Про Kyiv Post і відсутність логіки
Олег Бардяк, для «Української правди» 19-04-2011 |
|
Свобода ЗМІ є одним із найяскравіших показників того, чи належить дана країна до списку цивілізованих, чи не належить
З минулої п'ятниці події, що розгортаються навколо Kyiv Post - топ-новина. Здається, усі провідні видання написали про проблеми, котрі виникли в газети. Скоріше за все, публікації на підтримку її журналістів з'являтимуться й надалі. У це принаймні хочеться вірити, бо журналістська взаємодопомога зараз необхідна не лише Kyiv Post, а всім, хто працює в наших ЗМІ.
Адже в країні, де громадянам начхати на все, крім своїх приватних проблем, а цінності існують здебільшого на рівні «украв, випив, у тюрму», єдиним дієвим інструментом захисту стандартів професії лишається хіба цехова солідарність. І хай етап цехів, як захисників прав та свобод, цивілізовані країни пройшли ще в середні віки. Усе ж дуже тішить, що в нашій квазіфеодальній державі хоча б такі інструменти більш-менш працюють.
Проте, аналізувати стан справ в Україні заняття невдячне, марудне й депресивне. А найгірше, що практично безрезультатне.
Тому, замість звичного кола, цікавіше буде обдумати дії тих людей, котрі зараз тиснуть на пресу. І спрогнозувати можливі наслідки цих дії.
Так от.
В усьому цивілізованому світі ЗМІ можуть відчувати брак фінансування, бути зв'язаними жорсткою редакційною політикою чи форматом, але все одне залишаються вільними - у межах наперед визначених тематики та законів пишуть про все, що вважають за потрібне. А динамічний розвиток засобів поширення інформації та конкуренція на ринку сприяють розвитку найбільш професійної, гострої та об'єктивної преси.
В усьому нецивілізованому світі ЗМІ можуть не відчувати браку в коштах, заробляти шалену популярність на скандальних темах та великі гроші на рекламі, але залишаються невільними - кожен журналіст добре знає про що, про кого та як саме він писати не може. А якщо й не знає, то йому вказують на це ввічливо - звільненнями, або неввічливо - фізичним насильством.
Через отакий чіткий розподіл, свобода ЗМІ є одним із найяскравіших показників того, чи належить дана країна до списку цивілізованих, чи не належить.
І цей розподіл був би може й не важливим, якби не той простенький факт, що цивілізовані країни - багатші, безпечніші, курорти й магазини там кращі, а люди привітніші.
Понад те, цивілізовані країни свято переконані, що саме цивілізованість є вагомою запорукою їх добробуту. Тому, по мірі можливості, намагаються вберегти себе від усього, що шкодить їхнім цінностям. А особливо від тих людей, котрі свої власні країни перетворюють чи вже перетворили на нецивілізовані.
Бо хто їх знає, тих дикунів? Може, вони приїдуть у яку-небудь Швейцарію чи Швецію, куплять там газету чи медіа-холдинг, а потім за допомогою тої газети приведуть до влади в країні якогось корумпованого політика. І його навіть до відставки ніхто не змусить, як, наприклад, в Італії. Бо не буде преси, котра зможе про всю оту корупцію розказати. І перетвориться та Швеція чи Швейцарія на яку-небудь чергову... а зрештою, підставте приклад самі.
Звичайно, оце правило про обмеження діє не завжди. Бо з російськими, китайськими чи арабськими «друзями» треба вести бізнес. Тому якийсь рівень сприйняття для них залишається, незважаючи на цензуру, порушення прав людини й так далі.
А що роблять з тими, хто у світових політиці чи бізнесі грає роль, близьку до 0? Факт відомий - їм блокують рахунки, забороняють в'їзд і навіть не дають втекти від власних революцій до місць, де буде спокійно, комфортно й безпечно.
Тепер питання: Яку роль у глобальних бізнесі й політиці грають українські «володарі життя»?
Навряд чи таку, з якою можна не перейматися за власну репутацію. Радше навіть навпаки - цю репутацію їм якраз слід заробляти. Тому й мусять викидати мільйони на культурні проекти, чи на підтримку національних громад у ЄС, чи на освіту або охорону здоров'я.
А далі уявіть собі ситуацію.
У країні, котру хочуть представити світу як цивілізовану, здійснюється тиск на газету. Причому таку, котра вже давно стала чи не найкращим місцевим англомовним ЗМІ й дуже популярна серед іноземців, що перебувають у цій країні. У газеті з незрозумілих причин звільняють редактора, її журналісти виходять на страйк, а власник, замість намагатися залагодити ситуацію, починає вказувати журналістам що «їм тут не Майдан».
Тепер спробуємо спрогнозувати розвиток подій.
Спочатку, очевидно, іноземці швидко поширять інформацію про тиск на пресу в даній країні по всьому світу. Потім ця інформація створить відповідний імідж власнику газети, особам, котрі фігурували в її критичних матеріалах, і всій політичній верхівці країни, котра повинна була, але не захистила свободу слова.
А далі?
А далі, ще протягом багатьох років, жодні найкращі лобістські фірми в західних країнах не зможуть довести своїм громадянам та політикам, що фігурантам того скандалу варто дозволити в'їзд у країну чи продати якийсь завод.
Бо якщо вже свобода слова - один із наріжних каменів Західного суспільства, то з цим треба рахуватися.
Особливо, якщо країна не є найбільшим у світі промисловим виробником, або якщо не експортує газ для всієї Європи.
Особливо, якщо істеблішменту цієї країни дуже хочеться їздити в Монако, Лондон чи Куршавель.
Особливо, якщо більше третини експорту із цієї країни спрямовано до ЄС.
