R.I.P's BloG

R.I.P's BloG [http://rip.in.ua] Закинута Військова Частина 18.08.2011 Трохи більше року тому сходили на таку заброшку. Охорони там видно не було. Територія велика. Зняв небагато, бо боявся, що спалять і заберуть камеру Коментарі ● Індастріал , Відео Як я порвав зв’язки на нозі 06.08.2011 В середу 29 липня я писав у твіттері, що порвав зв’язки на лівій нозі. Пройшло навіть більше, ніж місяць, але пост я почав писати десь через два тижні після події, тому спогади ще свіжі. Я і Міша катались на велосипедах. Був вечір, і було сонячно. Ми з’їжджали з гірки. Я набрав гарну швидкість. Попереду був крутий поворот. Я почав гальмувати. Тут я зрозумів своє положення – мені не вистачить шляху для достатнього зменшення швидкості. Можна було б проїхати через середину дороги, щоб збільшити відстань перед поворотом, але я забув, що це було увечері і в середу. Ця дорога – не одна з основних, у вихідні тут майже нема автомобілів, але в середу вони є. Добре, що з-за повороту виїхав автомобіль – він зробив неможливим запланований маневр. Було б набагато гірше, якби він виїхав саме під час його виконання. Я впав. Точно вже не пам’ятаю як. Пам’ятаю “від першої особи”, але як це виглядало зі сторони сказати не можу. Кілька разів перевернувся, проїхався на спині. Добре, що на мені був рюкзак – місцями він протерся до дірок. Велосипед не постраждав. В перші секунди я відчував тупий біль у лівій нозі. Я лежав на асфальті з притиснутою до грудей ногою. Права нога трусилася. Опираючись на руки, відповз до узбіччя. Спочатку кілька хвилин я сидів. Біль у лівій нозі пройшов, проте саму ногу я впевнено не відчував. Спробував стати. Дуже неприємний момент. Знаєте, зазвичай, коли опираєтесь на ногу, то вона розпрямляється і зупиняється в якомусь положенні? В мене було таке відчуття, ніби коліно ледь не вивернулося в іншу сторону. Стояти на лівій нозі я не міг, тому спочатку опирався об кам’яну кладку на узбіччі, а потім сів. На перелом не схоже. Думав, що пройде півгодинки і можна буде продовжити кататися. Тому батькам спочатку не подзвонив – не хотів турбувати. Але думки були серйозні – я не знав, що з моєю ногою і що робити далі. Викликати швидку? Дошкутильгати до травмопункту? Не хотілось вірити у те, що це відбувається зі мною. Точніше, якби я почав діяти за якимось із цих сценаріїв, то вже було б точно ясно – це насправді. Мені пощастило, що у справу втрутився зовнішній фактор і зрушив справу з місця. До нас підійшла дівчина і спитала, чи треба допомога. Я розповів, що трапилось, – думав, вона вже мала з подібним справу. Проте ні. Вона запропонувала підвезти до Обласної лікарні, це було найближче. Я дошкутильгав до автомобіля, а Мішу залишив з велосипедами – він сказав, що завезе їх до себе додому. Дівчина їхала з роботи, трохи розпитала, як все трапилось, я коротко описав – “Їхав, крутий поворот, впав”. В траматологічному відділенні лікар оглянув моє коліно, і знов попросив стати на ліву ногу. Це було погане прохання. Я-то знаю, що мені від цього буде боляче, але може це йому щось дасть? Я став, було гірше, ніж минулого разу, і він відразу сказав сісти на місце. Привезли інвалідне крісло. Сів у нього вперше. Хочу сказати велике дякую тій дівчині, що зупинилась і підібрала. Мабуть, мало людей можуть так пожертвувати своїм часом заради абсолютно незнайомої людини, яку вони бачать вперше. Я так і не дізнався, як її звати. Вона пішла в аптеку за гіпсом. Передзвонив Міша і сказав, що вже вдома з велосипедами. Я зателефонував батькам і розповів, де я. Коли прийшла дівчина, мені стали накладати гіпс. На всю ліву ногу. Але лише ззаду, коліно було відкрите і перемотане бинтами. Згодом приїхали батьки, подякували незнайомій дівчині, і мене повезли на рентген. Більше я її не бачив. Рентген