Г. Д. Щекатунова, канд. пед. наук,
Інститут педагогіки АПН України

Постановка проблеми. Розроблення і впровадження інноваційних моделей школи майбутнього передбачає цілісне переосмислення і модернізацію педагогічної системи загальноосвітнього навчального закладу, інноваційне перетворення його навчально-виховного процесу. Важливе місце у цій роботі належить розробленню і впровадженню нової моделі підручників, відповідної вимогам і умовам школи майбутнього. Ця справа є найголовнішою, оскільки «в цілому підручник є інформаційною моделлю певної педагогічної системи» [1, с. 10], «комплексною інформаційною моделлю навчально-виховного процесу» (В. П Беспалько) [2, с. 301]. Таким чином, не можна вести мову про інноваційне освітнє середовище, інноваційну модель загальноосвітнього навчального закладу, якщо підручники та інша навчальна література у школі не співзвучні її інноваційним перетворенням.
Аналіз останніх досліджень. Теорію підручника, дидактичні вимоги до нього досліджували вчені Ю. К. Бабанський, В. П. Беспалько, Н. Й. Волошина, І. Я. Лернер, В. М. Мадзігон, О. Я. Савченко, М. П. Скаткін, Н. Ф. Тализіна та ін.
Особливе значення для розроблення і впровадження моделі підручника школи майбутнього мають ідеї В. М. Мадзігона про створення електронних підручників [3]. Учений указує на роль електронного підручника як програмно-методичного комплексу, який дає змогу самостійно засвоювати навчальний курс або його певний розділ і об’єднує у собі властивості звичайного підручника, довідника, збірника задач і лабораторного практикуму [3, с. 35].
Формулювання цілей статті (постановка завдання). Розроблення і практична апробація інноваційних моделей школи майбутнього передбачає впровадження у її навчально-виховний процес сучасних підручників, які відповідатимуть вимогам інноваційної освітньої діяльності школи, особливостям інноваційного освітнього середовища.
Для розроблення базової моделі підручника школи майбутнього необхідно визначити дидактичні вимоги до нього та його найхарактерніші риси, зумовлені соціально-економічними та освітніми запитами майбутнього. Це уможливить визначення статичних (структура) і динамічних (створення і функціонування) характеристик інваріантної моделі підручника школи майбутнього.
Таким чином, метою статті є розроблення базової інваріантної моделі підручника школи майбутнього, а завданнями – визначення соціально-економічних і дидактичних вимог до нього; окреслення найхарактерніших рис підручника майбутнього.
Основна частина. Навчальна книга, підручник – це необхідний засіб навчання; «основний і провідний різновид навчальної літератури, у якому систематично викладено основи знань у певній галузі на рівні сучасних досягнень науки і культури» [2, с. 301]. Підручник одночасно виконує ряд важливих функцій: він є необхідним джерелом знань; у ньому систематизовано і дидактично опрацьовано досягнення культури, науки і техніки; він є засобом організації та матеріалом для самостійної роботи учня. Зрештою, окремі автори прагнуть втілити і поєднати в підручниках найважливіші виміри навчального процесу (наприклад, інформаційні, проблемні, ситуаційні (практичні), контрольні і корекційні блоки навчального матеріалу [4]), і, таким чином, зробити їх надійною опорою для самоосвіти і самонавчання.
Довкола змісту і форми підручника майбутнього точаться жваві наукові дискусії, висуваються сміливі прогнози, однак абсолютна більшість учених і практиків не мають сумнівів щодо необхідності підручника у майбутньому, його значущості для розбудови школи майбутнього. Підручник був і залишиться одним з атрибутів процесу навчання і виховання, освіти особистості. Тому актуальність і необхідність пошуків оптимальної форми та найефективнішого змісту підручника беззаперечна.
Найпродуктивнішим напрямом цих пошуків, на нашу думку, є узгодження зовнішніх і внутрішніх параметрів підручників з вимогами до школи майбутнього. Фактично, процес моделювання школи майбутнього, визначення її сутності, цілей і завдань, структури і функцій, принципово збігається з процесами прогнозування і розроблення підручників нового покоління. Оскільки підручник – це необхідний компонент, «інформаційна модель» [2, с. 301] педагогічної системи, то визначення її найважливіших кількісних і якісних параметрів сприятиме визначенню моделі самого підручника. Однак необхідний і зворотний зв’язок – освітній і культуротворчий потенціал підручника, накопичений протягом багатьох століть, теж має впливати на моделювання, відображатися у моделі школи майбутнього.
