Наші новини

Перш за все треба відзначити, що до кризи український ринок був дуже великим — щомісячно продавалось 40-50 тисяч машин. Україна займала 5-е місце в Європі по розміру ринку. В цьому плані ринок України був цілком європейським.

Дещо змінились вимоги українського споживача до автомашин. В середньому сегменті вони стали більш європейськими. Раніше люди однозначно віддавали перевагу великим авто, зараз же все більшим попитом користуються малі і економні. Крім того, все більшої популярності набувають дизельні двигуни. В преміум-класі смаки майже не змінилися.

Відзначу одну цікаву тенденцію — після кризи зазнав суттєвих втрат «сірий» імпорт, що відобразилося на якісній структурі ринку.

Мережу однозначно плануємо розширювати. Динаміку росту мережі буде визначати динаміка розвитку авторинку в Україні. Для нас дуже важливо, що майже всі наші дилери пережили кризу, і їхня загальна кількість не змінилась. До кінця року плануємо, щоб в кожній області України був принаймні один дилер «Форда».

Ми маємо п’ять всесвітньовідомих брендів, і кожен з них має свій напрям розвитку. За результатами 2010 року бренд Ford уперше в історії продажів автомобілів на території України в ХХІ столітті досягнув долі ринку на рівні 4,7% (згідно з даними «Авто-Консалтингу»). Ми будемо продовжувати просування Ford Mondeo, оновлену модель якого було представлено минулого року. Якщо говорити про сегмент позашляхових машин — то це, безумовно, Ford Kuga. Із нових моделей у 2011 році будуть нові Ford C-Max та Focus.

Щодо розвитку Jaguar, то тут ми будемо концентруватися на новому XJ. У Volvo будемо робити ставки на кросовери та нове покоління S60/V60. З Porsche – продовжувати розвивати лінійку Cayenne та Panamera. Проте найбільших змін має зазнати бізнес Land Rover. По-перше, Land Rover та Range Rover стануть окремими брендами згідно з глобальною політикою виробника. По-друге, з`явиться новий революційний Range Rover Evoque, який буде першим компактним Range Rover.

Наш підхід до ведення бізнесу — ми були і залишаємось чесними і прозорими

Я б не сказав, що в Україні автобізнесу притаманний особливий стиль менеджменту, який суттєво відрізняється від ринків сусідніх держав і Європи загалом. Принципи управління компаніями спільні для всіх ринків.

Єдині відмінності — окремі риси менталітету і особливості державного регулювання. Хочу відзначити таку звичку українців — все відкладати на останній момент. Іноді це дуже заважає веденню бізнесу, оскільки тобі важко спланувати свою роботу. Для ефективної роботи потрібні планомірність і порядок. Українці ж звикли весь час жити і працювати в умовах перманентної кризи. До речі, ще до початку фінансової кризи в часи підйому української економіки мої західні колеги з «Форду» розцінювали авторинок України як такий, що знаходиться в кризовому стані.

Дуже велика проблема для українського бізнесу — це хабарництво. Погано, що цим зіпсовані і молоді українці, які виховувалися вже в пострадянський період.

Центр підготовки безумовно впливає на якість кадрів, проте він існував не з самого початку заснування компанії. Справа не в наявності даного центру. Думаю, секрет якісної підготовки криється в жорстких внутрішніх стандартах компанії, цілком західному стилю ведення бізнесу, який практикується з моменту заснування фірми в 1992 році. Для нас дуже важливі прозорість, чесність, неприйняття хабарництва, а також професіоналізм в усіх стосунках з дилерами, внутрішніми клієнтами, постачальниками та споживачами.

У нас, до речі, невелика плинність кадрів. Бувало, що до кризи наших працівників перекуповували інші автокомпанії, але це досить поширена практика на ринку, який зростає. А після кризи вона взагалі припинилася.

