За визначенням універсального електронного словника, "адміністратор" – це розпорядник у закладі чи організації, спеціаліст з обслуговування баз даних інформаційних систем. Ще одне, більш конкретне, визначення: "адміністратор бази даних" – особа, що відповідає за визначення вимог до бази даних (БД), її проектування, реалізацію, ефективне використання та супровід, включаючи управління обліковими записами користувачів БД та захист від несанкціонованого доступу. Ще однією важливою функцією адміністратора є підтримка цілісності бази даних.

На відміну від адміністратора, директор виконує функції іншого характеру. У перекладі з латинської мови "директор" – це той, хто спрямовує, керівник і провідник. Традиційно ця посада є найвищою у ієрархії організації і дозволяє самостійний вибір стратегії розвитку як компанії, так і функціонування систем. Виходячи з даного визначення, дана посада не передбачає втілення самим директором нововведення, реорганізації або забезпечення технічного боку процесу; або навіть ведення бази даних. Ще детальніше – директор не буде власноручно встановлювати матеріально-технічне оснащення, під’єднувати його до централізованої системи та зачитувати правила користування обладнанням під час навчальних лекцій. Виглядає трохи перебільшено, але яскраво ілюструє те, про що піде далі.

На конкретному прикладі ми розповімо про низку обов'язків організацій, які відповідають за ведення Єдиних та Державних реєстрів. Одна з них - Державне підприємство "Інформаційний центр" (Держінформ’юст) Міністерства юстиції України є адміністратором Єдиних та Державних реєстрів (згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 14 липня 1999 року № 1271). Вищезгадані реєстри входять до інформаційної мережі самого Міністерства юстиції України (Мін'юсту). Міністерство особисто є держателем (тобто директором і власником, можна сказати) даних реєстрів (згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. № 1577). Якщо зобразити розподіл обов'язків схематично, вийде, що держатель (тобто, директор у нашому випадку) :

• готує нормативно-правову базу для функціонування реєстрів;
• розробляє організаційні і методологічні принципи ведення Єдиних і Державних реєстрів;
• здійснює безпосередній контроль над дотриманням порядку ведення баз даних реєстрів у підпорядкованих Міністерству органах і установах.

Фактично, цим переліком і обмежуються функції Мін’юсту у справі ведення реєстрів. Звідки робимо короткий висновок, що у посадові обов'язки жодного з працівників вищезазначеного міністерства не входить: створення програмного забезпечення для функціонування системи реєстрів, проведення навчальних класів з користування реєстрами і безпосереднє надання інформації на вимогу у будь-якому вигляді. Ці обов'язки, а також кілька інших, ніколи не входили і не входять до компетенції Мін’юсту. Він створює підґрунтя, а не проектує систему бази даних для подальшої роботи у ній.

Головною діючою особою у обслуговуванні безпосередньо баз даних є Держінформ’юст (на правах адміністратора). Так, між поняттям "адміністратор" та Держінформ’юстом ставимо знак рівності. Тому лише спеціалісти підприємства можуть забезпечувати захист і збереження інформації у базі даних Єдиних та Державних реєстрів; тільки уповноважені на це особи ДП "Інформаційний центр" мають право надавати доступ до реєстрів фізичним та юридичним особам і надавати необхідну інформацію (у вигляді інформаційних довідок та витягів). Одна з головних функцій,така, як забезпечення технологічного та технічного супроводження програмного забезпечення реєстрів, теж знаходиться у компетенції адміністратора. На адміністратора також покладено відповідальність за організацію програмного забезпечення реєстрів. Держатель-Мін’юст до цього процесу не має жодного відношення.

Також важко собі уявити, що державні діячі можуть одночасно здійснювати господарську діяльність, а суб’єкт господарювання виконувати функцію, наприклад, Прем’єр-Міністра – це заборонено законодавством, більше того, у цьому немає ані здорового глузду, ані сенсу.

Саме з цих причин надано можливість органам державної влади і місцевого самоврядування для виконання технічних, економічних, тобто господарських функцій створювати окремі суб’єкти господарювання. Так, держава і її органи мають безпосередній вплив на роботу господарчих одиниць, але не можуть підміняти одне одного.

Законодавство дає таке визначення Підприємству:
«Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.» _[1]

Познайомимось із «компетентним органом державної влади»:
«Органи державної влади – складова частина державного механізму, наділена владними повноваженнями, обсяг яких визначається Конституцією України та законами. Діяльність органів державної влади забезпечують посадові та службові особи, які працюють на професійних засадах, можуть здійснювати юридично чинні дії та мають спеціальний статус державного службовця.

Організація та діяльність органів державної влади здійснюється за принципом народного суверенітету, одним з елементів якого є поділ державної влади на законодавчу (здійснює Верховна Рада України), виконавчу (Кабінет Міністрів України, міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації), судову (Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції - Верховний Суд України, місцеві суди). Окреме місце в системі органів державної влади займає Президент України та органи прокуратури». _[2]

Адміністратор Єдиних та Державних реєстрів, яким є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, несе усю відповідальність за цілодобове функціонування інформаційно-технічного комплексу реєстрів, Держатель - за розроблення та затвердження правил роботи з реєстрами, реєстратори та користувачі - за правильність та вірогідність наповнення бази даних реєстрів.

Отже, Держатель Єдиних та Державних реєстрів (Мін’юст), адміністратор реєстрів (Держінформ’юст), реєстратори та користувачі мають чітко розмежовані функції. Законодавство офіційно розрізнює дані функції і не передбачає взаємозамінності тих, хто їх виконує.

Тому, можемо лише підсумувати, кесарю – кесареве…

Прес-служба
ДП "Інформаційний центр"