Чарівні Карпати

Переважна більшість людей поділяється на дві категорії: ті, які люблять гори і ті, які там ще не були. Бездоганно чисте повітря, від якого у міських жителів, звиклих дихати продуктами автомобільної життєдіяльності, перехоплює подих; неймовірно красиві краєвиди, з якими не зрівняється навіть вид з найвищого поверху столичного телецентру та найсмачніша у світі вода – це все українські Карпати.

Людей, які прийняли рішення провести відпочинок у горах, не зможе зупинити ніяка фінансова криза, адже така відпустка значно дешевша, ніж, наприклад, на кримських пляжах, не кажучи вже про різного роду екзотичні країни.

Для початку подорожі достатньо доїхати до Івано-Франківська, а далі – вибір широкий. Наприклад, селище Ясіня Рахівського району, що на Закарпатті. У селищі є багато турбаз, проте автор – переконаний прихильник "дикого" відпочинку, тому говоритимемо саме про нього.

Біля Ясенів знаходяться одразу декілька чудових об'єктів для туризму – Чорногірський масив "на чолі" зі знаменитою Говерлою, масив Свидовець, відомий такими вершинами як Драгобрат та Близниці. На думку автора, саме Близниці є чи не найцікавішими об'єктами для знайомства з Карпатами.

Близниці, як можна здогадатися з назви, – це не одна гора, а дві, розміщені поруч і дуже схожі за формою. Завдяки досить значній висоті над рівнем моря (для Близниці Великої – 1881 м), навіть під час 30-градусної спеки часто можна побачити чималий шматок снігу, який підтримується холодним джерелом.

По дорозі доведеться декілька разів пройти через ліс, пагорби, долини та полонини. Тут і там можна побачити колоритні хатки не менш колоритних місцевих жителів, які за символічну плату з задоволенням пригостять вас неймовірно смачним молоком або буцом – овечим або козячим сиром – і потішать слух мовою, яку вони теж вважають українською.

Щоб потрапити на вершину, доведеться пройти через декілька "жандармів" – невеликих гір-пагорбів, які, за легендою, охороняють Близницю.

І ось ви на вершині. У вас затамовує подих. Ви забуваєте про, здавалося б, найголовніше бажання, яке мучило вас останні десятки метрів підйому – кинути важкий рюкзак і впасти на землю. Зараз ви про це не думаєте. Ви дивитеся на те, що ніколи не зможете описати словами чи передати фотографією. Ви відчуваєте те, що можна відчути лише у горах, у безпосередній близькості до природи.

Для підсилення ефекту варто взяти з собою mp3-плеєр з, наприклад, саундтреком до фільму "Гладіатор" – композицією Now We Are Free австралійського гурту Dead Can Dance. І ввімкнути його на всю потужність. Мало не здасться.

Звичайно, перше враження завжди найсильніше, але обмежуватися ним не варто. Гори здатні заспокоїти, надати сил і оптимізму, тому слід залишитися тут хоча б на 3 – 4 дні. Найкраще розбити табір на висоті близько 1500 метрів – тут ще нема комарів, але вже можна знайти прийнятної температури озеро – при глибині до двох метрів сонце прогріває воду досить добре. Проте вночі на такій висоті все ж досить холодно – одягатися на сон доведеться по-зимовому. Крім того, варто подбати про водонепроникність намету, адже дощ у горах – явище звичне.

А сумувати вам у горах точно не доведеться. Наприклад, можна пастися у чорницях, які суцільним килимом вкривають ледь не все навкруги; збирати гриби, навіть ловити рибу. А ще на Близницях ростуть едельвейси.

Але, звичайно ж, найкращий час – після заходу сонця. Розпалене багаття, ненормально великий місяць та насичено яскраві зорі, яких ніколи не можливо побачити у місті, хороша пісня та плече друга, який у цей момент відчуває те ж саме, що й ви і так само, як ви не хоче повертатися додому. І впевненість у тому, що ви ще неодноразово сюди повернетеся.