Г. А. Лашевська
Інститут педагогіки АПН України

Постановка проблеми. Формування компетентностей учнів, тобто їх здатності мобілізувати й застосувати знання в реальній життєвій ситуації – одна з найактуальніших проблем сучасної школи. Перехід на 12-річний термін навчання зумовив потребу в підручниках, зміст яких має містити адекватні відповіді на виклики сьогодення, одним з яких є потреба суспільства у креативних і, найголовніше, компетентних особистостях.
У доповіді Міністра освіти і науки України Івана Вакарчука «Про підсумки розвитку загальної середньої та дошкільної освіти у 2008/2009 навчальному році та завдання на 2009/2010 навчальний рік» на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України 26 серпня 2009 р. наголошено на необхідності під час формування змісту навчальних програм і підручників відібрати для вивчення матеріал «найбільш важливий для життя» [1]. У цьому ж документі йдеться про наявність величезного обсягу «неорганізованої стихійної інформації зі ЗМІ, Інтернету, життєвих спостережень учнів, традицій родинного життя, позашкільного середовища» і необхідність зважати на це під час формування змісту шкільної освіти.
Аналіз останніх досліджень. Аналіз публікацій, присвячених проблемі формування змісту підручників та навчально-методичних комплектів з хімії нового покоління, виявив, що загальні проблеми створення підручника хімії для дванадцятирічної школи досліджувала Н.М. Буринська [2], [3]. Ґенезис      навчального хімічного експерименту в сучасних підручниках з хімії простежив А.К. Грабовий.  [4].  Аналіз літературних джерел засвідчив, що проблема включення ужиткового хімічного експерименту до змісту підручників і посібників достатньою мірою не вивчена.
Водночас результати дослідження, оприлюднені у [5] свідчать, що виконання ужиткових дослідів не лише забезпечує поєднання розумової діяльності з практичною та ознайомлення учнів з методами дослідження в хімії. Використання під час шкільного хімічного експерименту добре відомих з повсякденного життя речей і речовин справляє на школярів особливу дію, збуджуючи інтерес як зовнішніми ефектами, так і глибоким внутрішнім змістом. Спостереження в умовах експерименту, який ґрунтується на використанні добре відомих об’єктів буденного життя результатів власної діяльності, спонукає учнів до з’ясування причин побаченого, зумовлює відчуття задоволення та втіхи від одержаних результатів.
Формулювання цілей статті, постановка завдання. Тож мета цієї статті полягає в обґрунтуванні доцільності збагачення ужитковими дослідами змісту сучасних шкільних підручників.
Основна частина. Зараз на часі, як зазначив І. Вакарчук, розвантаження змісту підручників від описового, другорядного матеріалу. Шляхи розв’язання цієї проблеми міністр вбачає у перенесенні частини тексту у додаткові посібники для допитливих, а вивчення складних теоретичних понять – з основної школи у старшу або навіть вищу.
Друга пропозиція є дуже слушною. Однак можна передбачити, що вона буде неоднозначно сприйнята певною частиною учительської спільноти, методистів закладів післядипломної педагогічної освіти  та викладачів вишів. Досвід показує, що вчителям, особливо тим, хто має великий педагогічний стаж, психологічно дуже складно поступитися хоча б дрібкою предметного змісту. Вони не уявляють собі, як можна пересічному учню основної школі не вивчати властивості альдегідів, амінів, гідролізу солей, гібридизацію електронних орбіталей тощо і переконані, що ці питання слід повернути до програм і підручників. Часто-густо за аргумент править запитання «Як за такими підручниками готувати дітей до олімпіад?». Це зумовлено, насамперед, небажанням зрозуміти, що досягнення окремих учнів аж ніяк не можуть бути індикатором досконалості змісту шкільної освіти в цілому, а підготовка учня до олімпіади потребує використання спеціальної літератури.
Ностальгію за часами переможної ходи індустріалізації та хімізації сільського господарства, коли на вивчення хімії було відведено три години на тиждень, вдало використовують автори деяких підручників [6]. Свідченням того є наявність у них низки (нехай і необов’язкових для вивчення) параграфів, зміст яких повністю виходить за межі, визначені чинною програмою. Навряд чи подібне «загравання» з предметнозорієнтованою частиною вчителів хімії  заслуговує на схвалення. Втім, оцінювання цього підходу до підручникотворення, так само, як і обговорення того, як підручник, зміст якого не відповідає програмі, потрапив до числа переможців, не є метою цієї статті.
