Про «ф», «фіту» і «тету» | Російсько-українські словники

[/] Російсько-українські словники Про пошук Словники Статті Книжки Правопис Переклади Форум e2u.org.ua Рос. Додано Ндл, 01/24/2010 - 20:02 користувачем Kuvalda Ю.Шевельов . «Історична фонологія української мови». «…звук f, як і g, потрапив в українську лише разом із запозиченими словами. При цьому одначе, між ними були дві суттєві розбіжності: по-перше, він був упроваджений набагато раніше внаслідок контактування з греками, тобто на самому початку існування української окремішності в рамцях праслов’янського контимууму: по-друге, він був підпертий авторитетом Церкви. Відповідно, його поширення мало йти щаблями суспільної гієрархії не знизу вгору, а згори вниз. У правописі його ніколи не намагалися уникати: навпаки траплялися надпоправні написання з ф на недоречних місцях. Незважаючи на все це (або саме через це), звук f залишився чужим і зовсім не защепився в говірній мові… Тому історія f в українській мові, то є по сутті не його власна історія, а радше хроніка послідовних переходів від одного його замінника до другого, адже впродовж приблизно тисячолітніх марних намагань прищепити звук f ці замінники таки мінялися, найдавнішим із них був, вочевидь, приголосний p… Приблизно тим часом датуються варіанти заміни f на v, хоча застосовувано їх далеко рідше… Найдавніші приклади заміни f на p та v не конче мусять бути українські з походження. Вони могли десь початково постати десь поміж балканських слов’ян… Однак українські par excellence способи заміни f пов’язані з застосуванням x, а трохи згодом – над усе xv (у ґрунті речі, африкати типу x w )… Щоправда існує – вочевидь віднедавно – група говірок, де і звукосполука xv (ще праслов’янська), і звук x w перетворилися на f, цього разу власного виробництва, – вперше за всю історію української мови.» Ю.Шевельов . «Так нас навчали правильних проізношеній». «Приклад, до якого тепер переходжу, сучасному українському інтеліґентові, напевне, здасться особливо драстичним, тут бо оцінка мовних вартостей відповідно до чужої мови закоренилася особливо глибоко. Мова йтиме про звук, що вживається виключно в чужих словах, ф . Цей приголосний виступав у багатьох позиках з чужих мов, насамперед західно е вропейських, але в старших запозиченнях мова заступала його на п (напр., Пилип, Остап, пляшка ) або на х (напр., Хома, хура ), аж поки, від XV ст., не розвинулася африката хв , дуже характеристична саме для української мови й дуже в ній поширена, але за малими винятками ( хв ил я, хвіртка ...), не допущена до літературної мови. Низька соціяльна оцінка двозвука хв освіченими колами спершу постала в контактах з мовами польською, німецькою й латиною, але в новітні часи її посилили і остаточно ствердили контакти з російською мовою (в якій звук ф "природний" тому, що там він розвинувся і у власних словах у процесі нормального фонетичного розвитку й набув фонемного статусу).» А.А. Зализняк . «Древненовгородский диалект». «Буквы ф и θ. Для передачи фонемы /ф/ (встречавшейся только в заимствованных словах), в берестяных грамотах в разные периоды используются разные буквы. В самый ранний период отмечено ф – в № 591 (азбука), XI) и 605 (1 треть XII); тоже в несколько более поздних грамотах № 675 и 234 (сер. XII ). Первые примеры θ – в № 559 и 560 (сер. XII ): возможно к этому времени относится № 381. Со 2 половины XII по конец XIII в. господствует θ (около 40 грамот): ф встретилось в эту эпоху только в № 717, 729, 152 (не считая Смол. 10). Сначала XIV в. буква ф начинает заметно распространяться. Со 2 половины XIV в. буква ф уже господствует: она встречается примерно в 6 раз чаще, чем θ». М. Протасов . Об упорядочении и унификации античной транскрипции (1940): «Немалые затруднения возникают при передаче греческой «теты» (θ). Транскрибирование ее через «ф» имело некоторый смысл при существовании в русском алфавите специальной буквы θ (фиты), с уничтожением же ее передача «теты» буквой «ф» нелепа и идет вразрез с западной традицией. Поэтому, допуская наличие «ф» в ряде традиционных имен (Клисфен, Агафокл и т. п.), в большинстве случаев все-таки рекомендуется передавать «тету» через «т»: Теопомп (Θεόπομπος), Теофраст (Θεόφραστος), тесмотеты (θεσμοτέται)». Про «довгу й досить суперечливу історію… передачі (читання) грецької букви θ» в статті В.Німчука «Проблеми українського правопису в XX столітті» http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/10.html , http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/11.html . «У візантійський період греки свою літеру θ вимовляли як міжзубний приголосний звук. Його слов’яни сприймали то як т , то як ф . У найдавніших старослов’янських текстах на місці θ , напевне, читали т , бо в цих пам’ ятках найчастіше на місці зазначеної літери проти етимології писали са́ме т : Тадеи, Тома, Вар ътоломѣи, Марта, Витания тощо. Випадки заміни θ через ф у старослов’янських пам’ятках надзвичайно рідкісні. І в пам’ятках української мови найдавнішої доби, хоч і не часто, зустрічаємо написання т на місці θ . Проте частіше спостерігаємо заміну θ через ф . Заміна букви θ буквою ф і навпаки також свідчить про читання літери θ як ф . На кінець ХШ ст. написання (вимова) ф на місці θ стало панівним… Непрямим свідченням того, що в мові ХІ – ХІІІ ст. θ вимовляли і як т , є гіперичні написання слова грецького походження на позначення «запашної речовини, пахощів, аромату» з θ , ф замість т (гр. ароматъ (ХІІ – Х III ст.) і арома θ ъ… (кінець XI – XII ст.),… арома фы ( Євсевієве Євангеліє 1283 р.)