Леонід ГАМБУРГ:

За словами Леоніда Олександровича, саме батько виховав у ньому любов до мистецтва, водив у театри, на концерти. А цікавість до англійської культури з’явився у хлопчика завдяки двом важливим подіям: тато повів його на виставу «Пігмаліон», а пізніше, коли сину виповнилося 11 років, подарував «Сагу про Форсайтів».

У школі Леонід був відмінником, мріяв стати дипломатом. І не розумів, що 1953 року в тій країні, в якій жив, його прізвище не давало право на подібну мрію. Склав випускні іспити на «відмінно», був певен, що отримає золоту медаль, і збирався вступати в МДІМВ. Але з районного відділу освіти повідомили, що в письмових роботах Гамбурга знайшлись помилки, а коли шкільні вчителі забажали переконатися в цьому, там відповіли, що роботи загублені. Батька поряд не було – він помер шість років назад. Витримати це допомогли мама і друзі. Леонід подав заяву до Вищого інженерно-авіаційного училища і блискуче склав іспити. Став інженером приладів літаків і 31 рік відслужив у ВПС, вийшовши у відставку в званні полковника авіації.

І раптом життя робить несподіваний поворот. Повернулося закладене в дитинстві захоплення Англією. Леонід Олександрович почав збирати бібліотеку англійської літератури, а на початку 1990-х років створив і став головою Асоціації українсько-британської співпраці «Дніпро–Темза».

1. Чому ви стали письменником?

Видимо, любовь к литеретуре где-то глубоко сидела во мне, дожидаясь своего часа.
А первая книга родилась после составленного мною и прочитанного в киевском педагогическом колледже курса лекций об английской детской литературе – моем давнем увлечении.

2. Звідки така любов до Англії?

С детства – после спектакля по пьесе Бернарда Шоу «Пигмалион» в киевской русской драме, после подаренной отцом в далеком 1945 году «Саги о Форсайтах» Джона Голсуорси.
После выхода в отставку старая любовь вернулась – в собранной библиотеке книг английских авторов. Неожиданное сотрудничество с Посольством Великобритании по ряду британско-украинских программ позволило несколько раз посетить Англию.

3. Як ви можете прокоментувати вираз «англійський гумор»?

В нескольких словах это не выразить. Английский юмор – парадоксален и эксцентричен, он терпим, добр и сентиментален.
А еще – прочтите почти триста страниц моей книги об английском юморе.


4. Чи є у вас улюблений автор?

Их слишком много: разумеется, великие англичане – Шекспир и Диккенс, Шоу и Голсуорси, Моэм и Толкиен. А еще – Булгаков, Паустовский…

5. Як ви відноситеся до комерції у літературі?

С сожалением.

6. Що вас надихає на творчість?

Радость жизни, дети, внуки. И желание поделиться с собеседником тем, что близко и дорого самому.

7. Чи думали ви над тим, щоб почати писати українською мовою?

Нет. Жаль, но мои познания украинского языка ограничены школьной программой.
Я свободно владею разговорным украинским языком, читаю, но этого недостаточно для литературы.

8. На вашу думку важче писати для дітей чи для дорослих?

Разумеется, писать для детей намного трудней.