показав, що кістки цілі. Наступного дня я мав піти на УЗІ, щоб дізнатись, що зі зв’язками. Лікар сказав, що можна зробити у них. Але в ту лікарню я потім не повернувся – точно не було ясно, чи зможу я завтра зробити УЗІ, чи ні. Поїхали додому. По дорозі мені купили одну милицю. З однією милицею ходити дуже незручно. Пізніше купили ще одну. Далі – враження перших днів. Підійматися по сходам – каторга. А як тим, хто в інвалідному кріслі? Ніхто з них не може вибратись з квартири без сторонньої допомоги людини, хоча б середнього віку. Літня не зможе втримати інваліда у кріслі на сходах, і підняти не зможе. Якась звична річ стала для мене випробуванням, вправою в спортзалі. Рідко коли вдома я пітнів так, як коли ходив на милицях. Вийти з дому без пляшки води – не можна, бо через десять хвилин ходьби на милицях дуже хочеться пити. В кабінет до лікаря я заходив у такому стані, що піт заливав очі. Жахливий стан. Власне, займатися основними справами мій стан не заважає. Я так само можу сидіти за комп’ютером та лежати в ліжку. Але спати незручно. Наступного дня я з батькми звернувся до травматолога в лікарні, що неподалік від мене. Він виписав направлення на МРТ. Добре, що минулого вечора мій друг Рома, який вже мав досвід схожої травми, порекомендував місце, де можна зробити МРТ. В моїй лікарні потужність пристрою складала 0.5 Тесла, а в medivip.ua – 1.5 Тесла. Сам травматолог про це сказав лише коли я запитав, хоча направлення було виписане на фірмових листочках medivip. Того ж дня я зробив МРТ. У висновках написали “МР-ознаки розриву передньої хрестоподібної зв’язки, …” і далі ще ознак на чотири рядки. Лише ознаки. Тобто не ясно, чи насправді зв’язки розірвані, чи ні. Судячи з висновків МРТ в інтернеті, таке пишуть майже скрізь, але щоб точно щось визначити, самого МРТ не достатньо – порібен контакт з пацієнтом. Наступного дня ми пішли до ще одного лікаря. Далі буде. Коментарі ● Дяка , Життя Відкриття 21.07.2011 Цікава штука. На твіттері мене фоловлять 90+ людей. Ця цифра постійно коливається від 90 до 100, і до 100 ніколи не доходить. Якщо я запощу щось у блог і дам посилання на нього в твіттер, або запощу на твітпік якусь картинку, то кількість переглядів блога зросте десь на 30 штук, а картинку переглянуть 25+ разів. Виходить, інші – боти? Переглянув список – і справді. До речі, може, тут ще хтось скаже щодо нового дизайну блога? Коментарі (3) ● Інтернет Оновлення 10.07.2011 Переніс блог на WordPress 3.2. До цього кілька років стояла 2.3.3. Зробити такий рішучий крок мене заставило бажання оновити дизайн – темка приїлася. Коли залив блог на localhost з’явилося багато Deprecated-повідомлень. Звичайно, можна було виключити їх взагалі, але це погане рішення, тому оновив. Нещодавно кинулося в очі, що у старої теми багато недоліків. Хоча як робота трирічної давності вона мені подобається, проте не код – він жахливий. В той час я навіть верстати нормально не вмів, не кажучи вже про знання php та розробку тем під WordPress. Єдине, що порадувало – темка запрацювала майже без змін. Проблема була лише з показом Admin Bar, але вона швидко вирішилась. Адмінка нового Вордпресу мені сподобалась. Вона зручніша і приємніше виглядає. Щодо швидкості – не дивлячись на постійно зростаючі потреби, мені здалось, що WordPress 3.2 працює швидше. Принаймні, не повільніше. Мабуть, хостинг хороший. Нову тему поставлю наступного тижня! Коментарі (1) ● Блог Ставлення до критики 18.06.2011 В останньому пості рубрики “Три вопроса” Лєбєдєву задали питання: Тема, привет! Отчасти наши с тобой сферы деятельности пересекаются (я занимаюсь производством одежды), поэтому, возможно, тебе близки мои переживания. Как только я вывешиваю в сети (в ЖЖ, на тематических форумах) анонсы моих новинок или