This version of the page http://www.day.kiev.ua/11239/ (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2011-05-31. The original page over time could change.
Невже не впізнаєте? /ДЕНЬ/
Вхід | Реєстрація
Головне за день:       
Світ сьогодні відзначає день без тютюну
Вт. 31 травня 2011
Щоденна всеукраїнська газета
E-mail підписка | RSS
Афоризм «Дня»
Не вдалося раз? Спробуй знову, тепер невдача буде кращою.
Томас Бекет, англійський церковний і політичний діяч
Головна | Поточний номер
1-а сторінка
День України
День планети
Подробиці
Економіка
Суспільство
Культура
Тайм-аут
| Сторінка головного редактора | Фотоконкурс
ХІІI Міжнародний фотоконкурс «День 2011»
Умови фотоконкурсу «День-2011»
Анкета учасника
| Фотосезони «Дня»
«Моя мама»
«ВусоЛапоХвіст»
«Українське Різдво»
«Мелодії осені»
«Фото – Літо-Літо-Літо!»
Весна on-line
«Фото із Зимою на згадку»
| «Фотосесія читачів «Дня» | Тop-net | Потрібна допомога
Пошук 
розширений пошук
Оберіть мову: Русский :: Українською :: English
№64, четвер, 8 квітня 1999
Культура Tweet
Текст повідомлення редактору:
Вкажіть Ваше ім'я:
Вкажіть Ваш email:
Вкажіть символи на зображенні:
Закрити X

Невже не впізнаєте?

Ігор ПОМЕРАНЦЕВ, спеціально для «Дня», Прага

Нещодавно я вийшов у ефір з передачею про радіоглушіння. Мій співрозмовник, литовський радіожурналіст і депутат сейму, автор книги Jamming («Глушіння»), розповідав мені і слухачам про цей немузичний акомпанемент «холодної війни». Чесно кажучи, я давно хотів зробити передачу «Людина, котра мене глушила». Але і цього разу не вийшло. Литовський колега дав мені московські телефони ветеранів глушіння, і я спробував додзвонитися до них. Анатолія Степановича Батюшкова в Держкомзв'язку я не застав: він відпочивав у санаторії. Але з генеральним глушителем ефіру, нині пенсіонеркою Наталею Євгенівною Крестьяніновою я поговорив. У передачі брати участь вона відмовилася: домашні турботи... давно не при ділі... онуки. Може, я вибрав у розмові з нею неправильний тон? Може, варто було звернутися щиріше: все ж нас роками зв'язувала, можна сказати, спільна справа. Так, треба було привітатися, а потім сказати: Наталю Євгенівно, не впізнаєте? Ні? Це Ігор. Який Ігор? Ігор Померанцев. Невже не пам'ятаєте? Ну як же, я вийшов уперше в ефір 78-го, ще в Мюнхені. А на частотах Бі-Бі-Сі теж не пам'ятайте? Ні? Ну що ж, вибачте. Розумію, відірвав. Так-так. Звичайно.

Так би треба було поговорити. А я навіть не спитав, скільки внуків, як звуть, як вчаться, чи є у них улюблені предмети. Не спитав. А передзвонювати незручно.

Інші матеріали цієї шпальти:

  • Цукати з дорогої скриньки
  • «Трубний» глас у підреставрованій пустелі
  • Коротко / КУЛЬТУРА

Коментарі читачів:

Ви не авторизовані!

На сайті публікуються коментарі тільки від зареєстрованих користувачів. Будь ласка, введіть свої реєстраційні дані.

Якщо Ви ще не є зареєстрованим користувачем, будь, ласка, зареєструйтеся тут.

Логін:

Пароль:

  Фоторепортаж
«Книжковий Арсенал»: формат, гідний Книги

Обговорюємо

Читацька п'ятірка

  • Націоналізм: чим він є — злом чи добром?
  • «День» і львівські ініціативи
  • Iз любов’ю до Галичини
  • Ми можемо нагодувати увесь світ
  • «Україна схиляє голову...»

Останні новини

10:42 Суспільство
Понад 70% українських студентів не бажають жити на батьківщині
10:36
Сьогодні – Міжнародний день блондинок
10:28 Фінанси
"Нафтогаз" просить із бюджету ще 20,5 мільярда
10:19 Медіа
У Харкові заснували конкурс журналістських робіт
Всі новини
 

Опитування

Яким онлайн-джерелам інформації ви особисто найбільше довіряєте?
Голосувати
Результати
 

Архів "Дня"

Свіжий номер

 


[%bottom_html_2010 %]