В. М. Мадзігон, доктор пед. наук
Інститут педагогіки АПН України
Постановка проблеми. Модернізація освіти в Україні, спрямована на демократизацію й підвищення якості, зумовлює потребу інноваційного розвитку всіх освітніх ланок у т. ч. і старшої школи також. Стратегія профільності, проголошена в Концепції профільного навчання (2003 р.), передбачає пошук ефективних моделей профілізації навчального процесу. Крокуючи до спільного світового та європейського освітнього простору, ми повинні, базуючись на вітчизняних традиціях і надбаннях, вибудовувати національну стратегію розвитку старшої школи в руслі загальних підходів світової спільноти.
ХХІ століття вимагає обґрунтування і розроблення нової парадигми освіти, яка б, на противагу традиційній раціоналістичній розглядала освіту, її зміст як необхідну умову для особистісного самовираження людини, як можливість найповніше і адекватніше відповідати природі людської особистості. Мету і сутність освіти потрібно вбачати у тому, щоб допомогти дитині відкрити у собі те, що у ній уже закладено, а не навчати її того, що кимось придумано раніше, апріорно.
Формулювання мети статті.   Зміст освіти навчання у старшій школі має вирізнятися  і тоді учень зможе застосовувати у суспільному житті свої власні досягнення. Зміни, що відбуваються у соціальній діяльності людини потребують нових якостей особистості: комунікативності, логічно мислити, правильно робити свій життєвий вибір, відповідати за свої вчинки та діяльність, проявляти самостійність у вирішуванні питань тощо.
Основна частина. Орієнтиром такої парадигми може бути методологічне положення щодо реалізації принципу дитиноцентризму в навчально-виховному процесі як відображення людиноцентристської тенденції у розвитку сучасного світу. Адже у найближчій перспективі для суспільства буде характерний тип людини, особистісна сутність якої полягатиме в позитивному ставленні до самої себе та іншої людини, до праці, сім’ї, до надбань матеріальної й духовної культури, до Вітчизни, людства й планети Земля.
Тому переорієнтація на методологію особистісно орієнтовного  навчання, а саме – на синергетичну парадигму є природним результатом тих змін, які відбуваються в Україні і в усьому світі.
Пріоритетами для цієї освітньої парадигми є:
визначення першорядності процесу пізнавання (знаходження кожним істини), залучення учня до процесу пошуку (особливого значення набуває індивідуальне, суб’єктивне знання, яке має свого автора);
цінність співпраці (навчально-виховний процес має бути побудований як діалог або поліглог і багатий на імпровізації);
орієнтація на процес навчання (важливі не тільки результати, а й процес досягнення самостійно поставленої мети);
рівність і довіра до пізнавальних можливостей усіх дітей, віра в їхні творчі можливості (атрибутом професіоналізму є любов до дитини; важливо, чи створено умови для успішного розвитку людини);
нова модель керування освітнім процесом завдики допомозі і забезпеченню лідерства та передбачливості (відчуття радості у процесі співпраці й постійного самовдосконалення);
тривимірне навчання (широкий світогляд, глибина знань, постійне оновлення їх), яке не обмежується навчальними програмами; регіональне керування ресурсами (складанням навчальних планів, програм і тривалістю навчання);
учні є продуктом власної діяльності, розширюючи коло своїх інтересів, розвиваючи свої здібності й характер, допомагаючи іншим робити те саме;
учитель постає як партнер, учень – як співпрацівник, займаючи активну позицію;
середовище навчання стає гнучким як щодо часу, так і щодо місця (різні предмети школярі можуть вивчати з різними групами учнів);
методи оцінювання знань учнів різноманітні й допускають право вибору їх самою дитиною;
батьки — партнери школи у цілісному формуванні молодої особи.
А відтак необхідно здійснити цілісне і системне методологічне забезпечення педагогічної науки, яке б охоплювало всі ланки державної й суспільної освіти, самоосвіти і всього процесу соціалізації юної особистості. Таке методологічне забезпечення освіти і сучасних технологій навчання і виховання буде ефективним за умови посилення ролі інтегративних процесів у педагогічній науці в цілому і лише на міжгалузевій основі, коли всі суспільні, природничі й фізико-математичні дисципліни тією чи іншою мірою впливатимуть на пошук оптимальних варіантів теоретичних аспектів освіти, дослідження розвитку змісту і технологій освіти в загальноісторичному контексті, осмислення прогресивних педагогічних ідей минулого з погляду сьогодення, на вивчення вітчизняного та зарубіжного продуктивного педагогічного досвіду.
У вирішенні цих завдань значне місце відведено профілізації загальноосвітньої школи і особливо її старшої ланки. Профілізація передбачає забезпечення рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання і мобільності в умовах реформування  сучасного суспільства. Профільне навчання спрямоване на набування старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку і самоосвіти.
У процесі профільного навчання розв’язується низка завдань, а саме:
1) створення умов для врахувування і розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;
2) виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;
3) формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної і технологічної компетенцій учнів на допрофільному рівні, спрямовування підлітків щодо майбутньої професійної діяльності;
4) забезпечення наступних перспективних зв’язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю.
Таким чином, для реалізації поставлених завдань необхідно розробити державні стандарти з урахуванням профільного навчання, навчальні програми, які б відповідали інтересам учнів і були пов’язані з профільною освітою. В умовах профілізації загальноосвітньої школи необхідно проходити і професійну підготовку вчителів та готувати молодих фахівців, учителів з різних предметів.

Література
1. Державні стандарти базової і повної загальної середньої освіти // Освіта України. – 2004. – № 5 (500). – С. 4–7.
2. Концепція профільного навчання в старшій школі / Н. М. Бібік, М. І. Бурда та ін.: Навч. посібник – К.: 2003. – Вип. 2. – С.11.