Країни Латинської Америки входять до складу Міжнародної спілки Латинського нотаріату, який об'єднує більш, ніж 60 нотаріатів з більшості континентів. З 1948 року (рік заснування Спілки у Буенос-Айресі, Аргентина) нотаріус, згідно системі Латинського нотаріату, виступає у якості незалежного представника держави; так само він несе відповідальність за будь-які вчинені нотаріальні дії. Перша система з інформацією про земельну власність та реєстрацію земельних наділів у Латинській Америці з'явилася у 1824 році. Її затвердила Топографічна Комісія провінції Буенос-Айрес, республіки Аргентина.

Взагалі у країнах Латинської Америки реєстри, в першу чергу, залишаються в руках державних закладів. Приватний сектор має право брати участь лише у процесі поновлення картографічної інформації та інформаційних систем, але не у адмініструванні реєстру. Для прикладу, муніципалітет Гвадалахари (Мексика) зробив порівняльний аналіз витрат, у результаті якого дійшов висновку, що управління реєстром силами держслужбовців та на своєму власному обладнанні економить (приносить прибуток) 50% капіталовкладень, що підтвердилось протягом року з моменту введення даної системи в дію.

Незважаючи на позитивні результати від подібних проектів, що повністю були розвинуті силами державного управління, приватний сектор також береться до уваги.Особливо, коли йдеться про хвилю приватизації, що сколихнула Латинську Америку в кінці 90-х - на початку 2000-х років. Наприклад, телекомунікаційні компанії, компанії з забезпечення населення водою та електроенергією постійно потребують актуальну інформацію так само, як і громадські заклади. Їхній спільний інтерес у підтримці бази даних є хорошим мотивом для співпраці комунальних підприємств з реєстраційними бюро. _[1]

Оскільки більшість країн Латинської Америки були колоніями Франції, Іспанії, Португалії, - вони зазнали впливу правових систем цих країн (в основному, наполеонівська система). Але їх не можна віднести до країн виключно з романо - германською правовою системою. Значний вплив вчинило американське конституційне право. На даній території будь-яка угода з нерухомістю здійснюється реєстраційною системою, підконтрольною державним органам. Для прикладу: ця система надає законну силу договорам з відчуження нерухомості лише у тому випадку, коли такі договори укладені за посередництвом нотаріуса або судді.

В Еквадорі (до 1991 року точно) та у Гватемалі довгий час існувала державна реєстраційна система з платним нотаріусом. У випадку з Еквадором, реєстраторів по кожному сектору призначав Вищий Суд. У Гватемалі, до періоду перевороту у 1993 році, реєстратор призначався президентом. У Еквадорі ще раніше, до 1990-го року, взагалі не існувало національного закону про кадастр. Хоча, не було жодного ефективного постійного методу або процедури розвитку кадастру. У противагу до таких країн, як Венесуела, де в кожному місті є відділ запису актів цивільного стану, у Гватемалі було лише два таких централізованих відділи _[2]

У кожній країні є свої реєстри і специфіка розвитку подібних реєстраційних систем.
Аргентина. Володіє Реєстром нерухомого майна. Під час реєстрації покупець отримує справжній та повний документ на право власності, що має силу у відношенні третьої сторони. Зазвичай, плату за реєстрацію вносить покупець. У нотаріуса є лише 45 днів для реєстрації передачі прав на власність. На цьому етапі документ на право власності може бути використаний як застава, або ж сама власність може бути перепроданою.

У 2008 році в Аргентині з'явився Державний Реєстр торгівлі міста Буенос-Айрес (про що було опубліковано в "Офіційній газеті Буенос-Айресу" від 11 листопада 2008 року). Цей новий Реєстр замінив Національний Державний Реєстр торгівлі, який залежав від Федерального уряду країни, і який зараз є відповідальним за такі самі функції у Буенос-Айресі.

Державний Реєстр міста Буенос-Айрес функціонує як незалежний суб'єкт (підрозділ) і є підконтрольним Міністерству юстиції. До даного реєстру вноситься інформація про:

• торгівлю, згідно з функціями та сферою охоплення, встановленими законодавством
• контроль над юридичними особами, такими, як компанії, суспільні об'єднання, фонди, за умови, що вони мають доміціль у місті Буенос-Айрес
• контроль іноземних компаній, які вчиняють діяльність згідно з їхніми корпоративними цілями, засновують філіали, агенції або інший тип постійного представництва у Буенос-Айресі.

Під контролем Національного Державного Реєстру торгівлі все ж-таки залишаються:

• Національний Реєстр компаній, що мають долю участі в акціонерному капіталі
• Національний Реєстр іноземних компаній
• Національний Реєстр об'єднань та фондів
• Дозвіл та контроль над капіталізацією компаній.

Мексика. Країна спирається на норми цивільного права, які успадкувала від Іспанії. В першу чергу це стосується ведення Реєстру земельної власності (Land Property Registry).
У Мексиці є також Федеральний Державний Реєстр торгівлі. Будь-яка комерційна організація країни повинна бути зареєстрована у цьому реєстрі.

Даний Реєстр :

• підтримує державні записи про торговців, так само, як постанови і події, що мають відношення до торговців, так само як і інформацію, що вимагається за законом і дозволена, згідно з законодавством. Реєстр використовується з метою отримання, зберігання, утримання, відтворення, адміністрування та передачі даних, визначених законом та постановами про публічний доступ
• управляється Міністерством економіки через посередництво Головного Управління торгівельної нормативності
• особи, які відповідають за функції Реєстру (централізовано та локально) є держателем реєстру (комерційний реєстратор) і є довіреними представниками від уряду
• база даних реєстру є власністю Федерального уряду Мексики.

