Організатори концерту, а особливо фірма “ТІС Шоп”, яка ставила світло 1 звук, миттєво впали в стан маніакально-депресивної апатії. Хоча тернопільський піпл (перепрошуємо за сленг), зазвичай звиклий до різних перипетій (наприклад, —-гнилого звуку) чи Інших казусів організаційного порядку, які досить часто супроводжують подібні заходи, терпеливо чекав закінчення зливи і був цілком винагороджений за свою стійкість.

На щастя, апаратура, яку “тіс-шопівці” з великим героїзмом кинулись накривати від дощу, витримала, без проблем увімкнулась і запрацювала. З майже непомітним запізненням на 1,5-години фестиваль, все-таки, розпочався.

І розпочався досить-таки незвично. Ведучий Ігор Пелих (в народі — “Веселий Роджер”), немов шаман з давньоіндіанського епосу, підло спровокував публіку розігнати хмари. Патлаті маси гаряче підтримали цей заклик, і завдяки їхньому “рику” чорна справа була зроблена: хмари розійшлися.

Перед тим, як перейти до опису самого концерту, хотілося б нагадати вам, що “народ повинен знати своїх героїв поіменно”, бо найчастіше трапляється так, що їх Імена, як правило, невідомі, а подвиг — безсмертний. Олександр Домбровський (голова міського рок-клубу), Зорян Безкоровайчий (секретар рок-клубу), Олег Люшняк (міський відділ у справах молоді), Тарас Гребеняк (директор ЦДМІ ім. О.Довженка) — саме ці люди зробили все можливе і неможливе аби фестиваль відбувся. Крім того, хотілося б висловити подяку бару “Ольвія” за три пляшки пива, надані в борг оргкомітету наступного ранку після забави (це звичайно жарт), а якщо серйозно — за можливість під"єднатися до електромережі, і, звичайно, — Тернопільській держтелерадіокомпанії, яка за таких “нельотних” умов спромоглася зробити повну телеверсію “Нівроку-96”.

...А далі були танці (В.В.) І, як то кажуть, танці на будь-який смак: від рок-н-ролу та ритм-н-блюзу до дез-думу та хард-кору.

Особливим відкриттям для тернополян став проект з Ужгорода “Вспихнул Шіфєр”, який представляє собою частку від L.О.В. Це був єдиний гурт, який заспівав під “фанеру”, але хлопці про це заздалегідь попередили, навіть казали в мікрофон: “Оператор, плівочку, будь ласка, запустіть”. Публіка від них “застирчала”, І, як в народі кажуть, “стала на роги”, — “Шіфєр” видав такий чіткий “індастріал”, що про їх мінусівку всі відразу забули.

Сама ж L.O.B., яка вже не вперше у Тернополі, теж не була обійдена увагою і показала високий клас у грі та стрімку фантазію в музиці. Їх потенційний гіт "ПІва” був виконаний ще раз на біс.

Хмельницька “Моторролла” довела всім, що сучасну рок-музику в стилі хард-кор можна сміливо виконувати українською І вона від цього не втрачає, — навпаки, лише стає зрозумілою для молодих рокових мас. З гостей виступили ще Темптейшн (Рівне) та Інфектед з Києва, які представляли на фестивалі найтяжчі музичні стилі.

Тернопільський рок-клуб був репрезентований декількома групами. Це “Коктейль” — що заграв завідний рок-н-рол, а також “Трійка зверху”. Остання команда не давала про себе чути десь зо два роки, бо їх лідер (Потапич) перебував у війську.

Новий проект Юрія Лугового (екс-гітарист “НІчлави-Блюз”) з честю витримав своє перше бойове хрещення, незважаючи на деякі технічні проблеми. Наступний гурт “Nameless” є мабуть найпопулярнішою роковою “зграєю” у Тернополі. Вони відіграли найдовшу за всіх програму, в яку входили відомі тернопільським “патлатим” “Гиля. Гуси”- “SOS”, “Моnеу”, “Ти подобаєшся мені” (весела пародія на “Анну-Марію”), а також замалювали свою нову пісню. Свято було гучне і веселе, з чудовим звуком, і навіть без бійок, але не обійшлося і без ложки дьогтю. Організаторам концерту було обіцяно, що їм дадуть можливість закінчити фестиваль дещо пізніше, ніж було заплановано, у зв"язку Із затримкою через дощ. Та зненацька рівно о дванадцятій нуль-нуль десь комусь щось “зашкварчало” (як співали “Гади”) І концерт було обірвано (більш влучно не скажеш) на виступі “Інфектед”. Через це не показали свою програму львівський “Апостейт” та тернопільський “Грім Ламент”. З останніми, до речі, наш слухач вже не зможе зустрітися, (принаймні, в такому ж складі), бо лідер гурту, Віталік, на прізвисько Кінг-Конг, виїздить на постійне замешкання до Бундесу (Німеччини тобто).

Наприкінці можна сказати, що “Нівроку”, як би там не було, почуває себе краще рік від року, і можливо через певний час набуде ще більшої відомості серед рок-толоки України, а тоді виведе Український рок “в люди”.