СМОЛОСКИП

Семінари творчої молоді проводяться щороку за підтримки Міжнародного благодійного фонду "Смолоскип". Основою концепції Семінару є принцип "молоді для молодих": оргкомітет складається з колишніх учасників, які пропонують певні теми для обговорення та займаються організацією круглих столів, дискусій, презентацій та ін. Протягом історії Семінару (яка бере свій початок у 1994 році) у його роботі взяли участь відомі сьогодні українські політики, правозахисники та письменники: Михайло Горинь, Анатолій Дністровий, Олесь Доній, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрко Іздрик, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Світлана Пиркало, Євген Сверстюк, Валерій Шевчук та багато інших. Двоє з колишніх активістів Семінару – Олесь Доній та Віталій Чепинога –стали народними депутатами. Смолоскипівський Семінар був та залишається майданчиком для обміну думками, ідеями, досвідом між поколіннями українських інтелектуалів, місцем знайомств представників різних регіонів України та творчої самореалізації молоді.

Взяти участь у Семінарі можуть особи, яким на момент проведення Семінару виповнилось 18 років та які беруть активну участь в політичному й мистецькому житті свого регіону, є молодіжними лідерами, яскравими творчими особистостями. Перепусткою на Семінар є короткі тези (1-2 сторінки) виступу на одному із запропонованих круглих столів. Після розгляду заявок та конкурсного відбору оргкомітет Семінару розішле запрошення на електронні адреси майбутніх учасників. Кількість учасників обмежена: близько 50 осіб. 

Гришко Василь. Карби часу: Публіцистика. У двох томах. Том 2. 2009, 526 с.

Ціна комплекту: 60 грн. Ціна Т.1 – 30 грн, Т. 2 – 40 грн.

ISBN 978-966-1676-15-1

Василь Іванович Гришко — відомий політичний діяч і талано­витий публіцист, дослідник літератури і літературний критик та есеїст. У 1930-х рр. починав він у Харкові свій шлях у літературу книжкою повістей, але як радянський письменник «не збувся», бо шлях той прослався йому через тюрми й колимську каторгу. Це зробили його — молодого політв'язня — активним політемігрантом.

Перебуваючи в 1945-1949 рр. у Німеччині, В. Гришко актив­но працював у розбудові та пресі АБН, в газеті «Українська три­буна», як член Політради 3Ч ОУН, а потім разом з І. Багряним — в «Українських вістях», ставши там провідним публіцистом УРДП.

У США В. Гришко був одним з перших творців ДОБРУСу, головним редактором газети «Український Прометей», Головою УРДП, став доктором філософії. Працюючи політичним комента­тором на Радіо «Свобода», написав і передав у ефір понад тисячу коментарів на національно-політичні теми.

Мабуть, кожному доводилося пережити ці неприємні миттєвості. Сниться щось тяжке, у глибині душі розумієш, що то не насправді, але позбутися нічного видіння усе одно неймовірно важко. Час ніби уповільнює свій плин і тривалість дурного сну здається нестерпно довгою, хоча реально вона ніколи не перевищує кількох хвилин. Навіть коли вдається таки розплющити очі, думки про побачене у дурному сні попервах ще нишпорять потойбічними монстрами по закутках вашої свідомості, підриваючи впевненість у цілковитому пробудженні.

На жаль, схожі відчуття продовжує навіювати авторові цих рядків і цьогорічна президентська кампанія. Так бо ж хотілося назавжди позбутися примар минулого! Вірилося, що кількатижневе віче на Майдані-2004 змінить не тільки самосвідомість і самооцінку виборців, але й поведінкові стереотипи політиків, що змагаються за їхні симпатії. Та, як це часто буває, не так сталося, як гадалося. Або хотіли, як краще, а вийшло... ну, самі знаєте як.

У видавництві „Смолоскип” 29 жовтня відбулася презентація збірки праць Миколи Неврлого, що його можна  назвати словацько- чесько- українським літературознавцем, під назвою „Минуле й сучасне: збірник слов’янознавчих праць”. Також представлялася його ж монографія про Івана Франка словацькою мовою.

У випадку з Миколою Неврлим, напевно, ідеться про справжній дотик до історії, в тому числі й історії літератури, до самого її духу, що вкрай важливо для, як кажуть в інтернеті, „любителів цієї справи”.

Передусім, М. Неврлий, що особисто приїхав з Братислави на презентацію до Києва, надзвичайно цікавий просто як людина незвичної долі. Син галицької українки й буковинського чеха, він народився 1916 року в Росії, у Ростові-на-Дону, до 1933 року встиг пожити в Полтаві, Куп’янську, Харкові та інших українських містах, спілкувався з багатьма українськими культурними діячами, бачив М. Хвильового, а під час Голодомору з батьком і сестрою, отримавши чехословацький паспорт, зумів утекти в Західну Україну, до Закарпаття, де був свідком останніх міжвоєнних років, проголошення й падіння Карпатської України. Як українського вчителя, Неврлого заарештували угорці. Потім було кілька років життя у Празі, спілкування з такими людьми, як О. Олесь, О. Ольжич, О. Колесса, Є. Маланюк, О. Бурґгарт, навчання у Карловому університеті. 1941 року М. Неврлий брав участь в похідних групах ОУН, дістався Василькова, де познайомився з поетом М. Ситником, але був відкликаний з України. Уже потім, у комуністичній Чехословаччині, Неврлий зумів уникнути покарання та став активно працювати дослідником української та інших слов’янських літератур. Відвідуючи в наступні десятиріччя УРСР, він познайомився з Гр. Майфетом, Є. Кирилюком, В. Сосюрою, М. Бажаном, Б. Антоненком-Давидовичем, Г. Кочуром та багатьма іншими діячами, охопивши таким чином літературу більшої частини ХХ століття.