Навчальна (і виховна) література розвивалася як своєрідний літературний жанр, як особливе творіння культури та активний «творець» культури і цивілізації людства. В умовах інформаційно-комунікаційних технологій культурний потенціал підручника, який накопичувався всіма попередніми культурами і поколіннями, ще зовсім не вичерпано.
Перш ніж перейти до визначення найважливіших характеристик, необхідно визначити найістотніші вимоги до підручника, які диктують сьогодення і майбутнє. Це допоможе визначити найхарактерніші риси підручника майбутнього, необхідні для розроблення його моделі.
По-перше, це вимога до актуальності й науковості змісту освіти, носієм і «заручником» якого є підручник, що має відображати найновіші досягнення науки, техніки, суспільного життя. Ця загальновідома вимога набуває особливої значущості за доби інформаційного суспільства, у якому проміжок часу між науковим відкриттям і його відображенням у підручнику не повинен становити роки або десятиліття. На опрацювання відкриття, винаходу, твору, факту відводять лічені тижні або місяці. Так само застаріла інформація, спростовані факти, теорії, морально і конструктивно застарілі технічні «досягнення» мають негайно вилучатися із змісту освіти і підручників. Але постає величезна проблема: як додавати новий або вилучати застарілий матеріал з уже існуючих підручників? Або як взагалі надрукувати деякі підручники (наприклад, з основ інформатики або історії), якщо певні події, наукові або науково-технічні відкриття і винаходи відбуваються майже кожного дня? Чи можна взагалі видати сучасний підручник з «Основ інформатики», який би не застарів частково вже у видавництві або друкарні?
За умови використовування навчальної книги, відповіддю на це запитання може бути лише компроміс між автором (який повинен внести відповідні зміни), Міністерством освіти і науки (відповідні структурні підрозділи якого затверджують зміни до освітніх стандартів і беруть участь у створенні й фінансуванні підручника) та друкарнями (тиражують перероблений підручник). Таким чином, вирішальну роль у розв’язуванні проблеми відіграють адміністративний і фінансовий аспекти підручникотворення, що певним чином уповільнює внесення змін.
Вирішенню цієї проблеми може сприяти застосовування електронних підручників, які створюють широкі можливості для оновлення змісту в процесі використовування. У цьому випадку мова не йде про адміністративні дозволи і виділення фінансових ресурсів; уся робота може зосередитися на дидактичному і методичному опрацюванні відкриття, винаходу чи факту, експертизі одержаного навчального матеріалу відповідними науково-методичними установами (підрозділами), технічному забезпеченні змін до існуючого електронного підручника.
По-друге, підручник майбутнього має максимально відповідати особистісним особливостям і потребам учнів. А це і змістова насиченість тексту, і темп подання змісту, і унаочнення (яке повинно перейти від поодинокого ілюстрування до системного схематичного представлення усього навчального матеріалу, наочного демонстрування перебігу важливих процесів і явищ за допомогою відеоматеріалів у електронних підручниках, посібниках динамічної проекції), і особливості навчальних завдань, і наявність та форми (засоби) дидактичного контролю засвоювання пройденого матеріалу.
Щодо навчальних завдань має використовуватися принцип надмірності (створення певного надлишку завдань різного рівня складності й характеру – частково-пошукових, пошукових, дослідницьких), що уможливить учителеві мати ширше поле для маневру, дасть змогу застосувати диференційований та індивідуальний підходи щодо організації навчальної діяльності учнів засобами підручника.
Реалізація цієї вимоги може зумовити «обростання» підручника додатковими навчально-методичними матеріалами і технічними засобами, які сприятимуть його використанню. Адже і раніше кожен підручник з іноземної мови (вже своїм змістом, навчальними завданнями) передбачав необхідність певних аудіозаписів і технічних засобів для відтворення (використовування) їх, підручник з фізики або хімії – відповідним чином обладнаних лабораторій тощо.
