Вища математика

A-D : Генеруємо ідеї [http://a-d.kiev.ua/] Архітектура та Дизайн Поиск Поиск Вища математика Нещодавно ми писали про історію проектування району Марфіно , розташованого на початку Ботанічній вулиці, на місці теплиць колишнього радгоспу, неподалік від Останкіно. Спочатку містобудівну концепцію району розробили знамениті англійські урбаністи «John Tompson & Partners», потім її переробив Дмитро Александров, а трохи пізніше – Ілля Уткін. Класицистична і театралізована архітектура Уткіна виявилася занадто дорогою, точніше, за словами менеджерів, яких чомусь запросили до розгляду вже готового проекту, «забороненого для продажу» в цьому місці. Після такого сумного висновку фахівців з продажу інвестори вирішили радикально змінити проект і запросили компанію «Сергій Кисельов і Партнери». Спочатку архітекторів СКІП попросили спроектувати забудову окраїнного ділянки нового району, на якому з самого початку планувалася не класична , а модерністська архітектура , а трохи пізніше вони отримали пропозицію зайнятися всім районом в цілому. Але якщо Іллі Уткіну свого часу була надана повна свобода дій, то перед Скіп, навпаки, поставили дуже складну «архітектурно- математичну задачу» – спроектувати майже 3 тисячі квартир на 14 гектарах, дотримуючись норм і не нехтуючи комфортом середовища проживання і власним кредо: незважаючи на ущільнення, архітектура повинна була стати сучасною і такою, що запамятовується. Колишній генплан, розроблений англійцями і допрацьований І. Уткіним, передбачав наявність центральної осі, яка ділила район навпіл і виходила на Ботанічний сад і садибу Останкіно. Для того, щоб забезпечити їй візуальний звязок з головною визначною памяткою району, на Ботанічній вулиці передбачалося знести декілька житлових будинків. Проте пізніше замовник вирішив зберегти ці будови – таким чином вийшло, що головна вулиця нового району виявилася спрямованої не на зелений масив, а на звичайну пятиповерхівку. Тому СКІП змістила центральний бульвар нижче, розділивши ділянку в співвідношенні приблизно 2 до 1. Її вісь стала вказувати на пустир, де повинні були побудувати велику нову школу оригінальною (не типової) архітектури. Нову вісь архітектори перетворили на пішохідний бульвар, підтримавши його кількома поперечними пішохідними вулицями, кожна з яких прямувала в бік громадських комплексів, розташованих на сусідніх ділянках. Одна з ключових ідей розробленого СКІП генплану полягає в різноманітті та суворої ієрархії пішохідних просторів: громадські зони (бульвар і вулиці) переходять у прибудинкові території, а ті, у свою чергу, отримують подальший розвиток у внутрішніх дворах. І якщо по бульварах і до будинків у принципі можуть підїхати машини спецтранспорту або таксі, то внутрішні двори від автомобілів захищені стовідсотково (пожежні машини, у разі необхідності, повинні потрапляти в них по пішохідних доріжках) і обіцяли стати острівцями тихій і безпечного життя. Перекладаючи проект в сегмент економ-класу, девелопер і його маркетологи, природно, розробили нове технічне завдання, за яким житловий комплекс повинен був складатися з великої кількості квартир маленькою і середньої площі. І багато в чому саме «квартирне питання» зумовив меридіальному (з півночі на південь) орієнтацію житлових корпусів: будинки поставлені, в основному, паралельно один одному, тому що архітектори прагнули забезпечити сонячним світлом всі квартири і по можливості виключити так звані «кутові примикання», зєднання обсягів під значними кутами, так як у них неминуче виникають неліквідні за теперішніх часів квартири занадто великої площі. На такі кути був багатий план Томпсона-Уткіна, в якому будинку були розташовані по периметру прямокутних дворів. І хоча деякі будинки в проекті СКІП все ж отримали П-подібну композицію або ж були спроектовані у формі замкнутого каре, «звязки» між основними житловими пластинами – це невисокі громадські блоки – не загороджують сонця сусіднім вікнам. Громадські функції розташовані на перших поверхах тих будинків, що звернені до зовнішніх вулицями, тоді як перші поверхи тихих внутрішньоквартальних будинків зайняті квартирами. Їх мешканці не чули б автомобільного шуму – адже мікрорайон проектувався пішохідним, а простір між корпусами було зайнято газонами і озелененими пагорбами. Останні не просто урізноманітнили б ландшафт Марфіна, але й дозволяли заховати обсяги трансформаторних підстанцій, а також повітрозабірники гігантської підземної парковки, розташованої під всією територією райо Рубрика: Дизайн Комментарии запрещены. Рубрики Архітектура (139) Дизайн (139) Журнал (139) Стилі (139) Технологія (139) Выйти Copyright © 2010 A-D : Генеруємо ідеї. Дизайн: Elephant Drive