новых разработок (какое-то нестандартное решение в одежде, какой-то принт прикольный, или еще чего-нить) как тут же появляются люди, которым это активно не нравится (каждый раз разные, если что), которые считают мои идеи дурацкими, неинтересными или просто никчемными. Меня очень сильно это задевает и я даже перестаю радоваться хорошим отзывам (которых тоже бывает много), а сразу начинаю переживать и думать, что именно я делаю не так, почему людям это не нравится. Получается, что хорошим отзывом меня нельзя порадовать, зато плохим можно выбить из колеи надолго, буду переживать, несколько дней обдумывать, потом еще и могу написать что-то в ответ, о чем потом жалею, т.к. мой комментарий вызывает еще большую волну обвинений во всех смертных грехах (не так летишь, не так свистишь). Я вижу, что в комментах к твоим постам-анонсам твоих новинок, разработок, тоже частенько появляются каменты типа “гавно” или псевдоумные каменты типа “гавно, потому-то и потому-то” (и все так логично, по делу) – как ты на них реагируешь, когда они попадаются тебе на глаза (ведь не могут не попадаться), или когда кто-то в журнале пишет какую-то чушь или недостоверную инфу о твоей работе? Как удается сохранить гармонию в душе и по-настоящему не обращать на это внимание? И удается ли? С надеждой на ответ и на совет А.А. На що він відповів: Дорогая А.! Я обожаю критику. Любую, даже несправедливую. Мне искренне кажется, что любая похвала бессмысленна (я думаю: “ну да, я и сам знаю, что старался”). А любая критика – это на самом деле и есть похвала (критикуют – значит, посмотрели). В критике я ищу вдохновения и постоянно нахожу. Я розділяю ставлення Лєбєдєва до критики. Це правильно, і вигідно – сам багато разів засмучувався через те, що комусь не подобалось щось з того, що я роблю. Найцікавіше те, що часто я повністю згоден з критикою, згоден з недоліками і потенційними покращеннями, але те, що хтось не розділяє мою радість завершення роботи, мене засмучує. Це правильно ще й тому, що всім сподобатись не можна. Врешті-решт у кожного свій смак, а, виконуючи якусь творчу роботу, ти в першу чергу орієнтуєшся на свій. Крім того, перед роботою ти ставиш собі певні цілі (інколи свідомо, інколи підсвідомо, бо маєш приблизне уявлення як все має бути), тому критика допомагає зрозуміти тобі, на скільки тобі вдалося наблизитись до поставленої цілі. Вчора прочитав статтю , яка власне каже те ж саме – критика ліпша ніж похвала, бо вказує на слабкі сторони. А ще вона підтвердила мої думки про те, що помилки приносять дуже багато користі, бо вони – досвід (звичайно, не весь повністю). Останнім часом в мене виникають проблеми з велосипедом. Не дивлячись на те, що йому лише два з половиною місяці, камеру заднього колеса я латав тричі, а якраз вчора зламався ніппель. Власне, якби камеру не пробило і тато її не залатав, я б і не навчився її лагодити. Потім трапилось самому зробити такий ремонт і вже на вулиці – вдалось. А якби не вмів, то довелося б пішки йти півгодини? Помилкою з мого боку, мабуть, було недбале ставлення до велосипеду, або лайняна камера Шкода, що не завжди можна встановити точний причинно-наслідковий зв’язок (як у моєму прикладі ). Це, власне, повністю губить цінність помилок. Очевидно, що ще краще – це не робити помилок взагалі, проте якщо вже трапилось, то треба добувати з цього вигоду! Коментарі (1) ● Життя , Креатив Про “Тиски” 30.05.2011 Кілька днів тому переглянув російську стрічку “Тиски” Валерія Тодоровського. Після “Стиляг” фільм виглядає дивно. В першу чергу через те, що акторський склад такий самий – всі головні герої перейшли з одного фільму в інший. З одного боку прикольно впізнавати знайомі обличчя та порівнювати образи. Але з іншого – це ж врешті-решт окремий фільм! А я замість