотовіршованого проекту "У матусі під серцем". Пояснити, чому холостяк зі стажем так активно долучився до популяризації батьківства та материнства.

Як часто ви даєте хабарі? Тільки чесно дайте відповідь. Перш за все собі. А тепер інше питання: як часто ви даєте хабар тоді, коли у вас його не вимагають?

Присвячується справжнім Героям України, котрі боролись з окупаційними режимами Росії і Німеччини, з комуністичною і нацистською нечистю!

Фундаментом будь-якого суспільства, з якого проростають і економіка, і культура, є цінності – базові принципи, навколо яких обертається життя соціуму. Кожне суспільство намагається виглядати зовні більш привабливим, ніж є насправді, воно створює собі міфи, в які старанно вірить та оберігає. На життя завжди впливають цінності реальні. Тому в кількох публікаціях окреслю кілька найбільших прогалин в українських цінностях, які не дозволяють нашому суспільству динамічно розвиватися і вперто тягнуть донизу.

Вранці, відкриваючи двері робочого кабінету і вмикаючи комп’ютер, на повному автопілоті натискаю на “гарячі клавіші” запуску “аськи” та “опери”. Швидко пробігаю очима перелік он-лайнових контактів у листі, вітаюся й перебираюсь до вкладок. Тут за традицією: пошта, кілька улюблених сайтів, які проглядаю принаймні раз на день, та “забіг” у facebook. Усе це процеси, які я роблю навіть не задумуючись над їх необхідністю чи важливістю. Їх робиш за звичкою, ну як зуби вранці почистити. Без цього ніяк. Like-аєш кілька фото, статусів, посилань. “Закидаєш” свої і з задоволенням читаєш коменти до них...

Все у нас в країні погано. Влада – антинародна, зарплата – маленька, екологія – жахлива, люди - озвірілі, в очах – безвихідь, бідність – відчайдушна, вдома – насильство, діти – бездушні, пенсія - знущання, чиновники – злодії, народ – забитий, країна – на порозі революції, майбутнє – безнайдійне. Все, крапка, кінець. Можна загортатись в біле простирадло і потихеньку відповзати в сторону кладовища.....

Не думайте, що я вирішив зробитися східним мудрецем. Просто вік змушує задуматись. А все про те ж… Як здійснити мрії і таке інше… Результат — не оригінальний. Ставити нереальні цілі, вірити в їх досяжність, і дуже багато і тяжко працювати.

За усіх часів існували багаті та бідні. Якщо колись при радянській владі хтось вірив у світле майбутнє, а хтось сподівався, що незабаром Україна стане Незалежною і жити буде легко, то нині люди зневірені та доведені до відчаю. Кожен політик, що йде до влади щось обіцяє. Хтось банально - ремонт доріг, а хтось і покращення життя вже сьогодні…

Як би не прикро було про це говорити, але пантеон вояків УПА в урочищі Гурби цьогоріч можуть не добудувати. Хто винен? Мабуть усі.

Те, що відбувається останні кілька років в Україні, це... Я навіть не можу підібрати цензурних слів, аби хоча би приблизно охарактеризувати своє ставлення до того, про що говоритиму нижче. Перед тим, як викласти суть, зазначу: це почалось ще при президентстві Віктора Ющенка. А при нинішньому — набуло масового, катастрофічно-загрозливого масштабу.

Продовжую свою розповідь про альтернативний, просвітницький, соціальний, благодійний проект «Клуб Успішних Людей».

Депутат міської ради — це не почесна посада, як дехто до цього ставиться. Це, як казали в радянські часи — "громадське безоплатне навантаження" з великою кількістю обов’язків. Перш за все перед тими, хто віддав за тебе свої голоси.

До написання наступних кількох речень мене підштовхнуло вчорашнє засідання бюджетної комісії Рівненської обласної ради. Під кінець засідання з’явилось питання, яке поставило депутатів членів комісії перед важкою дилемою: вчинити справедливо, чи так, як часто прийнято в нашій країні.

Так вже влаштоване наше життя, що ми завжди когось наслідуємо, копіюємо. Інколи це відбувається свідомо, інколи це виходить само собою. Зрідка трапляється, що людина вигадує щось оригінальне й усі навколо захоплюються її геніальністю. Але зараз мова не про те...

До написання цієї статті підштовхнула подія, котра відбулася нещодавно зі мною у пізню пору доби, між сільськими населеними пунктами, по суті у лісі. Один із працівників ДАІ, зупинивши мене за нібито порушення, намагався довести наскільки вигідніше заплатити йому в руки половину передбаченого штрафу, аніж в касу. А якщо ні, то ще й допишуть ремінь безпеки, вогнегасник і ще багато-багато чого, а вони можуть якщо захочуть. А потім ще й попередив, що у разі несплати штрафу у 15-денний термін він автоматично буде помножений на два. Цілком природно, що у подібних ситуаціях ніхто не захоче платити більше, якщо можна менше... Тому більшість водіїв після зупинки інспектором ДАІ бажають «вирішити питання» на місці, а це знаходить повне схвалення та підтримку у інспектора. А при співпадінні інтересів обох сторін, все дійсно „вирішується на місці ”, без складних і страшних алгоритмів дій, раніше описаних інспектором.