Особливо, якщо банківські рахунки місцевих олігархів та політиків знаходяться десь у Швейцарії.
А в Україні натомість закривають «Газету по-київськи», називають журналістів холуями і здійснюють тиск на Kyiv Post.
Звичайно, зрозуміло, що люди, котрі змогли стати народними депутатами, або заробили мільярд, мислять дещо відмінно від «пересічних». Але де в такому ставленні до преси хоч крихта логіки?!
І де взагалі раціональність?
Якщо навіть у Росії не закривають «Ехо Москви» чи «Газету.Ру», дозволяють вільнодумство в ЖЖ чи лишають відносну свободу виданням Газпромівського холдингу? А в нас свято вірять, що прикривши чергову газету - моментально вирішать проблему всенародної ненависті. Наївні...
Зрештою, виглядає на те, що офіційна Україна впевнено стає навіть не на російський - а на білоруський чи якийсь туніський шлях. Для громадян це, напевно, погано, але в нас і зараз умови життя не мед.
А от враховуючи життєві смаки наших можновладців, навряд чи їм сподобається фінальна точка тої дороги.
Олег Бардяк, спеціально для «Української правди»
Фото - www.pravda.com.ua
Версія для друку * Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Реклама:
Читайте також:
- Звільнена раніше Олеся Олешко повернулася в Kyiv Post на нову посаду // 07.05.2011
- Мухаммад Захур: Kyiv Post пока не продается // 06.05.2011
- Скандал в Kyiv Post: овцы не блеют // 26.04.2011
- Олег Рибачук: «Незалежним журналістам нема місця в українській журналістиці» // 26.04.2011
- Переможців судять: аналіз досягнень Kyiv Post // 26.04.2011
- Захур хоче продати Kyiv Post, якщо газета до вересня не вийде на самоокупність // 21.04.2011
- Як у Kyiv Post Мохаммада Захура зустрічали // 21.04.2011
- Депутати попросять Генпрокуратуру перевірити, чи була цензура в Kyiv Post // 20.04.2011
- Рішення про повернення Боннера – тимчасовий компроміс (+ спільна заява Kyiv Post і Захура) // 20.04.2011
- Захур: Боннер залишиться редактором Kyiv Post (ВИПРАВЛЕНО) // 20.04.2011
- «Репортери без кордонів» висловлюють обурення з приводу звільнення головреда Kyiv Post // 19.04.2011
- Кто пресс-секретарь Виктора Януковича? // 19.04.2011
Посилання за темою:
- У новинах Першого національного – жодного слова про сутички опозиції з міліцією // 24.08.2011
- Липневі результати опитування регіональних видавців // 23.08.2011
- Депутат міськради Дубна заявляє про цензуру в комунальній газеті. Мер міста спростовує // 22.08.2011
- Журнал «Личный счет» проведе рекламну кампанію бюджетом 10 млн грн // 22.08.2011
- Турчинов готовий ігнорувати шоу Савіка Шустера та Євгенія Кисельова // 21.08.2011
- Єднання в тоталітарному екстазі // 21.08.2011
- Редактор районної газети вимагав $500 за оформлення позаштатним кореспондентом // 20.08.2011
- Так усе-таки – збалансованість чи правдивість? // 19.08.2011
- «Український тиждень» випустив спецпроект до річниці незалежності // 19.08.2011
- Пожовтіння як ознака несвободи // 19.08.2011
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- 6
- 7
- 8
- 9
Нове на «Телекритиці»
- У новинах Першого національного – жодного слова про сутички опозиції з міліцією // 24.08.2011 21:46
- «Репортери без кордонів» вимагають безпеки для журналістів у Лівії // 24.08.2011 18:40
- Триває набір проектів на сесію Польської академії документального кіно // 24.08.2011 18:32
- «Квартал-95» розпочав зйомки фільму про перемогу України у футбольному чемпіонаті світу серед бомжів // 24.08.2011 18:25
- Стартував український Euronews // 24.08.2011 15:31
- Екатерина Копылова: «Национальное кино должно иметь свой почерк» // 24.08.2011 09:41
- Грузія. Іґлесіас у країні чудес // 24.08.2011 09:37
- Марцін Войцеховський отримав орден, а Оксана Пекун – звання народної артистки // 23.08.2011 20:35
- Президент присвоїв Курдіновичу другий ранг // 23.08.2011 20:17
- «1+1» зняв серію відеороликів до 20-річчя Дня Незалежності (+ВІДЕО) // 23.08.2011 19:40
- «Українська незалежність». Рекордний телемарафон на 5-му каналі // 23.08.2011 19:05
- Гран-прі дитячого фестивалю «Кришталеві джерела» отримав фільм «Зів’яле листя» // 23.08.2011 18:49
- «Кумири і кумирчики» з «Інтера» у новому сезоні вийдуть на Першому національному // 23.08.2011 18:35
- BBC шукає продюсера новин // 23.08.2011 18:19
- Восени НТКУ запустить власний проект «Школа юного шпигуна» // 23.08.2011 18:02
- У новому сезоні К1 запустить проекти «Обережно! Кастинг» і «Світ зірок» // 23.08.2011 17:58
- Липневі результати опитування регіональних видавців // 23.08.2011 17:21
- Тетяна Даниленко і Павло Кужеєв працюватимуть у студії 52 години поспіль без перерви на сон // 23.08.2011 16:41
- Прем’єра «ТСН. Особливе» взяла частку 8,13%, а «Дітей напрокат» - 10,01% // 23.08.2011 16:34
- Обговорення у Twitter примусило італійський Vogue вибачитися за «рабські сережки» // 23.08.2011 16:32
Коментарі наших відвідувачів: