ua Copyright 2009 semynozhenko.com.ua editor@semynozhenko.com.ua 18 серпня Прем’єр-міністр України Микола Азаров відвідав павільйон «Наука» загальнодержавної виставкової акції «Барвиста Україна». В експозиції були представлені найновіші наукові розробки близько 60 установ Національної академії наук України. Презентацію експозиції провів Голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації, академік Володимир Семиноженко. Під час заходу посадовці ознайомились з інноваційними розробками в самих різних наукових галузях – від виведення нових сортів пшениці до виробництва нанопорошків та метеорологічного прогнозування . Зокрема, Прем’єр-міністр зробив кардіограму на портативному кардіографі «ФАЗАГРАФ», який за 30 секунд надає інформацію про стан серцево-судинної системи людини та ознайомився з програмним забезпеченням, що дозволяє в режимі он-лайн відстежувати зміни погоди. Під час спілкування з науковцями Микола Азаров пообіцяв фінансову підтримку найбільш перспективним проектам, які забезпечуватимуть імпортозаміщення. ]]> http://semynozhenko.com.ua/documents/2453/ 16 серпня Голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимир Семиноженко зустрівся з Надзвичайним та Повноважним Послом Республіки Індія в Україні Й.В. Раджівом Кумар Чандером. В центрі обговорення були перспективи розвитку науково-технологічного співробітництва України і Індії. «Ми маємо багато спільних напрямків співпраці в галузі науки і технологій, які можуть в подальшому розвиватись в інтересах як Індії, так і України», - сказав Голова Держінформнауки. Одним з перспективних напрямків співпраці двох країн Володимир Семиноженко назвав фармакологічну галузь. Він проінформував пана Посла про створення в Україні масштабних програм по створенню нових лікарських препаратів та імпортозаміщенню в цій сфері. Пан Посол високо оцінив науковий потенціал України, відзначивши, що наша країна вирізняється високим рівнем фундаментальних та прикладних досліджень,і висловив побажання більш докладно ознайомитись з роботою українських прикладних наукових центрів та організувати академічний обмін на постійній основі. Наприкінці зустрічі Володимир Семиноженко запросив пана Посла взяти участь в Міжнародному інноваційному форумі країн СНД, що відбудеться в Київі наприкінці вересня. ]]> http://semynozhenko.com.ua/documents/2449/ Серійне виробництво світлодіодів на українських заводах допоможе у вирішенні одразу двох стратегічних завдань: з імпортозаміщення та енергозбереження, - заявив голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації Володимир Семиноженко під час виставки-презентації продукції вітчизняних виробників енергозберігаючої світлодіодної освітлювальної техніки, яка відбулась сьогодні в Києві за участю Прем’єр-міністра України М. Азарова. Як повідомив голова Держінформнауки, сьогодні в Україні виробляється лише 30% доданої вартості готових світлодіодних виробів. Але вже зараз є можливість виробляти 50%, а в перспективі – 80%. Українські заводи повністю готові до випробувального серійного виробництва світлодіодних пристроїв для освітлення станцій метро, під'їздів, вулиць тощо. До 2020 року 80% освітлення по всій країні буде забезпечуватися на основі світлодіодних технологій. «Сьогодні ми переходимо від етапу наукових розробок до етапу виробництва. Держава стає основним замовником для вітчизняних виробників високотехнологічних товарів, і це – ознака нової економічної політики», - заявив Семиноженко. ]]> http://semynozhenko.com.ua/documents/2448/ Україна не мала жодного випадку передачі високих технологій з інших країн. Ми передавали свої технології, нам – ніхто, - заявив Володимир Семиноженко під час Дев’ятого засідання Українсько-Російського форуму, який відбувся сьогодні в Києві. Точки зростання економік України і Росії знаходяться в сфері високих технологій. Але ми вже багато втратили. За деякими напрямками об’єднання наших зусиль вже недостатньо для того, щоб отримати гідний результат. Необхідно формувати більш широкі контексти співробітництва в сфері високих технологій – за участю ЄС, країн БРІК, США. Але також треба знати, де ми можемо самі досягати лідерства и досягти його, - заявив Семиноженко. Участь у Дев’ятому засіданні Українсько-Російського форуму «Друга хвиля світової кризи і перспективи українсько-російських економічних відносин» взяв Прем’єр-міністр України Микола Азаров, провідні економісти та академічні вчені обох держав, у тому числі автори відомого листа В.В. Путіну М. Делягін, О. Богомолов, М. Хазін, В. Сімчера. ]]> http://semynozhenko.com.ua/documents/2447/ З січня наступного року уряд переходить на електронний документообіг, - про це заявив голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимир Семиноженко сьогодні під час брифінгу у Кабінеті Міністрів. Він запевнив, що сьогодні саме життя змушує чиновників відмовлятися від використання паперових документів і опановувати електронні носії інформації. Це значно оптимізує і прискорює роботу. Володимир Семиноженко зізнався: «Я сам практично не ношу з собою документів, а використовую для цього іPad». Він також сказав, що має власну сторінку на Фейсбуці й «перевіряє друзів раз на тиждень». ]]> http://semynozhenko.com.ua/documents/2445/ Результатом впровадження електронного урядування в Україні стане кардинальна зміна стиля відносин між органами центральної і місцевої влади, бізнесом і громадянами, - про це сказав голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимир Семиноженко під час сьогоднішнього брифінгу у Кабінеті Міністрів. Він підкреслив, що найближчим часом між органами державної влади всіх рівнів буде введений електронний документообіг, який у рази підвищить ефективність роботи та скоротить термін прийняття рішень, адже, за словами Володимира Семиноженка, 90% «життєвого циклу» документів складає процес погодження. Він також зазначив, що результат цих новацій важко переоцінити, оскільки ефект від прийняття того чи іншого закону на 1-2 місяця раніше може бути дуже масштабним. Володимир Семиноженко запевнив, що сьогодні вже створено законодавчу базу, необхідну для переходу на електронний документообіг. «До кінця року ми затвердимо єдиний формат, тобто ту мову, яка стане своєрідним «есперанто» для електронного спілкування між різними відомствами», - сказав він. За словами голови Держінформнауки, кожний службовець, який є причетний до прийняття урядових рішень, отримає доступ до системи електронного документообігу, незалежно від того, де він знаходиться – у своєму кабінеті, у відрядженні або в іншому місці. Свої рішення чиновники засвідчуватимуть цифровим підписом. Володимир Семиноженко уточнив, що формування єдиної системи електронного документообігу не вимагає великих коштів. «Для формування цієї системи використовуватимуться наробки, які вже є в органах влади – необхідно буде лише забезпечити їхню взаємодію», - пояснив Володимир Семиноженко. ]]> http://semynozhenko.com.ua/documents/2444/ Введення конкурентних податкових ставок є основною передумовою для подальшого розвитку ІТ-галузі, - сказав голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації Володимир Семиноженко під час розширеного засідання Комітету з інформаційних технологій Європейської Бізнес Асоціації. Він наголосив на тому, що активізація ІТ-бізнесу має стати пріоритетною для країни, адже саме ця галузь здатна вирішити багато актуальних завдань, зокрема – компенсувати негативний торгівельний баланс України. «Негативний торгівельний баланс не вдасться компенсувати ані за рахунок енергозбереження, ані за рахунок збільшення продажу продукції традиційних галузей промисловості та сільського господарства. Дійсно вирівняти баланс можливо тільки за рахунок нових продуктів, які є конкурентоспроможними за світовому ринку. До таких продуктів належить, у першу чергу, програмне забезпечення», - зазначив він. Володимир Семиноженко підкреслив, окрім особливих економічних і фіскальних умов для ІТ-галузі, її розвитку сприятимуть масштабні проекти на кшталт тих, що були за радянських часів, як то освоєння космосу чи розвиток оборонної промисловості. «Якщо будуть масштабні проекти, тоді на високому рівні будуть і вітчизняна наука, й освіта», - сказав він. Він також звернув увагу на необхідність перерозподілу державного замовлення на користь підготовки більшої кількості ІТ-спеціалістів українськими вищими навчальними закладами. «Сьогодні, за не дуже сприятливих умов, ІТ-галузь зростає щорічно на 40% та забезпечує майже 3% ВВП. Й при цьому держзамовлення у вишах скорочується на 20%. Коли одну з найбільш перспективних галузей економіки залишають без кадрів, - це абсурд», - сказав Володимир Семиноженко. «В України впродовж тривалого часу не було державної політики щодо ІКТ. Наше завдання сьогодні – разом її сформувати», - підсумував голова Держінформнауки і закликав всіх присутніх активно долучитися до підготовки нормативно-правової бази та інших проектів, націлених на підтримку ІТ-галузі. ]]> http://semynozhenko.com.ua/documents/2443/ Сьогодні Голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України Володимир Семиноженко відвідав підприємство «СУ-24», ТМ «Світло України» (Харків). З 2010 року підприємство розробляє та виготовляє енергозберігаючу світлотехнічну продукцію на основі світлодіодів. Завдяки високій кваліфікації персоналу «Світло України» впроваджує власні наукові розробки, що дозволяє використовувати матеріали та комплектуючі українського виробництва. Вся світлотехнічна продукція підприємства є сертифікованою й відповідає державним стандартам України, Росії, а також міжнародним стандартам з техніки безпеки, екології та зовнішнього вигляду. Відвідуючи «СУ-24», ТМ «Світло України», Володимир Семиноженко висловив сподівання, що продукція підприємства займе достойне місце на світлотехнічному ринку України та за кордоном. Він також відзначив, що виробництво світлодіодної техніки в умовах вичерпності й, отже, подорожчання енергоресурсів є дуже перспективним напрямом, проте українські споживачі ще не повною мірою оцінили ефективність переходу на новітні джерела освітлення. За його словами, становлення ринку світлодіодної техніки в Україні має відбуватися за активної участі держави. Зокрема, стимулом для розвитку власного виробництва світлодіодів може стати система держзамовлень, насамперед – для комунальної сфери. Голова Держінформнауки також відзначив, що до 2020 року 80% джерел освітлювання в Україні мають бути замінені на новітні. ]]> http://semynozhenko.com.ua/documents/2441/ Від приходу до влади в Україні політичної команди Президента В. Януковича і українське, і російське суспільства, і широка світова громадськість чекали поліпшення українсько-російських відносин, які були сильно зіпсовані в останні роки. Здавалося, досить буде простої зміни влади і усунення з українсько-російського діалогу непотрібних ідеологічних подразників, привнесених попередником чинного Президента, щоб між Україною і Росією зникли штучні бар’єри і в міждержавних відносинах все стало б на свої місця. Квітень і травень минулого року дали привід вважати, що так і буде. Угоди, досягнуті пезидентами двох країн у цей період, включали в себе інтенсивний розвиток співпраці з найширшого спектра економічних напрямів — літакобудування, суднобудування, авіакосмічної промисловості, супутникового зв’язку та інших технологічно навантажених галузей. Однак, на превеликий жаль, ці домовленості досі не знайшли конкретних обрисів, не оформлені правовим способом і, відповідно, не почали реалізовуватися. Застрягли на стратегічних суперечностях Після безлічі зустрічей і на вищому, і на міжвідомчому рівнях, як офіційних, так і «без краваток», українсько-російські відносини досі фактично перебувають у первісній, «низькій» точці. Виявляється, в них збереглося більше суперечностей і конфліктних аспектів, ніж намірів реалізовувати спільні інтереси. Відповідальність колишньої української влади за руйнівну політику щодо українсько-російського партнерства, чиї наслідки, очевидно, досі не вдається загладити, не можна заперечувати і замовчувати. Проте чи тільки в цьому корениться причина пробуксовки стратегічного партнерства України та Росії? Якщо ми готові говорити собі правду, то відповідь буде негативною. Українсько-російське стратегічне співробітництво проголошено Великим договором від 1997 року, і з тих пір ця формула відносин залишається недоторканною в діалозі двох країн навіть у періоди «похолодання». Тим часом за 14 років, що минули з моменту підписання Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Російською Федерацією, нашим країнам так і не вдалося позначити точки перетину стратегічних інтересів, об’єднати зусилля в досягненні обопільно важливих цілей. Ми застрягли на стратегічних суперечностях. Особливо чітко мені довелося це усвідомити як співголові Українсько-російського форуму — громадської двосторонньої ініціативи, що активно реалізовувалася під час найбільш явної кризи відносин 2008—2009 років. Порядок денний російсько-українського партнерства у розрізі десятиліть вражає вузькістю і вихолощеністю проблемного охоплення. Про що сперечалися і домовлялися Україна і Росія в ці роки? Євроатлантичне співробітництво і європейська інтеграція України, що викликало незмінний скепсис і неприйняття з боку Росії; розбіжність у трактуванні певних історичних подій і тенденцій, яка вкрай дратувала політиків в обох країнах; сумнозвісні газові скандали... Невже цим і має обмежуватися взаємодія двох країн, об’єднаних багатовіковою спільною великою історією і братніми узами народів? Складається враження, що Україна і Росія потрапили в якусь пастку відносин, з якої не можуть вибратися, щоб рухатися далі. Разом написати історію ХХІ століття Саме усвідомлена необхідність рухатися далі, до іншого майбутнього, а також прагнення спільними зусиллями зробити це майбутнє кращим можуть і повинні стати основою для нового порядку денного українсько-російських відносин. Спільний підручник історії, запропонований до написання урядами України та Росії ще в 2002 році, чесно кажучи, втратив актуальність уже тоді. Сьогодні набагато важливіше разом написати історію ХХІ століття. А вона твориться саме зараз, в момент переходу світової економічної системи на новий, шостий технологічний уклад, у момент чергової науково-технічної революції, яка змінить світ. Саме в цій площині, я впевнений, лежать спільні стратегічні інтереси наших країн, таїться прихований потужний потенціал двостороннього співробітництва. Не секрет, що наші держави не належать до технологічних лідерів глобальної економіки. Роль України і Росії зводиться, на жаль, до забезпечення технологічного прогресу інших країн власними сировинними ресурсами. Водночас за міццю науково-технічного потенціалу наші країни цілком можуть і повинні претендувати на входження в пул технологічних лідерів. Україна і Росія, як в’язні власного технологічного відставання, й поводяться відповідно до класичної «дилеми в’язня». Замість того, щоб об’єднати зусилля в науковому та інноваційному процесах і виграти в глобальній конкуренції, наші країни бачать одина в одній потенційних конкурентів і грають на пониження обопільних потенціалів. Як наслідок — ми разом програємо. Хоч як парадоксально, нашим ученим сьогодні легше прийти до реалізації спільних проектів в обхід своїх урядів, ніж завдяки урядовим ініціативам. Наочний приклад — участь Інституту фізики напівпровідників НАН України та Наукового центру волоконної оптики РАН у складі інтернаціональної дослідницької групи з розробки нових лазерів у межах 7-ї рамкової програми Євросоюзу. Один російський колега навіть пожартував із цього приводу, що проект нагадує анекдот: «Німець, англієць, фін, росіянин і українець вирішили зробити лазер...» Однак це скоріше сумно, ніж смішно. Сьогодні офіційне науково-технічне співробітництво України і Росії, по суті, зводиться до єдиної діючої міжурядової програми з розвитку нанотехнологій. Безумовно, це найважливіший напрям співпраці в нинішніх умовах. Але чи повинні ми цим обмежуватися? Партнерами України в науково-технічній сфері є які завгодно далекі країни — Естонія, Фінляндія, Південна Корея, Норвегія, Китай. Росія займає від сили десяту частину всього обсягу міжнародного науково-технічного співробітництва України. На моє глибоке переконання, на сьогоднішній момент Україна і Росія не реалізували потенціал співпраці і на 10 відсотків. І це при тому, що наші країни неодноразово заявляли про безальтернативність інноваційного сценарію економічного і соціального розвитку. Це вибір, продиктований необхідністю витримувати жорстку конкуренцію на світових ринках і забезпечувати якомога повнішу реалізацію національних потенціалів. Ніхто не стане сперечатися, що потенціал Росії — це не нафта і газ, а потенціал України — не металургія і вугілля, а зовсім інші ресурси. А саме — інтелект, знання, наука і технології. Відповідати вимогам часу Проте темпи інноваційних реформ — і тут наші країни знову єдині — абсолютно не відповідають ні духу, ні вимогам часу. Показовою є динаміка рейтингів глобальної конкурентоспроможності за версією Всесвітнього економічного форуму в Давосі (з відомими поправками на кон’юнктурні «шуми» подібних рейтингів). У 2001 році Росія і Україна стартували в рейтингу з 63-ї і 69-ї позицій відповідно серед 75 країн. У 2010 році Росія помітно поліпшила свій рейтинг, ставши 63-ю серед 133 країн світу. Україна впала до 89-го місця. Якщо проаналізувати складові конкурентоспроможності, то привертають увагу слабкі позиції України і Росії в таких сферах, як трансфер технологій і готовність до освоєння новітніх технологій. Традиційно сильними сторонами наших економік залишаються якість вищої та початкової освіти, якість дослідних інститутів, здатність до інновацій. Однак ці переваги здебільшого залишаються нереалізованим депозитом. Для України останнім часом це обертається згортанням потенціалу і зниженням рейтингових позицій. Основна складність з інноваційними реформами полягала в тому, що на стратегічному рівні інноваційна модель була визнана базовою і безальтернативною. Однак інноваційна тактика так і не сформувалася. До цих пір не з’ясованими залишаються такі важливі аспекти моделювання інноваційного розвитку, як: — Хто стане основною рушійною силою інновацій — великі підприємства чи малий і середній бізнес? — У яких пропорціях потрібно поєднувати прямі і непрямі заходи державної підтримки інновацій? — Який ринок буде визначати розвиток інноваційного процесу — внутрішній або зовнішній? У рішенні цих питань Україна і Росія можуть бути вкрай корисні одна одній, а об’єднання зусиль у подоланні найбільш критичних відставань може дати синергетичний ефект. Разом ми зможемо набагато більше, ніж кожне окремо. Протоколом Шостого спільного засідання Підкомісії з питань науково-технічного співробітництва Комітету з питань економічного співробітництва Російсько-української міждержавної комісії визначені такі сфери подальшої спільної кооперації: енергетика, інформаційно-комунікаційні технології та електроніка. Ці напрями чітко перегукуються з пріоритетами розвитку науки і техніки, позначеними на вищому законодавчому рівні в наших країнах. Співробітництво і спільні досягнення невідворотні Очевидна спільність пріоритетів і цілей буквально штовхає наші країни до посилення співробітництва у сфері науки і технологій, у сфері перспективних галузей майбутньої світової економічної структури. Низка зустрічей, що відбулися останнім часом в рамках Підкомісії з питань науково-технічного співробітництва, дають змогу на це сподіватися. Зокрема було прийнято рішення про спільне використання науково-технічної інфраструктури двох країн, досягнуто домовленості про створення віртуальної лабораторії для досліджень у галузі нанотехнологій. Також було вирішено відібрати два проекти, де вже найближчим часом можна отримати технологічні рішення, готові до комерціалізації в рамках повного інноваційного циклу. Найближчим часом буде узгоджено проект угоди про створення Українсько-російської міжуніверситетської мережі трансферу технологій на базі Національної мережі трансферу технологій України та Російської мережі трансферу технологій. Безумовно, це лише малі кроки в напрямку більш глибокої і продуктивної співпраці в науково-технічній та інноваційній сферах. Однак можна припустити, що саме вони відкриють можливість перезавантажити весь комплекс українсько-російських відносин на основі проблематики майбутнього, а не минулого. Через 10 років ми будемо вражені, як багато нам вдалося зробити разом завдяки політиці малих кроків. Девізом Російської Федерації з подачі Президента Д. Медведєва є «Модернізація!». Президент В. Янукович проголосив мету входження України в число економічно розвинених країн до 2020 року. Без інновацій і науки цих цілей нам не досягти — ні спільно, ні окремо. Україна і Росія втратили надто багато часу і можливостей у розвитку взаємовигідного співробітництва. Ми повинні повернути втрачене. Це наш спільний обов’язок перед великою спадщиною радянської науки. Упевнений, що, об’єднавши свої наукові й інноваційні потенціали, Україна і Росія зможуть досягти значних результатів, які ще сьогодні можуть здатися неможливими. ]]> http://semynozhenko.com.ua/documents/2440/