Мета, яка зазнала... переслідування

Борис Антоненко-Давидович слушно застерігав від надмірного вживання орудного відмінка дійової особи. Він радив писати: не “нарубані Пилипом дрова”, а “дрова, що нарубав Пилип”. Бо дрова рубають не Пилипом, а сокирою (знаряддя), і Пилип тут активний, а не пасивний учасник дії. Так само треба перебудувати фрази “Подвір’я підмітається двірником”, “Палац облицьовується робітниками”, замінюючи орудний відмінок дійової особи конструкцією з підрядним реченням. Це більше відповідатиме духові нашої мови.

Під впливом російської мови інколи помилково роблять у місцевому відмінку множини іменників закінчення -ам,-ям: рахує по пальцям, читає по складам, мандрує по горам і долинам. Українська граматика вимагає в цих та аналогічних випадках закінчення -ах, -ях: по пальцях, по складах, по горах і долинах.

Чимало плутанини з уживанням слів вид і вигляд — їх ставлять одне замість одного або користуються ними там, де потрібні інші вислови. Пишуть, наприклад: “Нинішнього року в нас добрі види на врожай”. Краще було б: “добрі сподіванки (перспективи) на врожай”.

Іменник вид позначає насамперед обличчя. Він може виступати й синонімом слова зір: “Видом видати, слихом слихати” (Т. Шевченко). Російські вислови быть на виду, в виде наказания по-українському передаються — бути на видноті (перед очима, на оці), за кару; а в виде голубя, в виде подарка або в виде опыта мають у нашій мові такі відповідники: подібний до голуба (як голуб), як подарунок або спроба (на спробу, за спробу).

Неприродно звучить фраза “Він зробив це для вигляду”. Тут потрібно про око (про людське око, про людські очі), для годиться. Замість вислову робити (зробити) вигляд ліпше вжити удавати (удати), а замість і вигляду не показувати — і знаку не подавати.

Російському слову вид у розумінні “пейзаж, ландшафт” відповідає наше краєвид, а в розумінні “сорт, варіант” — різновид, гатунок, рід, сорт, категорія. Російський вид на жительство — це українська посвідка на прожиття (проживання).

Відповідно до російських отношение, относительно часто над-уживають лексемами відношення, відносно, забуваючи про точніші слова: “Не можна допускати поверхового відношення до такої серйозної справи”. А чому не поверхового ставлення або — ще краще — щоб поверхово ставилися? “Відносно цього не може бути двох думок” — про це (щодо цього, з приводу цього). “Я з ним у добрих відношеннях” — у добрих стосунках чи взаєминах.

Останнім часом дедалі частіше вживаються слова стосовно, щодо, про замість недоладного вислову по відношенню. І це викликає у читачів схвалення.

Від вислову з метою рябіють газетні статті, звіти, інформації. Він обернувся в канцеляризм, який не допомагає зрозуміти написане, а тільки паразитує в тексті, профануючи гарне слово мета. Тому його потрібно рішуче замінювати словами для, щоб. “Усе своє свідоме життя, в усій своїй діяльності він переслідував раз поставлену собі мету — служити народові”,— читаємо в одному біографічному нарисі й дивуємося: навіщо переслідувати таку високу мету як служіння народові? Адже дієслово переслідувати означає “гнатися, прогонити, відганяти”, “висліджувати”, “супроводжувати невідступно”, “пригноблювати”, “напосідатися”. У цих випадках потрібно писати: “мати перед собою поставлену мету”.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua