Український інформаційний портал "Точка літературного кипіння" .:. Літературні новини та анонси, аналітика літературних подій та процесів, огляди книг, публікації, репортажі та звіти з літературних акцій та прес-конференцій, сучасна проза та поезія.
Український інформаційний портал "Точка літературного кипіння" :: Точка - література у русі
- Актуальні літературні новини та анонси
- Аналітика літературних подій та процесів
- Огляди книг
- Репортажі та звіти з літературних акцій та прес-конференцій
- Бібліотека ексклюзивних публікацій: проза, поезія, критика,
драматургія, переклади, інтерв'ю, публіцистика
Головна | Новини | 33 KOROVY | Критика | РаУВРРвСРСР | Публікації | Бібліотека | Сторінка автора | Розсилання | Зареєструватися
“Авангард” – харківська літературна група, що утворилася після розпаду “Гарту”. Керівник – В. Поліщук. 1930 року самоліквідувалася. Друковані видання: “Бюлетень “Авангарду” (1928), “Мистецькі матеріали “Авангарду” (1929, два числа). Проголошувала боротьбу проти відсталості, тісний зв’язок літератури з індустріалізацією i прогресом.
“Авангард” – альманах об’єднання пролетарських митців “Нова генерація” (панфутуристичні позиціїї), що виходив у Києві за редакцією Гео Шкурупія. Був фактично опозиційним до харківської групи, очолюваної М. Семенком. Два номери вийшли у 1930 році (січень, квітень), у жовтні готувався, але не вийшов третій. Друкував статті Гео Шкурупія, К. Малевича, нариси О. Влизька, кіносценарій О. Довженка “Земля” тощо.
“Барикади театру” – літературний часопис, видаваний від жовтня 1923 до січня 1924 року в Києві театром “Березіль”. Друкувалися: Лесь Курбас, В. Василько, Й. Шевченко, Г. Шкурупій, М. Семенко, О. Слісаренко, М. Бажан (під криптонімом Н.Б.). Популяризував авангардизм.
“Блиски” – літературний часопис, виходив в Одесі у 1928-1929 роках. Друкувалися: Г. Хоткевич, В. Гадзінський. Містив портрети В. Сосюри, Леся Курбаса, В. Василька.
“Буяння” – літературний журнал, виданий одним числом у Кам’янці-Подільському в 1921 році. Друкувалися: I. Кулик під псевдонімами, І. Дніпровський, дебютував М. Хмара (М. Драй-Хмара).
ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) – письменницька організація у Харкові у 1926-1928 роках. Передумовою вимкнення ВАПЛІТЕ був розпад спілки “Гарт”, в якій ще з 1925 року існувала група “Урбіно”, очолювана М. Хвильовим, яка пізніше i стала основою ВАПІТЕ. Основними ідейними напрямками ВАПЛІТЕ були орієнтація на європейський рівень літератури, відхід від масовості. фактично ВПАЛІТЕ очолював М. Хвильовий. У 1926 році було обрано новий склад президії, президентом став М. Куліш. У зв’язку з літературною дискусією 1925-1928 років позиції М. Хвильового i значної частини ваплітян було гостро критиковано компартійною верхівкою. Тому в 1927 році з ВАПЛІТЕ було виключено М. Хвильового, М. Ялового, О. Досвітнього. 28 січня 1928 року ВАПЛІТЕ оголосила про саморозпуск внаслідок ідеологічного цькування.
На початку 1927 року до ВАПЛІТЕ входили 25 осіб: В. Вражливий, О. Громів, І. Дніпровський, О. Довженко, О. Досвітній, Г. Епік, П. Іванов, М. Йогансен, Л. Квітко, Г. Коцюба, О. Копиленко, М. Куліш, А. Лейтес, А. Любченко, М. Майський, П. Панч, І. Сенченко, О. Слісаренко, Ю. Смолич, В. Сосюра, П. Тичина, Д. Фельдман, М. Хвильовий, М. Яловий, Ю. Яновський.
“ВАПЛІТЕ” – літературно-художній двомісячник, який видавала ВАПЛІТЕ, виходив у Харкові в 1927 році. до редакційної колегії входили: М. Йогансен, М. Куліш, І. Сенченко, О. Слісаренко, П. Тичина. У 1926 році вийшов перший зошит, названий “Вапліте” (статті: М. Йогансен “Аналіза одного журнального оповідання”, А. Лейтес “Путі письменницькі”, О. Досвітній “До розвитку письменницьких сил”, О. Довженко “До проблеми образотворчого мистецтва”, В. Серж “Перегруповання революційних французьких письменників”, О. Слісаренко “В боротьбі за пролетарську естетику”). Того ж року виходить “Статут ВАПЛІТЕ”, а також однойменний альманах (поезії М. Йогансена, П. Тичини, В. Сосюри, М. Бажана, Ю. Яновського, проза В. Вражливого, П. Панча, О. Слісаренка, Гео Шкурупія, Г. Епіка, П. Іванова). Журнал публікував оригінальну i перекладну поезію, оригінальні прозові твори (зокрема, перша частина “Вальдшнепів” М. Хвильового, “Байгород” Ю. Яновського), полемічні статті літературної дискусії 1925-1928 років, особливо М. Хвильового, М. Куліша, П. Христюка. У шостому номері мали надрукувати оповідання І. Дніпровського, О. Досвітнього, поезії Г. Коляди, В. Еллана, статті І. Сенченка, Г. Юри, другу частину “Вальдшнепів” М. Хвильового – яка й стала приводом до заборони номеру i закриття журналу в січні 1928 року.
