Загальні поради психологів та дизайнерів стосовно облаштування помешкання школяра звучать наступним чином: монотонне оформлення кімнати насправді не налаштовує на робочий лад і не допомагає дитині зосередитися на виконанні домашніх завдань, а навпаки викликає у неї депресію, або навіть агресію, отже поставтеся до цього питання відповідально і творчо. Створюючи новий інтер'єр, краще одразу ж продумати все до дрібниць – адже, як правило, під дитячу в наших квартирах відводиться найменша кімната. Нерідко це кімната для двох дітей, і в цьому випадку, щоб правильно спланувати приміщення потрібна неабияка кмітливість. Добрий порадник – дизайнер у меблевому салоні, у якому ви збираєтесь придбати меблі. Але ніхто краще за бітьків не знає ні особливостей вашої дитини, ні розмірів сімейного бюджету. Тому головна відповідальність в першу чергу лягає на вас, шановні батьки. Тож запасіться терпінням і починайте нелегку справу облаштування кімнати для своїх нащадків. Спочатку складіть перелік тих предметів, наявність яких необхідна, подумайте, як зробити так, щоб вони прослугували вашому малюку якомога довше (ідеальний варіант – це меблі, що «зростають» разом з дитиною), намалюйте хоча б приблизний план розміщення меблів, а потім – вирушайте у рейд по меблевих магазинах. Наша порада – у питанні вибору дитячих меблів виходьте з функціональності. І ви обов’язкове знайдете те, що вам потрібно, якщо хоча б приблизно будете знати, що саме шукаєте.
І ще – розпочинаючи перетворення кімнати дошкільника в помешкання школяра, порадьтеся з дитиною, якою вона хоче бачити свою кімнату і врахуйте її думку – аби не сталося так, що дитина намагатиметься знаходитися де завгодно, тільки не у власній кімнаті.
Найкращою стороною для розміщення дитячої кімнати є південно-західна, але, звичайно ж, краще північна сторона з вікнами у парк, ніж південно-західна з видом на загазовану вулицю. При плануванні дитячої кімнати виходять з принципу зонування приміщення на робочу та відпочинкову зону. Але є думка, що не варто одразу різко розмежовувати зону ігор та робочу зону, інакше можна викликати у дитини відразу до навчання. Не сваріть дитину, якщо на письмовому столі вона грається у солдатиків, а книжку з історії читає на дивані. Нехай хоча б спочатку навчання буде елементом гри, а ось коли дитина підросте, прийде час розбити кімнату на різні зони: спальну, відпочинкову, учбову, зону зберігання речей.
Вибір кольорів для оформелення інтер'єру дитячої кімнати - завдання не з легких. По-перше, дізнайтеся про особисті уподобання дитини: кожна людина має свої улюблені кольори. Є, звичайно, загальновизнані фаворити - бежевий, світло-зелений, блакитний. Відомо також, що у ранньому дитинстві діти переважно полюбляють яскраві теплі відтінки: червоний, пурпуровий, рожевий, десь років з одинадцяти приходить черга жовто-гарячого та зеленого, а у підлітковому віці, коли діти вже добре вміють мислити абстрактно, часто улюбленим кольором стає синій.
Непогано, якщо купуючи меблі до кімнати дитини, ви передбачите можливість змін (модульні меблі, меблі на коліщатах). Купувати треба меблі, які можна буде потім переставити по-іншому, адже маленький господар має відчувати, що це його власна кімната, і він може щось міняти у відповідності зі своїми смаками.
Поговоримо про те, що обов'язково має бути у дитячій - такий собі "джентльменський набір".
Місце для сну. Виробники пропонують два варіанти - диван, що розкладається, і ліжко саме по собі (або двоповерхове ліжко, якщо в кімнаті живуть двоє дітей). Переваги першого варіанту в тому, що диван поєднує в собі і спальне місце, і місце для відпочинку. Зі складеним диваном і постіллю, схованою у шухляду під ним, кімната виглядатиме більш естетично, якщо до вашого сина чи дочки завітають гості. Недоліком є те, що складання та розкладання дивана потребує більших зусиль, отже скоріш за все він постійно буде знаходитися у розкладеному стані, що не додасть охайності помешканню. Можна віддати перевагу ліжку з "правильним" матрасом, який допоможе дитині зберігти здорову поставу. В магазинах можна знайти найрізноманітніші варіанти ліжок. Ліжко може знаходитися в ніші, в оточенні книжкових поличок та шаф, може стояти окремо, а може навіть розміщуватися на "другому поверсі", в той час як на "першому поверсі" знаходиться письмовий стіл та різноманітні шухляди. Якщо гостро стоїть питання економії простору (особливо коли в кімнаті живуть двоє дітей) можна обладнати кімнату двома ліжками, які у складеному стані знаходяться одне під одним, а в розкладеному - фактично на одному рівні, або купити звичайне двоярусне ліжко.