… Форма слова з т зберігалася й у староукраїнській мові: ладану й темьяну κ цр/к/ви (грамота 1350 ρ.) . Немає підстав, отже, категорично твердити, ніби слова типу катедра, Атон, Атанасій, Теодосій та ін. “з часів наших перших літописів на Русі ... писалися з літерою ф ” {Толочко П.П. Що або хто загрожує українській мові. – К., 1998. - С. 10}. Тексти XI – XV ст, що відбивають антропоніми, носіями яких були українці, імена грецького походження здебільшого фіксують із ф ( хв, п, х ) відповідно до θ. У пізніших пам’ятках XVI–XVIII ст. також панівним є написання з ф ( хв , х, п ) та θ відповідно до θ . Імовірно, під впливом латинської (західноєвропейської) вимови θ ( th ) в українській мові активізується (бо пор. старовинне темьян ъ ) аналогічна вимова θ як т , що засвідчують пам’ятки від другої половини XVI ст. (щоправда, нечасто). У XVII ст. й пізніше під впливом навчальних закладів, де панувала латинська мова, в Україні ще більше поширюється т паралельно із θ , ф у словах грецького походження. Звичайно, не обійшлося без польського посередництва. Варто звернути увагу на те, що відповідно до θ грецької мови в українській маємо т у слові нафта (гр. νάφθα) – нафта. Напевне, конкуренція типових старих форм із ф та поширення їх варіантів із т спричинила появу контамінованих форм із фт. Такі форми у вигляді θ т , фт фіксуються вже в XV ст. І.Огієнко твердить, що написання фт замість θ «знаходимо часто у наших письменників XVI – XVII віку», а про поширеність вимови θ як фт свідчать Полтавські акти 1666 – 1667 р., де нерідко замість вторий (-ый) писано форий . Форми з хвт , фт набули в деяких районах України значного поширення. О. Павловський (1818 ρ.) підкреслював, що в українській мові « θ вимовляється як потрійна буква хвт , напр.: Саваохвтъ, рыхвтма, хвтеологія, Хвтеодоръ». П. Білецький-Носенко зауважив, що літеру θ малоруські каліграфи називали фтита і вимовляли як фт: Фтома – Фтома, Мат θ ей – Матфтей, θ еологія-фтеологія; ари θ метика – арифтметика тощо. Та під впливом школи на українських землях, що були в складі Росії, закріпилися форми з ф (як і в російській мові): арифметика, ефір, міф і под. На теренах, що перебували в складі Австро-Угорщини, закріпилися форми з т : аритметика, анатема, етер, міт тощо. Із старовинною вимовою хт залишилися в розмовній мові слова анахтема «анафема», анахтемський «проклятий, жахливий» (пор. діал. закарпат. наўхтема на маранафтÿ дин’ “назавжди”, давнє марана θ та ) . Форми із фт на місці θ нині побутують, зокрема, в закарпатських говірках: кафтизма «кафизма», Голгофта «Голгофа», Саваофт «Саваоф», фтита «фіта». Ще на початку нашого століття на Полтавщині відзначали такі фонетичні варіанти імен із хт відповідно до ф , т : Ахтанасій, Охтанас, Мехтодій, Хтадей, Хтодора, Хтодос, Хтодось, Хтодот та ін. У народному українському середовищі різних територій поширені імена із т на місці θ : Єротей, Марта, Методій, Тадей, Танас-Опанас, Текла / -я /, Теофан-Теохван, Техван, Тодір, Тодора, Тодос-Тодось, Тодоска-Тодося, Тома-Томко та ін. Протягом XVII – XX ст. в українську літературну мову ввійшло багато слів грецького походження в латинському звуковому оформленні з т (лат. th ) безпосередньо з латинської або через посередництво інших мов. Наприклад, назва библиотека (библеотека, библіотека) фіксується з кінця XVI ст. (пор. староросійське вивлеофика ) тільки з т . Розмаїття приголосних ( ф , т , фт , хт ) відповідно до θ у словах грецького походження намагалися усунути укладачі правопису 1927 ρ., сформулювавши правило на користь т , яке зближувало українську орфографію із загальноєвропейською: «Грецьке θ ( th ) передаємо через т (а не через ф): не тільки театр, теологія, бібліотека..., але й патос, етер, катедра, міт, ортографія, аритметика, дитирамб, логаритм, етіопський, Пітагор,Атени, Корінт, Методій і т. ін.». У 1933 ρ. це правило ліквідоване: «В іншомовних словах пишеться ф (а не х в): факт... Так само пишеться: міф, орфографія, кафедра, логарифм, ефір, пафос при ортопедія, ортодокс, театр, теорія... ». Проте т на місці θ ( th ) в українській мові досить глибоко вкоренилося, адже в орфографічних кодексах 1918–1921 рр. було правило, за яким «у словах недавно або не дуже давно взятих чуже θ , th на письмі передаємо через т (не через ф ): катедра, Атени, ортографія, міт (міф), анатема, апотегма, Бористен, логаритм, аритметика, пафос, Пітагор, етер та ін.» Наприклад, М. Зеров писав і римував: Храм Артеміди, перший партеніт. Літа минають, не минає міт (1927 ρ.); ... дивують світ. Тут і Тичина ... животворив душею давній міт (1923 ρ.); ... шепіт віт – і людська творчість підіймає міт... (1931 ρ.); книга Рут (1932 ρ.); Тесей (1921 ρ.) . Письменники в еміграції та народжені в діаспорі також використовують старе правило. Нині широко відомий роман І. Багряного з назвою « Сад Гетсиманський». Послідовно т відповідно до θ ( th ) вживають декотрі церковні діячі: Іcyc був у Витанії, місце, зване Гетсиманія; місце, що зветься Голгота та ін., свят Господь Саваот. Беручи до уваги історичну і сучасну орфографічну практику та перспективи контактів із західноєвропейськими мовами, варто, на нашу думку, узаконити паралельне вживання відповідних слів із ф і т : логарифм – логаритм, міф – міт, Гефсиманія – Гетсиманія і т. д. Ідеться, звичайно, про назви, які походять із грецької мови або запозичені через її посередництво і мають у звуковому складі θ (а не про заміну всякого іншомовного ф на т, зокрема в антропонімах Фрідріх, Фауст, Фаберже .» О.