Re: Біблійна школа о. Олега Ведмеденка. Що робити?
o.Mykil » 04 березня 2011, 17:45
АНАЛІЗ УЧЕННЯ ТА КОСМОГОНІЧНИХ ДУМОК ОТЦЯ ОЛЕГА ВЕДМЕДЕНКА
1. - Вважає себе чоловіком, який був подібно до апостола Павла вознесений до третього неба;
- заперечує духовність таїнства Хрещення, оскільки вчить про своє якесь інше духовне хрещення на третьому небі:
стр.7-9: Я знаю цей божественний СМАК, бо вкусив сього меду духовного. І, повірте мені, брати мої, - говорю це не як той, хто бажав би „загнати у кут”, а чи довести свою „компетентність”. Свідкую – правдиво – як той, хто бачив! … І після того, що відкрив мені Господь, - я вже просто не можу зректися Його! Бо Духом Святим пізнав, що то є Божа любов, і як сильно Бог любить нас! Бо „полонений явленою мені Благодаттю”… І тому не гордістю керуючись, але дійсно як самовидець – свідкую разом із апостолом:
Знаю чоловіка в Христі, що він 16 січня 1996 року („чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог”) – був узятий до третього Неба, і хрещений Духом Святим!… Та не міг, недостойний, витримати більше як півгодини цього водоспаду Благодаті, цього захвату, цього раювання, цього причастя вічного Буття…
2. Заперечує реальність вічних мук, алегорично тлумачить дим від мук грішників як згадування про вогонь. Вічний вогонь тлумачить як символ остаточного, навіки викорінення скверни (стр. 11).
3. Вчить про еволюцію розумних істот від неживої матерії до Істоти Ангельської, чим заперечує Біблійне вчення креаціонізму, а також про обов’язковість та необхідність перворідного гріха для еволюції:
стр. 12: Але було б неправильно, ідучи на поводу притаманного більшій частині людства егоцентризму, стверджувати, що ми єдині у Всесвіті, і все обертається лише довкола нас!… як до нас, так і опісля були і будуть народжуватися усе нові й нові світи. Усе нові й нові цивілізації розумних істот знову і знову проходитимуть шляхом розвитку від неживої матерії до Істоти Розумної, і від Істоти Розумної до Істоти Духовної, власне Ангела.
І все нові й нові Адами, сягнувши висот духовного Едему, падатимуть, щоб знову, тепер уже навічно, піднятися до висот Богопізнання, висот єднання з Богом, висот обоження. Щоб піднятися в Царство Духа, що є Царством Небесним! Так призначено Творцем, і немає іншого шляху звільнитися нам від „рабства тління”…
стр. 97: Адам означає „земний” – тут буквально, створений із землі: з хімічних елементів землі шляхом еволюції тваринного світу планети.
стр.117: Чому „первородний”? Очевидно тому, що він був звершений, по-перше, праотцями нашими, Адамом та Євою, (першими людьми, точніше першою цивілізацією людей, а іще точніше – першою цивілізацією людей віри, зображених у Біблії під образами Адама і Єви).
стр. 83 книги „Іще ніч…”: То чи заважає людству називатися Людиною, створеною на образ Божий те, що на протязі свого розвитку в утробі матері-природи воно пройшло стадії розвитку від клітини, через мавпу, до людини розумної? І відповідь тут така сама: безумовно, ні!
4. Заперечує істинність православного віровчення і взагалі святість існуючої на Землі Христової Церкви:
стр.13, 17: Духовно багатими повинні були б бути і сьогоднішні релігійні достойники, „перші із народів” сучасного релігійного світу. Але, на жаль, розсіялися „сини Всевишнього”, „сини Божі по благодаті Христовій” на 1800 великих і малих конфесій. І замість того щоб нести істинне судження Господнє – вчення смирення і любові, давати праведний суд „бідняку й сироті” (тим, що втратили зв’язок із Богом та гинуть у невірстві), - кожний з амвону своєї церкви провіщає: „Я (моя, і тільки моя конфесія, віра, лише моє розуміння) багатий, збагатів, і не потребую нічого…” Я сказав був: Ви – боги, і сини ви Всевишнього всі, та однак повмираєте ви (помрете духовно, перетворившись на „гроби пофарбовані”, упившись отруйним фарисейським вином гордої самозакоханості та агресивної егоцентричної нетерпимості своєї)…
стр.11 книги „Іще ніч”: Християнство, подібно праведному Ною, сотні років обробляло „землю”, „поле”. А поле, - читаємо в Євангелії, - це світ, це серця людські. І ніхто не наважиться заперечувати цю багатовікову й тяжку працю його! І насадило воно виноградник Божий – Церкву Христову. Але, отримавши плоди свого труда, впилось і лежить у своєму „наметі” (а точніше – в „наметах”: наметах різноманітних догматів і обрядів, канонів та хартій) п’яне і наге.
