 |
| Станція Вили
|
Станція Вили 4-го класу знаходиться на дільниці Гребінка – Ромодан Полтавської дирекції залізничних перевезень. Навколо неї на відстані двох кілометрів кожне розташувалися чотири мальовничі села з типово українським колоритом і красномовними назвами – Богодарівка, Пишне, Остапівка та Вили.
Назву останнього з дня свого заснування – 1903 року – носить і сама станція. Чому залізничники, які прокладали дільницю Гребінка—Ромодан—Полтава, уподобали цей населений пункт, достеменно не відомо. Старі люди лише пригадують, як будівельники у місцевих куркулів винаймали селян. Ті на возах привозили глину, розкидали її вилами вздовж наміченого транспортного шляху, а потім допомагали укладати залізничні колії. Їх на той час проклали аж три, крім того, станцію Вили оснастили стількома ж одноколійними перегонами, які з’єднували з двома сусідніми станціями Лазірки та Лубни. А для забезпечення безперебійного пропуску поїздів збудували приміщення, в якому довгий час проживав і обслуговуючий персонал. Станційну споруду прикрашав дзвін, який сповіщав пасажирів про відправлення чергового потяга.
Поцікавилися ми й історією виникнення однойменного села Вили. Вона, як це часто трапляється, оповита легендами та бувальщинами. Одна з них розповідає те, як цар Петро І, повертаючись з переможної битви під Полтавою, раптом різко зупинився на розвилці: у цей час з возу впали гострі вили. Так сільський інструментарій визначив появу майбутнього села на цьому знаковому місці.
І через століття вили залишаються актуальним знаряддям праці. Як і раніше ними жителі Вил скирдують копиці сіна, скопують городи, і навіть ловлять рибу в місцевих ставах.
Є гострі «помічники» і в господарстві станції Вили. Щоправда, тут ними користуються рідко, віддаючи перевагу граблям та мітлам. Завдяки ним і дбайливим рукам станційного робітника Василя Шелеста на території панує чистота й порядок: милують око заквітчані клумби навколо станційних будівель, затінок біля посту ЕЦ створюють пишні доглянуті ялинки. Вічнозеленими красунями не натішаться чергові по станції Галина Діденко, Світлана Соловйова, Лідія Біленко, Галина Радчук, Роман Коваль та запасний ДСП Наталія Терещенко. Завдяки їхній досвідченості, відповідальності й професіоналізму станція здобула репутацію добре налагодженого механізму швейцарського годинника. Особливої уваги потребує пропуск швидкісних потягів – двох пар «Столичного експреса», по парі швидкісних поїздів «Кремінь» та «Київ—Полтава». Крім того, через станцію проходить 7 пар приміських електропотягів сполученням Гребінка—Полтава—Огульці, Гребінка—Ромодан та Гребінка—Лубни. Стукіт вагонних коліс не припиняється тут і завдяки напруженому вантажному рухові. За одну зміну необхідно пропустити до 60-ти пар вантажних поїздів. За минулий рік на станції Вили було навантажено 521 вагон, вивантажено ж – 698. За 5 місяців поточного року ці показники відповідно становлять 141 та 65 вагонів.
Пліч-о-пліч зі станційними працівниками трудиться електромеханік ШЧ-11 Олександр Мотрич, а колійне господарство на належному рівні підтримує колектив 4-го відділка ПЧ-18 на чолі з дорожнім майстром Сергієм Грицаєм та бригадирами Іваном Барзієм і Андрієм Воблиєм.
За свою 105-річну історію станція зазнала значних зовнішніх перетворень. Безслідно зник під час однієї із війн станційний дзвін. Під час Великої Вітчизняної авіаційне бомбардування витримало перше приміщення вокзалу, після невеликої реконструкції його вирішено було віддати під заселення пенсіонерам- залізничникам.
Хвиля відродження й розквіту станції Вили співпала з будівництвом у 1987 році Оржицького цукрового заводу. Тоді добудували ще три колії, спорудили пост ЕЦ, а також зал очікування для пасажирів та квиткову касу. Оскільки колектив станції помітно збільшився, для нього звели додаткове житло. Станція та її працівники відіграли важливу роль у будівництві відомого газопроводу «Уренгой—Помари—Ужгород», який пройшов в трьохстах метрах від станції Вили. З тих часів і донині її колійний розвиток складається із 6-ти приймально-відправних колій, 1-ї витяжної колії та 2-х запобіжних тупиків. Крім того, до станції примикає 2 під’їздні колії.
Начальник станції Андрій Валерійович Салов, демонструючи сьогоднішній стан підпорядкованого йому господарства, розповідає:
— Ось товарна контора – це тут минулого року спеціалісти Гребінківського БМЕУ зробили євроремонт, а фахівці ІОЦ встановили АРМ ТВК і АРМ прийомоздавальника. Відтак товарні касири Валентина та Оксана Довбиш працюють у комфортному та затишному приміщенні, гідно оцінивши переваги модернізованого робочого місця. Цьогоріч і для квиткового касира Оксани Савченко ручна обробка проїзних документів залишилася у минулому: на зміну прийшов перший помічник – регістратор розрахункових операцій «СПЕККА-00».
Незабаром електрифікація дійде і до наших країв, тож ми намагаємось гідно виглядати на фоні інших станцій. Нещодавно пофарбували станційні приміщення, освіжили й внутрішній інтер’єр. У пасажирському вокзалі до зими плануємо встановити нову систему електроопалення. Хоча наша вугільна котельна й переобладнана для твердого палива та газу, проте, підрахувавши, вирішили віддати перевагу електриці. Загалом станція ніколи не пасла задніх, і такої доброї традиції колектив дотримуватиметься і надалі.
Наталія Васюта.