Пономарів , д.філол.н., проф., автор «Словника античної мітології», «Лексики грецького походження в українській мові», співавтор «Новогрецько-українського словника» і «Українсько-новогрецького словника», «Стилістики сучасної української мови» та ін.: «Почну зі слів етер, катедра, міт тощо, які пропонуємо вживати поряд з їхніми фонетичними варіантами ефір, кафедра, міф та ін. У грецькій мові в цих словах немає звука ф; давні греки вимовляли там придиховий т, сучасні – міжзубний т. У переважній більшості старих і нових запозичень із грецької та інших мов ми також передаємо його через т: акант, бібліотека, етика, лабіринт, математика, тема, хризантема тощо. Але є невелика кількість слів, де замість т вживаємо ф: міф, пафос (пор. однокореневі патетика, патогенний), орфоепія (пор. ортодоксія, ортогональний). Тож ми й пропонуємо писати міт, катедра тощо. Але щоб не було дуже різкої зміни, варіанти міф, кафедра тощо теж нехай залишаються нормативними». О.Пономарів . «Фонеми г та ґ»: «Звук ф слов'янські мови запозичили; українська мова (разом із білоруською) чинила йому опір найдовше: Сте п ан, карто п ля, кв асоля, П илип, П илипівка й ін. Тепер його маємо й ми, і, певна річ, немає ні сенсу, ні потреби викидати його зі слів феномен, філантропія, філософія, футуризм та численних інших. А ось уживати його там, де він відсутній у мові-джерелі, справа вельми сумнівна. Ідеться про грецький міжзубний звук, що позначається літерою (лат. th). Майже в усіх мовах він відтворюється літерою т (крім російської). Ми теж здебільшого на його місці вживаємо т. Але в небагатьох словах ніяк не можемо відійти від стереотипів, нав'язаних нам із північного сходу. Думається, настав час відновити звукову справедливість і поряд зі словами бібліотека, гіяцинт, Еритрея, лабіринт, Лета, метод, ортогональний, ортодоксальний, театр, тема, теорія та багатьма-багатьма іншими писати й вимовляти: Апотеоза Аритметика дитирамб, -у етер, -у катедра логаритм, -а маратон, -у міт, -у мітичний мітологія ортографія орто e пія патос тиміям Атени Атос (Афон) Бористен Голгота Етіопія Картагена Коринт Партенон Теби Термопіли Тесалія Тракія Амальтея Голіат Демостен Естер, -і Методій Пітагор Теміда Теміотокл Теокрит Теофан Теофіл Юдита Маємо Агатангела (не Агафангела) Кримського, Тадея (не Фадея) Рильського, Агату (не Агафу) Турчинську. В українському народі широко вживалися ймення Текля, Тодось, а Феклами й Феодосіям и їх називали попи Московської православної церкви. Видатні митці українського слова завжди віддавали перевагу закономірним формам із т, а не штучним із ф . Ось лише кілька прикладів: Осінній холодок над спраглою землею Шатро гаптоване широко розіп'яв. Із рук його падуть, як з рога Амальтеї, Плоди налиті вщерть і довгі пасма трав. (Максим Рильський) Пливе етер, струмує вітер, Джерела б'ють нових поем. (Павло Тичина) Ще з тих століть, коли в серця Вливалась пристрасть хтивого барока, Що плинула з віків старого лабіринту, Що поєднала іздаля Вкраїнських брам рясне гілля З вільготними акантами Коринту. (Микола Бажан) Як тішать нас озера, гори, квіти, Роса, і теплий грім, і шепіт віт. І людська творчість підіймає міт У саме небо, зорями розшите. (Микола Зеров) Я подивився вдруге. Він мене Зробив Дніпром, чи то пак Бористеном. Я ждав – він зараз орди прожене Нутром блакитним в розпалі шаленім. (Іван Драч). Слово чести – приклад, вартий наслідування.» Іван Ющук , проф.: «Нічого страшного не станеться, коли одні писатимуть міф, ефір, сад Гефсиманський, а інші - міт, етер, сад Гетсиманський, як ми й тепер вживаємо то Тадей, Тодось, Марта; то Фадей, Феодосій, Марфа. » О.Кочерга , к.фіз.-мат.н., голова Київського фізико-математично-астрономічного термінологічного семінару : «Проєкт частково усуває непослідовність у написанні термінів грецького походження з латинською буквосполукою th , що відповідає грецькій літері θ (за якою логікою, наприклад, маємо згідно з чинною редакцією по-різному писати слова, що походять від того самого грецького «ритмос» (число) – ритм та арифметика, алгоритм та логарифм тощо). Проєкт дозволяє написання таких слів і через ф, і через т, і можна з певністю сказати, що за короткий час написання через т домінуватиме. Про це свідчить хоча б той факт, що українські відповідники чужомовних природничих термінів із префіксом ortho- однозначно, всі без винятку, мають префікс орто- (ортокисень, ортогональний, ортоскопічний, ортовісь, ортогексагональний, ортодромія, ортокислота, ортоповерхня, ортосиметричний тощо; в математиці є навіть термін ортографічна проєкція). Зазначу побіжно, що журналісти торік приділили невиправдано велику увагу зміні написання вживаної у ЗМІ метафори ефір – етер, тоді як хеміки вже давно без зайвого галасу унормували назви етер та естер, прийняті у довоєнні часи, замість складного та простого ефірів, накинутих через ненаукове втручання у наукову термінологію (це окреме питання, не торкатимусь його тут, хоча воно дуже тісно пов’язане із джерелами багатьох правописних негараздів). » І.Вихованець , д.філол.н., проф., чл.-кор. НАНУ: «Варто протидіяти надуживанню літери ф. Звук [ф] українська та інші слов’янські мови запозичили. Наша мова цьому запозиченню чинила впертий опір, на який вказують написання картопля, квасоля, Пилип, Степан та інші. Тепер звук [ф] і відповідна літера закріпилася в словах типу філософія, футуризм, феномен. Проте вживати звук там, де його не подибуємо в мові-джерелі, не варто. Тут, безперечно позначилися впливи російської мови. Як слушно мовить професор Олександр Пономарів, настав час писати логаритм, ортографія, міт, мітичний, мітологія, Атени, Термопіли, Методій тощо». В.