того, щоб асоціювати акторів з одними персонажами, скоріше порівнюю та згадую інших. Звісно, не увесь час, але під час знайомства точно. Проте тут я якраз подумав, що це відбувається на менш свідомому рівні. Тобто спогади-спогадами, а персонажі-то різні і їх неможливо сплутати. Магія кіно! І ще одне. Ви б сказали, що ці хлопці займаються продажем наркотиків в одному з провінційних міст в Россії? Я б у таке не дуже повірив. А от якби щось подібне у США – запросто! До чого я хилю – мені цікаво, на скільки відповідність персонажів реаліям побуту впливає на загальне враження від фільму. От якщо уявити їх, хм, хоча б у більш повсякденному одязі, як би це виглядало? Тоді б картина, мабуть, вийшла похмурішою і реалістичнішою. Але чи це потрібно? Фільм би скотився до чорнухи і виставляв би саме похмурі реалії на перший план, що відволікало б глядача від історії. А так виходить, що герої відсторонені від того, що глядач бачить щодня, і тому звертає увагу на сюжет. Звісно, я далекий від реалій російської провінції і моє уявлення побуту таких людей не підтверджене чимось, окрім інтернету, тому такі персонажі цілком можуть існувати. Але всеодно цікаво, чи це якийсь прийом, чи просто уява Тодоровського? Сюжетні повороти тут дуже неочікувані. Скоріше, неочікувана саме їх частота. Спочатку і не думаєш, що за перші півгодини ситуація у фільмі зміниться разів зо три-п’ять. Дуже захоплююче, рідко коли таке помічаю. Загалом фільм гарний, проте своїми проблемами він мені до душі не припав – лише справа смаку. Коментарі ● Кіно Відключають воду 22.05.2011 З 28.05 по 8.06. Саме прикольне те, що звикаєш митися, черпаючи воду з тазіка, хоча спочатку це дуже бісить – води не вистачає, треба черпати і поливати себе. Але потім звикаєш – навіть з’являється зайва вода і ти радієш тому, скільки зекономив – з душу ж виллється більше, ніж з тазіка! Але було б ще краще, якби вода завжди була і в інші дні. В 99 випадках зі 100 вона є, але і пропадає. Одного разу вранці я проспав і не зміг помитися, бо не було гарячої води! Все-таки сподіваюсь, що у нас до профілактики відносяться відповідальніше, ніж тут – http://zadolba.li/story/3553 . Upd. Сволота! Відключають завтра і по восьме! Коментарі ● Життя , Мудаки , Надзвичайне Surely You’re Joking, Mr. Feynman! 15.05.2011 Читаю зараз книгу Річарда Ф. Фейнмана “Surely You’re Joking, Mr. Feynman!”, але в російському перекладі. Книга дуже цікава для мене саме з тої точки зору, що Фейнман описує купу цікавих життєвих ситуацій, які справді були. І, звичайно ж, цікаво, як людина досягла успіху в своїй сфері, з чого починала, як все розвивалось і т.д. Але одна з історій дуже гарно описує, як викладаються більшість предметів в моєму університеті. Щодо студентів нічого казати не буду, але основа “смєкалки” Фейнмана саме в асоціативному мисленні – купу інформації він підкріплює практикою і прикладами, після чого ці ж знання застосовуються на інших задачах. А в нас саме життєвих прикладів і не вистачає. Викладаю уривок: Я обнаружил очень странное явление: я задавал вопрос, и студенты отвечали, не задумываясь. Но когда я задавал вопрос еще раз – на ту же тему и, как мне казалось, тот же самый вопрос, они вообще не могли ответить! Например, однажды я рассказывал о поляризации света и раздал им всем кусочки поляроида. Поляроид пропускает свет только с определенным направлением поляризации. Поэтому я объяснил, как определить направление поляризации света по тому, темный поляроид или светлый. Сначала мы взяли две полоски поляроида и вращали их до тех пор, пока они не пропустили максимум света. Теперь мы могли сказать, что две полоски пропускают свет, поляризованный в одном направлении: что пропускает один поляроид, может пройти и через второй. Но потом я спросил, можно