ЗМІ про проблему

Інтернет-видання ZAXID.NET продовжує проект «Право на дитинство», який передбачає висвітлення проблем опіки над дітьми, що з різних причин втратили своїх батьків. У межах проекту пропонуємо читачам інтерв’ю із головою Українського Інституту дитячої та юнацької психотерапії та психологічного консультування УІДП, доцентом кафедри психології Львівського національного університету ім. І. Франка, віце-президентом асоціації практикуючих психологів Львівської області Галиною Католик, керівником секції дитячо-юнацької психотерапії Української Спілки психотерапевтів. Ця розмова буде цікава не тільки тим, хто переймається долею дітей із сиротинців, а також звичайній сім’ї з дітьми.

В Україні 8 млн. 80 тис. дітей. З них — 98 тисяч дітей-сиріт і тих, хто позбавлений батьківської опіки. Лише третина цих дітей підлягає всиновленню. При цьому ризик стати сиротою на сході країни втричі-вчетверо більший, ніж на заході. Про це казала співго­лова правління Всеукраїнської громадської організації «Служба захисту дітей» Людмила Волинець, представляючи 10 червня на семі­нарі-практикумі «Сім’я для кожної дитини» карту сирітства України, розфарбовану за принципом показників ступеня небезпеки, де червоний означав найгіршу ситуацію, жовтий — середні показники, а зелений — найкращі по країні.

24 — 25 травня в рамках головування України в Раді Європи у Києві відбулася міжнародна конференція «Протидія насильству щодо дітей: від окремих дій до комплексних стратегій», організована ЮНІСЕФ і Радою Європи і покликана привернути увагу до проблеми порушення прав дітей.

Нещодавно в Центрі візуальної культури відкрилася виставка Наташі Шульте «Ті, хто поряд з нами». Виставка, як на мене, проблематична й така, що заслуговує на детальний аналіз. Для фотографій Шульте позують діти з Одеського будинку дитини №1 (до 5 років) і дитячого будинку міста Білгород-Дністровський (3-15 років). Отже, діти, яким бракує батьківської опіки. Саме бракує, оскільки величезна кількість дітей, що перебувають в дитячих будинках, таки мають батьків, але тимчасово позбавлених батьківських прав. Відтак більшість дітей навіть не може бути усиновлена.

Дарить детдомовскому ребёнку дорогие подарки — однозначно вредно. В семьи устраивать — однозначно полезно, да только недостаточно желающих, готовых пройти все круги ада. А есть что-то между этими двумя крайностями? Так, чтобы без особых финансовых вложений, без попыток исправить мир и интернатную систему, а конкретному ребёнку помочь?

Приближается лето. Для многих воспитанников интернатных учреждений это означает не только каникулы, лагерь и солнце. Кто-то из них впервые проведёт эти месяцы в семье. Но — не в «новой семье», а в гостях. Полезен ли ребёнку такой опыт? С какого возраста можно отдавать ребёнка в гости? Об этих и других аспектах гостевого режима много и горячо спорят родители (даже в пределах одной семьи!), волонтёры, психологи и специалисты по семейному устройству.

Нещодавно Україна вчетверте відзвітувала Комітету ООН з прав дитини про становище дітей у нас, про дотримання їхніх прав. Нагадаємо, що 20 років тому держава прийняла Конвенцію ООН про права дитини, чим зобов’язалася виконувати її. Цього року урядова делегація складалася з фахівців Державного департаменту усиновлення та захисту прав дітей, Міністерства юстиції, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я й інших відомств, включаючи силові. Проте відзвітувати про «екзамен» наразі виявили бажання тільки представники громадських організацій, які теж брали участь у презентації звіту.

Скандал в Детском доме-интернате для детей с тяжелыми нарушениями (ДДИ-4) в Павловске (Санкт-Петербург) больше не является предметом интереса СМИ - уполномоченный по правам детей при президенте России Павел Астахов высказал мнение о необходимости кадровых перестановок и о том, что волонтеров надо пускать в детдом, а больного ребенка Илью спасать всем миром. Прокуратура Санкт-Петербурга завершила четвертую прокурорскую и 81-ю по счету ведомственную проверку детдома и вынесла вердикт: детей голодом не морили, но административные нарушения есть.

Продовжуючи матеріал про круглий стіл «Продай іграшки — допоможи дитині з дитбудинку!», що відбувся наприкінці жовтня, ми вирішили почати з питання, яке лежить в основі цієї зустрічі: «Що ви можете розповісти про корисну й шкідливу допомогу дитині з дитбудинку?» Чому? Як сталося, що те, що ми, «сімейні», сприймаємо як благо і добро, протипоказане вихованцям дитячого будинку. Сьогодні, у переддень новорічних свят, ми ще раз торкнемося життя «державних дітей» і розповімо про те, куди можуть привести сліди ще одного, подарованого благодійниками на Новий рік або Різдво, біловухого зайця.

Ніякий, навіть найкращий, дитячий будинок не замінить дитині сім'ю.