Калашник , д.філол.н., проф.: « Пропоноване проектом паралельне вживання іншомовних слів з приголосними ф і т може стосуватися лише «вільних» стилів (художнього та публіцистичного), в інших (науковому та офіційно-діловому) необхідно зберегти більш поширені написання: кафедра, а не катедра; міфологія, а не мітологія; орфографія, а не ортографія (пор. ортопедія), хоч наша мова й не послідовна у таких випадках відтворення слова-першооснови». Отже, випишім запозичення з грецької (слова в мові-оригіналі мають θ) акафіст грец. Άκάθιστος алгори т м, алгори ф м лат. algorithmus (від грец. ἀ ριθμός ) алгори т мізація, алгори т мічний ана ф ема грец. ἀ νάθεμα анти т еза грец. ἀ ντίθεσις анти т етичний грец. ἀ ντιθετικός ан т ологія грец. ἀ νθολογία ан т охлори грец. ἄ νθος ан т оціан грец. ἄ νθος і ... ан т ракнози грец. ἄνθραξ (ἄνθρακοξ) і ... ноз ан т ракоз грец. ἄνθραξ (ἄνθρακοξ) ...ан т роп грец. ἄ νθρωπος ан т ропо... грец. ἄ νθραξ антропоген антропогенез антропоїди антропологізм антропологія антропометр антропометрія антропоморфний антропоніміка, антропонімія антропопатизм від антропо... і грец. πάθος антропософія антропосоціологія антропосфера антропофаг антропофагія антропофобія антропохорія антропоцентризм апа т ія грец. ἀ πάθεια апізар т рон лат. apis і грец. ἄ ρθρον апо ф егма, а п отегма грец. ἀ πόφθεγμα апо ф еоз грец. ἀ ποθέωσις ари т мія грец. ἀ ρρυθμία ари ф метика грец. ἀ ριθμητικ ή , від ἀ ριθμός ари ф метизація ари ф мограф ари ф мометр ари ф моморфоз ар т р..., ар т ро... грец. ἄ ρθρον ар т ралгія ар т рит ар т ритизм ар т рологія ар т ропластика ар т роподи ар т ротомія ас т енік грец. ἀ σθενικός ас т енія ас т енопія ас т еносфера ас т ма грец. ἄ σθμα а т ерома грец. ἀθηρώ μα , від ἀθάρη а т ересклероз грец. ἀθή ρ (ἀθέρος ) і склероз а т етоз грец. ἄθετος а т иреоз від а... і грец. θυρεός а т лет грец. ἀθλητή ς а т летика а т летичний а т репсія від а... і грец. θρέΨις ба т и... ( у складний словах відповідає поняттю “глибинний”) грец. βαθ ύ ς ба т ибіонти ба т иметрія ба т иплан ба т искаф ба т исфера ба т итермограф ба т ифотометр ба т іаль ба т іальний ба т о... ( у складних словах відповідає поняттю “глибина”) грец. βάθος ба т ометр ба т опорт ба т рокефалія, ба т роцефалія грец. βάθρον і ...цефалія бен т ос грец. βένθος біа т лон від бі... та грец. ἀ ̃θλον бібліо т ека грец. βιβλιοθήκη , від βιβλίον і θήκη біо т рон від біо і грец. θρόνος буф т альм грец. βου̃ς і ὀ φθαλμός гемар т роз гем... і грец. ἄ ρθρον гемери т рин гем... і грец. ἐ ρυθρός гемоглобінопа т ія гемоглобін і грец. πάθος гено т еїзм грец. ἑ νός і θεός гео т ермія, гео т ерміка гео… і грец. θέρμη гіацин т грец. ὑ άκινθος гіпо т еза грец. ὑ πόθεσις гіпо т етичний голо т урії грец. ὁ λοθούρια дизар т рія диз... і грец. ἀ ρθρόω дис т ен ди... і грец. σθένος ди ф ірамб грец. διθύραμβος диф т ерія грец. διφθέριον диф т онг (триф т онг) грец. δίφθογγος діар т роз грец. διάρθρωσις діа т ез грец. διάθεσις діатермія евримія, евритмія грец. ε ὐ ρυθμία екзантема грец. ἐ ξάνθημα екзофтал(ь)м екзо... і грец. ὀ φθαλμός ендо т елій ендо... і грец. θηλή ено т ера грец. ο ἰ οθ ή ρας еноф т альм грец. ἐν- і ὀ φθαλμός ен т альпія грец. ἐ νθάλπω ен т узіазм грец. ἐ νθυσιασμός ен т узіаст епен т еза грец. ἐ πένθεσις епі т алама грец. ἐ πιθαλάμιος епі т елій епі... і грец. θηλή епі т ет грец. ἐ πίθετον ере т изм грец. ἐ ρεθίξω ери т ема грец. ἐ ρύθημα ери т рит грец. ἐ ρυθρός ери т робласти ери т роміцин ери т роцити ес т езіологія грец. α ἴ σθησις ес т езіометр ес т ет грец. α ἰ σθητ ή ς ес т етика ес т етичний ес т етотерапія ес т етство, ес т етизм е т ан грец. α ἰθή ρ е т ика лат. e th ica від грец. ἠ ̃θος е т ил грец. α ἰθή ρ е т илацетат е т илбензол е т илен е т иленгліколь е т иленізація е т нічний грец. ἐθνικός е т ноботаніка грец. ἔθνος і ботаніка е т ногеографія е т нографізм е т нографія е т ноніміка е т ологія грец. ἠ ̃θος е ф ір грец. α ἰθή ρ ізопле т грец. ἰ σοπλθ ή ς ізо т ерми іпо т ека грец. ὑ ποθ ή κη іх т іо... ( у складних словах означає “риба”, “риб ' ячий”) грец. ἰ χθύς іх т іоз іх т іозавр іх т іол іх т іорніси іх т іофауна ка т ари грец. καθαρός ка т арсис грец. κάθαρσις к атаре́вуса або кафаре́вуса грец. καθαρεύουσα ка т едер-соціалізм нім. Katheder - socializmus , від Katheder (грец. καθέδρα ) ка т ет грец. κάθετος ка т етер грец. καθετ ή ρ ка т етеризація ка т етометр ка т од грец. κάθοδος ка т одолюмінесценція католицизм, католицтво грец. καθολικός католікос грец. καθολικός ка ф едра грец. καθέδρα кафізма грец. κάθισμα кафолічний грец. καθολικὴ кі т ара і кі ф ара грец. κιθάρα Ксан т іппа грец. Ξανθίππη ксан т опсія грец. ξανθός і ὄ ψις ксан т офіл грец. ξανθός і ϕ ύλλον лабірин т грец. λαβύρινθος лан т ан, лан т аніди, лан т аноїди грец. λανθάνω Л(л)е т а грец. Λήθη ле т аргія грец. Λήθη і ἀ ργία ...