По-третє, важливою вимогою до підручника стане комплексність навчально-методичного забезпечення. Це означатиме, що відбудеться перехід від традиційного бачення підручника як окремої найважливішої навчальної книги, до ширшого і гнучкішого розуміння. Підручник все більшою мірою розглядатимуть як навчально-методичний комплекс, системне поєднання взаємоузгодженої і взаємопов’язаної друкованої, електронної, аудіо- та відеоінформації, яка буде розрахована і на учня, і на вчителя. Підручник майбутнього уможливить системно охопити і забезпечити оптимальне здійснення взаємопов’язаних процесів «викладання – учіння» у ході вивчення навчального предмета. Крім інформаційної складової і навчальних завдань, він передбачатиме завдання для самостійної роботи, виконання учнівських навчальних проектів, творчої та навчально-дослідницької роботи учнів.
У сучасних умовах зростає значення здатності й готовності учня самостійно працювати з навчальною літературою. Цю здатність можна розглядати як один з найзначущіших критеріїв компетенції учитися, готовності випускників до навчання у вищому навчальному закладі, у якому відбувається якісне зростання ролі самостійної роботи вчорашнього учня. Тому обов’язковою вимогою до підручника школи майбутнього буде його спроможність організувати і забезпечити самостійну навчально-пізнавальну та навчально-творчу діяльність учня. Реалізація цієї вимоги може бути пов’язана зі створенням програмно-методичних комплексів, які, на думку В. М. Мадзігона, «дозволять самостійно засвоїти навчальний курс або його певний розділ» [3, с. 35]. Програмно-методичний комплекс школи майбутнього передбачатиме застосування інформаційно-комунікаційних технологій і програмного забезпечення самостійної навчальної діяльності, передовсім відповідної інформаційно-комп’ютерної техніки.
По-четверте, підручник майбутнього передбачатиме інваріантну (наприклад, надруковану) і варіативну складові (частина навчальних проблем і завдань, авторами яких буде вчитель і самі учні). Тобто підручник школи майбутнього передбачатиме участь школи, учителів-предметників, обдарованих учнів у розробленні й упровадженні його варіативної складової. Для підручника з «Історії України» – це теми, пов’язані з історією рідного краю, міста, селища або села (громади). Це географія краю («Географія»), майстри слова рідного краю («Українська література»), корисні копалини і хімічне виробництво краю («Хімія») та ін. Ці розділи сприятимуть глибшому засвоюванню навчального матеріалу, вихованню патріотизму. Участь у розробленні їх активізує діяльність учителя і учнів. Зрозуміло, що це покладатиме на вчителя додаткову відповідальність, вимагатиме від нього значної дидактичної та методичної підготовки, знання загальних основ підручникотворення. У контексті школи майбутнього це створюватиме ряд додаткових завдань для педагогічної (методичної) ради школи, предметних методичних об’єднань (кафедр, центрів), які контролюватимуть і методично забезпечуватимуть цю роботу.
По-п’яте, підручник школи майбутнього має сприяти зміні освітніх технологій від репродуктивно-адаптивних до розвивальних, що забезпечить випереджальність шкільної освіти і розвиток учнів. Для підручника це означає, що він має сприяти проблемному викладанню навчального матеріалу, активізувати учня на самостійний пошук знань, на навчально-творчу діяльність.
По-шосте, підручник має бути економічним і екологічним. Підготовка до друку та друкування навчальної книги, збереження, транспортування і продаж надрукованого підручника потребує значних грошей. Ця вартість має бути оплачена грошима або з державного чи місцевого бюджету (тобто за рахунок платників податків), або з сімейного бюджету батьків учня. В обох випадках можлива відсутність їх. Цей економічний чинник може негативно впливати на забезпечення навчально-виховного процесу школи сучасною та якісною навчальною літературою.
Застосування електронних підручників істотно і якісно зменшує витрати школи і батьків. Якщо раніше, ще 15–20 років тому, вартість персонального комп’ютера (або ноутбука) дорівнювала вартості бібліотеки у кількасот томів, то нині ситуація докорінно змінилася. Невеличкий ноутбук разом з необхідним програмним забезпеченням і електронними версіями всіх підручників і посібників за 12 років навчання коштуватиме менше, ніж комплекти друкованих підручників за період здобування повної загальної середньої освіти.