Заперечує буквальність Святого Писання, тлумачить його скрізь алегорично:
Євангеліє, як і усе Святе Письмо, книга насамперед духовна, а не історична. Тож трактувати означені події необхідно у першу чергу по духу, а не по букві…
А по духу Ірод – суть символ прийшлого, чужинського фарисейства, яке взяло собі владу й панує у Божих домах і сьогодні. Вифлеєм – духовно це церква, громади народу віри, в яких заховується „хліб” слова Божого. Немовлята – тут немовлята у вірі.
І побиває фарисейство, ретроградство, релігійний консерватизм отих „немовлят” у вірі мечем насильства й користолюбства. Побиває й донині…
6. Заперечує друге пришестя Христа у славі на хмарах у воскреслій плоті, алегорично тлумачачи відповідні слова Євангелія:
стр. 23: А як відбуватиметься прихід Христа у славі стосовно усієї Церкви, усього світу? … Спочатку Христос з’явиться як Слово (Слово Боже явлене по духу: чисте, вільне від покривала букви та фарисейської розчини гордині, ненависті та самозвеличення духовне вчення смирення). Далі Слово має стати плоттю. Містичною плоттю Христовою – воплотитися в тілі, в житті Церкви. А тоді ми й побачимо „славу Його, славу, як Однородженого від Отця”…
Цей процес другого приходу Христа у славі насправді уже іде, і свідченням тому є ця книга, що ви її зараз тримаєте у руках. Жниво достигло, і благословенна розчина смиренномудрості – чи подобається це книжникам та фарисеям від релігії, чи ні, - доконечно „сквасить усе тісто”, опромінить увесь світ, і побачать Ісуса навіть ті, хто подібно до „дихаючого грізьбою” Савла нині „проколюють” тіло Його войовничим списом агресії та нетерпимості. Христос вознісся в духовну, Небесну сферу у тілі. Іприйде Він так само у тілі – в тілі Церкви! Бо Він – Голова, а тіло Його – то і є Церква. Де саме прийде? В серцях людських, бо саме там криються „двері” в Царство Боже…
7. Заперечує богоданність догматів віри і необхідність їх для спасіння. Вважає їх ознакою обрядовірства, які заважають богоєднанню:
стр. 26 - 27: Не зупиняйся на шляху богопізнання: не „консервуйтеся”, не перетворюйтеся на соляні колони (сіль тут – консервант, символ духовної стагнації, зупинки розвитку). Чи не бачите, що на пропозицію Петра (згадайте гору Преображення) збудувати догматичні намети для Закону (Мойсея), Пророків (Іллі), та й Новозавітнього Вчення (власне для Христа) Господь навіть не відповів?! Чи не розумієте, що для того, аби зцілити паралізовану, мертву віру нашу (уздоровлення розслабленого), необхідно розібрати „покрівлю”, зламати дах цього „намету”, відокремлюючого нас від Бога? Бо ні через „двері” (офіційним шляхом простого виконання традицій та обядів номінальної церкви, що є суть обрядовірство), ні через „вікна” (вікна догматичного бачення, світогляд різних релігійних деномінацій, мертва буква теорії, власе догматизм) неможливо прийти до Ісуса, а значить і до спасіння…
Не слід прив’язуватися до старих форм боротьба за форми безплідна, смішна… Форма як зовнішність є випадковість, а випадковість минає, сама лише Істина пробуває навіки…
…Догмати Церкви належать до питань теорії. Містичні ж моменти християнського життя – до практики віри. І значною мірою вони є плодом саме емпіричного пізнання. А це якраз і є тим, що Церква називає Переданням.
8. Божественні нестворені енергії прирівнює до природніх космічних або вселенських:
стр. 28: І коли ми говоримо про освячення – то мова іде власне про акумулювання (накопичення у тому чи іншому предметі, у тій чи іншій речовині) високочастотної „вселенської енергії любові”. m=ET, - матерія є енергія, помножена на Волю Творця…
Молитва відкриває невидимі канали для перетікання Божественної, вселенської енергії Любові зі сфери Духу. А точкою концентрації цієї Енергії може бути як серце людське, так і предмети – посередники Божественної дії: освячені предмети (хрест, чаша євхаристії, сам „намолений храм”) або речовини (святе причастя, артос, свята вода).
9. Антиправославна еклезіологія, яка може призвести до утворення обновленської якоїсь псевдоправославної церкви:
стр. 30-32: Що є істинна Церква? Це зібрання праведників. Зібрання вірних, які знають Правду, і живуть за нею… Це ті „овечки Господні”, які є насправді у всіх дворах – у всіх конфесіях та релігійних деномінаціях. Це ті, хто „розжував” істину і, пізнавши її, йде цим „ясним та суворим шляхом” віри.
