Роман Лихограй
випас
Сергія Жадана
“А давайтє корову купім, она нам молоко давать будєт..!”
Пам`ятаєте, як там в мультяшці про дядю Фьодора і його зооферму в Простоквашино? Забудьте. Це не сюди. По-перше: Сергій Жадан не продається. Його самого маю на увазі, а не його літературу. По-друге: молока він не дає ні самотужки, ні за допомогою своїх книг, бо сам фізично не спроможний, а на папері розливає хіба водяру та інші спиртні напої*. Хоча я з його спиртних напоїв тільки водяру і пам`ятаю... Ну та нічьо.
Отож, Сергій Жадан. Поет. Прозаїк. Перекладач. Автор книг “Рожевий дегенерат” (1993), “НЕП”, “Генерал Юда” (1994), “Цитатник” (1995), “Пепсі” (1998), “the very best poems, psychedelic stories of fighting and other bullshit”, “Два міста” (2000), “Біг мак” (2003), “Депеш мод” (2004), “Цитатник” (2005)**, “Anarchy in the Ukr” (2005), "Гімн демократичної молоді" (2006).
Сергій Жадан, то сокира сучасної української поезії, яка падає обухом на голову мрачняковому нацреалізму, творячи альтернативу його скорботності своєю чи то пофігістичною відреченістю, чи то упокоренною примиренністю, чи то патріотичною вірою, чи ще там чимось – своїм для кожного. Продовжена ним українська футуристична традиція поезії, поєдналася з суб- та контр- культурними тенденціями західного мейнстріму, вживленими, проте, на українському грунті (чи пристосованими до нього) та створила унікальну невимірювану конструкцію нашого буття. Невимірюваність її полягає у тій максимально розмитій межі переходу Сходу: від міфу однієї частинки східноукраїнського міста чи одного його мешканця, до міфу самого міста – міфу Харкова, від “потаємної коштовної Вітчизни”, до всенької “передосінньої східної Європи”. Його поезія нової ери, поезія промисловості, автозаправок, релігійних сект, тероризму, глобалізації, міграції, електрифікації залишає багато місця для вічних людських почуттів, хай і дещо деформованих, для звичайного Господа, хай і трохи безпомічного, для спокійної ранкової риболовлі, хай і плаксивих риб в нейтральних водах. Жаданів military-style з усією притаманною йому військовою термінологією поруч з іншими образами республіканських армій та повстанських формувань, виводить чи не найпотужніший – химерний силует армії вермахту, що наче загубилась десь в туманах Слобожанщини або окопалась в передмістях Харкова. Силует цей є найбільш неоднозначним і, в той же час, безперечно, вдалим у поезії Сергія.
Прозові роботи Сергія Жадана “Біг мак”, “Депеш мод”, “Anarchy in Ukr”, “Гімн демократичної молоді” можна вважати культовими (як для української літератури) у середовищі вітчизняного студентсва. Це веселий молодіжний стьоб (особливо це стосується “Депеш мод”), не позбавлений, однак, змісту повністю. З ліричністю з одного боку, з безсоромною відвертістю з іншого, ці речі примушують подивитись на світ іншими очима. На родичів, друзів, знайомих – на людей навколо, але в першу чергу – на людину всередині. На самого себе. Переглянути свої вчинки та їх сенс. Повірте – на багато з них ви подивитесь по-іншому. Герої Жадана курять траву, заправляються водярою, блюють в рукомийники, потрапляють у потасовки. Мабуть, лише тим, кому за 30, кому хоч якось вдалося облаштувати своє родинне гніздечко, обвішати себе мокрими пелюшками та “памперсами”, тим, хто у своєму кар`єрному рості піднялись достатньо високо, щоб носити дорогі краватки і їзтити на пристойній іномарці, тим, хто ходить на футбол лише для того щоб подивитися матч, лише тим ніколи не зрозуміти цих книг, ніколи вже не відчуюти, що значить справжній молодіжний драйв, коли тобі просто зриває дах та несе за течією бурхливої річки на ім`я “життя”. Я сподіваюсь, до жодної з цих категорій ти не належиш.
Іншими словами, тим, кому раптом стало сумно чи захотілолося щось кардинально змінити у своєму житті, я б порадив почитати Жадана. Тим більше, що це буде не важко. Що позитивно вирізняє його серед багатьох сучасних письменників, так це – уміння писати цікаво. Його стиль тримає читача у книзі навіть за умови відсутності динамічного сюжета, яскравих фабульних ідей та інших подібних речей. Жадан може писати ні про що, а вам це “ні про що” буде цікаве. Як на мене – дуже вагомий показник письменницької майстерності.
* - йдеться про прозу, бо в поезії можна таки і “молоко” в контексті відшукати.
** - “Цитатник” 2005 року, виданий “Фоліо”, включив у себе майже весь поетичний доробок автора, в тому числі і “Цитатник” 1995-ого, і “Пепсі” 1998-ого, і інші поетичні збірки.
© "33 Корови" - Авторський проект www.Tochka.org.ua
 Головна | Новини | 33 KOROVY | Критика | Публікації | Бібліотека | Сторінка автора | Розсилання | Зареєструватися |