лі т (у складних слова відповідає поняттю “камінь”, “мінерал”, “геологічна епоха” грец. λίθος лі т о (у складних слова відповідає поняттю “камінь”, “гірська порода”, “твердий” грец. λίθος лі т огенез, лі т огенезис лі т огліфіка лі т ографія лі т ологія лі т осидерити лі т осфера лі т отекс лі т отрипсія лі т отриптор лі т офанія лі т офіти лі т охризографія логари ф м, логари ф мічний, логари ф мування лат. logari th mus , від грец. λόγος і ἀ ριθμος лого ф ет грец. λογοθέτης марафон грец. Μαραθών ма т ематика грец. μαθηματική , від μάθημα ме т ан франц. méth ane , від грец. μέθυ мета т еза грец. μετάθεσις ме т ил франц. méthyle , від грец. μέθυ ме т иламін ме т илбензол ме т илвіолет ме т илметакрилат ме т ил т іоурацил від ме т ил, грец. θε ĩ ον та ін. ме т іонін від ме( т ил), грец. θε ĩ ον ме т од грец. μέθοδος ме т одизм ме т одика грец. μέθοδικά ме т одичний ме т одологія, ме т одологічний ме т ол від ме т (ол) і (амінофен)ол мізан т роп грец. μισάνθρωπος мізан т ропія грец. μισανθρωπία мі ф грец. μυθικός мі ф ічний мі ф ологія монолі т грец. μονόλιθος моно т ематизм від моно... і грец. θεματισμός моноф т онг грец. μονό ϕθογγος нафта грец. νάφθα неврас т енік від грец. νευ ̃ ρον і ἀ σθένεια непен т ес грец. νηπενθής нефролі т іаз від грец. νε ϕ ρός і λίθος ор т грец. ὀ ρθός ор т икон грец. ὀ ρθός і ε ἰ κών ор т ит грец. ὀ ρθός ор т о... грец. ὀ ρθός (прямий, вірний) ор т оатом ортовісь ортогексагональний ор т огенез ор т огна т изм від ор т о... і γνάθος ор т огональний ор т одокс(ія) ор т одонтія ор т одрома, ор т одромія ортокисень ортокислота ор т оклаз ор т опедія ортоповерхня ортосиметричний ортоскопічний ор т остиха ор т отропізм ор т охроматизація ор т оцентр ор ф ографія, ортографічна поверхня грец. ὀ ρθογρα ϕἴ α ор ф оепія грец. ὀ ρθοέπεια оф т альмія грец. ὀϕθαλμία оф т альмо... (–логія, -скопія) грец. ὀϕθαλμός палеогна т изм від палео... і грец. γνάθος пан т еон грец. Πάνθειον паран т ез грец. παρένθεσις пара т иреоїдний від пара... і грец. θυρεοειδής ...па т ія (у складних словах відповідає поняттям “страждання”, “хвороба” (психопа т ія тощо) грец. πάθος патетика, патетизм, патетичність παθητικός ( πάθος ) па т огенез грец. πάθος па т огенний па т огномічний па т ологічний, па т ологія па т опсихологія па ф ос грец. πάθος пента т лон грец. πένταθλον пінако т ека грец. πινακοθήκη ...пі т ек (у складних словах означає “викопна мавпа”) грец. πίθηκος пі т екантроп грец. πίθηκος і ...антроп П(п)і т он, пі ф он грец. Πύθων пі т ономорфи Пі ф агор, пі ф агореїзм, пі ф агорейці грец. Πνθαγόρας П(п)і ф ія грец. Πυθία пі ф ос грец. πίθος пле т измографія грец. πληθυσμός пле т ора грец. πληθώρη плін т грец. πλίνθος плін т ус грец. πλίνθος полі т еїзм полі.. і грец. θεός полі т елія полі.. і грец. θήλη полі т ематизм полі.. і грец. θεματισμός поліф т онг грец. πολύ ϕθογγος про г натизм грец. πρό і νάθος Проме т ей грец. Προμηθεύς про т ези, про т езування грец. πρόσθεσις ри т м грец. ῤ υθμός ри т міка, ри т мічний грец. ῤ υθμικός ри т момелодика син т ез грец. σύνθεσις син т етичний грец. συνθετικός спін т арископ грец. σπινθαρίς і ...скоп с т ен грец. σθένος стеноба т ний стено... і грец. βάθος стено т ермічний, стено т ермний стено... і грец. θέρμη сте т оскоп грец. στη̃θος і ...скоп сте т офонографія строфан т грец. στρό ϕ ος і ἄ νθος т аласоїди грец. θάλασσα і ...оїд т аласократичні періоди т аласократон т аласотерапія т алій грец. θαλλός Т алія, Ф алія грец. Θάλεια т анатологія грец. θάνατος і ...логія т анатофобія грец. θάνατος і ...фобія т еатр франц. théâtre, від грец. θέατρον т еза грец. θέσις т езаврація, т езаврування грец. θησαυρός т езаурус грец. θησαυρός Т езей, Т есей грец. θησεύς т еїзм грец. θεός ... т ека (фільмо т ека, бібліо т ека тощо) грец. θήκη т елітокія грец. θη̃λυς і τόκος т ема грец. τ έμα т ематика грец. θέμα (θέματος )- тема т еогонія грец. θεός і ... т еодицея т еократія т еологія т еософія т еодоліт грец. θεάομαι і δολιχός т еорема грец. θεώρημα т еоретичний грец. θεωρητικός т еорія грец. θεωρία т ерапія грец. θεραπεία ... т ерій (у складних словах відповідає поняттю “викопна тварина”) (анхітерій тощо) грец. θηρίον т еріологія грец. θηρίον і ...логія … т ерми, … т ерми, … т ермія, … т ермний грец. θέρμη т ерми грец. θέρμη т ермідор франц. thermidor , ві д грец. θέρμη і ... т ермістор грец. θέρμη і англ. ( res ) istor т ерміт грец. θέρμη т ермічний грец. θέρμη т ермо... грец. θέρμη т ермоанемометр т ермоантрацит т ермобарокамера т ермобарометр т ермобатарея т ермоба т играф від термо... і грец. βάθος т ермодинаміка т ермодифузія т ермоелектричний т ермоелектрогенератор т ермоелектрони т ермоелемент т ермоемісійний т ермоізоляція т ермокамера т ермокарст т ермокомпресія т ермокопір т ермолабільний т ермолюмінесценція т ермометр, т ермометрія т ермонастія т ермопауза т ермопластики т ерморегулятори, т ерморегуляція т ермосифон т ермоскоп т ермостат т ермосфера т ермотанк т ермотерапія т ермотропізм т ермофіксація т ермофіли, т ермофільні організми т ермофоби т ермофор т ермофосфати т ермохімія т ермозит грец. θερμός т ермозитобетон т ермопсис грец. θερμός і ... т ермос грец. θερμός т ероморфи грец. θήρ і ...