НОВИНИ
17 березня 2010
Засідання Бюро Президії Української академії аграрних наук з питання «Мікробіологічні основи підвищення родючості ґрунтів як чинник впливу на продукційний процес культурних рослин»
17 березня 2010 року відбулося засідання Бюро Президії Української академії аграрних наук з питання «Мікробіологічні основи підвищення родючості ґрунтів як чинник впливу на продукційний процес культурних рослин».
Заслухавши і обговоривши доповідь директора Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН члена-кореспондента УААН В.В. Волкогона «Мікробіологічні основи підвищення родючості ґрунтів як чинник впливу на продукційний процес культурних рослин», Бюро Президії Української академії аграрних наук зазначає, що проблема збереження і підвищення родючості ґрунтів є надзвичайно актуальною для сільськогосподарського виробництва України. Оскільки обов'язковими і найактивнішими учасниками процесів ґрунтоутворення є мікроорганізми, проблему родючості ґрунтів слід розглядати як значною мірою біологічну. Проте біологічний стан багатьох ґрунтів країни сьогодні слід визнати як деградаційний. За відсутності надходження органічної речовини та незбалансованого застосування мінеральних добрив, ігнорування сівозмін, зведення до мінімуму площ вирощування бобових культур, спалювання соломи тощо в ґрунтах активізуються процеси дегуміфікації. Суттєво збіднюється склад біоценозів ґрунтів, спостерігається зведення до мінімуму і навіть випадання з них окремих видів корисних організмів. Багато агроценозів перетворилися в резерватори збудників хвороб. Амплітуда таких явищ викликає серйозну стурбованість.
Зупинити зниження родючості ґрунтів можна за створення в агроценозах позитивного дисбалансу між надходженням органічної речовини в ґрунти і її гуміфікацією з одного боку та деградацією гумусових сполук з іншого, що можливо за обов'язкового дотримання сівозмін з високим ступенем насичення бобовими культурами, використання сидератів, післязбиральних решток та врахування особливостей перебігу мікробіологічних процесів у технологіях вирощування сільськогосподарських культур.
Науковими установами Академії проведено значний обсяг досліджень зазначеної проблеми. Так, в ННЦ "Інститут землеробства УААН" встановлено особливості впливу різних способів обробітку дерново-підзолистого та сірого лісового ґрунтів на синтез гумусу за умов тривалих (25 років) дослідів. В Інституті сільськогосподарської мікробіології досліджено перебіг процесів азотфіксації, нітрифікації й денітрифікації під впливом біологічних та абіогенних чинників в агроценозах з різними культурами. На основі проведених досліджень створено методологічні засади та методику інструментального визначення фізіологічно доцільних доз мінерального азоту для сільськогосподарських культур, застосування яких оптимізує процеси біологічної трансформації азоту в ґрунті.
Значним внеском у вирішення проблеми збереження родючості ґрунтів та її ефективного й економного використання є створення новітніх мікробних препаратів та технологій їх застосування при вирощуванні культурних рослин. В Інституті сільськогосподарської мікробіології та Південній дослідній станції інституту створено понад 10 препаратів, 5 із них мають державну реєстрацію. Інтродукція агрономічно корисних мікроорганізмів по фону фізіологічно обґрунтованих доз добрив сприяє значному зростанню коефіцієнтів засвоєння поживних речовин рослинами та обмеженню вимивання агрономічно цінних сполук по ґрунтовому профілю за межі кореневмісного шару. Дослідження з 15N свідчать про зростання ступеню використання мінерального азоту на 19-30 %. Засвоєні добрива, внаслідок активізації рослинних ферментних систем, залучаються до активного метаболізму, що сприяє підвищеному синтезу цінних органічних сполук, у т.ч. білка. Поєднане застосування мінеральних добрив та біопрепаратів сприяє економії 30-60кг / га мінерального азоту та 30-40 кг / га Р2О5 у залежності від сільськогосподарської культури та умов вирощування. Лізиметричними дослідженнями показано, що при цьому на 22-30 % зменшується вимивання гумусу по ґрунтовому профілю. Бактеризацію, як чинник інтенсифікації надходження біологічного азоту в агроценози, слід також вважати обов'язковим технологічним елементом вирощування бобових культур. Проте обсяги виробництва мікробних препаратів на лабораторному обладнанні вже не можуть задовольнити зростаючий попит сільськогосподарських підприємств.
Ефективність поєднаного застосування біологічних та абіогенних чинників у технології вирощування низки сільськогосподарських культур, їх вплив на продуктивність агроценозів, якість продукції, міграцію сполук біогенних елементів у ґрунті досліджується в 14 наукових установах Академії при виконанні завдань за НТП «Сільськогосподарська мікробіологія». У ході досліджень визначено вклад біологічних і абіогенних чинників у формування урожаю окремих сільськогосподарських культур, з врахуванням одержаних результатів вдосконалено технології їх вирощування.
Досліджено мікробіологічні аспекти вермикомпостування органіки із збагаченням субстратів активними штамами мікроорганізмів. Створено органо-мінеральні добрива Фосфогумін (Інститут сільськогосподарської мікробіології), Екобіом-Північ (ННЦ «Інститут землеробства УААН»). В ННЦ «Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського УААН» розроблено технологію виробництва органо-мінеральних добрив, в основу якої покладено закономірності формування гумусових сполук у процесі компостування органічних відходів.
В Інституті сільськогосподарської мікробіології проведено порівняльні дослідження особливостей формування мікробного ценозу дерново-підзолистого ґрунту та перебігу процесів біологічної трансформації сполук біогенних елементів у стаціонарному досліді з короткоротаційною сівозміною за п'яти різних систем удобрення. Показано переваги органічного виробництва, в т.ч. за економічними розрахунками, над іншими системами при використанні мікробних препаратів. Разом з тим, встановлено, що застосування фізіологічно доцільних доз мінеральних добрив позитивно впливає як на біологічний стан ґрунту, так і на економіку господарювання.
Таким чином, з'ясовано закономірності біологічних процесів при формуванні родючості ґрунтів та живленні культурних рослин і запропоновано шляхи їх оптимізації. Проте зазначені розробки потребують активнішого впровадження у виробництво. Доцільним є розробка концепції Державної програми «Біологічні основи формування родючості ґрунтів та підвищення продуктивності агроценозів» і постановка низки питань на державний рівень.
Потребують суттєвого покращення питання комплексності мікробіологічних досліджень з установами агрохімічного спрямування. Окремі напрями досліджень у ґрунтовій мікробіології потребують переходу на якісно новий рівень, зокрема, за використання молекулярно-генетичних методів.
За результатами обговорення прийнята постанова Бюро Президії Української академії аграрних наук.
Переглянути всі новини