|
Розсилання
Точка Літературного Кипіння відкриває свою газету-розсилання, де буде розміщено анонси, вибрані публікації, критичні статті, оперативну інформацію про літературні події, а також інтерв’ю з модераторами та авторами сайту. На сторінках газети-розсилання ви зможете полемізувати з авторами творів та критичних статей, розміщувати власні коментарі та спостереження.
Якщо хочете раз на два тижні отримувати газету-розсилання Точки Літературного Кипіння, підпишіться на неї!
До уваги зареєстрованих авторів, які виявили бажання отримувати розсилання "Точки лiтературного кипiння" при реєстрації авторського аккаунту. З технічних причин ми не можемо автоматично підписати вас до бази Сабскрайбу. Скористайтесь, будь-ласка, нижчевикладеною формою.
Читачі Точки Літературного Кипіння з усієї України вже давно отримують нашу газету-розсилання, а разом з нею – найсвіжіші анонси, найкращі твори, бесіди з цікавими людьми (до речі, далеко не всі вони розміщені на Точці – тому можете пропустити ексклюзивні матеріали!) та актуальну критику.
Але якщо Ви лише зараз вирішили приєднатися до нашої читацької аудиторії, маєте можливість перечитати попередні випуски, де знайдете багато такого, чого просто так – гуляючи сайтом – можете й не надибати. Тому звертайтеся до попередніх номерів, які спеціально для Вас розміщено нижче.
#1 - Філософські міркування принципово можливі як отой матеріял для провалин у новелі, та, між нами кажучи, який з новеліста філософ! Мабуть, такий, як лікар чи метеоролог. Навіть Лев Толстой, основник філософської школи, чимало попсував своїх речей своєю ж таки фiлософiєю. Отже, єдина безпечна для новеліста філософська позиція це іронія та скепсис, бо вони, принаймні, нічого не висувають позитивного, а тільки заперечують
Майк Йогансен,
Як будується оповідання. Аналіз прозових зразків
#2 - Всяка еволюція напрямків є закон, обов`язковий для всякого мистця, закон, якого уникнути не можна. Не перетравивши органічно футуристичного здвигу, наприклад, не можна стати нашому сучасникові конструктивістом. Не переживши конструктивізму у своїй творчій роботі не можна думати про справжню завтрашність художнього продукту. Немає нічого більш безнадійного, як принципіяльна i у всяких обставинах орієнтація на банальніші форми реалізму в лапках та натуралізму, що на них ми виросли.
Лесь Курбас,
Шляхи Березоля
#3 - А Гнат любив свої прокурені ночі. Він любив свої сигарети, свій кашель і свої креслярські знаряддя. Звісно, без кашлю він міг би обійтися, але без таких ночей ніяк! Він любив свою втому і свої химерні сни. І ще любив сонне бурмотіння дружини.
- Як ти насмалився цих смердючих сигарет...
Ліда не розуміла ні його сигарет, ні його кашлю, ні його снів. І вона не любила його втому і його ночі.
Василь Симоненко,
Вiн заважав iй спати
#4 - 27 [вересня]. Проходячи повз церкву святого Юрія та побачивши, що двері церкви відчинені, я ввійшов до притвору і, жахнувшись, спинився. Мене вразила якась бридка потвора, нарисована на трьохаршинній круглій дошці. Спочатку я подумав, що це індійський Ману або Вішну заблукав до християнської божниці поласувати ладаном та оливою. Я хотів увійти до самої церкви, коли двері розчинилися, і вийшла пишно й чепуристо вбрана, вже не цілком свіжа пані і, обернувшись до намальованої потвори, тричі побожно й кокетно перехристилась і вийшла. Лицемірка! Ідолопоклонниця! І напевне повія. Та хіба вона одна? Мільйони на неї схожих, безглуздих, з покаліченою душею ідолопоклонниць. Де ж християнки? Де християни? Де безплотна ідея добра й чистоти?
Тарас Шевченко,
Журнал [Щоденник]
#5 - Смерть не годна перетнути вічного калейдоскопу життя!.. Треба тільки намацати в собі той Архімедів важіль, той стрижень себе самого й цупко держати його в руках. Тоді буде інше, прекрасне життя і проста логічна смерть. Проста, як у того японського солдата, що на розстрілі, посміхаючись, віддає рукою шану своїй власній смерті. Але: за кров - кров, за смерть - смерть! І це сказав не Зoверт отут, а я.
Борис Антоненко-Давидович,
Смерть
#6 - Силою я притягнула тебе до хати, замкнула двері. Бабуся, що наглядала за тобою, побігла по свячену воду. А я залишилась наодинці з твоїм розпачем, страхом. Горіло жовте світло, ми обидві плакали, а та темна постать, що промайнула стежкою, дійшла до покинутого дому з понівеченим садом і напівзасипаною криницею. А коли все минулось і ти заснула, обійнявши улюблене лисенятко, на якусь мить я побачила твоє обличчя, печальне і нiжне...
Галина Пагутяк,
Смітник Господа нашого
#7 - У листі до Кобилянської письменниця [Леся Українка - О.К.] наголошувала, що найважливішою в поемі ["Касандра" - О. К.] є ситуація нерозуміння, яка, на її думку, характеризуe модерні часи. Причому нерозуміння стосуeться не лише суб`єкта і його оточення, але й автокомунікаціх, довіри до того, що говориться, і віри того, хто говорить"
Тамара Гундорова,
Femina melancholika
#8 - Поняття міту нерідко є настільки туманним, наскільки модним є до нього вдаватися. У багатьох випадках воно значить не більше, ніж набагато простіші тема чи топос, часто воно вживається як синонім будь-якого (особливо популярного, колективного, ірраціонального) вірування, будь-якої великої нарації, що викликає колективний резонанс (тоді як хтось інший вважає його облудним)
Григорiй Грабович,
Мiтологiзацii Львова: вiдлуння присутностi та вiдсутностi
#9 - Тому будь мудрий i пам’ятай — твоя слава сьогоднi, у твоiх десять — швидкоминуча, коротка. Та й час у нас зараз важкий, хто зна, що буде далi. Нiмцi зараз тут, а завтра? А якщо знову прийдуть большевiки? Але в цей свiй дiточий час, якщо можеш зробити щось добре, щось насправдi добре, то роби це найкраще, як тiльки можеш. Завжди, в кожну мить свого життя, що би не робив, роби найкраще. I тодi виживеш i дiстанешся брам раю...
Юрко Покальчук,
Аве Марiя
 Головна | Новини | 33 KOROVY | Критика | РаУВРРвСРСР | Публікації | Бібліотека | Сторінка автора | Зареєструватися |