морфи терпен т ин нім. Terpentin , від грец. τερεβίνθινος т еургія грец. θεουργία тигмо т ропізм грец. θίγμα тиксо т ропія грец. θίξις т имін грец. θύμον т имол грец. θύμον т иратрон грец. θύρα і (елек)трон т иреоз грец. θυρεός т ироксин грец. θυρεός і ... т іамін грец. θε ĩ ον т іокол грец. θε ĩ ον т іоспирти грец. θε ĩ ον і спирти т іосульфати грец. θε ĩ ον і сульфати т оракс грец. θώρξ т оракокаустика грец. θώρξ (θώρακος ) і каустика т оракопластика т оракоскоп(ія) т орс італ. torso , від грец. θύρσος трагакан т , траган т грец. τραγάκανθα т рихограма грец. θρίξ( τριχός ) і ... т рихотомія т рихофітія т рихоцефальоз т рихоцисти т ромб грец. θρόμβος т ромбін т ромбоз т ромбопластин т ромбтропін т ромбофлебіт т ромбоцист т рон грец. θρόνος т уя грец. θυία уре т ра грец. ο ὐ ρήθρα уре т рит уре т роскопія уре т ротомія Ф(ф) еміда грец. Θέμις ( Θέμδος ) ф ети грец. θη̃τες фікоери т рин грец. ϕ ηκος і ἑ ρυθρός філан т роп грец. ϕ ιλάνθρωπος філан т ропія грец. ϕ ιλανθρωπία ф іміам грец. θυμίαμα фіто т рон фіто... і грец. θρόνος ф т ивазид грец. ϕθίσις і лат. acidus ф т и з і атр і я грец. ϕθίσις і ... ф т ор грец. ϕθόρος хетогна т и грец. χαίτη і γνάθος хризолі т хризо… і грец. λίθος цеолі т и грец. ζέω і λίθος цикло т имія цикло... і грец. θυμός ци т ра нім. Zither , від грец. κιθάρα Згрупуймо однокореневі слова, в яких по-різному передано «θ»: алгори т м, алгори ф м (алгори т мізація, алгори т мічний), логари ф м, логари ф мічний, логари ф мування, ари ф метика (ари ф метизація, ари ф мограф, ари ф мометр, ари ф моморфоз) грец. ἀ ριθμός , лат. ri th mus е т ан, е т ил, е ф ір грец. α ἰθή ρ ор т о... (-атом, -вісь, -гексагональний, -генез, --гнатизм, -гональний, -докс(ія), -дрома, -кисень, -кислота, -клаз, -педія, -поверхня, -скопічний, -симетричний, -стиха, -тропізм, -хроматизація, -центр), ор ф ографія, ортографічна поверхня, ор ф оепія грец. ὀ ρθός (прямий, вірний) ...па т ія (у складних словах відповідає поняттям “страждання”, “хвороба” (психопа т ія тощо), па т о... (-генез, генний, -гномічний, -логія, - психологія); па ф ос, патетика, патетизм, патетичність грец. πάθος католицизм, католицтво, католікос, католицький, кафолічний грец. καθολικός І решта слів, де «θ» передано як «ф» акафіст грец. Άκάθιστος ана ф ема грец. ἀ νάθεμα апо ф егма, а п отегма грец. ἀ πόφθεγμα апо ф еоз грец. ἀ ποθέωσις ари ф метика (ари ф метизація, ари ф мограф, ари ф мометр, ари ф моморфоз) грец. ἀ ριθμητικ ή , від ἀ ριθμός ди ф ірамб (ди ф ирамб) грец. διθύραμβος ка ф едра грец. καθέδρα кафізма грец. κάθισμα кі т ара і кі ф ара грец. κιθάρα лого ф ет грец. λογοθέτης Маратон грец. Μαραθώνας мі ф (мі ф ічний, мі ф ологія) грец. μυθικός П(п)і т он, пі ф он грец. Πύθων Пі ф агор, пі ф агореїзм, пі ф агорейці грец. Πυθαγόρας П(п)і ф ія грец. Πυθία пі ф ос грец. πίθος Т алія, Ф алія грец. Θάλεια Ф(ф) еміда грец. Θέμις ( Θέμδος ) ф ети грец. θη̃τες ф іміам грец. θυμίαμα Візьмім з останнього списку найуживаніші слова (пропуски – інші відповідники в мові): Мова ἀνάθεμα ἀριθμητική αἰθήρ καθέδρα μυθικός Ἀθήνα Англ. Anáthema arithmetic ether cathedra myth Athens Еспан. Anatema aritmética éter cátedra mito Atenas Італ. Anatèma aritmètica ètere càttedra mito Atène Нім. Aritmetik Äther Katheder Mythos Athen Франц. anathème aritmétique éther mythe Athènes Фін. anateema aritmetiikka eetteri katederi myytti Ateena Румун. anátemă aritmétică etér catédră mit Aténa Угор. aritmetika éther mithosz Athén Словац. aritmetika éter katedra mýtus Atény Чес. aritmetika éter katedra mýtus Atény, Athény Серб. анатема аритметика етер, етар катедра мит Антина Болгар. анатема аритметика éтер катéдра мит (атинянин) Польс. anatema arytmetyka eter katedra mit Ateny Білорус. анафема арыфметыка эфір кафедра міф Афіны Рос. анафема арифметика эфир кафедра миф Афины Укр. (чинний правопис) анафема арифметика ефір кафедра міф Афіни Укр. (словник Грінченка, 1909) анахтема арихметика катедра є тільки “афини” – рослина (і все). Укр. (словник Голоскевича, 1930) анатема аритметика етер катедра міт Атени Як бачимо виняток становлять тільки 3 мови: білоруська, російська, українська. До того ж білоруська і українська в 20-х роках XX ст. прийшла до послідовного передавання «θ» як «т», а потім почалась епоха «спільної термінології». Ще є декілька слів, стосовно яких в українській робили напіввиняток, зокрема грец. Ἄθως ( чес. A th os , словац. A th os , серб. А т ос ), а рос. А ф он в словник у Голоскевича подано як Á т ос (частіше А ф он). Тепер список власних назв: Агатангел ( ̓ Αϒαθάϒϒελος ), Амальтея ( Αμάλθεια) Атени (Αθήνα ), Атенагор ( Ἀ θηναγόρας ), Атанасій (Ἀθανάσιος) Атеноген ( Ἀθηνοϒένης ), Борис т ен ( Βορυσθένης) Вартоломей ( Βαρθολομαίος) Гетсиманія ( Γεθσημανί) Голго т а ( Γολγόθα), Демос т ен (Δημοσθένης) Доротей ( Δωρόθεος) Доситей (Δοσίθεος ), Е т іопія ( Α ἰ θιοπία), Корин т ( Κόρινθος ), Матвій (Μαθθαίον ч и Ματθαίον) Ме т одій (Μεθόδιος ), Пареній ( Παρθένιος ), Пар т енон ( Παρθενώνας), Саваот (Σαβα ώ θ) Тавор ( Θαβώρ) Талес ( Θαλ ῆ ς ) Теби ( Θήβαι) Текля (Θέxλα ), Т еміда ( Θέμις), Т ермопіли ( Θερμοπύλαι), Т емістокл ( Θεμιστοκλῆς), Теодор, Тодір (Θεόδωρος) Теодосій (Θεοδόσιος ), Тодось, Теодосія Теодот ( Θεόδοτος) Теодул ( Θεόδουλος) Т еокріт ( Θεόκριτος), Теоктист (Θεόκτιστος ), Т еофан ( Θεοφανής), Т еофіл ( Θεόφιλος ), Тесалія ( Θεσσαλίας ) Тимотей ( Τιμόθεος) Тома ( Θωμάς) Т ракія ( Θράκη ), Тукідід ( Θουκυδίδης ) Але, звісно: Аристофа́н ( Αριστοφανης ) Афродіта ( Αφροδίτη ) Гефест ( Ήφαιστος ) Ксенофан (Ξενοφάνης ) Ксенофонт ( Ξενοφώντος ) Софо́кл ( Σοφοκλης ) Теофраст ( Θεόφραστος ) Фі́дій ( Φειδίας ) Філолай ( Φιλόλαος ) Фінікія ( Φοινίκη ) Недарма автор українського перекладу «Iліяди» й «Одіссеї» Микола Хомичевський, за висловом Миколи Бажана, «видатний майстер нашої української літератури, творець такого перекладу «Іліади», якому може позаздрити будь-яка література...», обрав псевдонім Борис Тен (від Бористена). Розгляньмо детальніше ново-новітню історію. Олексій Павловський , автор першої в українському мовознавстві друкованої граматики живої народної української мови під назвою « Грамматика малороссийского наречия, или грамматическое описание существеннейших отличий, отдаливших малорусское наречие от чистого российского