“Всесвіт” (харківський період) – літературно-мистецький журнал. Заснований у Харкові у 1925 році. Перший головний редактор – В. Еллан. Журнал друкував твори Ю. Яновського, М. Бажана, М. Йогансен, Остапа Вишні, Г. Косинки, В. Сосюри, численні переклади світової літератури.
ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) – літературна організація, створена з ініціативи верхівки компартії на противагу ВАПЛІТЕ, “неокласикам”, МАРСу в Харкові у січні 1927 року. Представники: Б. Коваленко, О. Корнійчук, І. Микитенко, І. Кулик, Іван Ле, М. Шеремет, М. Доленго та ін. Друковані органи, підтримувані компартією: “Літературна газета”, журнал “Гарт” (виходив у Харкові раз на місяць у 1927-1932 роках, серед членів редколегії – В. Коряк, В. Сосюра), “Красное слово”, “Проліт”. Партійно-адміністративно існувала до 1932 року – i саме в ній слід шукати коріння Спілки радянських письменників України.
“Гарт” – Спілка пролетарських письменників, створена у 1923 в Харкові. очолював В. Еллан. За статутом, це об’єднання письменників, “котрі стремлять до створення єдиної інтернаціональної комуністичної культури, користуючись українською мовою як знаряддям творчості, поширення комуністичної ідеології та переборювання буржуазної, міщанської, власницької ідеології”. Організація мала філії в Києві, Одесі, Дніпропетровську, Кам’янці, які діяли навіть після розпаду організації (1925 рік). Розходження у поглядах членів “Гарту”, насамперед, щодо надмірної акцентуації на масовість та творення “пролетарської літератури”, призвели до розколу організації.
Члени “Гарту”: В. Еллан, К. Гордієнко, І. Дніпровський, О. Довженко, М. Йогансен, І. Кириленко, О. Копиленко, В. Коряк, Г. Коцюба, І. Кулик, М. Майський, В. Поліщук. І. Сенченко, В. Сосюра, М. Тарановський, П. Тичина, М. Хвильовий.
“Гарт” – альманах Спілки пролетарських письменників “Гарт”, виданий у Харкові у 1924 році. Поезії: М. Йогансен, П. Тичини, В. Сосюри, О. Коржа. Проза: М. Хвильового, Г. Коцюби, О. Копиленка, І. Дніпровського. Статті: В. Блакитного, В. Коряка. Поеми: В. Поліщука, Г. Коляди. Також було вміщено виконані О. Довженком портрети М. Йогансена, П. Тичини, І. Дніпровського, В. Сосюри, В. Поліщука.
“Гольфштром” – збірник літературної організації “Асоціація комункульту”, що вийшов у Харкові в 1925 році. Містить повість Гео Шкурупія “Штаб смерті”, оповідання О. Слісаренка, С. Левітної, віршовану повість М. Бажана “Повість про містера Юза”, поему Г. Коляди “Рейс” та ін. Ці твори відображають авангардистські погляди на літературу, культивовані організацією, де в чому дотичні до панфутуристської концепції мета мистецтва, проголошуваної М. Семенком. Ця концепція відображена у журналі “Асоціації комункульту” “Гонг комункульта”, що вийшов єдиним числом у 1925 році. Саме М.Семенко був відповідальним редактором. Серед авторів журналу М. Семенко, Гео Шкурупій, М. Бажан, О. Тесняк, О. Слісаренко, А. Чужий, Я. Савченко та ін.
“Гроно” – група молодих українських письменників, утворена з ініціативи В. Поліщука у 1920 році при редакції газети “Більшовик” у Києві. До складу входили: П. Пилипович, Д. Загул, Г. Косинка, Гео Шкурупій, А. Петрицький, Г. Нарбут та ін. Видала літературно-мистецький збірник “Гроно” (Київ, 1920 р.), де декларувався творчий метод цієї групи, визначений як “спіралізм” – середина шляху від імпресіонізму до футуризму. насправді збірник показував неясність поглядів тогочасних письменників, оскільки поряд друкував майбутніх авангардистів (В. Поліщук) та “неокласиків” (П. Филипович).
