"Нівроку": 10 років альтернативної музики

Ювілейний фестиваль "Нівроку" за браком коштів (читай: жлобства потенційних спонсорів) замість запланованих двох днів тривав лишень один. Логічно, якби ним став День студента, в який вся молодь добре святкова, тепла і взагалі така як треба. Але організатори чомусь вирішили проводити фест наступного дня, коли у потенційної аудиторії голівонька казала "бу-бу", а організм долав похмільний синдром. І все ж внутрішні пориви, втілені у майже класичному "Пива (пійла) і видовищ!", перемогли усі недомагання і десь за дві години після початку "Нівроку" театральний майдан був вщерть заповнений - під покровом темноти молодь прийшла "ніврочитись" Гурти і гуркоти У програмі числилось 19 команд, яким необхідно було вписуватись у 20-ти чи 10-хвилинний регламент - залежно від смаків організаторів. За браком часу вже вкотре на "Нівроку" "пролетіла" місцева легенда "Неймлес" - давали покрасуватись на сцені іншим. А мо, їх лідер Зорян Безкоровайний настільки заклопотаний вирішенням довколофестивальних проблем, що на виступ був змушений просто "забивати".

З інших тернопільських команд найбільше овацій зібрали "Ті, що падають вгору", перепало "Птасі projeсt" та "A.L.M." Лідер останньої порадував специфічним мелозвіриним ревом, пам"ятним ще з часів існування "Гейзера". З гостей найяскравіше виступив "Оркестр Янки Козир". Бек-вокалістки в балахонах, музиканти з масками на обличчях і експресивна Янка вже одним своїм виглядом демонстрували, що на сцені зараз буде щось незвичайне.

Відразу по цьому почався перфоменс-містерія (істерія?), в якому знайшлося місце і автентичним мотивам, і молитві "Отче наш", і навіть скрипковій соло-партії Гімну України. Останню плавно заглушив потужний барабанний бій, крізь який пробивався емоційний Янкин спів: "Вівці ж мої вівці, та чорні барани, хто ж вас буде пасти?" В контексті передвиборчоі компанії - 100-відсотковий хіт. А загалом "Оркестр Янки Козир" - то була єдина команда, від якої можна було одночасно п"яніти і тверезіти. З решти гуртів запам"ятались романтичні рокери з Луцька "Рейд", колоритні "Зорін-Зоман", "Крихітка Цахес" та "Димна суміш". Хітовим мав стати виступ "Чорного вересня", але львівські грузинки заспівали три нові пісні і лиш наостанок видали "Стрибаєм". Люд відразу завівся - стрибало півмайдану. Чи то приспів розуміли буквально, чи далися взнаки добрі справи тернопільських ефемок (принаймні їх більшості) з донесення прогресивної української музики до вуха споживача. Люд, напої, спецефекти Прохолодний жовтень вніс свої корективи і змусив охочу до різних рідин молодь замість традиційного пива заправлятися "гарячішими" напоями. Їх міцність та колір залежали від смаків та кількісності компанії. Порожня тара, як правило, довго не залежувалось на асфальті, оскільки кілька бабусь та дідусь в краватці(!) пильно відстежували пляшки і вправно пакували їх до пакетів. Судячи з кількості набраних пакетів, для них "Нівроку" - стало таким же святом, як і для молоді, якщо не більшим. Поза тим захмілілий люд зміг обійтися без екстремальних спецефектів у вигляді розбитих пляшок, тож бите скло на майдані траплялось. Ще якийсь вар"ят захопився світлоефектами і червоною крапкою лазерного променя вперто водив поміж ніг скульптури жінки, яка на театрі невинно тримає над головою колосяний вінок. Решта присутніх "ніврочилась" доволі традиційно, танцюючи без тями або: ідучи додому уже в середині фесту. У кожного по цьому залишились якісь враження. Позитивні чи негативні - інша мова, головне, що не було байдужих. Хіба лиш голуби, які порозсідалися попід покрівлями навколишніх будинків і, може, спали. Вони проігнорували вже не одне подібне збіговисько і нічого від того не втратили.

Anjey, Тернопіль