За оцінками 2007-2008 року у Мексиці сталися значні реформи у нотаріальній діяльності, зокрема у реєстрації прав власності. Перш за усе, відбулося уточнення рівня нотаріальної платні, а державний реєстр набув цифрового вигляду. Нотаріальна система Мексики є важливою частиною у процесі реєстрації прав власності у Федеральному окрузі (Мехіко сіті). На дану систему покладена відповідальність за внесення протокольних записів про придбання, підрахунки, утримання, сплату податків та реєстрацію у Реєстрі. Багато реформ були проведені з метою спрощення робіт нотаріусів та скорочення часу реєстрації.

Згідно з новими умовами кожна юридична дія має таку саму вартість у Мехіко, не залежно від того, юридична або фізична особа робить цю дію. На практиці така сплата залежить від вартості угоди; нотаріуси можуть встановити ціну, залежно від ціни їхніх послуг. Проте, перехід на цифровий формат є найвагомішою реформою за останні роки. У результаті цього, з'явився швидкий та прозорий доступ до інформації про права власності.

З поступовим розвитком реєстраційної системи у даному регіоні, у країнах Латинської Америки стався ряд реформ (за даними Групи Всесвітнього банку). А саме, - за 2008-2009 роки:

Аргентина ускладнила реєстрацію власності: країна увела обов'язкову декларацію на всі угоди, сума яких (згідно з річним звітом) перевищує $ 300 000.

У Перу процес реєстрації прав власності став легшим, завдяки електронній обробці даних та онлайновому зв'язку між податковою інспекцією і нотаріусами. Такий зв'язок спрощує сплату муніципального податку.

Суринамі. У країні ускладнюється процедура реєстрації земельної власності. Уведено нові вимоги до оцінки власності, щоб забезпечити правильну сплату податків з реєстрації землі. Це, у свою чергу, збільшує вартість самої процедури та час, потрібний для реєстрації власності.

Уругвай. У країні прийняли закон про неплатоспроможність, націлений на підтримку проблемних (у фінансовому плані) компаній. На основі даного закону, підприємства виводять у ряд таких, що функціонують. Нова процедура полегшує передачу прав на власність, але згідно з новим законом, переважне право має місто Монтевідео. За період 2008-2009 років загалом процес реєстрації власності став складнішим.

Поступово кожна з країн Латинської Америки комп'ютеризує свою реєстраційну систему. Окрім цього, спрощується процедура реєстрації прав на володіння майном. Як приклад, Ямайка стала першою з країн Латинської Америки та країн Карибського басейну, що запровадила новий закон у травні 2008 року. Згідно з цим законом, податок від вартості власності, під час передачі її, зменшується з 7,5% до 6%, гербовий збір під час передачі прав на власність - з 5,5% до 4,5%. Вартість, що сплачується під час передачі прав власності впала з 13,5% до 11%.

Гондурас у 2005 році увів реформу, що дозволяла кожному підприємцю мати он-лайн доступ до даних з реєстру прав власності на майно. У Сальвадорі в 2006 році відбулася реформа у галузі нотаріату. Внаслідок цієї реформи реєстраційна система країни стала повністю електронною (комп'ютеризованою). Як результат, кількість днів, потрібна для реєстрації власності зменшилася з 52-х до 33-х. Так само, одна з країн Європи, Португалія, комп'ютеризувала свою систему в 2007 році. Це вдвічі скоротило тривалість реєстрації: з 81 дня до 42х днів. _[3]

Більшість кадастрових систем у країнах Латинської Америки у середині 2000-х років реєструвала три види даних про власність, наслідуючи традиційну економіко-матеріально-юридичну модель: економічне значення, місце розташування та форма ділянки. Крім цього, до реєстру вносилися дані про правовідносини, що утворилися між власністю та власником, або орендарем. Однак, у латиноамериканських країнах вже давно відчутний значний інтерес до користування багатоцільовими інформаційними системами.

З початку 2000-х років міжнародні організації, такі, як Світовий банк, Інститут Лінкольна та американські університети співпрацювали з основною метою: покращити реєстраційні системи країн Латинської Америки. Вищезазначені організації підтримували освітні програми, академічні події та конкретні проекти з метою втілення систем земельної реєстрації, що містять достовірну та оновлену інформацію. За словами Дієго Альфонсо Ерба, з Universidade do Vale do Rio dos Sinos (Бразилія), - перехід до багатофункціональної реєстраційної системи (кадастрів) триває, зміни будуть внесені шляхом детальної перевірки відповідного законодавства, внесення більшої кількості форм доступу користувачів, більш тісної співпраці приватних та громадських організацій, котрі створюють та використовують дані з кадастру. Також шляхом застосування сучасних міжнародних стандартів. Місцеві реєстраційні системи країн Латинської Америки стануть поступово ще ефективнішими та ціннішими, якщо вони будуть постачати інформацію, завдяки якій буде йти розвиток проектів, орієнтованих на основні соціальні проблеми, такі, як землеуправління та розподіл земель, що знаходяться у запустінні.

Можна дійти висновку, що країни Латинської Америки вже давно не є ізольованим регіоном. І, перш за усе, вони орієнтуються на світовий ринок, на підвищення конкурентоздатності економік своїх країн. Результатом цього стала модернізація реєстраційних систем. І в першу чергу реєстрів прав власності на землю.

Прес-служба
ДП "Інформаційний центр"