Де є істинна Церква? Власне я уже відповів на нього: овечки Господні є у всіх дворах! Але жоден з конкретних номінальних „дворів” не являє сьогодні собою істинну церкву… Жодна із номінальних церков, чи то традиційна, чи нетрадиційна деномінація, не може мати „монопольного права” на Христа… Але всі конфесії сьогодні в масі своїй насправді відійшли від Нього…
„Тоді, як хто скаже до вас: „Ото, Христос тут”, чи „Отам” („Тільки у нас спасіння, тільки ми володіємо істиною в останній інстанції!”, - лунає нині з амвонів та подіумів релігійного Вавилону), - не йміть віри.
Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда (прикриваючись хрестом і Словом Божим будуть проповідувати нетерпимість та ортодоксальний шовінізм, відкинувши за непотрібністю саму суть Вчення Смирення та Любові), що звели б, коли б можна, і вибраних (тобто не лише релігійних фанатів, але й тих, хто читає й знає букву Слова Божого, хто шукає Істину. Вибрані – це ті з покликаних, які усе-таки прийшли на „весільний бенкет” і сидять біля столу премудрості Божої).
Оце Я наперед вам сказав. А коли скажуть вам: „Ось Він у пустині” (в „юдейській пустині” бездуховності омертвленого догматизмом та обрядовірством, ретроградством та консерватизмом релігійного світу) – не виходьте; „Ось Він у криївках” (в невизнаних поки іще, новоспечених, нетрадиційних общинах), - не вірте!
Бо як блискавка вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу (блисавка – осяяння світлом Істини, воскресіння віри, прийняття Благодаті. Від сходу до заходу – від тих, хто тільки іще приходить до віри, до тих, які вже цілий день пропрацювали у винограднику Божому, віруючих „зі стажем”), так буде і прихід Сина Людського…
Потрібно додати, що цими словами дається шлях до руйнування Православ’я ізсередини, оскільки даються для самих православних християн ідеї, що вони повинні стати позаконфесійними і відкинути догматизм. А з віруючими з інших сект пропонується доктрина любові та смирення: прийняти їх такими, якими вони є. Це суто протестантська ідеологія в лоні Православної Церкви, причому спрямована на руйнування Православ’я, або перетворення його на якийсь Православний харизматизм.
10. - Неправославна антропологічна концепція. Тоді як всі святі отці вважали людину двохскладовою істотою – з душі і плоті, тут пропонується езотерична концепція складу людської природи;
- заперечення воскресіння Ісуса Христа у плоті;
- неправославний погляд на Рай, пекло, Небо і т.д.;
стр. 36: Після виходу з біологічного тіла душа людини продовжує життя у тонкому, ефірному тілі як дух в світі духів. Тут мається на увазі дух, який має душу та ефірне, духовне, тонкоматеріальне тіло, подібо до того, у якому являвся Господь учням після воскресіння Свого…
І як душі не бувають обсолютно чорними або білими, але завжди мають місце певні відтінки та напівтони, - так і обителі (тут – місця перебування духів у тонкоматеріальному світі) лише умовно можна розділити на Рай та пекло, Небо і піднебесся. Насправді границя між ними не є різко окресленою, але має певні проміжні стадії.
11. Викривлено розуміє і вчить про суд Божий і воскресіння людей:
стр. 50: Тимчасовий суд Божий здійснюється протягом усього земного життя людини. Це суд закону совісті, суд світла Христового в нас: таємниця, захована від віків і поколінь… І праведник судиться цим судом постійно. При виході ж з біологічного тіла відбувається остаточний (страшний) Суд для людини, після якого вона потрапляє у споріднене їй місце… Суд же загальний – суть Суд людства в історичному масштабі. Він відбуватиметься як Суд Світла Христового (як просвічення світлом Істини, Словом і Духом правди) на землі в масштабах усього людства. І немає ніякого сенсу повертати душі з неба на землю для якогось „повторного”, остаточного суду. Бо воскресіння в духовних тілах відбувається одразу по виході людини з грубофізичного її тіла. Цей вихід, цей перехід, це народження, це воскресіння в іншому, духовному, тонкоматеріальому світі і є насправді воскресінням в буквально-містичному значенні цього слова. Таким чином, архаїчно-буквалістична форма подачі догмату про воскресіння, та саме вчення про вихід мерців із гробів буквальних, постання померлих та з’єднання душ із фізичними своїми тілами є хибною, і суперечить духові Святого Письма!