языка» (1818) і «Прибавленіе кь грамматикѣ малороссійскаго нарѣчія» (1822) зазначив, що ф треба вимовляти як хв: фарба – хварба, филя – хвиля, фукга – хвукга, форый – хворий. Грінченко в передмові до свого «Словаря української мови» (1907) вказує: « Въ виду того, что звукъ ф у большинства украинскаго народа выговаривается какъ хв (передъ гласной, кромѣ у ) или х (передъ согласной и передъ y ), мы, составляя словарь на букву ф , помѣстили въ него лишь тѣ слова, для которыхъ въ нашихъ матеріалахъ не нашлось дубликата съ хв или х [ При этомъ принята была во вниманіе оговорка Номиса въ предисловіи къ его сборнику пословицъ. что онъ ф везд ѣ , гд ѣ оно у него встр ѣ чалось, зам ѣ нялъ звуками хв ] ; всѣ же слова, которыя встрѣчены только съ хв и х или, рядомъ съ этими звуками, также и съ ф , помѣщены нами на букву х , примѣры-же къ нимъ, конечно, были оставлены съ тѣмъ изъ этихъ звуковъ, съ какимъ были встрѣчены. Если какое либо слово съ звуками хв, х имѣло одно значеніе , а съ зв. ф – другое, тогда оно, съ соотвѣтствующими значеніями, помѣщалось и на ф и на х со взаимными ссылками одного на другое. Незначительныя и немногія отступленія отъ этихъ правилъ обусловлены желаніемъ предоставить бол ѣ е удобствъ въ пользованіи словаремъ и понятны безъ объясненій .» Тому, власне, нема у Грінченка Афанасія, Феодосія, Федора але є Тодос(ь), Хведось, Ахтанасій, Охтанас, Опанас, Хведір, Тодір. І є «катедра», та приклад з І.Левицького: «Наука по катедрах кульгала або дрімала». Міністр Народньої Освіти проф. І.Огієнко : «Весною 1918 року при Міністерстві Народньої Освіти працювала Правописна Комісія з видатних українських вчених і педагогів. Голова цеї Комісії, проф. Іван Огієнко склав «Головніші правила українського правопису» і подав їх на розгляд Комісії; правила ці Комісія ухвалила з деякими змінами. З наказу Міністра Народньої Освіти ці ж правила було остаточно переглянуто видатними українськими вченими і 17 січня їх ухвалено Міністром Народньої Освіти для шкільного вжитку на всій Україні». За цими правилами (частина «Правопис чужих слів в українській мові»): «3. Звук ф в чужих словах, недавно взятих і в нашій мові ще не зукраїнізованих, передаємо через ф (а не хв): форма, Франція, фабрика, фінанси, філологія, фосфор, маніфест, офіцер, фаховий, факт, фасон, фаетон, фамілія, фантазія, фарба, фортуна, філософ. 4. В словах недавно взятих чуже θ , th на письмі передаємо через т: катедра, Атени, ортографія, міт (міф), анатема, апотема, Бористен, логаритм, аритметика, патос, Пітагор, етер і т.п.» «16 березня 1919 р. при Українській академії наук було створено окрему Правописно-термінологічну комісію, головою якої став акад. А.Кримський. Правописна комісія доповнила й упорядкувала видані попередньо «Головніші правила українського правопису». Змінений варіант правопису, схвалений спільним зібраням УАН (що скликувалися тричі: 17.05. і 12.07.1919 та 20.11.1920) та затверджений Народним комісаром освіти М.Гриньком, був уперше опублікований масовим тиражем 1921 р. під назвою «Найголовніші правила українського правопису» (з хрестоматії «Історія українського правопису XVI – XX століття», 2004). В цих правилах (в частині «Правопис чужих слів в українській мові»): «4. Звук ф у чужих словах, недавно взятих і в нашій мові ще не зукраїнізованих, передаємо через ф (а не хв): форма, Франція, фабрика, фінанси, філологія, фосфор, маніфест, офіцер, фаховий, факт, фасон, фаєтон, фамілія, фантазія, фарба, фортуна, філософ. У словах, недавно або не дуже давно взятих, чуже θ , th на письмі передаємо через т (не через ф): катедра, Атени, ортографія, міт (міф), анатема, апофтегма, Бористен, логаритм, аритметика, патос, Пітагор, етер і т. ин. Здебільша те саме правило прикладається й до слів та до ймень, давно взятих, напр.: Теофан, Теодосія (або Тодос). Але є скількись слів цієї категорії, де пишеться ф або хв, а иноді й х: Федір або Хведір (раніше Тодір), Тимохвій або Тимофій (рідше Тимотей), гора Афон (рідше Атос), Хома. Коли такі ймення відносяться до людей західньої Європи, а не українців, то треба писати тільки т: Тома Аквінський (а не Хома).» На базі «Найголовніших правил українського правопису» НТШ у Львові (1922) розробила «Правописні правила», де в розділі «II. Писаннє чужих слів» є пункт 35: «Грецьке θ і латинське th передається звичайно через т: Атени, Теби, Теокрит, Теофан, Пітаґор, Тракія, Методій, міт, катедра, театр, ортографія, артметика, патос, анатема, католик; в зукраїнізованих словах: Тома побіч Хома, Тимотей побіч Тимофій, Теодор побіч Федір, Хведір, Матей побіч Матій, Матвій, Атаназій побіч Танас, Опанас, Панас, Атос…» 23.07.1925 Рада Народніх Комісарів УСРР постановила: «1. Для розробки правил правопису української мови організувати при Наркомосі Державну Комісію під головуванням Наркома Освіти О.