Сторонній погляд: Фестиваль „Нівроку”:
Це не якийсь-там „Плач Півня”, а нова хвиля.

Не звертаючи уваги на всі дії махрової попси по знищенню якісного музичного продукту, альтернатива України активно їм протистоїть, завдяки чому ще дихає. Причім на стільки живо, що знаходить у собі сили не тільки регулярно влаштовувати фестивалі, запрошувати невідомі, маловідомі і широко відомі в вузьких колах українські гурти, але ще й справляти ювілеї. В десятий раз у Тернополі відбувся Всеукраїнський фестиваль молодіжного мистецтва ”Нівроку”. Молода публіка, яка зібралась на Театральному майдані міста у четвер 18 жовтня, не ділила музикантів по регіонах, однаково потужно вітала всіх схвальними вигуками, скляними пляшками кидала рідко і мимо, тому що усі були свої, українські. Героями „Нівроку-2001”, окрім мера міста А.Кучеренка та народного депутата Я.Джоджика, були двадцять українських молодих гуртів. З більше двох сотень заявок оргкомітет відібрав кращих на їх погляд. Ними виявились і львівські „Годо”, „Чорний вересень”, „Кула”, і запорізькі „Фаберже”, і київські „Абсдольц”, „Крихітка Цахес”, „Оркестр Янки Козир”, „Quadrojessima”, і чернігівські „Димна суміш”, і сумські „Simple Pimple”, і дніпропетровські”Зарін Зоман”, і луцькі”Рейд”, ”Dis Day”, і „Ковчег” з Бучача, „Безпредєл” з Бережан та тернопільські „1,2,3”, „Птаха-Проект”, „A.L.M.”, „Ті, що падають вгору”...

Перераховую усіх поіменно не тому, що нема чим зайнятись, а тому що вони дійсно заслуговують того, щоб! їх імена знали. Тим більше, що добра половина вказаних колективів давно і потужно крокує перешими місцями хіт-параду всеукраїнського радіосервісу „FDR” „Важка ділянка”. До слова, ведучим концерту „Нівроку” в Тернополі був спеціально вповноважений посол радіосервісу Юрко Зелений. Він і закликав молодих тернополян слухати і усіляко підтримувати своєю увагою альтернативу не тільки раз в рік, а й усюди і завжди. „Це не якийсь там „Плач Півня”, а нова хвиля!”, - леко і незлобиво кпинив він на користь молодих талантів. В цьому році, через різні причини, найважчою з яких була фінансова, програма фестивалю була скорочена до одного дня. Але невелика кількість спонсорів (лише ТзОВ „Сахара” та ТФ „Приватбанку”) ентузіазму оргкомітету фестивалю , схоже, не позбавила. Фінансове скреготіння не могло заглушити схвальні відгуки учасників, що символізували повне задоволення від організації міроприємства. Дійсно, не завжди організатори оплачують скромні запити учасників фестивалю, як то: проїзд, проживання, харчування. А тому, добрий настрій музикантів, і, як наслідок, потужні виступи спрогнозувати було не важко. А подивитись і послухати було що. Хоча очевидці минулорічного фестивалю стверджують, що склад учасників тоді був сильнішим, чим сьогоднішній. Мовляв, цього року фестиваль вдався „занадто рівним”, альтернативи замало – усі учасники, так чи інак, лауреати якого-небудь з конкурсів – не „Нівроку” їх відкривало. Одним словом фестиваль „оперлинився”...

Але от, наприклад, запорізці з „Фаберже” (перша премія „Червоної Рути-99”) – їх відкрили і забули, а „Нівроку” згадали... Вони ж кажуть: „Нам було приємно виступати з багатьма колективами на цій сцені...”. Сумський гурт „Сімпл-Пімпл” за той рік, що промайнув з минулого півфіналу „Перлин Сезону”, суттєво змінилися в кращий бік. Зрештою й Тернопіль сьогодні має чотирьох лауреатів „Червоної рути” та „Перлин сезону”. То чого ж соромитись? Власних здобутків?..

Якщо ж взяти саму організацію „Нівроку-2001” з його людським підходом, то навряд чи хто згадає хоча б один український фестиваль, учасників якого б вітали гучномовці уже на залізничному вокзалі, а після того ще й марша грали...

Хоча я бачила й появу апокаліптичних бабусь, які причепились до глядачів, що їхали аж з Одеси, щоб подивитись на „файне місто Тернопіль” і його „Нівроку” з невротичним шипінням: „У-у-у москалі! Понаїжджали. Ми б вас на шашлик порубали, а м’ясо б не їли, бо – смердить...”. Сумно було дивитись, як голова оргкомітету „Нівроку” Зорян Безкоровайний сором’язливо вибачався перед приїжджими: мовляв, це Західна Україна, тут таке буває... Я думаю більшість з нас, гостей, повірили, що це просто прикрий випадок, а насправді Тернопіль – миле, гостинне місто. І не дарма саме йому співали оду „Брати Гадюкіни”.

Фестиваль „Нівроку-2001” закінчився не фейєрверком, як більшість його пафосних братів, а надією на те, що, перейшовши десятирічний рубіж, організатори не скинуть з плечей нелегку ношу української альтернативи.

Євгенія ГОРОЖАНКІНА,
Запоріжжя-Тернопіль

www.musica.com.ua