стр. 69: …душі померлих не чекають всезагального Страшного Суду, як остаточного визначення своєї долі. Їхня доля визначається під час Суду приватного, на момент випробування Світлом.
12. Вчить про природність потрапляти до раю віруючих інших релігій, атеїстів, язичників:
стр. 51-52: Звичайно ж є! (така можливість) Бо в Господа „усі живі”… А що означає „живі”? „Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого…”. А Хто є Бог? І як пізнати Його? „Улюблені, - любім один одного, бо від Бога любов, і кожен (кожен!), хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов”.
Отже, кожен, хто піднявся до висоти досконалої ЛЮБОВІ, - є від Бога, знає Його. І кожен, хто йде святим і важким шляхом цього святого пізнання – шляхом СМИРЕННЯ, - є праведник. Він пізнає Бога якщо й не свідомо, не розумом, то „органом найвищого пізнання” – серцем, а значить номінально будучи прихильником інших релігій, язичником, навіть атеїстом – духовно вже є християнином навіть сам того не усвідомлюючи! Бо якщо він народився згори – то хай юридично він буде ким завгодо, фактично ж – християнин. І прийде час – пізнає Бога й розумом, якщо не в цьому світі, то у майбутньому.
стр. 109
Взагалі ця позиція є повним зруйнуванням православ’я.
13. Заперечення буквальності ряду ключових євангельських подій, зокрема події вигнання із Єрусалимського храму торгашів та міняльників:
стр. 91: Я далекий від думки, що Христос – Той, що Йому на ім’я Любов, Який „очеретини надломленої не доломить, і гнота догасаючого не погасить”, Який „…не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде Його голосу”, - з плямами гніву й піною на вустах бігав по Єрусалимському храму, шмагаючи на право й наліво худобу й людей. Мова тут, безумовно, про бич викривальної проповіді, бич язика, що його сплів із віршів Слова Божого Господь.
14. Виступаючи проти УПЦ МП він заперечує і необхідність дотримуватися Церквою святих канонів Православної Церкви.
стр. 67-71 книги „Іще ніч…”: Якщо церква, яка стверджує, що вона „канонічна”, буде дійсно суворо виконувати церковні канони, то в дуже короткий час вона просто розвалиться, як релігійна структура.
стр. 170 цієї ж книги: Канони ценркви у тому вигляді, як ми їх маємо сьогодні, значною мірою не відповідають уже реаліям сучасного життя, а тому насправді і не виконуються ні „канонічними”, ні так званими „неканонічними” церквами. Таким чином давно уже назріла необхідність переглянути Канонічне право православної церкви та внести в нього зміни у відповідності до вимог часу.
15. Порушує троїчність самосвідомих Божественних Осіб, вводить ще якусь загальну Божественну Самосвідомість, від Якої беруть свою самосвідомість Божественні Особи. Змішує особисті властивості з сутнісними.
стр. 72-75: Оскільки Бог по самій Сутності Своїй є увесь Свідомість, і Думка, і Самосвідомість, - то й кожне з Цих троїстих проявів Його як Бога Єдиного має самосвідомість, а отже, кожне – є Лице (Особа). Але Самосвідомість ця насправді є єдиною Самосвідомістю Сущого – нероздільною, хоча й не злита, як трилисник конюшини або клену.
Ці та подібні думки можна знайти в іншій книзі отця Олега Медведенка під назвою „Іще ніч”… де він пропонує тлумачення віршів Старого та Нового Завітів невластиво для православної екзегетичної практики, порушуючи при цьому православні богословські та космогонічні засади:
стр. 8, 18, 20, 23, 24, 26, 37, 38, 50, 67, 81-83, 98, 103, 106, 108, 110-116, 126, 138-140, 154, 165, 169,
Газета „Наша віра” на стр. 2 опублікувала статтю отця Олега Ведмеденка про сенс життя. Там висувається ідея якоїсь вселенської енергії добра, життя, любові (езотерична космогонічна концепція), натомість православне богослів’я говорить про нестворені Божественні енергії (які не є космічними, або вселенськими).
Також пропонується ідея, що момент Істини прийшов саме сьогодні, також саме сьогодні прийшов час пізнати мету, шлях та засоби існування і навіть духовного воскресіння та прозріння. Очевидно, отець Олег має на увазі причиною його власну діяльність. Хто його слухає, той і воскресає. А ми ж думаємо, що Христос є шлях, Істина і Життя, і відкрив шлях до богопізнання ще під час Свого Першого Пришестя.
Аналіз проведено єпископами
Іоаном Черкаським і Чигиринським та Нестором Тернопільським і Бучацьким
Посадім любові квіти
На життєвій ниві:
Хоче всіх Господь зустріти
На шляху правдивім!