Шумського… 2. У своїй праці Комісія повинна виходити з сучасної літературної мови, що є синтезом основних народніх діялектів, принявши за основу «Найголовніші правила українського правопису Всеукраїнської Академії Наук», затверджені НКО УСРР 1921 року…» Було опубліковано (1926 р.) проєкт «Українського правопису для громадського обговорення. Частина III «Правопис чужих слів»: «…56. У чужих словах пишемо ф (а не хв): факт, францу́з, фо́рма, фунт, фа́брика, фанати́зм, фанта́зія, фахови́й, фамі́лія, фунда́мент, фотогра́фія, філосо́фія, філоло́гія, фунда́тор, фальши́вий, фо́сфор, фіна́нси, рефера́т, офіція́льний, профе́сор, рефо́рма, Гаммерфе́ст, Фавст, Фра́нція і т. ін. 57. Грецьке θ (th) передаємо через т (а не через ф): не тільки теа́тр, теоло́гія, бібліоте́ка, тео́рія, мето́да, атеї́зм, але па́тос, ете́р, кате́дра, міт, ортогра́фія, аритме́тика, дитира́мб, логари́тм, етіо́пський, Пітаго́р, Ате́ни, Карта́гена, Корі́нт, Мето́дій і т. ін. Так само: Теофа́н, Тео́дор, Теодо́сій, але Фе́дір (рідше Хве́дір), Тимофі́й, Афо́н (рідше Атос), Хома́. Та коли ці ймення відносяться до людей Західньої Европи, то теж вживаємо Тома́, Тео́дор.» Український правопис (1928), частина III «Правопис чужих слів»: «…56. У чужих словах пишемо ф (а не хв): факт, францу́з, фо́рма, фунт, фа́брика, фанати́зм, фанта́зія, фахови́й, фамі́лія, фунда́мент, фотогра́фія, філосо́фія, філоло́гія, фунда́тор, фальши́вий, фо́сфор, фіна́нси, рефера́т, офіція́льний, профе́сор, рефо́рма, Гаммерфе́ст, Фавст і ін. 57. Грецьке θ ( th) передаємо через т (а не через ф): не тільки теа́тр, теоло́гія, бібліоте́ка, тео́рія, мето́да, атеї́зм, але й па́тос, ете́р, кате́дра, міт, ортогра́фія, аритме́тика, дитира́мб, логари́тм, етіо́пський, Пітаго́р, Ате́ни, Корі́нт, Мето́дій і т. ін. Так само: Теофа́н, Тео́дор, Теодо́сій, але Фе́дір (рідше Хве́дір), Тимофі́й, Афо́н (рідше Атос), Хома́. Та коли ці ймення відносяться до людей Західньої Европи, то теж вживаємо Тома́, Тео́дор.» На початку 30-х років у правопис внесено численні (понад 120) правки, спрямовані, подолати, за задумом партійних «мовознавців», подолати «штучний відрив української мови від мови російської». Розділ про правопис іншомовних слів повністю замінили: «…77. В іншомовних словах пишеться ф (а не хв): фа́кт, фо́рма, фунт, фах, фа́брика, фамі́лія, офіціа́льний, реформі́ст, Гаммерфе́ст… Так само пишеться: міф, орфогра́фія, ка́федра, логари́фм, ефі́р, па́фос при ортопеді́я, ортодо́кс, теа́тр, тео́рія…» І аж в проєкті найновішої редакції «Українського правопису» (1999) зроблено спробу відійти від російських правил. § 97. F , PH , TH : «…2. Th у словах грецького походження залежно від узвичаєного засвоєння на ґрунті української мови передаємо: а) буквою т : антоло́гія, а́стма, бібліоте́ка, гіяци́нт, дифто́нг, еритроци́ти, есте́тика, е́тика, ети́л, лабіри́нт, матема́тика, метате́за, ме́тод, ортодокса́льний, ортопе́дія, ортоф о́ нія, партеногене́з, пате́тика, пітека́нтроп, піто́н, ритм, талас о́ їд, т а ло́м; теа́тр, те́за, теза́врус, теї́зм, те́ма, теого́нія, теоре́ма, тео́рія, те́рми, те́рмос, терпенти́н, тимі́н, тіосульфа́т, то́ракс, тромб, трон; Амальте́я, Б ористе́н, Іта́ка, Ле́та, Промете́й, Та́лія (муза), Те́кля, Тес е́ й та ин.; б) буквами ф і т : ана́фема – ана́тема, арифме́тика – аритме́тика, дифіра́мб – дитира́мб, ефі́р - ете́р, ка́федра – кате́дра, логари́фм – логари́тм, міф - міт, марафо́н – марат о́ н, орфогра́фія – ортогра́фія, орфое́пія – ортое́пія, Афі́на – Ате́на, Афі́ни – Ате́ни, Гефсима́нський – Гетсима́нський (сад) , Голго́фа – Голго́та, Ефіо́пія – Еті о́ пія, Кори́нф – Кори́нт, Парфен о́н – Партено́н та ин.; в) у власних іменах людей грецького походження співіснують фонетичні варіянти, зумовлені різною традицією передування грецької th : Ате́на, Опана́с (Пана́с) – Атана́сій – Афана́сій, Агата́нгел – Агафа́нгел, М а́р та – М а́ рфа, Мефо́д ій – Мет о́ дій, Т имофі́й – Тимоте́й, Таде́й– Фаде́й, Фе́дір – Теод о́ р, Ф ео до́сій – Теодо́сій (Тод о́ сь) та ин.; пор. ще: Савао́ф – Сава о́ т, Матві́й – Маті́й. » Але нове керівництво Української національної комісії з питань правопису 2003-го року запропонувало новий проект (науковий керівник В.М.Русанівський), де за словами В.Німчука http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/pozytyv/Nimchuk1.htm: « Щодо питомих українських слів і вживання розділових знаків, то в проекті, виконаному під керівництвом акад. В.М.Русанівського, зроблено низку уточнень у примітках, але не запропоновано жодних помітних нововведень у правописі іншомовних слів. Зате в проекті спостерігаємо відхід від новацій 1993 р., які за десять років увійшли до загального вжитку, і повернення до старих правил.». Щоб не забути про « φ » :). Хоч здавна в чужих словах, які запозичувала українська мова, замість звуку «ф» вимовляли інші звуки, наприклад, грецьке Φ ί λιππος перетворився на Пилипа , Ευφ ή μιος – на Юхима, Νι κηφόρος – на Ничипора, Αγάθη – на Гапку, Ευ φροσύνη – на Пріську, Στ έφανος – на Степана, Τρ όφιμος – на Трохима, Ονούφριος на Онопрія, Ιώσηπος чи Ιωσήφ – на Йосипа, φασολιά – на квасолю, власні назви можуть мати і другі відповідники: Степан – Стефан тощо . Що стосується загальних назв, крім деяких винятків на кшталт давньої квасолі, всюди послідовний відповідник до « φ » – «ф»: фізика, філософія, філологія тощо. Отже, можливі варіянти повернення до здорового глузду (щодо тети): 1) м’який – в однокореневих словах має бути послідовність (етер, ортографія, ортоепія, патос, католичний, аритметика, логаритм, алгоритм і похідні); 2) середній – замінити усі загальні назви-винятки (крім вказаних у п. 1), акатит, апатема, апотегма, апотеоз, аритметика, дитирамб, катедра, катізма, кітара, логотет, маратон, міт, пітон, пітос, теміда, тети, тиміям і похідні); 3) компромісний – дозволити паралельні форми (як у проєкті правопису 1999 р.); 4) сильний (жорсткий) – в усіх загальних і власних назвах (грецького походження) «теті» має відповідати «т» (як пункт 57 правопису 1928 р.). Зросійщені варіянти власних назв залишаються без змін (Агафія, Афанасій тощо), з інших мов – Агата, Атанас тощо. Так мова стане трохи послідовнішою, що було б непогано. © 2011 r2u.org.ua