Адаптація була важкою не через бізнес, а через загальні умови для життя в пострадянській Україні. Я приїхав в Україну в дуже смутний та нестабільний час. Іноземцю було важко збагнути дуже багато речей. Відсутність товарів в магазинах, талони на цукор, неможливість законно обміняти валюту… Дуже вразив масштаб корупції. Але я був молодий і мені було цікаво — це допомагало звикнути до життя в країні. Ще одним важливим фактором, який сприяв адаптації, було те, що я дуже люблю Україну. Цьому сприяло моє виховання — хоч я і з Заходу, проте по духу українець. І той факт, що я повернувся до свого коріння, на землю батьків, додавало мені сили та наснаги.

Щодо бізнесу, дуже важливим нюансом в питанні становлення компанії була незмінність принципів і підходів до веденню бізнесу — ми були і залишаємося чесними і прозорими. Можливо, якби я був більш гнучким в питанні хабарів, я б досягнув більших успіхів за коротший термін.

Я встиг попрацювати в трьох різних містах — Філадельфії, Чікаго та Києві. Робота в кожному з міст — це окремий етап в житті. Проте, найдовший та, мабуть, найцінніший водночас — робота в Україні. Якщо коротко охарактеризувати мої роки в Україні, то вони тісно пов’язані з динамікою розвитку «Віннера». З 1992 по 1996 рік був період адаптації, все було новим, незрозумілим, відбувалося становлення компанії, підбір персоналу та налагодження бізнес-процесів.

В 1998 році в Україні розпочалась глибока фінансова криза. Були дуже важкі часи. Продажі практично припинилися, відбулося скорочення персоналу.

Після цієї кризи я поїхав на два роки до США. За цей час в компанії поглибилася внутрішня криза, і після повернення в 2002-му мені довелося відновлювати фірму практично з нуля. У 2004 році компанія отримала статус офіційного імпортера таких брендів, як Jaguar, Land Rover та Porsche. З 2005-го справи пішли значно краще. Можна сказати, саме в 2005 році іноземці дізналися, що на мапі світу існує така країна, як Україна, що сприяло суттєвому пожвавленню інвесторів. Автомобільний ринок стрімко зростав впритул до кінця 2008 року. В 2006-му ми почали будівництво нового дистриб’юторського центру «Віннер» у Капітанівці, що під Києвом, яке завершилося в 2009 році. Це суперсучасний комплекс, що не має аналогів в Україні за рівнем устаткування, площа якого становить понад 11 тис. квадратних метрів. Але і під час нестримного росту не все було безхмарним — цей період характеризувався нестабільністю законодавчої бази, було незрозуміло: чи вступає Україна до ВТО, як будуть змінюватись митні ставки, тощо. Така невизначеність суттєво ускладнювала планування.

Світова фінансова криза в 2008 році стала дуже нелегким випробуванням на міцність для нашої компанії. Ми мали дуже великі проблеми з боргами — загальна сума боргу сягала 100 млн. євро, проте найтяжчі часи вже позаду. Скажу так: кожен етап приніс мені нові знання та досвід і по-своєму цінний для мене.

Саме автобізнес — ні, але бізнес в цілому — так. Я люблю свій бізнес, і робота в ньому приносить мені задоволення. Якщо б я і поміняв сферу діяльності, то напевно б подався в українську політику. Я знаю, як працює західна система, і бачу, що відбувається в Україні. В цьому контексті, думаю, мій досвід був би корисний.

Багато речей. Я люблю працювати з людьми, без цього неможливо якісно вести бізнес. Також я люблю працювати саме в Україні через високу динаміку і виклики.

Зазвичай в колі сім’ї. Ми дуже любимо подорожі і гірські лижі. Я особисто вболіваю за братів Кличків і люблю відвідувати їхні бої. Взагалі я люблю вболівати за українських спортсменів, особливо коли вони виступають на міжнародній арені. Сам спортом особливо не захоплювався, але подобається грати в гольф.