Очевидно, що надлишкові предметні відомості мали б скласти зміст посібників для допитливих учнів, які цікавляться хімією, увійти до змісту курсів допрофільної хімічної підготовки. Можливо, не зайвим було б переглянути і чинні програми у бік скорочення та спрощення. Доцільно чіткіше визначити у них перелік властивостей речовин, рівнянь хімічних реакцій тощо, аби не спокушати авторів підручників на власний розсуд наповнювати зміст навчальних книжок тим матеріалом, який повторно, майже у такому самому обсязі, вивчатимуть студенти у вищих навчальних закладах. Жодним чином не применшуючи значення предметних «академічних цінностей», зауважимо, що багато які з них учні свідомо зможуть осягнути лише у профільній школі та під час здобуття вищої чи професійної освіти, прямо чи опосередковано пов’язаної з хімією.
Нагальною проблемою, яку за завданням МОН України мають спільними зусиллями розв’язати Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, департамент загальної середньої та дошкільної освіти, Академія педагогічних наук України, Національна академія наук України, є визначення критеріального підходу до того, який саме матеріал у змісті підручника, зокрема і для основної школи, слід уважати головним, а який – другорядним. Наважимося висловити припущення, що головними є ті складові змісту, які сприятимуть формуванню не лише предметних, а й ключових компетентностей. У цьому контексті заслуговує на увагу твердження С.Ф. Клепка [7, 147]: «Компетентність – це якість, породжена фактами і потрібна для роботи з фактами, проблема яких постає як проблема реальності».
Які саме проблеми реальності доводиться розв’язувати учням, опановуючим традиційний предметний зміст та виконуючим традиційні досліди? Розгляньмо конкретний приклад. Програмою з хімії [8] визначено, що, учень, який вивчив тему «Прості речовини метали і неметали» характеризує, наприклад, фізичні та хiмічнi властивості кисню, визначає його наявність дослідним шляхом, аналізує умови процесу горіння, обґрунтовує застосування кисню, оцінює роль кисню в життєдіяльності організмів тощо. Експериментальна частина програми передбачає демонстрування учителем дослідів добування кисню з калій перманганату (він є прекурсором, тож використання неможливе без наявності ліцензії) та гідроген пероксиду, збирання цього газу витісненням води та його виявлення за допомогою тліючої скіпки. Учні за інструкцією відтворюють ці самі досліди під час практичної роботи. Виникає запитання – наскільки часто у подальшому житті школярі, чия освіта та професійна діяльність не будуть (а якщо навіть і будуть?) безпосередньо пов’язані з хімією, здійснюватимуть термічне розкладання марганцівки, яку продають в аптеках лише за рецептом лікаря? Наскільки актуально для пересічного громадянина вміти правильно закріпити пробірку у лапці проіржавілого штатива, який дивом зберігся у кабінеті хімії ще з радянських часів? Чи важливо людині знати, що калій перманганат термічно не стійкий, що кисень підтримує горіння, погано розчиняється у воді, що його густина трохи більша за густину повітря, що гідроген пероксид розкладається за нагрівання та під дією світла і ферментів, які містяться, приміром, у крові?
Лише частина з-поміж наведених у попередньому реченні знань потрібні кожній людині для знаходження адекватного виходу з різноманітних життєвих ситуацій. Будь-кому життєво важливо усвідомити, що небезпечно прочиняти у разі пожежі вікна й двері, і не лише зрозуміти, причину цього, а й не запанікувати та правильно діяти у разі небезпеки.
Багато кому доведеться використовувати гідроген пероксид для первинної обробки подряпин і ран, оскільки кисень у момент утворення має дезинфікувальні властивості, разом з його пухирцями з рани видаляється бруд. Не зайвим буде розуміння причин того, чому треба зберігати цей лікарський засіб у не щільно закоркованому флаконі темного скла, бажано – у холодильнику.
Варто (і життєво важливо для тих, кого приручили й за кого відповідаємо) пам’ятати, що кип’ячена вода не придатна для поливання рослин і життя акваріумних риб.
