На території Франції податок на нерухомість був введений у кінці 18 сторіччя (1790 рік). Ввели його у вигляді податку на недобудоване житло.^[1] З плином часу податок змінював свою форму. Більш детально про податок у Податковому кодексі Франції (розділ 2, ст. 1380-1391Е; 1393-1398А; 1399-1406 ^[2]).

Єдиний податок на нерухомість є нефіксованим податком. Він сплачується щорічно на нерухомість, яка перебуває у приватній власності. Сума податку не залежить від місця проживання власника, місця розташування та типу нерухомості. Податок стягується в обох випадках: коли у будинку мешкає сам власник, так само як і коли будівля здається внайми. Накладається він на загальних засадах місцевими та регіональними радами, радами департаментів і йде на фінансування місцевих служб.

Вирахування податку

Сума податку вираховується місцевою радою, але сам розрахунок та збір здійснюється податковим органом, підконтрольним уряду. Базис для нарахування податку дуже схожий на той, на підставах якого нараховується податок на проживання. Цим базисом є номінальна рента, яку можна було б дати за об’єкт на відкритому ринку, зважаючи на розмір та місце розташування об’єкту. Ця сума може не мати стосунку до фактичної ренти, оскільки номінальна орендна вартість встановлена ще у 1970 році. Власник не може встановити номінальну орендну вартість, яку бере за основу податкове управління, розраховуючи її з податкового сповіщення (вартість у ньому не вказана). Щоб отримати розрахунок, треба звертатися до Служби земельного кадастру.

За умови купівлі житла, майбутній власник має детально вивчити суму податку у реквізитах об’єкту нерухомості. Продавець або агент можуть надати копії нещодавніх податкових сповіщень (avis d’imposition) для детального вивчення. Загальна порада: треба бути уважним у відношенні суми, виставленої у квитанції: загальна сума може бути меншою з причини рівня прибутку попереднього власника або з інших обставин.

Деякі місцеві ради виписують окремий рахунок за вивіз сміття (taxe d’enlèvement des ordures ménagères (TEOM) ), що надсилається разом з квитанцією про сплату податку на нерухомість ( taxe foncière). У тому випадку, коли сума податку за вивіз сміття не стягується, послуга фінансується із загального бюджету.

Зазвичай, рівень податків є вищим у містах, ніж у сільській місцевості. Сума щорічного платежу місцевих податкових органів значно відрізняється, тому підрахувати середній щорічний рівень податку майже неможливо.^[3] Але: у середньому, за 2009 рік місцевий податок на нерухомість у Франції зріс на 6,1%. І це найбільше підвищення рівня за останні 10 років. У великих містах рівень зріс ще більше, у середньому – на 8%. Якщо взяти конкретну місцевість – цифри є ще більш вражаючими: для резидентів Ніцци він зріс на 17,7%, у Аржантейї – на 17,8%, у Греноблі – на 17,1%, у місті Мец – на 15,1% та у Монпель’є – на 13%. Лише деякі місцеві ради, у Екс-ан-Прованс, Тулоні та Реймсі не підвищували податкову ставку. Згідно з аналізом ситуації, середній сукупний рівень податку на проживання та податку на нерухомість у 2009 році склав €1502.

Французький щотижневик "Capital" ("Капіталь") провів аналіз 340 селищ та міст Франції. За результатами аналізу основної міської частини, середній рівень місцевих податків знаходиться на відмітці у €1583, і становить 5.4% зростання. Найменша сплачена сума податку становить €872, найбільша - €2616.

Одна з причин підвищення рівня податку – це зменшення податку під час стягнення держмита (гербового збору) на момент продажу об'єкту нерухомості. Прибуток від гербового збору становить значний процент у загальній статті прибутків місцевих рад; через що продаж нерухомості у Франції скоротився близько на 30% за останні роки.^[4]

За правилами обкладення податком, податкове сповіщення (avis d’imposition tax foncière) надсилають протягом третього кварталу року з кінцевою датою сплати податку. У даному випадку є можливість обрати помісячну або щорічну сплату прямим дебетом ( списання суми податку з рахунку власника, згідно зі спеціальним договором з банком ).

Податком на нерухомість обкладається житлова, комерційна, промислова або задіяна з професійною метою нерухомість. Так само об’єктом оподаткування є земля, щоправда, у меншому обсязі; будівлі сільськогосподарського призначення позбавляються від обкладення податком. Якщо йдеться про засадження лісистої місцевості, тоді застосовується низка пільг.

У випадку, якщо власник продає об’єкт нерухомості протягом року ( за який він зобов’язаний сплачувати податок) укладається угода з новим власником про розділення суми витрат. Така угода увійде до змісту основної угоди купівлі-продажу.

