Я — пенсіонерка, мені 70 років, маю 700 гривень пенсії. Часто слухаю про те, яку велику увагу ми приділяємо Голодомору тридцятих років. Пам’ятати і шанувати необхідно, однак не треба забувати про людей сьогоднішніх, які проживають напівголодним життям.

Ми, мешканці будинку № 33, що на проспекті Миру (де магазин «Кооператор), обурені тим, як поблизу нашого помешкання нищаться дерева та зелений газон, які колись його прикрашали. А роблять це вантажні автомобілі, завозячи товар до магазину та на суботній ринок. Хоча для цього є добре облаштований спеціальний під’їзд до складського приміщення з тильного боку будинку.

Мене, шепетівчанина, який мешкає по проспекту Миру, цікавить, чому тарифи на тепло-, водопостачання та водовідведення у Шепетівці набагато вищі, ніж у Києві. Адже і доходи у киян значно більші.

Я відношу себе до людей, які акуратно, щомісяця, без затримки здійснюють платежі за комунальні послуги. Одного дня зайшов у КП «Житлосервіс», а мені виставили заборгованість 73 грн. 72 коп., сказали, що у липні 2008 року було підвищення тарифів. Я ж, нічого не знаючи, продовжував оплачувати послуги за старими розцінками.

Шановні керівники міста і наші представники у міській раді!
Просимо вас дати обґрунтування щодо встановлення тарифів на холодне водопостачання і водовідведення для населення міста.

«Мене непокоїть шепетівське бездоріжжя. Особливо відчувається це у перехідні весняний та осінній періоди. Особисто я проживаю по вулиці Енгельса. Як власник автомобіля, сплачую дорожньо-транспортний збір. А до власного будинку під’їхати автомобілем не можу, тому що через болото по нашій вулиці навіть пройти не можна, не те що проїхати. Мене цікавить, коли у Шепетівці будуть належним чином утримуватись дороги, і не лише центральні, а й периферійні?».
В.Ф.Островський.

Шановна редакціє! Я прочитав у вашій газеті («Шепетівський вісник» від 4 листопада 2008 р.) статтю К.В.Бабія «Чи потрібні Україні вибори?» і хочу поділитися своїми міркуваннями стосовно публікації.
Автор її категоричний: Україні вибори не потрібні. І я цілком погоджуюсь з цим. Більше того, додам: ні Україні, ні нашому суспільству вибори чи перевибори не потрібні. Вони потрібні окремим політикам, котрі рвуться до влади, котрі прагнуть отримати права, аби безперешкодно нагромаджувати свої прибутки, приховуючись за депутатською недоторканністю.

Шановна редакціє газети «Шепетівський вісник»! Просимо допомогти нам у вирішенні питань і надрукувати звернення жителів мікрорайону «Сонячний» до міської влади.
Мікрорайон «Сонячний» заснований 20 років тому, а от електрифікувати його не поспішають. Ми, жителі вулиці Федорова, просимо звернути увагу на наші проблеми. Коли нам видавали ділянки під забудову, то обіцяли газ, світло, дороги, каналізацію, воду, телефони. Уже не одна влада за ці роки змінилася, а все залишається лише обіцянками.
Самостійно, без підтримки влади, ми не в змозі заплатити за прокладання електромережі. Скільки ще років ми будемо чекати світла на вулиці Федорова?

Мені 82 роки. Я пенсіонер. У Шепетівку мене вже уп’яте привела одна і та ж проблема: виплата обіцяної урядом України грошової компенсації у розмірі 1000 тисячі гривень.

Шановна редакціє! Не хочеться скаржитися у газету, проте випадок, що стався зі мною на залізничному вокзалі декілька днів тому, й досі бентежить душу.

Можна з повною гарантією сказати, що ні виборами, ні перевиборами наше суспільство не здивуєш. Воно готове до будь-яких перебігів подій на суспільно-політичній арені нашої країни. Тож зовсім не даремно в ході останніх соціологічних опитувань (а вони сьогодні організовуються і проводяться різними інститутами, експертними групами, цілими соціологічними центрами досить активно і регулярно) двадцять відсотків громадян готові до перевиборів у Верховну Раду.

Добрий день, шановна редакціє!
З цікавістю прочитав статтю шанованих істориків Є.Шадріної та Г.Майдачевської "До перейменування вулиць потрібно підходити виважено" ("Шепетівський вісник", 28 лютого ц.р.). Звісно, авторки допису мають цілковиту рацію, коли пишуть, що за пропозиціями змінити назви деяких шепетівських вулиць, образно кажучи, стоять забаганки деяких місцевих політиків. Іноді здається, що останнім часом такі ініціативи висуваються скрізь по Україні, аби відвернути увагу людей від насправді актуальних і болючих проблем сьогодення — безробіття, прірва між багатими й бідними, селом і містом, зневіра людей у майбутньому, алкоголізм, масова заміна виробництва підприємницькою діяльністю, занедбана інфраструктура тощо.

«Ми, пенсіонери, жителі м.Шепетівки та селища Косецького, с.Судилкова, не згідні з рішенням № 75 виконкому міської ради від 24.03.2008 р., яким обмежено перевезення пільговиків в автобусах — з 9-ї до 16-ї години. Адже нам щоденно необхідно дістатися до лікарні, стоматполікліники, на ринок, до потяга. Саме цій малозахищеній категорії людей потрібна увага міської влади, і забезпечення можливості їздити не у визначені терміни, а в будь-яку пору, відповідно до діючого законодавства. Його в Україні не скасовували ні Президент, ані Верховна Рада. Ми проти такого «соціального захисту».