Густина кисню більша за густину повітря. Тож кисень, випущений з балона, накопичується у нижній частині виробничого приміщення, заповнює всі приямки та траншеї й надовго там затримується – ці знання дещо специфічні, тому, найімовірніше, знадобляться фахівцям з обслуговування газобалонного обладнання, рятувальникам служби надзвичайних ситуацій, агентам спецслужб тощо. Знання про термічну нестійкість калій перманганату потрібні спеціалісту, чиї професійні обов’язки пов’язані, наприклад, з транспортуванням вантажів чи зберіганням їх на складі.
Утім, усі ситуації, особливо надзвичайні, які можуть спіткати людину впродовж життя, передбачити неможливо. Тому, перш ніж вилучити з програми той чи інший матеріал, треба бути абсолютно впевненим, що ці знання та вміння дійсно не можна вважати релевантними.
Тим не менш, є ситуації, які виникають чи не щодня – під час споживання товарів і послуг. Розгляньмо ужитковий дослід з використанням газованої води «Куяльник Тонус-кислород» [9]. Відкоркувавши пляшку води, газованої киснем, учень бачить виділення бульбашок безбарвного газу, визначає відсутність запаху і може зробити висновок про його малу розчинність у воді. Тліюча скіпка, піднесена до отвору пляшки, спалахує – кисень підтримує горіння, отже стає зрозумілим, у який спосіб його можна виявити. Згідно інформації, наданої виробником, вміст кисню у цьому напої становить 20-150 мг/л. Використавши пробку з газовідвідною трубкою та зануривши пляшку з напоєм «Куяльник Тонус-кислород» у посудину з гарячою водою, можна зібрати кисень у пробірку витісненням повітря чи витісненням води і виявити його за допомогою тліючої скіпки. Водночас учні можуть дійти висновку щодо того, як впливає зміна температури і тиску на розчинність кисню у воді.
Також школярам цікаво буде перевірити (цей дослід довготривалий, тож може стати темою учнівського проекту), чи насправді «одним з ефективних способів передпосівної підготовки насіння є намочування у насиченій киснем воді. Цей захід прискорює проростання насіння і підвищує його польову схожість» (ця інформація є у підручнику [9]). Достовірність інформації щодо тонізувальних властивостей цього споживчого продукту також може стати предметом перевірки.
Описаний ужитковий експеримент, як і багато інших, створює підґрунтя для реалізації міжпредметних зв’язків з фізикою, біологією, основами здоров’я, виховує культуру споживання, спонукає аналізувати й перевіряти інформацію, наявну на товарних етикетках чи у рекламних проспектах. З огляду на те, що Україна братиме участь у міжнародних моніторингових дослідженнях, які передбачають перевірку природничо-наукової грамотності учнів. 
Бесіди з учителями-експериментаторами, спостереження за виконанням учнями лабораторних дослідів дають підстави стверджувати, що у 7 класі введення елементів ужиткової хімії до лабораторних дослідів не лише прийнятне, а конче необхідне вже з перших уроків, позаяк спирається на життєвий досвід учнів. Це зумовлено метою дослідів, виконуючи які учні ознайомлюються зі зразками простих і складних речовин, фізичними й хімічними властивостями сполук, зокрема, залізом, значення якого в розвитку цивілізації і матеріальної культури важко переоцінити.
Учасники апробації, яка передбачена для виданих масовим тиражем підручників – переможців конкурсу, схвалили ужиткові досліди у змісті підручника хімії для 7-го класу [9]. Зазначалося, що вони цікаві учням та доступні для виконання, а це особливо актуально за нестачі сучасного обладнання і реактивів. Однак значення ужиткових дослідів у навчанні хімії не варто обмежувати тим, що доступні побутові предмети та хімікати частково компенсують нестачу обладнання і реактивів. Їхній потенціал у формуванні і предметних, і ключових компетентностей значно потужніший, але наразі не використовується повною мірою. Причини цього ми схильні вбачати у недостатній розробленості методики включення елементів ужиткової хімії до змісту навчальних дослідів, необізнаності вчителів з цієї проблеми. Неабияку роль відіграє також нестача психологічної готовності до змін традиційних методів навчання.