Зона зберігання речей – це гардеробна шафа, полички для книжок, дисків, милих серцю дрібничок, ящики та шухляди. У них може не бути чітко визначеного місця в кімнаті, важливо однак, щоб полички з книгами й іншим учбовим матеріалом знаходилися поряд з робочим місцем. У кімнаті має бути багато відкритих полиць, щоб юний господар помешкання мав можливість продемонструвати гостям свої скарби, можливо, це буде колекція мінералів чи макети літаків. До того ж відкриті полиці привчають дитину до порядку, адже безлад на них відразу впадає в око. Дуже непогане рішення для дитячої кімнати - стелажі з відкритими полицями. Вони відмінно зонують простір і при цьому пропускають світло.
Учбова зона. Вона має бути світлою. Бажано, щоб "кабінет" був організований у відповідності зі всіма правилами наукової організації праці. Сьогодні у магазинах пропонуються різноманітні моделі дитячих офісних систем, що складаються з робочого стола, стільця, який регулюється по вистоті, поличок та разноманітних систем зберігання.
Висота стола має бути трохи вище ліктя дитини, що стоїть поруч, на рівні її грудей. Дверцята тумби мають знаходитися праворуч, для лівшів - ліворуч.
Без комп'ютера важко уявити кімнату сучасного школяра. Дисплей та клавіатура займають досить багато місця, отже, якщо дозволяють габарити кімнати, краще мати два столи - письмовий та комп'ютерний. Якщо ж метраж чи фінансові можливості не дозволяють цього зробити, потурбуйтесь хоча б про висувну підставку для клавіатури.
Домашні парти часто не виправдовують себе, за них незручно сідати, до того ж ортопеди останнім часом дійшли висновку, що дитині краще одразу навчатись писати на горизонтальній поверхні. Але це все ж таки краще, ніж робити уроки за обіднім столом.
До вибору стільця треба підходити відповідально, на табуретці сидіти стомливо, крісло навпаки - розслаблює. Висоту стільця відносно столу визначають наступним чином - якщо дитина поставить руку на стіл так, неначе хоче, щоб її викликали до дошки, то кінчики пальців мають бути на рівні зовнішнього кута ока. Бажано також, щоб ноги, зігнуті під прямим кутом, опирались на підлогу.
Тож найкращий варіант – стіл з функцією регулювання висоти стільниці та стілець, у якому змінюється не лише висота сидіння, але й висота спинки. Такий комплект прослужить дитині від молодших класів аж до студентських років.
Зона відпочинку. Відпочинкова зона в дитячій кімнаті - це не примха. Дитина вчиться у школі, можливо, ходить на заняття до музичної школи чи відвідує гуртки, а отже втомлюється. Письмовий стіл і стілець - не краще місце для відпочинку. З другого боку, ви б, напевне, не хотіли, щоб ваша дитина вдень валялася на ліжку. Тому потурбуйтеся про диванчик, канапку чи пару крісел, де ваш школяр зміг би і відпочити, і прийняти гостей.
Спеціалісти вважають, що меблі мають формувати у дитини чоловіче чи жіноче начало. Отже в кімнаті хлопчика варто передбачити вішаки для брюк, місце для моделей авто чи літаків, а у кімнаті дівчинки – щось подібне до туалетного столика. Якщо є хоч півтора квадратних метри зайвого простору – організуйте спортивний куточок.
