 |
| Станція Блотниця
|
Милує око краєвид Чернігівщини. Воістину чарівна місцевість. Тут розкинулись багаті хвойні ліси, листяні гаї, запашні луки, а серед них наче зачаїлися прозорі ставки. У цьому розмаїтті природної краси височить скромна будівля вокзалу станції Блотниця.
Чому скромна? Тому що збудована вона у 1976 році і ще не набула сучасного європейського вигляду. Та це робить станцію не схожою на інші, а значить, більше привабливою. Адже зберігає подих тих трохи дивних сьогодні для нас, але цікавих радянських часів. Поблизу станції розташоване село Обухів, на протилежній стороні – Червоний Плугатар. А взагалі залізнична станція обслуговує потік пасажирів 15-ти населених пунктів.
Начальник станції Іван Яременко як справжній господар щоранку оглядає свої рідні «маєтки». Їх у нього два: власний будиночок зі присадибною ділянкою та рідна станція Блотниця. «Мій дім знаходиться поруч із станцією, зріднився вже із нею», – розповідає Іван Іванович і трохи жартома додає: «Тож завжди все чую і все бачу».
У 1977 році свій трудовий шлях він почав монтером Роменської дистанції колії. Через два роки закінчив навчання у Люботинському училищі. Після демобілізаціїї з лав Радянської Армії у 1981 році приступив до обов’язків чергового по станції. Любов до залізниці йому прищепив його батько – Іван Павлович, який також працював свого часу у Роменській дистанції колії...
Станція Блотниця – 5-го класу, дільниці Бахмач – Ромодан – обслуговує дві приймально-відправні колії №1 і №2, вантажно-розвантажувальну колію №4 Блотницького бурякопункту Парафіївського цукрового заводу, що забезпечує навантаження виробничої сировини на станції Качанівка. Також станція обслуговує одну під’їзну колію. Загальна протяжність колій по станції становить 3 км 234 м. Ними прямують поїзди на Одесу, Москву, Мінськ, Санкт-Петербург, Дніпропетровськ, приміські – на Бахмач, Качанівку, Ромни, Ромодан.
А колись станція була роз’їздом №32, який відкрили на прохання графині Граббе. Належав він до Любаво-Роменської залізниці. В історичних довідках про її створення згадується 1873 рік. Будівництво було досить трудомістким, всі роботи проводились вручну без застосування відповідної техніки. На будівництво насипів, мостів, земляного полотна та інших споруд залучалося місцеве населення та мешканці навколишніх сіл – Талалаївки, Блотниці,
Ярошівки. Управління залізниці, яке знаходилося у Мінську, направляє ряд чергових по станції, стрілочників. Так виникає робітничий осередок, який очолив перший начальник станції Василь Олександрович Любов.
У березні 1917 року станційний телеграф прийняв звістку про Лютневу революцію. А пізніше відбулося збройне повстання. Коліями роз’їзду прямували бронепоїзди, які вели перестрілку за завоювання залізничного шляху сполучення. Як бачимо, джерелом інформації була залізнична станція. Це невеличка дерев’яна будівля, обшита шалівкою і пофарбована у жовтий колір. Поруч знаходився великий цегляний будинок – помешкання чергових по станції та стрілочників.
У 1932 році роз’їзд перейменовано на станцію Блотниця за назвою найближче розташованого села. Станція почала широко проводити вантажні операції. Отже, виникла необхідність у будівництві складських приміщень.
Значної шкоди станції завдала Велика Вітчизняна війна. Колії та лінії зв’язку були підірвані, будівлі, склади – спалені. Силами жителів навколишніх сіл у короткий термін відбудовано залізничні колії, відновлено лінії зв’язку. На восьмий день після вигнання фашистів станція прийняла перші ешелони, що прямували на фронт. Також відбудовуються усі споруди, розпочали роботу приймальні пункти. Позитивні зміни відбулись у повоєнні роки. Так, у 1970-му розпочалась реконструкція залізниці – впроваджується новітня система сигналізації, реконструюється залізничне полотно, встановлюється безстиковий шлях. Тепловози замінили застарілі паровози. А у 1977 році здано в дію новий залізничний вокзал станції.
Сьогодні це охайне, зручне для працівників й відвідувачів приміщення. Навесні та влітку при вході до вокзалу виграє усіма барвами райдуги клумба. «Це дбайливі руки жінок нашого колективу стараються, щороку доглядають квітник, висаджують різноманітні квіти, – пояснює начальник станції. – Взагалі колектив у нас дружний, роботящий, переважно молодий».
Ось поспішає слідом за чоловіком Валентина Яременко, адже працює черговою по станції. В інші дні на цьому посту трудитимуться її колеги – Анатолій Ткаченко, Валентина Співак, Надія Зайкова. А квитковий касир Валентина Яковенко швидко надає усім бажаючим квитки, ще й слушну пораду дасть чи корисною інформацією поділиться. Вправно трудяться на своїх об’єктах чергові стрілочних постів Віктор Адам’як, Олексій Демченко, Валентина Топчій, Олександр Зайков, Руслан Пустовий, Сергій Пічурин, Роман Пальчиківський, Віктор Яковенко, Раїса Ярмош. Ось всі – всього 15 чоловік разом із начальником станції. Але це вони щороку забезпечують вантажообіг близько 500 тис. тонн вантажів. А грошових надходжень від перевезень пасажирів, скажімо, у 2007 році – 57500 грн.
Як і всі інші, колектив станції працює чітко і злагоджено. Тут кожен безмежно любить свою станцію і докладає максимум зусиль, аби вона залишалася невід’ємною значущою частиною Південної залізниці.
Світлана Дубовик