Про доцільність введення ужиткового експерименту до змісту підручника хімії 9-го класу також можна буде остаточно судити після завершення його апробації [10]. Хоча вже зараз очевидно, що залучення учнів основної школи до виконання таких дослідів допоможе їм випробувати себе і в ролі хіміка-експериментатора, і в ролі обізнаного споживача товарів і послуг. Це важливо для дев’ятикласників, аби правильно зорієнтуватися під час вибору майбутнього профілю навчання. Ужитковий хімічний експеримент у змісті практичних робіт, завдань рубрики «Скарбничка досвіду» є дієвим чинником, який не лише сприятиме формуванню в учнів експериментальних умінь, а й стійких переконань у значущості хімічних знань для людини будь-якої професії, якій упродовж життя доводиться використовувати різноманітні речовини у реальних ситуаціях.
Чи не переобтяжить зміст підручника хімії введення ужиткових дослідів та відомостей, чи не є вони тим «другорядним» матеріалом, який стане на заваді формуванню предметних компетентностей? Ми поділяємо думку С.Ф. Клепка, що не актуальними слід вважати ті навчальні факти, які не пов’язані з проблемами повсякденного життя, несумірні з життєвим досвідом учня, малопридатні «для вправляння учнів у їх інтерпретації та орудування ними з метою здобуття компетентностей (знань), адекватних реальним ситуаціям». Ми далекі від абсолютизації значення ужиткового експерименту у навчанні хімії. Водночас переконані, що доповнення, а подекуди й заміна ним традиційних дослідів – дієвий засіб формування компетентної особистості.
Слід також зауважити існування проблеми подолання стереотипів у навчанні хімії, зокрема, роботі з підручником. І для вчителів, і для учнів більш звичною формою діяльності є опис і відтворення фактів, аніж їх всебічний аналіз, тлумачення, експериментальна перевірка та застосування.
Висновки. Включення ужиткових дослідів до змісту підручників хімії основної школи є доцільним, не заперечує використання традиційного хімічного експерименту, а доповнює і збагачує його, сприяє формуванню як предметних, так і ключових компетентностей учнів, природничо-наукової грамотності.

Література:
1.    Вакарчук І. Про підсумки розвитку загальної середньої та дошкільної освіти у 2008/2009 навчальному році та завдання на 2009/2010 навчальний рік: доповідь Міністра освіти і науки України на підсумковій колегії (26 серпня 2009 р., м. Київ) : [Електронний ресурс] / І.Вакарчук // Режимдоступу: http://www.mon.gov.ua/main.php?query=newstmp/2009_1/04_09_1/
2.    Буринська Н. Створення українського підручника нового покоління / Н. Буринська // Освіта України. – 2002. – № 8. – C. 6.
3.    Буринська Н. М. Розробка експериментального підручника хімії для 7-го класу // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць / Ред. кол. – К. : Педагогічна думка. – Вип. 5. – 2004. – С. 1–15.
4.    Грабовий А. Розвиток навчального хімічного експерименту в сучасних підручниках з хімії: методичні проблеми  / А. Грабовий // Рідна школа. – 2008. – № 6. – С. 41–46.
5.    Лашевська Г. А. Учнівський хімічний експеримент : 7-9 кл. : наук.-метод. посіб. / Г. А. Лашевська ; Ін-т педагогіки АПН України. – Київ : Педагогічна думка, 2007. – 110 с.
6.    Попель П. П. Хімія : 9 кл. : Підручн. для загальноосвіт. навч. закл. / П. П. Попель, Л. С. Крикля. – Київ : Академія, 2009. – 220 с. : іл.
7.    Клепко С. Ф. Філософія освіти в європейському контексті / С. Ф. Клепко. – Полтава: ПОІППО, 2006. – 328 с.
8.    Хімія. 7–11 класи : програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Ірпінь; Перун, 2005. – 32 с.
9.    Лашевська Г. А. Хімія: 7 кл.: Підручн. для загальноосвіт. навч. закл. / Г. А. Лашевська. – Київ : Ґенеза, 2007. – 197, [1] с. : кольор. іл.
10.     Лашевська Г. А. Хімія: 9 кл.: Підручн. для загальноосвіт. навч. закл. / Г. А. Лашевська. – Київ : Ґенеза, 2009. – 280 с. : іл.

В статье обоснована целесообразность обогащения содержания современных учебников химии для основной школы опытами с использованием препаратов бытовой химии, лекарственных средств, пищевых продуктов и т. п. Акцентируется внимание  на роли таких опытов в формировании предметных и ключевых компетентностей учащихся, их естественно-научной грамотности.