“Десять років української літератури” (1917 - 1927) – енциклопедично-довідкове видання, створене у Харкові в 1928 року. Складається з двох томів, має бібліографічний словник, ґрунтовну передмову В. Коряка. Автори видання – А. Лейтес, М. Яшек. У першому томі видання опубліковано твори 1486 письменників незалежно від їхнього ідеологічного i мистецького напряму. Хронологічно це автори від В. Стефаника i О. Кобилянської до П. Тичини, В. Блакитного, М. Хвильового, М. Драй-Хмари, М. Йогансен. Другий том містить статути i маніфести різних літературних угрупувань. Третій том, присвячений стилям i жанрам тогочасної літератури, а також літературним портретам письменників, такі не вийшов.
“Жовтень” – літературно-мистецький збірник, Харків, 1921. Починався програмною статтею М. Хвильового, В. Сосюри, М. Йогансена “Наш Універсал” (детальніше в матеріалах про Йогансена i Хвильового). Друкувалися поезії В. Сосюри (“Роздули ми горно”, “1917 рік”), М. Хвильвого (“За обрієм зима”, “В електричний вік”), М. Йогансена (“Жовтень”, “Комуна”), В. Поліщука (“Жовтень”, “Пасіка”), оповідання В. Підмогильного “Пасіка”, п’єса Я. Мамонтова “Веселий храм”, літературно-критичні статті.
“Жовтень” – літературне угрупування, що функціонувало у Києві в 1924-1926 роках на базі “Асоціації комункульту”. Основна мета – розбудова “пролетарської” літератури та культури. Представники: Іван Ле, Ю. Яновський, М. Терещенко. Після розпаду частина перейшла у ВАПЛІТЕ, частина – до ВУСППу.
“Комкосмос” (Комуністичний космос) – мистецьке угрупування українських панфутуристів (О. Слісаренко, Гео Шкурупій, М. Терещенко, О. Шимков). У 1921 році увійшов до угрупування “Аспанфут”.
“Ланка” (“МАРС”) – київське літературне угрупування, створене у 1924 році з Асоціації письменників. У 1926 році перейменувалося в МАРС (Майстерня революційного слова). Члени угрупування: В. Підмогильний, М. Івченко, Б. Антонечко-Давидович, Г. Косинка, Т. Осьмачка, Я. Качура, Є. Плужник та ін. Відкидало політичне пристосування, тому переслідувалося компартійними органами. В 1929 змушене було припинити існування. Учасників було репресовано.
Головна | Новини | 33 KOROVY | Критика | РаУВРРвСРСР | Публікації | Бібліотека | Сторінка автора | Розсилання | Зареєструватися
Я не письменник постмодерніст і ніколи ним не був. Не називайте мене так.
Для тих, хто не знає як ставиться Сергій Жадан до Любка Дереша, до Венедикта Єрофєєва, до Спілки письменників України, до творчих спілок загалом, до постмодернізму, до українського футуризму і Семенка; хто не знає чого не вистачає українській літературі, чого не вистачає самому Жадану, що для письменника найбільший кайф, що він робить, лягаючи спати, що вчинить Жадан з Міністерством освіти, про що він не готовий говорити з широкою аудиторією, які поняття він сприймає скептично; і найголовніше – для тих, хто сумнівається, що цьому “застудженому горлу” можна вірити, власне, і публікується нижченаведана нарізка.
далі
всі нарізочки/звіти
"Я, “Побєда” і Берлін" Кузьми Скрябіна
Слідом за епатажною і скандальною Іреною Карпою своє ім`я в історію сучасної української літератури вирішив вписати ще один питомий музикант - фронтмен популярного гурту “Скрябін” Кузьма. Цього року він дебютував з книгою “Я, “Побєда” і Берлін”. Попри рекордні продажі роботи, варто зазначити, що дебют видався непереконливим. Популярність книги, перш за все, зумовлена славою Кузьми як музиканта. А от чи купуватимуть Скрябіна після того, як пізнають його в образі письменника - сказати важко. Читати далі
вся критика
Розстріляне відродження
Не-романтик. Людина блискучої самоосвіти, суворої праці й шаленої активності. Міг писати про що завгодно – а сходив зрештою до наболілого. Наболілої сірості, наболілої порожнечі, серед якої найяскравіша подія – смерть. Все так просто. Валеріан Підмогильний. далі!
РаУВРРвСРСР
Тарас Прохасько
Часом видається, що Тарас Прохасько — наскрізь рослинний чоловік і це не лише сильно відчувається у його писаннях, а й помітно виокремлює його з-поміж інших українських прозаїків. Не дивно, що він постійно намагається зафіксувати мінливість незмінності й відтворити втурнішню спорідненість людської душі з рослинним світом. У багатьох творах Тараса присутній біографізм, але це не спрощує його прозу, а навпаки — робить її дуже відвертою й наближає до інтимної сповіді.
Молодий автор належить до тих небагатьох письменників, філософів буття, які намагаються йти шляхом Сковороди, живуть і пишуть відповідно до власних філософських принципів, прислухаючись до внутрішнього голосу. далі..
