Ці парубки продають свій автосервіс. І мали шалену недовіру до порад кожного, хто не був дотичним до їхньої "особливої" та "вельми специфічної" справи. Навіть мої коментарі помилок у цей день важили замало та не справляли аніякого враження. Потім раптом все чомусь налагодилось. Лише наступного дня замовник тренінга припустився відвертості:

- Вони на перерві дуже бурхливо обговорювали один ваш вислів. І за цим одноголосно погодились, що ви маєте рацію.

- То що ж я тоді вимовив?

- Щось отаке: "Коли двигун кипить, то балансування коліс та регулювання развалу та сходження є справою другорядною". Після цього вони отямили, що їхня нездатність чути та помічати співрозмовника перетворює решту інших намагань на дурні дрібниці...

Я це ледь пригадав. Саме отак майже випадкові слова роблять у спілкуванні значно більше, аніж решта зусиль...

Світ має трохи збочене сприйняття читання. Люди ставляться до цього як до розваги та відпочинку. Багатьом бракує сприйняття читання, як роботи.

Якщо лікар перестане читати, то за півроку прийде дискваліфікація. Але й представники решти фахів та галузей мусять сприймати читання, як ту роботу над власною кваліфікацієї, котра мусить тривати все фахове життя і припинитися просто не може.

Робота - це не задоволнення. Це сморід спітнілого тіла, це втома, це робочі мозолі та виробничі подряпини...

Проте треба ще знайти можливість ефектної гри на тлі тих, від кого ллється лавандове амбре та хто самого себе так не перевантажує...

Я нарешті набрався сміливості та нахабства. Оголосив:

- До наступних вихідних мені потрібна ще п'ятниця. Хочу поїхати ввечері четверга та повернутися в понеділок зранку.

Вона нагадала:

- Але плани такого не містили.

Я захищався:

- Я працюю ночима. Кожен рік лише одна вільна неділя. А зараз мандри мене просто закатували.

Вона погодилась.

З Роботою домовитись можна. Моя Робота відпустила мене на зайвий день.

До понеділка, шановні! А ці дні можна погортати оце:

Украiнською мовою:

Головний сайт - dere.com.ua
Facebook - Олександр Деревицький
"Живий часопис" - deretoria
Твiтер - derevi

На русском языке:

Главный сайт - dere.kiev.ua
Facebook - Александр Деревицкий
"Живой журнал" - notar
Твитер - deretoria
Доступ в закрытый жж - "Начала продаж"
Доступ к предпоследней книге - "Управление переговорным темпом"

У нас може боліти все - руки, ноги та навіть тулуб. У сенсі попередження про негаразди людський організм є дуже досконалим.

Але людям бракує нагадувань про ті негаразди, котрі кояться в їхніх навичках та техніках спілкування. Єдиний сурогатний замінник такої системи - тренінги продажу. Після тренінга починає боліти совість, спогади, самосприйняття і все це наполегливо нагадує про необхідность вдосконалення.

Для кого цей допис є недоречним - вибачайте... Але якщо вас цікавить, що про вас пишуть у мережі, то послухайте.

Не деяких пошукових системах (наприклад, на Яндексі) можна задати для пошуку своє призвище, а потім підписатися на читання rss-втілень результатів такого пошуку (наприклад, за допомогою гугл-рідера). Тоді кожен день ви з більшим чи меншим задоволенням зможете читати новини про самого себе.

Але ж ви розумієте, що так можна відстежувати не тільки власне прізвище, але й імена потенційних клієнтів, цікавих для вас фірм та подій тощо...

Так-так! Саме такими словами з мене витягали знижку:

- Зробіть нам знижку за те, що нам буде приємно! Вас збагатять наші позитивні емоції!

Так, такий підхід є несподіваним. Тож несподіваною була й моя відповідь:

- Вам на тренінгу приємно не буде. Ми отямимо, що ваші хлопці анічого в словах клієнта не чують, а за дві хвилини вони це непочуте вже й не пам'ятають. А ще - вони не думають. Вони не думають, бо нічого не почули та нічого не запам'ятали. Вам на тренінгу стане лячно та моторошно. Якби я був садистом, то за таке "видовищне задоволення" відпрацював би навіть безкоштовно. Але я не садист. Тому за якість того трилера, котрий нас із вами очікує, ще за тиждень міркувань доведеться заплатити вже на двадцять відсотків більше, бо я завершу продаж свого осіннього календаря та підсмикну ціни нагору...

На цьому тренінгу я не витримав. Дістав гроші. Попросив учня:

- Там під будинком склянка "Преса" з газетами. Можете піти та на сто гривень набрати тих газет, котрі вам добре відомі?

- Нема проблем!

Потім ми довго (з півгодини!) вивчали заголовки. Потім отакий виновок зробили самі учасники тренінга:

- Журналісти вивертаються назовні, аби лише привернути увагу до свого буденного тексту. Вони намагаються будь-якою ціною зробити цікавим заголовок і до яскравості заголовка потім тягнуть і весь свій текст.

Тоді тренер запитав:

- В наших іграх у купівлю-продаж ви вже другий день катуєте мене банальними пропозиціями. Жоден із вас не спробував зробити свою пропозицію цікавою. Чому ви не помічаєте тієї чудової школи цікавості, котру містять газетні шпальти? Чому вас слухати нудно так само, як і прем'єр-міністра?! Він не є цікавим, але ж подивіться - як деякі цікаво про нього пишуть!

Кожен із нас контролює коло своїх інтересів. Якщо щось в це коло не лізе, то ми це "щось" тим чи іншим чином іґноруємо.

Таке враження, що сьогодні значно поширшало коло тих, в коло чиїх інтересів не лізе особистості з владних кіл. Це, мабуть, є важливою загрозою для держави - іґнорації громадян...

- Ми з вами вчора пила каву. Ви гаряче наполягали на тому, щоб я не переймав вашого права розрахуватися. Але сьогодні ви раптом лізете в мою кишеню. Адже це саме замах на її вміст. Як ви так рішуче змінилися? Прошу, ви просто отямте, чим є ваше питання про знижку. Адже ви хочете з мого гаманця витягти мої гроші. Давайте краще забудемо про цю випадкову примху!..

Психологічний портрет - це завжди оцінка. Навіть - це є оцінкою з огляду на власні еталони та репери. Але значно гірше, що це намагання узагальнити чиюсь неповторну персону. Порівняти її, унікальну, з кимось цілком випадковим!

Ми з нашими реперами та еталонами, дійсно, є випадковим виміром нашого співрозмовника. Аби ігнорувати її особливості - на це треба мати якісь особливі права.

Найтяжчий злочин побудови психологічних портретів - узагальнення нашого власного сприйняття. Цим ми роззброюємо самі себе - робимо значно вужчим власний спектр сприйняття світу...

Архів блоґа  | rss    

Будемо рятувати продаж
або хай все горить
синім полум'ям?