 |
| Станція Біловоди
|
120 років тому в трьох кілометрах від села Біловод, що на Сумщині, була прокладена залізнична колія Роменської дільниці, яка з’єднала між собою два потужних промислових міста – Кременчук та Ромни. Для місцевих же мешканців ця історична подія ознаменувала наближення «цивілізації», стабільний зв’язок з якою відтепер залежав від роботи найближчої станції – Біловоди.
Історичні пам’ятки, що збереглися до наших днів, дають підстави стверджувати, що село Біловод виникло десь наприкінці ХVІ століття. Річка у цій місцевості має декілька розгалужень, що створюють розкішні заплавні луки. За однією з легенд, саме творінню матінки-природи село завдячує своєю красивою назвою, мовляв, Біловод – від чистої, прозорої річки Сули. Щоправда, інша легенда розповідає про існування однойменного сторожового посту на південь від Ромен, де проходила Посульська оборонна лінія Київської Русі.
У часи будівництва тутешньої залізничної колії в селі налічувалося 246 дворів, а населення становило 1250 чоловік. Тут працювали 19 вітряних млинів, 3 маслобійні. Відтак завдяки залізничному транспорту селяни могли вигідно продати свій урожай у найближчих містах, а натомість придбати там усе необхідне для господарства.
Жахливою трагедією і нелегким випробуванням для всіх став період Великої Вітчизняної війни. Фашисти не пожаліли і стратегічно важливий об’єкт – станцію Біловоди, знищивши її будівлю до останнього камінця. Село повністю відновилося лише у 60-ті роки, коли колгосп переріс у багатогалузеве господарство й ініціював електрифікацію дворів, будівництво місцевого клубу, бібліотеки, фельдшерсько-акушерського пункту. У грудні 1972 року свого другого народження дочекалася і будівля станції. На тому ж місці за кілька місяців виросла нова споруда, в якій розмістилися і вокзал, і квиткова каса, і товарна контора, і кабінети начальника станції й технічного навчання. А через десяток років тут робота аж «кипіла». У селі запрацював потужний Біловодський комбінат хлібопродуктів (елеватор та комбікормовий завод), відтак збільшилося навантаження на колектив станції. Скажімо, у 1987 році тут завантажили 5833 вагони, а розвантажили 7490, в середньому за добу виходило відповідно 16 і 20 вагонів.
Станція Біловоди з тих часів і понині зберігає свій 4-й клас. У 1991-му збудували приміщення посту ЕЦ, відтоді діє система автоблокування і централізація стрілок та сигналів. Станція має три приймально-відправні колії і одну вантажно-розвантажувальну, обслуговує дев’ять під’їзних колій. Щоправда, сьогоднішні показники з вантажних робіт далеко не на рівні 80-х. Дається взнаки різкий спад економіки і, зокрема, промисловості: не на повну потужність нині працює комбінат хлібопродуктів, а роменський «Агрофірм» взагалі знаходиться на капітальному ремонті. Тож заплановану 100-відсоткову виручку можуть забезпечити хіба що при-міські перевезення. Незмінно відданим та надійним за будь-яких часів залишається колектив станції, який уже давно став єдиною дружною сім’єю зі своїми традиціями, спільними святами. Найстарший у цій залізничній родині – начальник станції Михайло Михайлович Крюков. Старожил, він був свідком післявоєнної відбудови станційних приміщень, перших потягів, які вирушили від оновленого перону. Тоді звичайний стрілочник навіть і не мріяв, що вже через десятиліття очолить станцію, стане її вправним і дбайливим господарем. Майже разом з ним свою трудову біографію тут розпочав і брат Василь – складач поїздів, а також дружина Лідія Григорівна, яка лише минулого року посаду товарного касира змінила на заслужену пенсію. Проте досвід залізничної справи династії Крюкових є кому передавати – гідним продовжувачем традиції сьогодні виступає племінник Ігор – монтер колії. Понад тридцять років пліч-о-пліч працюють чергові по станції Раїса Моголівець, Любов Гладун, квитковий касир Лідія Романко. Майже чверть вікового стажу «на рахунку» чергових по станції Наталії Рєзнік, Валентини Карпенко, складачів поїздів, які обслуговують станції дільниці Біловоди—Ромодан, Анатолія Олехи, Олександра Рєзніка, Миколи Даниленка, учасника бойових дій в Афганістані Олександра Безворітного.
У 2007 році працівники Кременчуцького БМЕУ під керівництвом В. О. Фурмана та його заступника по Роменській дільниці І. М. Сердюка газифікували будівлю станції. Тоді ж у товарній конторі було зроблено євроремонт, встановлено АРМ товарного касира і прийомоздавальника вантажу і багажу. За словами начальника станції, нині такої реконструкції потребують й інші приміщення, а також залізничний перон. Саме це стало б для станції найкращим і найбажанішим подарунком до 120-річних іменин.
Наталія Васюта