На часі й забезпечення екологічності підручника. Пачка сучасних друкованих підручників – це життя одного дерева. Електронні підручники не вимагають таких жертв.
Отже, виходячи із зазначеного, можна визначити наступні характеристики підручника школи майбутнього, які можуть бути покладені в основу його моделі:
1. Наявність і застосування механізмів оновлення змісту підручника відповідно до нових культурно-історичних подій, фактів, відкриттів і винаходів. Це зумовить зростання ролі електронних підручників, а також появу електронних версій (або складових друкованих), застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій для оновлення навчального матеріалу.
2.  Відповідність підручника вимогам диференціації, індивідуалізації та персоналізації навчання, яка передбачатиме варіативний і творчий характер навчальних завдань, використовування принципу надмірності, що дасть змогу вчителеві «використовувати окремі завдання на власний розсуд» [5].
3. Комплексність підручника (поєднання навчальних матеріалів для учня (крім традиційного підручника, включатимуть збірники навчальних завдань, довідкову літературу, схеми, аудіо- та відеоматеріали тощо) і навчально-методичних матеріалів для учителя; друкованих і електронних матеріалів; матеріалів для аудиторної та самостійної роботи).
4. Наявність варіативної складової (не обов’язкової), яка наповнюється на рівні школи.
5. Проблемний виклад навчального матеріалу, наявність значного числа проблемних і творчих навчальних завдань.
6. Екологічність і економічність (перенесення основного масиву навчального матеріалу на електронні носії).
Висновки. Таким чином, моделювання і впровадження підручника майбутнього тісно пов’язані з розробленням і впровадженням моделі школи майбутнього. При цьому підручник як інформаційна модель педагогічної системи, модель змісту освіти з певного навчального предмета має відповідати вимогам освітнього середовища школи майбутнього.
У цьому контексті до нього є ряд важливих вимог: до актуальності й науковості змісту освіти, який він транслює; до його відповідності особистісним особливостям і потребам учнів (можливості забезпечити індивідуальний підхід); комплексності (оптимального поєднання навчальних матеріалів для учня і навчально-методичних – для учителя), паперових і електронних носіїв (і відповідних апаратних засобів застосовування їх), вербального матеріалу (текст) і унаочнення, традиційних і проблемних навчальних завдань (пошукових, дослідницьких, творчих); до наявності, визначеності й методичного забезпечення розроблення варіативної складової підручника, яка створюється як результат творчої і пізнавальної активності вчителя й учнів); до розвивальних особливостей підручника; до його економічності й екологічності.
Зазначені вимоги будуть обумовлювати характерні риси підручника школи майбутнього, які будуть покладені в основу його моделі: актуальність і науковість змісту; відповідність вимогам індивідуалізації навчання; комплексність; творча варіативна складова, яку розроблятиме школа; проблемний виклад матеріалу, творчі навчальні завдання; економічність і екологічність.
Важливою характеристикою підручників школи майбутнього буде обов’язкова наявність їх електронної версії.
Усі зазначені вимоги і характеристики певною мірою уже застосовувалися у процесі підручникотворення. Особливість підручника школи майбутнього –системне поєднання їх.

Література
1. Шамелашвілі Р. М. Підручник для загальноосвітньої школи як феномен навчально-методичного комплексу та деякі питання його експертного оцінювання // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць – К.: Пед. думка, 2008. – С. 8–20.
2. Педагогический энциклопедический словарь / Гл. ред. Б. М. Бим-Бад. – М.: Большая российская энциклопедия, 2003. – 528 с.
3. Мадзігон В. М. Теоретичні засади створення електронних підручників // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць / Ін-т педагогіки АПН України,  – К.: Пед. думка, 2006. – Вип.. 6. – С. 34–38.
4. Подласый И. П. Новый курс: Учебник для студентов пед. вузов: В 2-х кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999.
5. Калініна Л. М., Самойлюкевич І. В. Про концепцію побудови навчально-методичного комплекту «Your English Self 8» // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць / Редкол. – К.: Пед. думка, 2008. – Вип. 8. – С. 415–420.

Статья посвящена проблеме создания учебника будущего, которая рассматривается в контексте моделирования школы будущего. Изучаются основные требования к учебнику для школы будущего, прогнозируются его наиболее значимые черты.