 |
| Станція Букине
|
Проміжна станція V класу Букине Харківської дирекції залізничних перевезень розташована на дільниці Основа - Червоний Лиман на самому кордоні Південної та Донецької залізниць. Від неї до Харкова досить тривала путь - 141 км, а до Ізюма - 14 км і зовсім недалеко (у 5-ти км) розташоване село Червоний Оскіл (колишній Цареборисів). Поруч із станцією Букине річка Оскіл впадає в Сіверський Донець, а неподалік знаходяться артезіанські свердловини Букинського водозабору, який постачає питну воду місту Ізюм.
Поселення у цій місцевості існувало ще за часів Київської Русі. Після монголо-татарської навали воно, як і всі населені пункти нашого краю, було розграбовано і зруйновано. Але тогочасний уряд вжив необхідних заходів щодо заселення вільних земель вздовж річок Оскіл і Донець постійними жителями. Переселенцям давали тимчасові пільги, забезпечували орною землею та різними угіддями, звільняли від повинності, крім обов’язку допомагати гарнізону Цареборисівської фортеці. З 1633 року в цій місцевості з’явилися переселенці з Правобережної України. Є відомості, що після 1647 року тут оселилася група донських козаків...
Топонімічна назва села, від якої і пішла назва залізничної станції, могла мати різне походження: від слова «бука» - сувора, відлюдна, неприступна людина, «ведмідь», а можливо, село заснував якийсь одинак, який сторонився людей. Має право на існування й інша версія. Вирва під колесами водяного млина, яких на річці Оскіл було чимало, в ті часи носила назву «букалище» або «бучало». І від цих слів також могла виникнути назва села Букине. Про нього ще йдеться в адміністративно-територіальному поділі України за 1979 рік. Нині села немає, як немає і кількох будинків, в яких проживали працівники станції та дистанції колії, - стоять одні руїни.
...А в 1898 році жителі села пішли працювати на будівництво залізниці на ділянці Основа - Шухта (тепер Червоний Лиман). Основні споруджувальні роботи завершилися у 1910 році. Селяни ж знайшли тут собі постійну роботу - колійника, станційного працівника, а дехто став працівником Головних ізюмських залізничних майстерень.
Спочатку Букине існує як роз’їзд, а пізніше - як станція напрямку Ізюм - Святогорськ. Минулого року завдяки майстерності працівників БМЕУ-3 виокнано внутрішній ремонт посту ЕЦ та зали очікування. Цього року будівельники, муляри, штукатури оновили зовнішній вигляд цих будівель. Також для зручності пасажирів на станції побудували сучасний зупиночний павільйон та встановили оригінальну огорожу. Станційні ж працівники подбали про чарівний квітник, де граціозно красуються різноманітного сорту і кольору трояндові кущі.
За добу тут проходить шість пар електропотягів. Скажімо, у 2007 році по станції реалізовано 1641 квиток на загальну суму 4994 грн., пільговому контингенту пасажирів видано 480 талонів на суму 1169 грн. Також тут курсують пасажирські та вантажні поїзди за напрямками на Кавказ, Донецьк, Маріуполь, Луганськ та інші.
Обслуговує станцію невеличкий колектив - всього шість чоловік. Зазвичай більш обізнані, з багатим життєвим та професійним досвідом працівники допомагают молодим кадрам станції. Самовіддано і завжди відповідально вже 20 років працює черговою по станції Катерина Григорівна Гакало. Не менш успішно трудяться і її колеги - Людмила Михайлівна Квартальнова, Олександр Володимирович Купріянов та Інна Михайлівна Лісняк. Ретельно стежить за порядком и чистотою вже протягом 17 років станційна робоча Зоя Володимирівна Садовніченко. І три роки очолюе цей дружний, працьовитий колектив молодий начальник станції Андрій Леонідович Гадяцький. Зпочатку свого трудового шляху він був черговим по станції Циганська. У 2006 році закінчив навчання у ХДАЗТ. Як зазначає Андрій Леонідович, свою майбутню професію обрав невипадково, адже є продовжувачем справи родини Гадяцьких. Дідусь Микола Антонович трудився машиністом дрезини ЕЧК-16. Сьогодні цей поважний 81-річний чоловік перебуває на заслуженому відпочинку, але добре пам’ятає свої нелегкі трудові роки на залізниці. Понад 30 років свого життя присвятив залізничій справі й батько Леонід Миколайович, який нині трудиться начальником станції Ізюм. Тож синові є у кого перейняти чималий досвід і практичні навички справжнього станційого працівника. На станції функціонує електротягова підстанція ЕЧЕ-23 на чолі з Анатолієм Лукієнком. Безперебійну роботу пристроїв сигналізації та зв’язку забезпечує старший електромеханік Юрій Булахов. Колійне господарство обслуговує майстер ПЧ-5 Ігор Махортов.
У травні поточного року неподалік станції встановили пам’ятний знак - шестиметровий поклонний хрест, що є своєрідним святим оберегом як для пасажирів, так і для працівників залізничного транспорту. Букине ж уособлює «ворота» залізниці сі сторони Донбасу, тож колектив станційників сумлінно та професійно виконує свої обов’язки, працює на підтримку іміджу станції, а значить - усієї Південної.
Світлана Дубовик