Темпи прискорені чи пришвидшені?

В українській мові немає іменника скорість, є швидкість, нема — скорий потяг, є швидкий потяг. Тому й темпи (будівництва, вуглевидобутку, жнив тощо) можуть бути швидкими, пришвидшеними, а не скорими, прискореними.

“Поставщик чи постачальник?”

Постачальник — особа або держава, установа, організація і т. ін., що постачає щось. “Відтепер Пугач став головним постачальником м’яса товариству, інших джерел здобуття їжі (опришки) не мали” (Володимир Гжицький); “— Покладись на постачальників,— загримів він,— а то вас тут і снігом занесе!” (Яків Баш). Є ціле гніздо слів з таким самим значенням: постачати, постачання, постачальниця, постачальний, постачальницький.

Уживана часом у засобах масової інформації лексема поставщик — непотрібне запозичення з російської мови.

“Аплодувати чи оплескувати?”

Коли в процесі лексичного відбору чужі слова виявилися переможені власномовними синонімами, треба на це зважати. У сучасному мовленні частіше використовується вистава, а не спектакль, майже зовсім вийшли з ужитку аплодисменти, поступившись оплескам, тож і дієслову оплескувати варто надавати перевагу перед аплодувати.

“Чи взаємозамінні іменники пасха, паска, Великдень?”

Ці три лексеми в розумінні “назва релігійного свята Воскресіння Христового” є стилістичними синонімами. Слово пасха (за походженням давньоєврейське) — церковнокнижне. На нього натрапляємо в українських перекладах Біблії: “Надходила юдейська пасха”. Використовується згаданий іменник у різних стилях нашої мови. Слово паска — фонетичний варіант пасхи. “У пробоїнах бійниць стирчали горлаті жерла гармат, з котрих і у великі свята, як от на різдво чи на паску, стріляли” (Панас Мирний). У художній літературі, фольклорі воно в цьому значенні є широковживаним. Проте основна назва Воскресіння Христового — Великдень (Великий день), яка засвідчується ще в текстах ХІ ст., зокрема в Остромировому євангелії. То буквальний переклад відповідного грецького найменування. “Тіснота як у церкві на Великдень! І протовпитися не можна” (Іван Нечуй-Левицький), “Вечір за вечором просиджували вони з Гафійкою у прибраній, як на Великдень, хаті” (Михайло Коцюбинський). Від Великдень утворено прикметник великодній. Великодні дзвони, великодні крашанки. Додамо, що паскою в українській мові називають і здобний високий хліб циліндричної форми, який випікають за православним звичаєм до Великодня.

“Якого походження жіноче ім’я Євгенія?”

Ім’я Євгенія, або рідше вживане Євгена дійшло до нас із грецької мови, де воно означало “благородна”. В усному мовленні має відповідники Ївга, Югина, Женя. Як відомо, еллінські наймення запозичені багатьма європейськими мовами, зокрема й французькою, і в кожній дістали відповідне забарвлення. Виникає запитання: а як передавати ім’я іноземки українською? У формі, притаманній нашій мові, чи так, як воно звучить на батьківщині його носія? Правильніше буде останнє. Наприклад, ім’я визначної діячки міжнародного жіночого руху і всесвітнього руху боротьби за мир французького фізика Коттон нам відоме у формі Ежені. І ми сприймаємо це нормально. Навпаки, не зовсім виправданим видається переклад назви твору Оноре де Бальзака як “Євгенія Гранде”. Якщо стати на цей шлях, то герой роману Ромена Роллана Кола Брюньйон називався б в українському перекладі Миколою Брюньйоном, а французький поет Ежен Потьє — Євгеном Потьє. Такі відхилення від усталеної традиції небажані.

"В "Уроках..." уже не раз ішлося про ненормативні слова й словосполучення. А чи можете ще навести приклади?"

Звичайно.

НАЗАД ЗМІСТ ВПЕРЕД