У Тернополі відбувся рок-фестиваль “Нівроку-93”.
Найгучніші аплодисменти здобула... міська держадміністрація

Під кінець червня рідне місто вирішило трішки “пошизіти”. І організувало III рок-фестиваль “Нівроку-93”. “Хрещеними батьками” цьогорічного заходу стала міська держадміністрація і традиційно ПК "Ватра". 3 боку прихильників і прихильниць рок-музики це було відзначено “бурними аплодисментами” (цитую ведучого). З таким захопленням, зокрема міській владі, так ще ніхто, мабуть, не дякував.

Три дні велику залу кінотеатру іменІ Довженка трясло від потужних гучномовців, свисту, вигуків, оплесків і т.п. Але нічого, витримала...

День перший. Публіки зібралося достатньо. Проте, як то у нас водиться, перші акорди зазвучали із запізненням на годину. Апаратура — не вища кляса, та ще й зібрана. Мікрофони також фонили. як холера. Але то не дуже впливало на загальний стан слухачів і слухачок

Спокій оберігали хлопці з національної гвардії та міліція. Любителів палити культурно спроваджували із зали. Хто з глядачів не міг всидіти чи танцювати на місці. то “розряджався” перед сценою.

Чи то з вини апаратури, чи з іншої причини, але не можна було зрозуміти, якою мовою і що співали солісти. Але все було о"кей, бо всі вдавали, ніби щось розуміють. І продовжували моцно дригатись. Правда, було шкода вух і ще стійки від мікрофона, яку ґвалтували всі виконавці. Але нічого. Кажуть, що на Курській дузі робилося щось подібне, проте пережили.

На Заході чарівні прихильниці року, як свідчення особливої шани скидають із себе майтечки і шпурляють музикантам на сцену. У Тернополі ще до такого не дійшло. бо файні дівки патлатим парубкам носили тільки троянди.

Деякі групи намагалися мавпувати Європу. Не так в музиці, як у поведінці. Проте якийсь рівень таки був.

Пальму першості варто віддати гостям. А ними були: рок-групи зі Львівщини “Ейфорія”. “Лазарет”, “Білий загін” та рівненський треш-квартет “Мертва зона” Шкода, що не приїхали рок-групи “Плач Єремії” та “Кліуб любителів чаю”, обидві — лауреати “Червоної рути”. Кажуть, їм щось не вигоріло. Буває. Отож маємо те. що маємо.

“Білий загін”. Гурт показав справжній клас у рок-музиці. І хоча деякі речі групи нагадували попурі на тему “металіки", загальне враження залишилось добрим.

Десять рок-творів представила група “Лазарет”. Чула, як її дехто помилково називав “Госпіталем”. “Лазарет” — група крута. Музика — також. Вуха ледве витримували енну порцію децибелів. Місцеві знавці рок-музики авторитетно заявили, що “Лазарет” чогось вартує. По-перше, має своє обличчя, по-друге, у репертуарі переважають речі власні, а не крадені закордонні, по-третє, музичні композиції — довершені, відповідають стилю. Круто то круто! Під час виконання твору “Чорний ангел” здавалось, ніби над залом воістину літає щось подібне, після чого слабкодухим недовго потрапити у лазарет справжній.

Якщо почуєте тяжке, хрипле, протяжне “о-о-о...”, то безпомилково можете визначити. що перед вами група “Ейфорія”. Твори на сприйняття заважкі. Та воно й не дивно: “Ейфорія” сповідує музичний напрямок “дез-метал”. Мелодію творів пронизує вампіризм. Звуки-вампірятка чіпляються мозку, голови, рук, ніг, словом, усього тіла, і тримають в полоні до останнього акорду. Це — галюцинаційна музика, яка викликає нездоровий страх перед чимось незнаним. Усі інші рокові напрями виглядають на фоні “дезу”, можна сказати, цнотливо. На Заході це зараз один із найпопулярніших відгалужень “металічної музики”.

Музика треш-квартету “Мертва зона” порівняно з іншими “роками” — то є “ніжна мамина пісня”. Вона нагадувала дискову сльозливу мелодію. Група вміє добряче завести публіку, сподобатись. Хлопцям не відмовиш у професіоналізмі. А що витинав барабанщик Ігор Багрій! Його соло вразило. Той хлопак - вартий цілої групи. Швидкий мелодійний темп “Мертвої зони” не нагадував ні катастрофи, ані бою космічних сил. Варто віддати належне рівненчанам і за те, що спеціально для тернопільського рок-фестивалю привезли нову пісню “Заклади свій сад”.