Якщо мають місця масштабні перепланування (покращення стану житла), хазяїн зобов’язаний повідомити про це місцеву податкову службу, з метою переоцінки об’єкту. Так само, як і у випадку з новою будівлею. Необхідні форми можна отримати у місцевій мерії (mairie) або зв’язатися з податковим відділом (Centre des impôts fonciers), що відповідає за місцевий податок на нерухоме майно, протягом 90 днів після підпису акту прийому об’єкту із завершеним будівництвом. У випадку з новими спорудами, треба заповнити форму "Н1". Якщо було зроблено досить значні покращення у будинку, необхідно заповнити форму "IL6704".

Майно, що не обкладається податком

Не підлягають обкладенню податком нові будівлі, добудови та перебудови об’єктів у сільській місцевості. Податок не накладається протягом двох років, за умови, що податкові органи були інформовані про вищезазначені роботи протягом 90 днів до закінчення робіт.

Має місце також часткове (у розмірі 50%) або повне позбавлення від сплати податку, терміном на 5 (п’ять) років, за нові будинки, споруджені за технологією раціонального споживання енергії. Стандарти такої технології є значно вищими за норми, що давно існують у країні. Але з приводу даного варіанту треба навести довідки у місцевих податкових органах.

Місцева влада може позбавити від сплати податку власників старих будинків, що провели необхідні роботи з раціонального використання енергоресурсів. Такі умови застосовуються лише до об’єктів, зведених до 1989 року і за умови, що витрати (за виключенням вартості робочої сили) за попередній рік перевищують €10,000, або €15,000 у сумі за три попередні роки. Пільги зі сплати податку складають від 50% до 100% на 5-річний термін. Більш детально можна ознайомитися з інформацією у розділі "Фінансова допомога за енергозбереження власниками приватних будівель".^[5]

Власник об’єкту нерухомості, котрий не може здати її в оренду, або проводить там ремонт (і об’єкт вважається непридатним для проживання) теж отримує податкові пільги. Будинок повинен бути непридатним для проживання або вільним (з інших причин) як мінімум 3 (три) місяці, враховуючи усі спроби здати його в оренду. Необхідно надати докази спроб здати в оренду або робіт, що проводяться. Якщо буде доведений факт, що плата за проживання є завищеною власником або житло придатне для проживання і пустує, податкові пільги не надаються.

Пільги зі сплати податку

Пільги надаються:

• особам, вік яких перевищує 75 років на 1 січня, за умови, що вони задовольняють критерії рівня прибутку;
• зареєстрованим особам з обмеженими фізичними можливостями, не залежно від віку, які отримують виплату з інвалідності для дорослих ( l'allocation aux adultes handicapés (AAH));
• oсобам, вік яких перевищує 65 років на 1 січня, але є меншим за 75 років, надається знижка у розмірі €100 на конкретну суму.

За умови, що особа є з обмеженими можливостями, але не отримує виплату з інвалідності, треба обговорити пільги з місцевими податковими органами. У всіх вищенаведених випадках пільги застосовуються до житла, що є основним місцем проживання.

Щоб розрахувати базову суму, на основі якої можуть бути надані пільги, зважають на прибуток, що обкладається податком (revenu fiscal de reference),зазначений у податковому сповіщенні за попередній рік. Сума, яка береться для розрахунку на 2010 рік базується на чистому прибутку за 2009 рік (revenu fiscal de reference), що не може перевищувати €9,876 на одну особу і €15,150 на подружжя. Позбавлення від сплати податку не застосовується до послуг з вивозу сміття.

Плата за телебачення

Разом з єдиним податком на нерухомість (taxe d’habitation) у Франції сплачують за перегляд телевізійних каналів (la redevance audiovisuelle).

Щорічна вартість дозволу становить €121 ( на 2010 рік). Плата може змінюватися. Сплачується сума лише за 1 ліцензію (дозвіл) на перегляд ТБ, не залежно від того чи є ще телевізори у будинку (або скільки одиниць майна у власності інших членів).

Якщо здається в оренду житло подобово (наприклад, для туристів), власник сам сплачує за дозвіл на перегляд телебачення. У випадку, коли хазяїн не сплачує податок на нерухомість на даний вид житла, орендар заповнює Форму 3310А. Обмежені пільги у сплаті даного податку можливі, якщо житло здається щорічно з обмеженнями. При повному позбавленні від сплати податку на нерухомість, власник автоматично позбавляється від сплати податку за перегляд телебачення.^[6]

В Україні не існує податку на нерухомість, до якого була б прив'язана плата за телебачення. Так само, не існує подібної схеми сплати за телеканали. До переліку податків України (згідно з Податковим кодексом ) входить податок за користування радіочастотним ресурсом, що розраховується за конкретною формулою. Так само, в Україні не введені інші види податку, що існують у Франції кілька десятиріч.

Прес-служба
ДП "Інформаційний центр"