ли, имея всего один кусок поляроида, определить, в каком направлении он поляризует свет. Они совершенно не представляли себе. Я знал, что это требует известной доли находчивости, поэтому я подсказал: “Посмотрите на залив. Как от него отражается свет?” Все молчат. Тогда я сказал: - Вы когда-нибудь слышали об угле Брюстера? - Да, сэр. Угол Брюстера – это угол, отражаясь под которым от преломляющей среды, свет полностью поляризуется. - В каком направлении свет поляризуется при отражении? - Свет поляризуется перпендикулярно плоскости падения, сэр. Даже теперь я не могу этого понять. Они знали все наизусть. Они знали даже, что тангенс угла Брюстера равен показателю преломления! Я сказал: “Ну?” По-прежнему, ничего. Они только что сказали мне, что свет, отражаясь от преломляющей среды, как, например, воды в заливе, поляризуется. Они даже сказали, в каком направлении он поляризуется. Я сказал: “Посмотрите на залив через поляроид. Теперь поворачивайте поляроид”. - О-о-о, он поляризован! – воскликнули они. После длительного расследования я, наконец, понял, что студенты все запоминали, но ничего не понимали. Когда они слышали “свет, отраженный от преломляющей среды”, они не понимали, что под средой имеется в виду, например, вода. Они не понимали, что “направление распространения света” – это направление, в котором видишь что-то, когда смотришь на него, и т.д. Все только запоминалось, и ничего не переводилось в осмысленные понятия. Так что, если я спрашивал: “Что такое угол Брюстера?”, я обращался к компьютеру с правильными ключевыми словами. Но если я говорил: “Посмотрите на воду”, – ничего не срабатывало. У них ничего не было закодировано под этими словами. В нас іде начитка програми, яку, власне, можна було б прочитати самому, а лекції відвести на питання та всілякі цікавинки. Наприклад, такі: Когда я был в Лос-Аламосе, я обнаружил, что Ханс Бете умеет превосходно считать. Например, как-то раз мы подставляли числа в формулу и дошли до возведения в квадрат числа 48. Я потянулся за калькулятором Маршан, он же сказал: “Это 2300″. Я начинаю нажимать кнопки, а он говорит: “Если тебе нужно знать точно, то ответ 2304″. Машина говорит 2304. “Класс! Это же просто здорово!” – говорю я. - Разве ты не знаешь, как возводят в квадрат числа, близкие к 50? – говорит он. – Возводишь в квадрат 50, это 2500, а потом вычитаешь 100, умноженное на разность нужного тебе числа и 50 (в данном случае эта разность равна 2), получается 2300. Если хочешь получить точный результат, возведи эту разность в квадрат и прибавь к полученному числу. Так и получается 2304. Добре, що в мене на третьому курсі конспекти не грають велику роль. Принаймні, не таку велику, як на перших курсах. Книга чудова, прочитав трохи більше половини, але рекомендую Коментарі ● Книги , Студентство Республіканський стадіон 17.03.2011 Багатоповерхові будівлі це класно, але тільки коли поруч багато невисоких будинків. Коментарі (2) ● Фото Ще один 26.02.2011 А цю я зняв ще 12 вересня, на телефон. Було ліньки склеїти. Коментарі ● Фото ← Назад Зв'язок Okspen ICQ: 274-489-432 Категорії Linux Ігри Індастріал Інтернет Історія Їжа Блог Відео Вірші Гумор Дизайн Дяка Естафети Життя Залізо та Софт Зима Зомбі КВК Книги Креатив Кіно Лінки Лінь Мудаки Музика Надзвичайне ОС Оптимізація Погода Програмування Росія Руфінг Свята Студентство ТБ Фото Халява Хімія Школа Блоґрол ELECTRIC VIRTUAL WORLD FireON G3!> Hip Konspirator.co.ua KONUS MCREPER.КОМ Mehanik Michael’s Blog Mustang Prosfora.org – щоденник священника Q Smith’s Blog Simpsons & Futurama Support Forum vov41k’s blog WeRteR’s Blog WordPress Blog Безlimitні нотатки Блог SAS’a Блоґ skinik`a Блоґ мага поза категорією © 2011 R.I.P's BloG чудово працює на Wordpress. Оформлення від Okspen