Тернопіль представляли рок-групи “Анестезія”, "Nameless" (у перекладі — “Ті, що втратили імена”), "Кракс", "Новий світ та Наталка Гончарик". Відразу зауважу, що у тернопільчан рівень виконання був дещо нижчий. Реабілітувати наше місто, мабуть, змогли б дипломанти донецької “Рути” гурт <Нічлава-блюз”. Але. на жаль, виступ “Нічлави” не відбувся. Соліст гурту повідомив, що їхній гітарист важко хворий і попросив допомогти зібрати кошти на лікування. Зал на це прореагував з іронією. Жарт це був чи правда — не знаю

Група “Новий світ” запропонувала слухачам “ніжну” мелодію. Хлопці працюють в добрих арт-роківських традиціях. Взагалі крутизни наші хлопці не втнули.

“Кракс” так шпарив, що, здавалося, нота на ноту вискакує. Але щось у тому дикому шаленстві було.

Львівські колеги найвище оцінили групу “Анестезія”. Вони сказали, що їхній “треш” є самобутнім.

Найбільшою оригінальністю в тернопільській “важкій” музиці відзначилась група “Nameless”

Принагіднj хочеться згадати групу “Архіпелаг”. На цьогорічному фестивалі її не було — лідер в армії. Коли ж повернеться, хлопці, можливо, знову візьмуться за музику. У цієї групи були можливості, отже, й майбутнє.

...Рок-фестиваль завершився. Тусовки, слава Богу, вели себе пристойно. Потерпілих нема, окрім... стільців. Близько двадцяти невдячні слухачі порізали. Хтось для підвищення тонусу в залі коловся. Навіть шприц з голкою забув.

Тепер дозволю собі трішки поморалізувати. До рок-музики ставляться у нас по-різному. Старше покоління її не визнає майже взагалі. Чула навіть таке: їх (тобто, рокерів) потрібно тримати в загорожі з колючого дроту. Думка інших абсолютно-по-лярна: хай грають свою музику, добре, що не б"ють і не грабують.

Різноманітні рок-течії давно заполонили світ. До нас “тяжка” музика прийшла дещо із запізненням. Вона народжувалась у підвалах. Патлатих хлопців — “дітей підземель” — нізащо не хотіли випускати на світ.

Наші сусіди здобули можливість виступати і в себе, і їздити на гастролі в інші області, а тернополяни такої “розкоші” не мають. Тільки раз у рік. а, точніше, на ось таких фестивалях, вони з"являються на публіку, а стимулом самоудосконалення, пошуків та успіху, безперечно, є постійне спілкування із слухацькою аудиторією. Добре, що хоч тусовки ходять дивитися на репетиції “своїх” груп.

Ще один штрих щодо “потерпілих” стільців. У Львові та Петербурзі, наприклад, з цим вже покінчено. Любителям року віддали порожнісінькі зали із залитою бетоном підлогою. Нема чого ні бити, ні різати. Тернопільський андеграунд пригрів ПК “Ватра”, а, власне, художній керівник Петро Муха. Не знаю, як надалі складуться стосунку ватрівчан з рокерами. Останнім наразі більше ніде подітися. Хлопці кажуть: дали б нам якусь напіврозвалину, ми зробили б там ремонт і... Але з таким жестом міська влада поки що не поспішає.

На жаль. Бо, як би там не було, у Тернополі повинна бути і така музика. Якщо її грає і визнає світ, то ми що, гірші? Європа ж... Зрештою, кожне покоління має свої уподобання, і на це потрібно зважати.

Про цьогорічний рок-фестиваль уже говорять по-різному: вдався-не вдався, вузька географія виконавців, це несерйозно і т.ін. Але якщо добре подумати, то ніхто, чогось іншого поки що підліткам не запропонував. Маю на увазі — того, що їх цікавить. Хочуть “пошизіти”, накричатись. настрибатись. — та най собі. Після того одне з другим на постіль пляцком впаде, а не піде від нічого робити шукати крутих розваг. Хіба ж то зле?