Безумовно, одних з найважливіших факторів – це матеріал, з якого виготовлені дитячі меблі. Однак цю тему неможливо окреслити декількома реченнями, адже стосується вона не лише меблів для школярів, але й усіх корпусних меблів. Тому запрошуємо вас завітати у вересні в один з магазинів, адреси яких вказані на останніх сторінках журналу, і отримати там безкоштовно наступний випуск нашого журналу, в якому ми якраз і плануємо більш докладно поговорити про матеріали, з яких виготовляються сучасні меблі. У цій статті лише зазначимо, що найкращим матеріалом для дитячих меблів, безумовно, є натуральна деревина, однак, зважаючи на її вартість, цей матеріал не можна назвати найпопулярнішим. В основному, дитячі меблі виготовляються з ДСП, тобто ламінованої деревинно-стружкової плити і її різновиду – МДФ. Відрадно, що останнім часом на українському ринку з’явились дитячі меблі, виготовлені зі зрощенного меблевого щита – матеріалу, який нічим не поступається масиву натуральної деревини, а за деякими характеристиками і випереджає його, і при цьому більш конкурентоспроможний за ціною. У будь-якому випадку меблі для дитячої кімнати повинні мати гігієничний сертифікат, наявність якого означає, що матеріали, з яких виготовлені меблі, безпечні для здоров’я дитини.
Окрема тема – це освітлення дитячої кімнати і особливо робочого місця школяра. Це вже не питання смаку чи уподобань. При правильному освітленні дитина буде менше стомлюватися, а головне збереже зір, що, погодьтеся, найважливіше.
Взагалі правильне освітлення робочого місця школяра нічим не відрізняється від освітлення робочого місця дорослої людини. Правила однакові для будь-якого віку.
Освітлення у темну пору доби має максимально відповідати денному. При роботі за комп'ютером дуже небажані відблиски освітлювальних приладів на екрані монітора, тому краще встановити настінні світильники, які б давали опосередковане світло, а на столі поставити лампу, яка б безпосередньо освітлювала місце роботи. Така система має ще один плюс - не буде різкого контрасту між освітленням робочого місця і всієї кімнати - адже це дуже стомливо для очей. Взагалі існує стереотип, що дитяча кімната повинна мати приглушене освітлення, ніби-то воно захищає очі дитини. Це хибна думка, все як раз навпаки. Будь-які контрасти із загальним освітленням квартири погано впливають на очі. Тому дитяча кімната має освітлюватися так само, як і решта помешкання.
Але повернемося до освітлення робочого місця. З плином часу освітлення робочого столу мало змінилося, основні засади залишаються тими ж самими, що й десятки років тому, дещо змінилася лише види світильників. Зараз використовуються здебільшого три види ламп: звичайна настільна, з кріпленням-струбциною та лампи-прищіпки. Не рекомендується для освітлення робочого місця використовувати лампи потужністю більшою за 60 Ватт. Яскраве світло шкодить очам. І ще одна надзвичайно важлива деталь, про яку треба завжди пам'ятати: загальне освітлення в кімнаті під час роботи за письмовим столом чи за комп'ютером має бути включеним.
Звичайну настільну лампу краще використовувати, якщо письмовий чи комп'ютерний стіл великий і на ньому вистачає місця і для комп'ютера, і для лампи, і для інших речей.
Якщо стіл не дуже великий, але стільниця виступає хоча б на 5-6 сантиметрів, тоді лампа зі струбциною - ідеальний варіант. Якщо ж стіл маленький і стільниця не має виступаючого краю, лишається варіант лампи-прищіпки. Вона кріпляться до поличок, стелажів чи інших предметів поряд зі столом.
Існують непорушні правила встановлення освітлення робочого місця: потік світла має падати від лівого плеча до правого для правшів і навпаки – для лівшів. Якщо в світильнику використовується люмінісцентна лампа, розташована паралельно поверхні столу, цього принципу можна не дотримуватись. Звичайно, джерело світла треба розташувати трохи збоку від екрана, щоб уникнути його відсвічування.
Якщо світильник має трансформатор (він часто буває у люмінісцентних ламп), треба розташувати його на відстані не менше ніж 15 см від екрану, у іншому випадку зображення на екрані буде ледь-ледь миготіти. Це стосується, до речі, й інших подібних пристроїв.
Завдання облаштування дитячої кімнати може вважатися виконаним, якщо в результаті в квартирі створено приємне, функціонально зважене приміщення, яке прищеплює дитині хороший смак, адже особа формується у відповідності з навколишнім середовищем...
